Притча про недобрих виноградарів.

1. І почав говорити до них притчами: Один чоловік посадив виноградника, обгородив його парканом і викопав яму для вичавлювання, і спорудив башту, а тоді віддав його виноградарям, і залишив їх.

2. І послав свого часу до виноградарів служника – прийняти від виноградарів плоди з виноградника;

3. Але вони схопили його, побили і відіслали ні з чим.

4. Знову послав до них іншого служника; але йому також розбили камінням голову і відпустили його з ганьбою.

5. І знову послав ще одного: і його убили; і багатьох інших то били, а то убивали.

6. Він мав ще одного сина, улюбленого для нього, наостанок послав і його до них, кажучи: Посоромляться сина мого.

7. Але виноградарі сказали один одному: Це – спадкоємець; ходімо, заб‘ємо його, і спадок належатиме нам.

8. І схопили його та й убили і викинули геть з виноградника.

9. То що вчинить господар виноградника? Прийде і зрокує на смерть виноградарів; а потім віддасть виноградника іншим.

10. Невже ви не читали цього у Письмі: “Камінь, котрого відкинули будівничі, той наріжним став каменем;

11. Це – від Господа, і є дивним в очах наших”?

12. І прагнули схопити Його, але побоялися народу; бо зрозуміли, що про них сказав притчу; тому покинули Його і відійшли.

13. І прислали до Нього деяких фарисеїв та іродіян, щоб упіймати Його на слові.

14. Вони прийшли і сказали Йому: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий і не піклуєшся комусь догодити, бо не дивишся на якусь особу, але правдиво шляхові Божому навчаєш: Чи дозволяється давати податок кесареві, чи ні? Давати нам, чи не давати?

15. Але Він, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: Нащо спокушаєте Мене? Принесіть Мені динарія, щоб Мені бачити його.

16. Вони принесли: Тоді сказав їм: Чиє це зображення і напис? Вони сказали: Кесареві.

17. Ісус сказав їм у відповідь: Віддавайте кесареві кесареве, а Боже Богові. І дивувалися з Нього.

18. Потім прийшли до Нього саддукеї, котрі запевняють, що воскресіння нема, і запитали Його, кажучи:

19. Учителю! Мойсей написав нам: Якщо у когось помре брат і залишить дружину, а діток не залишить, то нехай брат візьме дружину його і відродить сім‘я братові своєму.

20. Було сім братів: перший узяв дружину і, помираючи, не залишив дітей;

21. Узяв її другий, і помер, і він не залишив дітей; також і третій.

22. Брали [її за] себе семеро і не залишили діток. Після всіх померла й дружина.

23. Отож, при воскресінні, коли воскреснуть, котрого з них буде вона дружиною? Бо семеро мали її за дружину.

24. Ісус сказав їм у відповідь: Хіба не через це ви потрапляєте в оману, не відаючи Письма, ані сили Божої?

25. Бо коли з мертвих воскреснуть, [тоді] не будуть ні одружуватися, ні заміж виходити, але будуть, як Ангели на небесах.

26. А про мертвих, що вони воскреснуть, хіба не читали ви в книзі Мойсея, як Бог при купині сказав йому: Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова?

27. [Бог] не є Бог мертвих, але Бог живих. Ось чому ви вельми в облуді.

28. Один із книжників, коли почув їхню розмову і побачив, що [Ісус] добре їм відповідав, підійшов і запитав Його: Яка найперша з-поміж усіх заповідей?

29. Ісус відповідав йому: Найперша з-поміж усіх заповідей: Слухай, Ізраїлю! Господь Бог наш є Господь єдиний;

30. І полюби Господа Бога твого усім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумом твоїм, і всією силою своєю, – ось найперша заповідь!

31. А друга – схожа на неї: Полюби ближнього свого, як самого себе; іншої, більшої, ніж ці, заповідей немає.

