Про посвячення Богові людей і речей. 39 страница

25. І раділо все зібрання з Юдеї, і священики, і левити, і все зібрання, що прийшло з Ізраїля, і чужинці, які прийшли з ізраїльського краю і мешкали в Юдеї.

26. І були веселощі великі в Єрусалимі, бо від днів Соломона, сина Давидового, царя ізраїльського, [не траплялося] подібного до цього в Єрусалимі.

27. І поставали священики і левити, і благословили народ; і почутий був голос їхній, і зійшла молитва їхня до святого житла Його на небеса.

Літопису 31

1. І по закінченні всього цього пішли всі ізраїльтяни, які [там] були, до міст Юдиних, і розбили статуї, вирубали [святі] дерева, зруйнували підвищення і жертовники по всій Юдеї, і в [краю] Веніяминовому, Єфремовому і Манасіїному, до кінця. І [потім] повернулися всі сини Ізраїлеві, кожний до володіння свого, до міст своїх

2. І відновив Єзекія черги священиків і левитів, за їхнім розподілом, кожного за його служінням, священиків і левитів, при приношеннях усеспалення і при мирних приношеннях, для служіння, для похвали і для уславлення, біля брам дому Господнього.

3. І [визначив] цар частину з майна свого на всеспалення; на всеспалення вранішнє і вечірнє, і на всеспалення в суботи і в новомісяччя, і на свята, як написано в законі Господньому.

4. І наказав він народові, що мешкав у Єрусалимі, давати певне утримання священикам і левитам, щоб вони були ревні в законі Господньому.

5. Коли оприлюднили це повеління, тоді поназносили сини Ізраїлеві багато першоплодів хлібного зерна, вина, і олії, і меду, і всякого врожаю польового; і десятин із усього поназносили багато.

6. А Ізраїльтяни та Юдеї, які мешкали по містах юдейських, також принесли десятину з великої і дрібної худоби, і десятину з кожної пожертви, присвяченої Господові, Богові їхньому; і понакидали їх цілі купи.

7. Третього місяця розпочали накидати ті купи, і сьомого місяця скінчили.

8. І прийшли Єзекія і вельможі, і побачили ті купи, і дякували Господові і народові Його, Ізраїлеві.

9. І запитав Єзекія священиків і левитів про ці купи.

10. І відповідав йому Азарія першосвященик, з дому Сад`окового, і сказав: Відколи почали приносити приношення в Господній дім, ми їли досхочу, і багато залишилося; бо Господь благословив народ Свій. Із того, що залишилося, [склалася] отака кількість.

11. І наказав Єзекія підготувати помешкання при домі Господньому. І підготували.

12. Перенесли [туди] приношення, і десятини, і пожертви з усією [пильністю]. І [був] старшиною біля них Конанія левит, і брат його Шім'ї – другим.

13. А Єхіїл, і Азазія, і Нахат, і Асагел, і Єрімот, і Йозавад, і Еліїл, і Їсмахія, і Махат, і Беная [були] доглядачами під рукою Конанії і Шім'ї, брата його, за розпорядженням царя Єзекії і Азарії старшини при домі Божому.

14. А Коре, син Їмни, левит, брамник зі східного боку, [був] над добровільними пожертвами Богові, щоб видавати Господні приношення і найважливіші з речей освячених.

15. І під його [веденням були] Еден, і Мін'ямін, і Єшуа, і Шемая, і Амарія, і Шеханія по священицьких містах, аби правильно роздавати їхнім братам своїм частки, як великому, так і малому,

16. Понад список їхній, [всім] чоловічої статі від трьох літ і вище, всім, що ходили до Господнього дому для справ щоденних, для служіння їхнього, за посадами їхніми і за відділами їхніми.

17. І зазначеним у списку священикам, за поколіннями їхніми, і левитам від двадцяти літ і вище, за посадами їхніми, за відділами їхніми.

18. І зазначеними у списку, з усіма дітьми їхніми, і з дружинами їхніми, і з синами їхніми, і з доньками їхніми, – всій громаді, бо вони з [усією] відданістю присвятили себе на святе служіння.

19. І для синів Ааронових, священиків у поселеннях довкола міст їхніх, при кожному місті [поставлені були] мужі, зазначені поіменно, щоб роздавати частки всім чоловічої статі у священиків і всім, що зазначені в списку з-поміж левитів.

20. Ось що вчинив Єзекія по всій Юдеї, – і чинив він добре і справедливе, та правдиве перед Господом, Богом своїм.

