Цільовий інструктаж на робочому 2 страница

- зовнішній і внутрішній огляди - після кожної очистки котла, але не рідше як через 12 місяців;

- гідравлічне випробування робочим тиском - кожного разу після очистки внутрішніх поверхонь або ремонту елементів котла.

16.2.8. Технічне опосвідчення котла технічні експерти повинні проводити в такі строки:

- після монтажу - до пуску в роботу (якщо котел надійшов на місце монтажу в розібраному вигляді). Якщо котел надійшов на місце від заводу-виготовлювача в зібраному вигляді, то технічний експерт проводить обстеження котла відповідно до ст.16.1.6., 16.1.7. із проведенням гідравлічного випробування робочим тиском;

- зовнішній і внутрішній огляд - не рідше як через кожні 4 роки;

- гідравлічне випробування пробним тиском - не рідше як через 8 років;

- дострокове (або позачергове) технічне опосвідчення: зовнішній, внутрішній огляд і гідравлічне випробування пробним тиском.

16.2.9. Дострокове (позачергове) технічне опосвідчення котла має здійснюватись у випадках, якщо:

- котел не експлуатувався більше 12 місяців;

- котел демонтований і встановлений на новому місці;

- зроблено виправлення вигинів або вм'ятин, а також ремонт з застосуванням зварювання основних елементів котла;

- замінено одночасно більше 50% загальної кількості екранних або кип'ятильних труб, 100% димогарних або труб водопідігрівача;

- таке опосвідчення необхідне на думку особи, відповідальної за справний стан і безпечну експлуатацію котла;

- минув розрахунковий термін (нормативний строк) служби котла, встановлений проектом, заводом-виготовлювачем, нормативними документами (вказуються в паспорті);

- після аварії котла або його елементів, за обсягом відновлювальних робіт вимагається таке опосвідчення.

16.2.10. Перед гідравлічним випробуванням в обов'язковому порядку має бути проведений зовнішній і внутрішній огляд.

16.2.11. Перед внутрішнім оглядом і гідравлічним випробуванням котел повинен бути охолоджений і ретельно очищений від накипу, сажі і золи. Внутрішні пристрої в барабані повинні бути видалені, якщо вони перешкоджають огляду. При сумніві в справності стінок або швів відповідальний за безпечну експлуатацію котлів має право вимагати розкриття обмурівки або зняття ізоляції повністю чи частково, а при проведенні внутрішнього огляду котла з димогарними трубами - повного або часткового видалення труб.

16.2.12. Якщо при технічному опосвідченні котла не будуть виявлені дефекти, що знижують його міцність, він допускається в експлуатацію при робочих параметрах.

16.2.13. Якщо при технічному опосвідченні котла будуть виявлені дефекти, які викликають сумніви в його міцності, подальша робота такого котла повинна бути заборонена до усунення цих дефектів.

16.2.14. Результати технічного опосвідчення і висновки щодо можливості роботи котла з зазначенням дозволених параметрів (тиск, температура), а також терміни наступного опосвідчення повинні записуватись у паспорт котла особою, яка проводила опосвідчення.

Крім того, технічний експерт готує висновки (копія запису подається в паспорті), які передає в органи Держнаглядохоронпраці.

При проведенні позачергового опосвідчення повинна бути вказана причина, що викликала необхідність такого опосвідчення.

14-ліфти. Які документи необхідно надати при реєстрації ліфтів.

15 – підйомники. Вимоги до підйомників і їх складових частин, придбаних за кордоном?

5.1. Експлуатація підйомників або їх складових частин, придбаних за кордоном, починається після одержання в установленому порядку дозволу Держнаглядохоронпраці України.

5.2. Паспорт, настанова з експлуатації та інша експлуатаційна доку­ментація, що поставляється з підйомником або з його складовими частинами, мають бути викладені українською або, як виняток, російською мовою і відпо­відати вимогам цих Правил.

 

16 – навантажувачі. Які таблички повинні бути прикріплені на навантажувачах?