32. Книжник сказав Йому: Гаразд, Учителю! Істину сказав Ти, що один є Бог і немає іншого, окрім Нього.

33. І любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і всією силою, і любити сусіда (ближнього), як самого себе, є більшим, аніж усі приношення всеспалення і пожертви.

34. Ісус побачив, що цей розумно відповідав, і сказав йому: Недалеко ти від Царства Божого. Після цього вже ніхто не смів запитувати Його.

35. Ісус продовжував навчати в храмі і казав: Чому книжники запевняють, що Христос (Месія) є син Давидів?

36. Адже сам Давид сказав Духом Святим: Сказав Господь Господові Моєму: Сиди праворуч від Мене, аж доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх.

37. Отож, сам Давид називає Його Господом: То як же Він – Син йому? І безліч людей залюбки Його слухали.

38. І казав їм у вченні Своєму: Остерігайтеся книжників, що полюбляють ходити в довгій одежі і [приймати] вітання на зібраннях народних,

39. Сидіти попереду в синагогах і напівлежати на першому [місці] на бенкетах;

40. Ці, що пожирають оселі вдів і моляться довго напоказ, – вони приймуть найважче осудження.

41. І сів Ісус навпроти скарбниці, і дивився, як народ мідяки до скарбниці кидає. Чимало заможних кидали багато.

42. Аж прийшла одна вбога вдова і поклала дві лепти1, що складає кодрант.

43. [Ісус] покликав учнів Своїх і сказав їм: Істину кажу вам, що оця бідна вдова поклала найбільше від усіх, що клали до скарбниці;

44. Бо всі клали від надлишку свого, а вона від нужди своєї поклала все, що мала, увесь спожиток свій.

Марка 13

Про пришестя Христа.

1. І коли виходив Він із храму, сказав Йому один із учнів Його: Учителю! Подивися, яке каміння, і які споруди!

2. Ісус сказав йому у відповідь: Чи бачиш оці великі будинки? Усе це буде зруйноване, аж так, що не залишиться тут каменя на камені.

3. І коли Він сидів на горі Олив навпроти храму, запитували Його на самоті Петро, і Яків, і Іван та Андрій:

4. Скажи нам, коли це станеться, і яка ознака, коли все це має звершитися?

5. Відповідаючи їм, Ісус почав говорити: Остерігайтеся, щоб хтось не спокусив вас;

6. Багато прийде під Моїм йменням і будуть казати, що це Я, і багатьох зведуть.

7. А коли почуєте про війни чи про військові чутки, не жахайтеся: бо так [має] статися; але й це ще не кінець.

8. Бо повстане народ на народ, і царство на царство; і будуть землетруси по різних місцях, і будуть голод і лихоліття. Це – початок страждань.

9. Але ви пильнуйте за собою; бо вас будуть на суди віддавати, і битимуть у синагогах, і перед правителями ставитимуть і царями за Мене, для свідкування перед ними.

10. І по всіх народах передніше має бути проповідувана Євангелія.

11. А коли поведуть віддавати вас, не журіться наперед, що вам казати, і не обдумуйте; але що дане буде вам о тій годині, те й кажіть: бо не ви будете говорити, але Дух Святий.

12. А віддасть брат брата на смерть, і батько дітей; і повстануть діти на батьків, і умертвлять їх.

13. І будуть вас ненавидіти всі за ймення Моє; але той, хто витерпить до кінця, – врятується.

14. А коли побачите мерзоту запустіння, повідану пророком Даниїлом, що настане там, де не мусила, – той, що читає, нехай розуміє! – тоді ті, що в Юдеї, нехай утікають в гори;

15. А хто на покрівлі, той не сходь у дім і не входь узяти що-небудь з дому свого;

16. І хто в полі, не повертайся назад узяти одежу свою.

17. Горе вагітним і тим, що годують грудьми, за тих днів!

18. Моліться, щоб не сталася втеча ваша взимку.