21. І в усякому ділі, яке він зачинав на служіння домові Божому і для дотримання закону і заповідей, пам'ятаючи про Бога свого, він чинив від усього серця свого і мав успіх.

Літопису 32

1. По цих справах та відданості прийшов Санхерів, цар асирійський, і увійшов до Юдеї, і оточив укріпленні міста, і мав намір здобути їх собі.

2. Коли Єзекія побачив, що прийшов Санхерів з наміром воювати супроти Єрусалиму,

3. Тоді поклав собі з князями своїми засипати джерела води, котрі поза містом; і ті допомогли йому.

4. І зібралося багато народу, і засипали всі джерела і потік, що пробігав країною, говорячи: Нехай же не знайдуть царі асирійські, які прийшли [сюди], багато води.

5. І підбадьорився він, і відбудував зруйнований мур, і звів його до башти, і зовні [поставив] другого мура, і зміцнив Мілло в Давидовому місті, і вчинив багато зброї та щитів.

6. І настановив військових старшин понад народом, і зібрав їх до себе на майдан біля міської брами, і говорив до серця їхнього, і сказав:

7. Будьте стійкими і мужніми, не бійтеся і не майте остраху перед царем асирійським і усією чисельністю, котра з ним; тому що з нами більше, аніж із ним.

8. З ним сила тілесна, а з нами – Господь, Бог наш, щоб допомагати нам і воювати в битвах наших. І зміцнів народ від слів Єзекії, царя Юдиного.

9. По цьому послав Санхерів, цар асирійський, служників своїх до Єрусалиму, – сам він [стояв] навпроти Лахішу, і вся сила його з ним, – до Єзекії, царя юдейського, і до всіх юдеїв, котрі в Єрусалимі, сказати:

10. Так говорить Санхерів, цар асирійський: На що ви сподіваєтеся і сидите в облозі у Єрусалимі?

11. Чи не спокушає вас Єзекія, щоб віддати вас на смерть від голоду й спраги, кажучи: Господь, Бог наш, урятує нас від руки царя асирійського?

12. Чи не той це Єзекія, що зруйнував підвищення його і жертовники його, і сказав Юдеї та Єрусалимові: Перед жертовником єдиним поклоняйтеся, і на ньому звершуйте кадіння?

13. Хіба ви не знаєте, що вчинив я і батьки мої з усіма народами країн? Чи могли боги народів земних спасти край свій од руки моєї?

14. Хто із усіх богів народів, винищених батьками моїми, міг урятувати народ свій від руки моєї? [То яким чином] зможе ваш Бог урятувати вас від руки моєї?

15. І нині нехай не ошукує вас Єзекія і не зводить вас у такий спосіб; не вірте йому. Якщо не міг жоден з богів жодного народу і царства порятувати народ свій від руки моєї, і від руки батьків моїх, то де вже й вашому Богові врятувати вас від руки моєї.

16. І ще [багато] говорили служники його супроти Господа Бога, і супроти Єзекії, служника Його.

17. І писав він листи, [в котрих] ганьбив Господа, Бога Ізраїлевого, і говорив супроти Нього такі слова: Як боги народів земних не врятували народів своїх від руки моєї, так Бог Єзекії не врятує народу Свого від руки моєї.

18. І кричали гучним голосом єврейською мовою до народу єрусалимського, котрий [був] на мурах, щоб настрашити його, і налякати його, і захопити місто.

19. І говорили про Бога Єрусалиму, як про богів народів землі, – витвір рук людських.

20. І помолився цар Єзекія та Ісая, син Амосів, пророк, і заволали до неба.

21. І послав Господь Ангела, і він винищив усіх хоробрих, і головнокомандувача, і старшин над військами царя асирійського. І повернувся він, осоромлений, до краю свого; і коли прийшов до дому бога свого, – то ті, що вийшли зі стегон його, вбили його там мечем.

22. Отак урятував Господь Єзекію і мешканців Єрусалиму від руки Санхеріва, царя асирійського, і від руки всіх; і захищав їх зусібіч.

23. Тоді багато людей приносили дари Господові в Єрусалимі і дорогі речі Єзекії, цареві юдейському. І він звеличився після цього в очах усіх народів.

24. Тими днями занедужав Єзекія смертельно. І помолився Господові, і Він зачув його і дав йому ознаку.

25. Але не віддячив Єзекія за виявлену до нього зичливість, бо запишалося серце його. І прийшов на нього гнів [Божий], і на Юдею, і на Єрусалим.

26. Та коли упокорився Єзекія в пишнотах серця свого, – сам і мешканці Єрусалиму, то не прийшов на них гнів Господній за днів Єзекії.