4.1.20. На навантажувачах на видному для водія місці мають бути прикріплені таблички з діаграмами:

зміни вантажопідіймальності залежно від положення центра ваги вантажу;

зміни вантажопідіймальності залежно від висоти підіймання вантажу (3300 мм і більше).

17 – АЗС. Вимоги до резервуарних парків.

18 – АХУ. Документація на запобіжні клапани. Ревізія, регулювання і випробування. Запобіжних клапанів.

19 – типова інструкція ГНР Средства идивидуальной защиты при проведении газоопасных работ.

20- ДБН А.3.2-2-2009. Облаштування і утримання будівельних майданчиків і робочих місць в умовах ущільненої забудови

Білет № 9

1. Страховий ризик і страховий випадок.

Страховий ризик - обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок.

Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів.
Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці застрахованим, також є страховим випадком.

Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці".
Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

2. Роботи, на яких забороняється застосування праці осіб молодше 18 років.

Забороняється застосування працi осiб молодше вiсiмнадцяти рокiв на важких роботах i на роботах з шкiдливими або небезпечними умовами працi, а також на пiдземних роботах.

Забороняється також залучати осiб молодше вiсiмнадцяти рокiв до пiдiймання i перемiщення речей, маса яких перевищує встановленi для них граничнi норми.

Перелiк важких робiт i робiт iз шкiдливими i небезпечними умовами працi, а також граничнi норми пiдiймання i перемiщення важких речей особами молодше вiсiмнадцяти рокiв затверджуються Мiнiстерством охорони здоров'я України за погодженням iз Державним комiтетом України по нагляду за охороною працi.

3. Первинний інструктаж на робочому місці(коли проводиться, як проводиться, оформлення результатів інструктажу).

Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:

- новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство або до фізичної особи, яка використовує найману працю;

- який переводиться з одного структурного підрозділу підприємства до іншого;

- який виконуватиме нову для нього роботу;

- відрядженим працівником іншого підприємства, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.

Проводиться з учнями, курсантами, слухачами та студентами навчальних закладів:

- до початку трудового або професійного навчання;

- перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо.

Первинний інструктаж на робочому місці проводиться індивідуально або з групою осіб одного фаху за діючими на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт.

Особа, яка проводила інструктаж, уносить запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці (додаток 6). Сторінки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.

4. Основні принципи профілактики виникнення профзахворювань.

Профілактика професійних захворювань полягає в проведенні технічних та санітарно-гігієнічних заходів на підприємствах. Працівникам встановлюють скорочений робочий день, тривала відпустка. Їм надається безкоштовне лікувально-профілактичне харчування.

У разі тимчасової непрацездатності, причиною якої є професійні захворювання, працівники мають право на отримання допомоги у розмірі заробітної плати, значні знижки на придбання медикаментів. На підприємствах з шкідливими виробничими чинниками використовуються засоби масової та індивідуального захисту, максимальна механізація виробництва, дистанційне керування різними виробничими процесами.

Важливу роль у зниженні захворюваності грають профілактичні медичні огляди працівників, зайнятих на виробництві з шкідливими виробничими чинниками. Медогляди проводяться не рідше, ніж один раз на рік. При пневмоконіози обов’язковими методами дослідження є рентгенографія легенів, функціональне дослідження зовнішнього дихання, аналіз крові. При підвищеному ризику розвитку вібраційної хвороби показано проведення холодової проби, вібраційної чутливості, рентгенографії грудного відділу хребта і кінцівок, загального аналізу крові.

5. Крокова напруга.

Ураження людини кроковою напругою відбувається тоді, коли людина потрапляє у місце розтікання струму по поверхні землі. Це можливо тоді, коли на землю впав обірваний провідник, що перебуває під напругою, або коли електричний струм через заземлюючі пристрої потрапляє у грунт і розтікається по ньому.

Кроковою напругою називається напруга між двома точками електричного кола на відстані кроку (0,8 м), на яких одночасно стоїть людина у зоні розтікання струму по землі.