19. Бо за тих днів буде така скорбота, котрої не було від початку творення, котре витворив Бог, навіть донині, і не буде.

20. І якби Господь не скоротив тих днів, то не врятувалася б жодна плоть; але заради вибраних, котрих він вибрав, скоротив ті дні.

21. Тоді, якщо хтось вам скаже: Ось, тут Христос, або: Ось, там, – не вірте.

22. Бо постануть лжехристи і лжепророки, і покажуть ознаки і дива, щоб спокусити, якщо можливо, вибраних.

23. Але ви остерігайтеся: ось, Я наперед кажу вам усе.

24. Проте за тих днів, після скорботи тієї, сонце затьмариться, і місяць не дасть світла свого,

25. І зорі упадуть з неба, і сили небесні захитаються.

26. Тоді побачать Сина Людського, що йтиме хмарами з потугою великою і славою.

27. І тоді Він пошле Ангелів Своїх, і збере вибраних Своїх від чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба.

28. Від смоковниці візьміть приклад: Коли гілки її стають уже м‘якими і випускають листочки, то знаєте, що вже близько літо;

29. Отак і ви, коли побачите, що справджується те, відайте, що близько, за дверима.

30. Істину повідую вам: не минеться цей рід, як усе це станеться.

31. Небо і земля знебудуться, але слова Мої не минуться.

32. Але про день той чи годину ніхто не відає, ні Ангели небесні, ні Син, а лише Батько.

33. Глядіть же, пильнуйте, моліться; бо не відаєте, коли година та настане.

34. Як той чоловік, що зібрався в дорогу і залишав дім свій, дав служникам своїм владу, і кожному справу свою, і наказав брамникові пильнувати.

35. Отож, пильнуйте; бо не знаєте, коли прийде господар дому, увечері чи опівночі, або в пору, як півень озветься, чи вранці;

36. Щоб не застав вас сплячими, як прийде.

37. А що вам кажу, те повідую всім: Пильнуйте!

Марка 14

Змова супроти Ісуса.

1. За два дні [надходило свято] Пасхи й опрісноків. І шукали першосвященики і книжники, як захопити Його підступом і вбити.

2. Але міркували: [Тільки] не на свято, щоб не зчинилося обурення в народі.

3. І коли Він був у Віфанії, в домі Симона, хворого на проказу, і приліг, прийшла жінка з алебастровою посудиною мира з нарду чистого та коштовного, і, розбивши посудину, вилила миро Йому на голову.

4. А деякі обурилися і говорили поміж собою: Нащо таке марнотратство з тим миром?

5. Бо можна було продати його більше, аніж за триста динаріїв, і роздати жебракам. І ремствували на неї.

6. Але Ісус сказав: Залишіть її, нащо завдаєте їй прикрости? Вона добру справу вчинила для Мене.

7. Бо жебраків завжди маєте поміж собою, і, коли забажаєте, можете їм добродіяти; а Мене не завжди маєте.

8. Вона вчинила, що змогла. Заздалегідь помазала тіло Моє на похорон.

9. Істину кажу вам: Де лише ця Євангелія проповідувана буде у всьому світі, оповідатимуть і про те, що вона вчинила – як пам‘ять про неї.

10. І пішов Юда Іскаріотський, один із дванадцятьох, до першосвящеників, щоб видати Його їм.

11. А вони, зачувши, зраділи і обіцяли дати йому срібняків. І він шукав подумки, у якій спосіб у сприятливий час видати Його.

12. Першого дня опрісноків, коли приносили пасхальне [ягня], сказали Йому учні Його: Де Ти хочеш їсти Пасху? Ми підемо й приготуємо.

13. І послав двох із учнів Своїх і каже їм: Підіть до міста, і стрінеться вам чоловік, що нестиме глечик води; то йдіть за ним.

14. І куди він зайде, скажете господареві дому того: Учитель сказав: Де помешкання, в котрому Я міг би спожити Пасху з Моїми учнями?