27. І було у Єзекії багатство і слави вельми багато; і сховище він учинив у себе для срібла, і золота, і каміння коштовного, і для духмян та щитів, і для всіляких коштовних посудин,

28. І комори для плодів [земних], для хліба, вина і олії, і стійла для всілякої худоби, і подвір'я для черед.

29. І міста збудував собі. І [мав] великий набуток худоби, тому що дав йому Бог вельми значне майно.

30. І він, Єзекія, загатив горішній потік води Гіхону, і вивів її вниз до західного боку міста Давидового. І мав Єзекія успіх в усіх своїх діяннях.

31. Тільки при послах царів Вавилонських, котрі присилали до нього запитати про ознаку, яка була на землі, залишив його Бог, щоб випробувати його, і відкрити все, що в нього на серці.

32. Інші діяння Єзекії і доброчинства його описані у видінні Ісаї, сина Амосового, пророка, і в Книзі царів Юдиних та Ізраїльських.

33. І спочив Єзекія з батьками своїми, і поховали його над гробницями синів Давидових, і вшанували його честю, по смерти його, всі юдеї і мешканці Єрусалиму. І зацарював Манасія, син його, замість нього.

Літопису 33

1. Дванадцять літ [було] Манасії, коли зацарював, і п'ятдесят п'ять літ царював у Єрусалимі.

2. І вчиняв він неугодне в очах Господніх, наслідуючи мерзоту народів, котрих прогнав Господь від синів Ізраїлевих.

3. І знову спорудив підвищення, котрі зруйнував Єзекія, батько його, і поставив жертовники Ваалам, і облаштував діброви, і поклонявся всім небесним силам, і служив їм.

4. І спорудив жертовники в домі Господньому, про котрого сказав Господь: У Єрусалимі буде ім'я Моє вічно.

5. І спорудив жертовники для всіх небесних сил на обидвох подвір'ях Господнього дому.

6. Він також переводив синів своїх через вогонь в долині сина Гінномового, і займався гаданням, і ворожив, і чаклував, і настановив викликувачів померлих і духів; багато чинив він лихого в очах Господа, щоб гнівити Його.

7. І поставив різьбленого ідола, котрого зробив, у домі Божому, про котрого говорив Бог Давидові і Соломонові, синові його: У домі цьому і в Єрусалимі, котрого Я вибрав із усіх колін Ізраїлевих, Я покладу ймення Моє навіки.

8. І не дозволю в прийдешньому виступити нозі Ізраїля із землі цієї, котру Я заповідав батькам їхнім, якщо вони будуть старатися виконати все, що Я заповідав їм, за всіма законами і настановами і наказами, які передані через Мойсея.

9. Але Манасія довів Юдею і мешканців Єрусалиму до того, що вони вчиняли гірше тих народів, котрих винищив Господь з-перед синів Ізраїлевих.

10. І говорив Господь до Манасії і до народу його; але вони не підкорилися.

11. І навів Господь на них старшин війська асирійського царя, і вони закайданили Манасію, закували його в ланцюги і відпровадили його до Вавилону.

12. І в тіснотах своїх він почав благати Господа, Бога свого, і глибоко упокорився перед Богом батьків своїх.

13. І помолився до Нього, і [Бог] прихилився до нього, і почув благання його, і повернув його до Єрусалиму на царство його. І спізнав Манасія, що Господь є Бог.

14. І потому спорудив зовнішній мур міста Давидового, на західному боці від Ґіхону, в долині, і до входу в Рибну браму, і вивів його довкола Офела, і високо вивершив його. І настановив військових старшин по всіх укріплених містах Юдеї.

15. І повикидав чужинських богів та ідолів з дому Господнього, і всі капища, котрі спорудив на горі дому Господнього і в Єрусалимі, і викинув їх за місто.

16. І відбудував жертовника Господнього, і приніс на ньому пожертви мирні і вдячні, і сказав Юдеям, щоб вони служили Господові, Богові Ізраїльському.

17. Але народ ще приносив пожертви на підвищеннях, хоч і Господові, Богові своєму.

18. Інші діяння Манасії, і молитви його до Бога свого, і слова ясновидця, які говорили йому йменням Господнім, Бога Ізраїлевого, є в записах царів Ізраїлевих.

19. І молитва його, і те, що [Бог] прихилився до нього, і всі гріхи його і беззаконня його, і місця, на котрих він спорудив підвищення і поставив зображення Астарти та ідолів передніше, аніж упокорився, описані в записах Хозая.