Струм, який розтікається по землі радіально, має найбільший потенціал у точці дотику провідника до землі. Зміна потенціалу на поверхні землі від точки замикання відбувається за гіперболічним законом і практично зменшується до нуля на відстані 20 м.

При кроковій напрузі струм, який проходить від однієї ноги до другої, скорочує м’язи на ногах і людина від нестерпної болі падає. При падінні збільшується відстань між точками дотику до землі, що веде до більш небезпечного шляху (рука - нога) проходження струму через тіло людини. Падіння людей відбувається уже при напрузі у 100-150 В.

Крокова напруга найбільш небезпечна у межах 4-5 м від провідника, що лежить на землі і перебуває під напругою до 1000 В, а при напрузі понад 1000 В небезпечна зона становить 8-10 м від точки стікання струму в землю.

 

6. ОП при виконанні роботи на висоті. Вимоги до касок захисних промислових.

4.3.1. Для запобігання чи зменшення дії на голову працівника небезпечних та/або шкідливих факторів (механічного впливу, електричного струму, води або агресивних рідин) слід
використовувати каски захисні, які мають відповідати вимогам ГОСТ 12.4.128-83,

4.3.2. Внутрішня оснастка і підборідний пасок мають бути з'ємними і мати пристрій для кріплення до корпусу каски. Підборідний пасок має регулюватися по довжині, а спосіб його
кріплення повинен забезпечувати можливість його швидкого роз'єднання.

4.3.3. Корпус каски не повинен деформуватися та змінювати свої властивості міцності після дії на нього хімічно агресивних речовин та води.

4.3.4. Внутрішня поверхня корпусу каски, а також зовнішня і внутрішня поверхні оснастки мають бути гладко оброблені, а краї та кромки - притуплені. Зовнішня поверхня корпусу каски має бути гладенькою без тріщин та бульбашок.

4.3.5. Конструкція каски має дозволяти максимальне регулювання внутрішньої оснастки всередині корпусу каски та не перешкоджати носінню корегуючих окулярів та інших засобів індивідуального захисту.

4.3.6. Каски мають зберігати свої захисні властивості протягом установленого терміну експлуатації, який визначається документами з експлуатації виробника на конкретний тип каски.

4.3.7. Слід заміняти на нові каски, які мають пошкодження корпусу або порушення цілісності внутрішньої оснастки, а також каски, які підпали під удар. Каски не підлягають ремонту.

4.3.8. Протягом експлуатації за необхідності каски можуть проходити санітарну обробку шляхом занурення у 3-5% розчин хлораміну або 3% розчин хлорного вапна на 30-60 хвилин з наступною промивкою в холодній воді та природною сушкою.

4.3.9. Каски підлягають щоденному огляду з метою виявлення дефектів перед початком роботи, а також контролю за їх станом протягом всього терміну експлуатації відповідно до вимог документів з експлуатації виробника

7. Правила ОП на автомобільному транспорті. Вимоги до фарбувальних, фарбоприготувальних приміщень і акумуляторних дільниць, ремонту паливної апаратури, а також ацетиленових генераторів.

1. У приміщеннях фарбувальних, фарбоприготувальних і акумуляторних дільниць, виконання антикорозійних робіт та ремонту паливної апаратури, а також ацетиленових генераторів підлога повинна бути виконана з матеріалів, які не дають іскри при ударі по них.

2. Для регулювання приладів газової системи живлення безпосередньо на автомобілі виділяється окреме від інших приміщення.

3. Дільниці, пости, площадки мийки транспортних засобів повинні мати ухил не менше 2 % в бік приймальних колодязів і лотків, розташування яких виключає попадання стічної води (від миття автомобілів) на територію (у приміщення) підприємства.

4. Пости миття транспортних засобів відокремлюються від інших приміщень (постів) глухими стінками з пароізоляцією і водотривким покриттям.

5. Міжповерхові отвори у виробничих приміщеннях повинні бути огороджені. Висота перил повинна бути не менше 0,7 м при одному проміжному горизонтальному елементі, низ перил повинен мати бортову обшивку висотою від підлоги не менше 0,1 м.