15. І він покаже вам світлицю велику, застелену та готову; там приготуйте нам.

16. І пішли учні Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували пасху.

17. Коли настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.

18. І коли вони сіли і їли, Ісус сказав: Істину кажу вам, що один із вас, який їсть зі Мною, зрадить Мене.

19. Вони посмутніли і почали казати Йому один по одному: Чи не я? А також інший: Чи не я?

20. А Він сказав їм у відповідь: Один із дванадцяти, що умочує зі Мною в тарелі.

21. А втім, Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тому чоловікові, котрим Син Людський видається; краще було б тому чоловікові не народжуватися.

22. І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: Прийміть, їжте; це – тіло Моє.

23. І, взявши чашу, подякував і подав їм: і пили з неї всі.

24. І сказав їм: Це – кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається.

25. Істину кажу вам: Я вже не буду пити від плоду виноградного до того дня, коли буду пити нове вино у Царстві Божому.

26. І, проспівавши псалом, пішли на гору Олив,

27. І сказав їм Ісус: Усі ви спокуситеся через Мене цієї ночі; бо написано: Уражу пастиря, і порозбігаються вівці.

28. А по воскресінні Моєму Я зустріну вас у Галілеї.

29. Петро сказав Йому: Якщо навіть усі спокусяться, але не я.

30. І сказав йому Ісус: Істину кажу тобі, що нині ти, цієї ж ночі, передніше, аніж двічі проспіває півень, тричі зречешся Мене.

31. Але він ще палкіше казав: А хоч би мені й умерти з Тобою, не зречуся Тебе. Те саме й інші казали.

32. Прийшли до поселення, що називається Гетсиманія; і Він сказав учням Своїм: Посидьте тут, доки Я помолюся.

33. І взяв із Собою Петра, Якова та Івана, а тоді почав тужити і сумувати.

34. І сказав їм: Душа Моя страждає смертельно; побудьте тут і пильнуйте.

35. І, відійшовши недалеко, упав на землю і молився, щоб, коли можливо, обминула Його ця година;

36. І казав: Авва-Отче! Усе можливе Тобі; забери цю чашу від Мене; а втім, не те, чого Я бажаю, але те, чого Ти бажаєш.

37. Коли повернувся, то знайшов їх сплячими, і сказав Петрові: Симоне! Ти спиш? Не міг ти пильнувати одну годину?

38. Пильнуйте і моліться, щоб не впасти у спокусу: дух бадьорий, а плоть немічна.

39. І знову відійшов, молився, і сказав те саме слово.

40. А коли повернувся, знову знайшов їх сплячими: бо очі в них поважчали; і вони не знали, що Йому відповідати.

41. І прийшов утретє, і сказав їм: Ви все ще спите і спочиваєте? Уже кінець, прийшла година; ось, видається Син Людський в руки грішників;

42. Підведіться, ходімо: ось, наблизився той, що зраджує Мене.

43. І відразу, як Він іще говорив, прийшов Юда, один із дванадцятьох, і з ним безліч народу з мечами та кілками, від першосвящеників і книжників та старшин.

44. А той, що зраджував Його, подав їм знака, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; візьміть Його і ведіть обережно.

45. І тільки-но прибув, відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! Учителю! І поцілував Його.

46. А вони поклали на Нього руки свої і схопили Його.

47. А один із тих, що стояли поблизу, вихопив меча і вдарив служника першосвященикового і відтяв йому вухо.

48. Тоді Ісус сказав їм: Немов на розбійника вийшли ви з мечами й кілками, щоб схопити Мене;

49. Кожного дня Я був з вами в храмі і навчав вас, і ви не брали Мене; але нехай справдиться Писання.

50. Тоді, залишивши Його, всі повтікали.

51. Один юнак, загорнувшися в одне лиш покривало, йшов слідом за Ним; і вояки схопили його.