6. Входи у приміщення виконання акумуляторних робіт і ремонту паливної апаратури необхідно відокремлювати від інших суміжних приміщень, коридорів і сходових кліток тамбур-шлюзами. Двері цих приміщень повинні відчинятися назовні.

7. Для виконання робіт з кислотними і лужними акумуляторами необхідно передбачати окремі приміщення, в кожному з яких повинні бути три поєднані між собою відділення, ізольовані від інших виробництв: одне — для ремонту, друге — для зарядки, третє — для зберігання кислоти (лугу) і приготування електроліту.

8. Для виконання фарбувальних робіт слід передбачати два приміщення: одне — для приготування фарби, друге — для постів фарбування і сушки.

Якщо фарбування здійснюється поза фарбувальними камерами або в камерах з відкритим отвором, то прорізи воріт у фарбувальне приміщення (із суміжного) повинні бути обладнані тамбур-шлюзом довжиною, рівною половині ширини воріт, збільшеної на 0,2 м.

Приміщення для установки ацетиленового генератора повинно бути одноповерховим, ізольованим від інших, мати знімний дах і безпосередній вихід через двері, які відкриваються назовні.

8-газ. Вимоги до проектної документації – погодження, затвердження, експертиза, реєстрація.

Проектна документація до затвердження замовником повинна бути погоджена з підприємством газового господарства щодо її відповідності виданим технічним умовам на проектування, а також повинна пройти експертизу в експертно-технічних центрах Держнаглядохоронпраці України відповідно до чинного законодавства.

Проекти підлягають повторному погодженню, коли протягом 24 місяців не було розпочато будівництво систем газопостачання, а за необхідності - і коригуванню.

3.4. Запроектовані системи газопостачання (п.1.1.2) повинні забезпечувати безперебійне і безпечне газопостачання, а також можливість оперативного відключення відгалужень до окремих мікрорайонів, підприємств, споживачів і ділянок закільцьованих газопроводів з тиском понад 500 даПа (0,05 кгс/кв. см) до 1,2 МПа (12 кгс/кв. см) (газопроводи середнього і високого тиску).

3.5. При проектуванні розподільних газопроводів середнього і високого тиску, які надалі повинні продовжуватись для подачі газу іншим споживачам (ГРП, підприємствам), на кінцевих ділянках необхідно передбачити встановлення запірних пристроїв з заглушеними патрубками довжиною не менше 500 мм.

3.6. Проектування систем газопостачання повинно здійснюватись спеціалізованими проектними організаціями (незалежно від форм власності та відомчої належності), які мають дозвіл органів Держнаглядохоронпраці, одержаний в установленому порядку.

3.7. Допускається розробка проектно-кошторисної документації проектними організаціями, проектно-конструкторськими бюро, малими підприємствами, кооперативами та іншими підприємствами, які отримали дозвіл в органах Держнаглядохоронпраці.

3.8. Нормативні документи, вимогам яких повинні відповідати зварні, ізоляційні та інші будівельні роботи при спорудженні систем газопостачання, наведені в додатку 2 цих Правил.

 

9-крани. Вимоги до знімних вантажопідіймальних пристроїв і тари та періодичність їх огляду.

5.1.10. Виготовлені вантажопідіймальні крани та машини, а знімні вантажо–захоплювальні пристрої, тара та колиски в разі встановлення таких вимог в НД мають бути споряджені такими експлуатаційними документами:

- паспортами, зразки яких залежно від типу вантажопідіймального крана або машини наведені в додатках 58 цих Правил;

- настановою з експлуатації;

- інструкцією з монтажу, пуску, регулювання та обкатки (якщо буде потрібен монтаж, налагоджування вантажопідіймального крана чи машини), а також іншою документацією, передбаченою технічними умовами на конкретний вантажопідіймальний кран або машину;

- сертифікатом відповідності (у разі проведення сертифікації).