52. Але Він, залишивши покривало, голий утік від них.

53. І привели Ісуса до першосвященика; і зібралися до нього всі першосвященики і старшини та книжники.

54. Петро здалеку назирці йшов за Ним, навіть до середини двору першосвященика, і сидів із служниками, і грівся біля вогню.

55. А першосвященики і увесь синедріон шукали свідчення на Ісуса, щоб зрокувати Його на смерть, і не знаходили.

56. Бо чимало лжесвідчили супроти Нього, але й свідчень цих бракувало.

57. І деякі, підвівшись, лжесвідчили супроти Нього, і казали:

58. Ми чули, як Він казав: Я зруйную цей храм рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний.

59. Але й такого свідчення їхнього було замало.

60. Тоді першосвященик став посередині і спитав Ісуса: Чому нічого не відповідаєш? Що вони супроти Тебе свідчать?

61. Але Він мовчав і не відповідав нічого. Знову першосвященик запитав Його і сказав Йому: Чи Ти Христос, Син Благословенного?

62. Ісус сказав: Я; і ви побачите Сина Людського, Котрий сидить праворуч сили Божої, і що по хмарах іде небесних.

63. Тоді першосвященик роздер шати свої і сказав: Нащо нам додаткові свідки?

64. Ви чули ганьбу на Бога; як вам видається? І всі вони ухвалили, що Він мусить померти.

65. І деякі почали плювати на Нього, і, затуляючи Йому лице, били Його і говорили Йому: Пророкуй! І служники били Його по щоках.

66. Коли Петро був на подвірї внизу, прийшла одна служниця першосвященика.

67. І, забачивши Петра, що грівся, і, придивившися до нього, сказала: Ти також був з Ісусом Назарянином.

68. Але він зрікся, сказавши: Не знаю і не розумію, про що ти мовиш? І вийшов геть на переднє подвір‘я; і заспівав тоді півень.

69. А служниця побачила його знову і почала говорити всім, що тут стояли: Цей із них.

70. Він знову зрікся. А невдовзі ті, що тут стояли, знову почали казати Петрові: Справді, ти один із них; бо ти галілеянин, і говірка твоя схожа.

71. А він почав присягатися й божитися: Не знаю Чоловіка Цього, про Котрого говорите.

72. Тоді заспівав півень уже вдруге. І пригадав Петро слово, сказане Ісусом: Перш ніж півень заспівав двічі, тричі зречешся Мене. І почав плакати.

Марка 15

Ісус перед Пилатом. (Мт.27:1-2,11-15; Лук.23:1-7,13-18; Ів.18:28-38; 19:1-16)

1. Негайно вранці першосвященики із старшинами та книжниками і увесь синедріон зібрали нараду і, зв‘язавши Ісуса, вивели і віддали Пилатові.

2. Пилат запитав Його: Ти – Цар Юдейський? А Він сказав йому у відповідь: Ти кажеш.

3. І першосвященики звинувачували Його вельми.

4. А Пилат знову запитав у Нього: Ти нічого не відповідаєш? Але Ти бачиш, як багато звинувачень супроти Тебе.

5. Але Ісус і на це нічого не відповів, так, що Пилат дивувався.

6. Проте на всіляке свято він відпускав їм одного в‘язня, якого просили вони.

7. Тоді був ув‘язнений [один] чоловік, на ім‘я Варавва, із своїми спільниками, котрі під час бунту вчинили вбивство.

8. І народ почав кричати і просити [Пилата] про те, що він завжди учиняв для них.

9. Але він сказав їм у відповідь: Чи хочете, – відпущу вам Царя Юдейського?

10. Бо знав, що першосвященики видали Його через заздрощі.

11. Але першосвященики підбурили народ [просити], щоб відпустив їм краще Варавву.

12. А Пилат, відповідаючи, сказав їм: А що ж ви хочете, щоб я вчинив із Тим, Котрого ви називаєте Царем Юдейським?