Для кранів стрілового типу, які оснащені реєстраторами робочих параметрів і проходять приймально здавальні випробування у виробника в складеному вигляді, до паспорта має додаватися роздруківка результатів проведених робіт.

Виготовлені окремо і призначені для самостійного постачання механізми, вантажо–захоплювальні органи, прилади та пристрої безпеки вантажопідіймальних кранів або машин супроводжують паспортом і настановою з експлуатації, а металоконструкції, візки, кінцеві балки тощо можуть супроводжуватися документом виробника про їх якість, які зберігаються разом з пас­портом вантажопідіймального крана чи машини.

Знімні вантажо–захоплювальні пристрої, тара та колиски споряджуються експлуатаційними документами (паспортом або формуляром і, за необхідності, настановою з експлуатації), складеними відповідно до вимог НД.

Дозволяється суміщення експлуатаційних документів відповідно до вимог НД.

 

10-посудини. Запобіжні пристрої від підвищення тиску?

5.5.2. Як запобіжні пристрої застосовуються:

1) пружинні запобіжні клапани;

2) важільно-вантажні запобіжні клапани;

3) імпульсні запобіжні пристрої (ІЗП), що складаються із головного запобіжного клапана (ГЗК) і керуючого імпульсного клапана (ІПК) прямої дії;

4) запобіжні пристрої з руйнівними мембранами (мембранні запобіжні пристрої – МЗП);

5) інші пристрої, застосування яких узгоджено з Держнаглядохоронпраці України.

Встановлення важільно-вантажних клапанів на пересувних посудинах не дозволяється.

11-котли. Вимоги до манометрів. Де вони встановлюються, які манометри не допускаються до використання?

12-трубопроводи. Які документи подаються власником при реєстрації трубопроводів?

 

13-котли до 0.07 МПа. Порядок введення в експлуатацію наново встановленого котла, мета обстеження котла після технічного опосвідчення?

16.1.7. Обстеження проводиться з метою перевірки технічного стану котла, відповідності установки обладнання котла і котельні вимогам цих Правил, а також і поданим при реєстрації документам.

При обстеженні технічний експерт повинен перевірити:

- правильність включення котла в схему опалення;

- відповідність приміщення котельні вимогам Правил;

- наявність і справність відповідно до цих Правил запобіжних пристроїв контрольно-вимірювальних приладів, арматури і гарнітури, приладів безпеки;

- наявність і справність живильних приладів;

- організацію експлуатації котлів відповідно до вимог цих Правил;

- наявність виробничих інструкцій для персоналу котельні, змінних і ремонтних журналів;

- відповідність водно-хімічного режиму котла вимогам Правил.

Результати обстеження котла записуються технічним експертом в паспорт котла, потім подаються відповідні висновки (копія запису в паспорті), які передаються в територіальний орган Держнаглядохоронпраці.

14-ліфти. В яких випадках ліфти підлягають перереєстрації.

 

15 – підйомники. Які документи необхідно надати при реєстрації підйомника?

6.1.1. Підйомники до введення в експлуатацію підлягають реєстрації в територіальних органах Держнаглядохоронпраці України.

6.1.2. Роботодавець, у якого у власності або в оренді є підйомник та який має намір його експлуатувати, для реєстрації подає письмову заяву та паспорт підйомника. У заяві необхідно вказати наявність у роботодавця при­значених наказом відповідальних працівників, зазначених у пункті 6.4.2, і на­вченого персоналу для обслуговування та ремонту підйомника.

Якщо в роботодавця відсутні необхідні фахівці, то в заяві зазначається наявність договору зі спеціалізованою організацією на виконання відповідних робіт.

У разі реєстрації підйомника, що є в громадянина, який займається під­приємницькою діяльністю без створення юридичної особи і який не викорис­товує найману працю, до заяви додаються дані, що підтверджують виконання вимог пункту 6.4.17, або зазначається наявність договору зі спеціалізованою організацією на проведення нагляду, обслуговування, технічного огляду та ремонту

У разі реєстрації підйомника, що відпрацював строк служби, також по­дається висновок експертизи про можливість, умови та строк його подальшої експлуатації, складений спеціалізованою організацією відповідно до вимог НД.

Якщо реєструється підйомник, виготовлений за кордоном, подається до­звіл Держнаглядохоронпраці України.

6.1.3. Реєстрація підйомника в територіальних органах Держнаглядохоронпраці України здійснюється на підставі паспорта виробника чи його дубліката, виданого виробником, або складеного іншою спеціалізованою ор­ганізацією.

Якщо паспорт складається не виробником, до нього додаються: висновок про відповідність підйомника та його окремих елементів роз­рахунковій вантажопідіймальності, складений на підставі розрахунку або аналізу і порівняння несучих елементів підйомника з такими самими елемен­тами іншого підйомника такої самої моделі;

висновок акредитованої лабораторії про хімічний аналіз (на вуглець, сірку, фосфор, марганець і кремній) матеріалу металоконструкцій підйомни­ка. Стружка для хімічного аналізу матеріалу металоконструкцій має бути взята у вибірковому порядку з поясів секцій стріли, поворотної платформи та опорної рами;

висновок про стан металоконструкцій і якість зварних з'єднань.

6.1.4. Підйомники підлягають перереєстрації після:

реконструкції;

ремонту, якщо був складений новий паспорт;

передачі іншому роботодавцю;

направлення для роботи строком більше трьох місяців за межі області, уякій вони зареєстровані.

б 1.5. У разі реєстрації підйомника, підданого реконструкції, має бути поданий новий паспорт або старий паспорт зі змінами, до якого додається та­ка документація:

· довідка про характер реконструкції, підписана відповідальною особою організації, що розробила технічну документацію на реконструкцію;

· креслення загального виду підйомника з основними габаритними розмырами, якщо вони змінилися, та новими технічними характеристиками;

· принципова електрична, гідравлічна, пневматична схеми у разі їх зміни;

· кінематична схема та схеми запасовки канатів і робочої зони підйомника в разі їх зміни;

· копії документів (або виписки з них) про якість металу,що використовувався під час реконструкції;

· відомості про присадний матеріал (результати випробування наплавленого металу чи копії документів (або виписки з них) про якість електродів);

· відомості про результати контролю якості зварювання металоконструкцій.

6.1.6. Реєстрація здійснюється не пізніше ніж у десятиденний строк з дня одержання документів територіальним органом Держнаглядохоронпраці України. У разі відмови від реєстрації підйомника мають бути письмово вказані причини відмови з посиланням на відповідні пункти даних Правил.

6.1.7. У разі направлення підйомника для роботи за межі області, у якій він зареєстрований, роботодавець повинен повідомити про це територіальному органу Держнаглядохоронпраці України із зазначенням реєстраційного номера підйомника, місця направлення та строку проведення робіт. Після прибуття підйомника на місце виконання робіт має бути повідомлений про це територіальний орган Держнаглядохоронпраці України, на території якого будуть проводитися роботи. Якщо термін цих робіт перевищує три місяці, то роботодавець знімає підйомник з обліку та реєструє його в територіальному органі Держнаглядохоронпраці України, на території якого будуть виконуватися роботи.

6.1.8. роботодавець знімає підйомники з реєстрації в територіальних органах Держнаглядохоронпраці України в разі:

а) списання підйомників, що стали непридатними;

б) передачі у власність іншому роботодавцю.

Зняття з реєстрації здійснюється за письмовою заявою роботодавця з записом у паспорті про причини зняття з реєстрації.

16 – навантажувачі. Вимоги до систем гальмування і їх привідних елементів.