13. Вони знову закричали: Розіпни Його!

14. Пилат сказав їм: Якого ж злочина Він учинив? Але вони ще запекліше кричали: Розіпни Його!

15. Тоді Пилат, бажаючи вчинити бажане народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, покатувавши, спровадив на розп‘яття.

16. А вояки відвели Його всередину дому, себто в преторію, і зібрали увесь загін вояків.

17. І одягли Його в багряницю і, сплівши терновий вінець, поклали на Нього;

18. І почали вітати Його: Радій, Царю Юдейський!

19. І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього і, стаючи на коліна, вклонялися Йому.

20. А коли познущалися з Нього, стягнули з Нього багряницю, одягнули Його у власну одежу Його і повели Його, щоб розп‘ясти Його.

21. І примусили одного перехожого, кирінейця Симона, батька Олександра та Руфи, що йшов саме з поля, нести хреста Його.

22. І привели Його на місцину – Голгофу, що означає: “Лобне місце”.

23. І давали Йому пити вино, змішане з миром; але Він не прийняв.

24. І розп‘яли Його, і ділили одежу Його, кидаючи жереба, кому що взяти.

25. Була третя година, коли розп`яли Його.

26. І був напис, що засвідчував провину Його: “Цар Юдейський”.

27. Із Ним розп‘яли двох розбійників, одного по праву, а другого по ліву [руку] Його.

28. І справдилося слово Писання: І до злодіїв прилучений.

29. А ті, що проходили, лихословили Його, киваючи головами своїми, казали: Гей, Ти, що руйнуєш храм і за три дні споруджуєш!

30. Урятуй Себе Самого і зійди з хреста.

31. Так само й першосвященики з книжниками, насміхаючись, казали один одному: Інших рятував, а Себе не може врятувати!

32. Христос, Цар Ізраїлів, нехай зійде зараз із хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп‘яті з ним ганьбили Його.

33. О шостій годині лягла пітьма на всю землю і [тривала] до години дев‘ятої.

34. О дев‘ятій годині озвався Ісус дужим голосом: “Елі, Елі, лама савахтані? – що означає в перекладі: “Боже Мій, Боже Мій! Нащо Ти покинув Мене?”

35. Деякі, що стояли тут, зачувши, казали: Ось, Іллю кличе.

36. А один побіг, намочив губку оцтом, поклав на тростину і давав Йому пити, приказуючи: Стривайте, зачекаємо, чи прийде Ілля зняти Його.

37. Та Ісус, скрикнувши голосно, віддав духа.

38. І запона у храмі роздерлася надвоє, згори й донизу.

39. А сотник, що стояв навпроти Нього, побачив, що Він, отак скрикнувши, віддав духа, і сказав: Справді чоловік Цей був Сином Божим.

40. Були [тут] і жінки, котрі споглядали здалеку; поміж ними була й Марія Магдалина, і Марія, матір Якова молодшого, та Йосії, і Соломія,

41. Котрі й тоді, коли Він був у Галілеї, ходили за Ним і служили Йому, та багато інших, що разом із Ним прийшли до Єрусалиму.

42. А коли вже настав вечір, – тому що це була п‘ятниця, тобто, [день] перед суботою,

43. Прийшов Йосип з Ариматеї, відомий член ради, котрий також наджидав Царства Божого, насмілився зайти до Пилата і просив Тіло Ісусове.

44. Пилат здивувався, що Він уже помер; він прикликав сотника і запитав у нього: Чи давно помер?

45. І, дізнавшися від сотника, віддав Тіло Йосипові.

46. А він купив плащаницю, зняв Ісуса, обгорнув плащаницею і поклав до гробу, котрий був витесаний у скелі; і привалив камінь до входу у гріб.

47. А Марія Магдалина і Марія Йосієва, дивилися, де ховали Його.

Марка 16