4.2. Вимоги до систем гальмування 4.2.1. Навантажувачі мають бути оснащені двома незалежними системами для приведення в дію робочого і стоянкового гальм. Штабелеукладачі, керовані стоячим водієм або водієм, який підіймається разом з робочою платформою, і які мають гальмівну систему, що вмикається підняттям (відпущенням) педалі, або інший
автоматичний пристрій, а також керовані з підлоги водієм, який супроводжує штабелеукладач пішки (іноді з додатковою можливістю сидіти), можуть мати одну загальну систему гальмування, яка має
автоматично загальмовувати і вимикати коло електродвигунів пересування в разі відходу водія з місця керування. Приведення в дію робочого гальма не повинне викликати автоматично одночасного спрацьовування стоянкового гальма. Обидві гальмівні системи можуть використовувати одні й ті ж елементи
системи - гальмівні колодки, барабан і пов'язані з ними привідні пристрої. 4.2.2. Як робочі гальма слід використовувати гальма фрикційного типу, електричну систему гальмування, гідростатичну передачу. Якщо передбачена окрема система керування для право- і
лівобічного ручного гальма, допускається застосовувати комбіновану і (або) стабілізувальну систему гальмування. 4.2.3. Стоянкове гальмо має приводитися в дію вручну або автоматично і залишатися затисненим до його навмисного відпущення. 4.2.4. Утримання гальмівних елементів (механізмів) стоянковими гальмами в загальмованому стані має здійснюватися виключно механічним способом без застосування нетвердих тіл
(повітря, робочої рідини тощо). 4.2.5. Гальма можуть мати такі типи привідних елементів: педаль, що натискається; педаль, що відпускається; рукоятка; важіль; дишло (рукоятка-повідець). 4.2.6. Робоча гальмівна система повинна забезпечувати ефективне гальмування одноразовим натисненням (відпусканням) педалі або іншого привідного елемента гальма, яка (який) у разі
повного натиснення (відпускання) не повинна (нен) доходити до підлоги або іншого конструктивного елемента навантажувача на місці керування. Педаль або інший привідний елемент гальма після зняття
тиску ноги (руки) водія має автоматично повертатися в початкове положення. 4.2.7. Якщо для приведення в дію повітряної системи робочого гальма застосовується накопичена енергія, то необхідно забезпечити таку умову: за нерухомого навантажувача робоча гальмівна система
повинна бути здатна створити в повітряній системі 70% максимального тиску, виміряного в гальмі, якщо на гальмо натискають повністю 20 разів із швидкістю 6 разів на хвилину, а двигун працює з оптимальною швидкістю для відновлення гальмівної енергії. 4.2.8. Повітряна гальмівна система із застосуванням накопиченої енергії має бути оснащена сигнальним пристроєм, що спрацьовує в разі падіння рівня накопиченої енергії нижче 50%
установленого виробником максимуму. Сигнальний пристрій розташовується на видному місці. Водій повинен чути сигнал, який має бути тривалим. Манометр для цієї мети застосовувати не дозволяється. 4.2.9. Робоча гальмівна система має втримувати навантажувач з номінальним вантажем у транспортному (опущеному) положенні у напрямку вперед або назад на найбільшому ухилі, зазначеному виробником у настанові з експлуатації, не менше 0,2 хв. 4.2.10. Стоянкова гальмівна система без допомоги водія має не менше 5 хв утримувати навантажувач у напрямку вперед або назад на найбільшому ухилі, зазначеному виробником у настанові з експлуатації, або на зазначеному нижче ухилі (який з них більше): а) навантажувачі з місцем водія, що піднімається, навантажувачі з бічним узяттям вантажу (одно- і двобічні, фронтально-бічні) і комплектувальники - 5%; б) навантажувачі з платформою, штабелеукладачі, навантажувачі з вилами, розташованими між виносними опорами (лонжеронами), навантажувачі з висувними вантажопідіймачем або вилами,
навантажувачі з пересуванням у двох напрямках, навантажувачі з пересуванням у різних напрямках - 10%; в) усі інші навантажувачі, керовані сидячим або стоячим водієм, - 15%. 4.2.11. Ефективність утримання навантажувача стоянковою і робочою гальмівними системами перевіряється відповідно до вимог НД.

17 – АЗС. Порядок проведення вогневих робіт.