20. І спочив Манасія з батьками своїми, і поховали його в домі його. І зацарював Амон, син його, замість нього.

21. Двадцять два роки було Амонові, коли зацарював, і два роки царював у Єрусалимі.

22. І вчиняв небажане в очах Господніх так, як учиняв Манасія, батько його; і всім ідолам, котрих зробив Манасія, батько його, приносив Амон пожертви, і служив їм.

23. І не упокорився перед Господом, як упокорився Манасія, батько його. Навпаки, Амон помножив [свої] гріхи.

24. І вчинили супроти нього змову служники його, і умертвили його в домі його.

25. Але народ краю повбивав усіх, що були у змові супроти царя Амона; і зацарював народ країни Йосію, сина його, замість нього.

Літопису 34

1. Вісім літ було Йосії, коли він зацарював, і тридцять один рік царював у Єрусалимі.

2. І вчиняв він бажане в очах Господніх, і ходив шляхами Давида, батька свого, і не відхилявся ні праворуч, ані ліворуч.

3. Восьмого року царювання свого, ще підлітком, він почав звертатися до Бога Давидового, батька свого; а дванадцятого року почав очищати Юдею і Єрусалим од підвищень і [посвячених] дерев і від різьблених та литих ідолів.

4. І зруйнували перед ним жертовники Ваалів і статуї, що підвищувалися над ними; і [посвячені] дерева він зрубав, і різьблених та литих ідолів поламав, і порозбивав, і розтер на порох, і розпорошив на гробах тих, котрі приносили їм пожертви.

5. І кості жерців спалив на жертовниках їхніх, і очистив Юдею та Єрусалим.

6. І в містах Манасії, і Єфрема, і Симеона, [навіть] до коліна Нефталимового, і в спустошених околицях їхніх

7. Він зруйнував жертовники і [посвячені] дерева, а ідолів розбив на порох, і всі статуї порозбивав по всій землі Ізраїльській і повернувся до Єрусалиму.

8. Вісімнадцятого року царювання свого, по очищенні країни і дому [Божого], він послав Шафана, сина Ацалії, і Маасею, старшину міста, і Йоаха, сина Йохазового, писаря, полагодити дім Господа, Бога свого.

9. І прийшли вони до першосвященика Хілкійї, і віддали срібло, принесене в дім Божий, котре левити, що стояли на сторожі біля порога, зібрали з рук Манасії й Єфрема та всіх інших ізраїльтян, і від Юди та Веніямина, і від мешканців Єрусалиму.

10. І віддали в руки виконавцям робіт, приставлених до Господнього дому, щоб вони роздавали його робітникам, котрі працювали в домі Господньому під час ремонту і лагодження дому.

11. І вони роздавали теслям і будівельникам на купівлю тесаного каміння і дерев для зв'язування та покриття споруд, котрих розорили царі Юдині.

12. Ці люди діяли чесно біля роботи; і для нагляду за ними були поставлені: Яхат і Овадія, левити з синів Мерарієвих, і Захарія та Мешуллам із синів Кегатових, і всі левити, які вміли грати на музичних знаряддях,

13. Були [наглядачами] за носіями і наглядали за всіма робітниками при кожній роботі; а з левитів [були] і писарі, і наглядачі, і брамники.

14. Коли виймали вони срібло, принесене до Господнього дому, тоді Хілкійя священик знайшов Книгу Закону Господнього, яку [даровано] через Мойсея.

15. І розпочав Хілкійя, і сказав Шафанові: Я знайшов у Господньому домі книгу Закону. І віддав Хілкійя ту книгу Шафанові.

16. І поніс Шафан ту книгу до царя, і приніс при цьому цареві звіщення: все, що доручено служникам твоїм, вони виконують.

17. І висипали срібло, знайдене в домі Господньому, і передали його в руки наглядачам і в руки виконавцям робіт.

18. А [також] повідав Шафан писар цареві, кажучи: Книгу дав мені Хілкійя священик, і читав її Шафан перед царем.

19. Коли почув цар слова Закону, то роздер одежу свою.

20. І наказав цар Хілкійї і Ахікамові, Шафановому синові, і Авдонові, Міхиному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царевому служникові, кажучи:

21. Ідіть, помоліться Господові за мене, і за тих, що залишилися в Ізраїля, і за Юдею про слова цієї знайденої книги; тому що великий гнів Господній, котрий спалахне на нас за те, що не дотримувалися батьки наші слова Господнього, щоб вчиняти все так, як написано у цій книзі.

22. І пішов Хілкійя і ті, що від царя, до пророчиці Хулди, дружини Шаллума, сина Токегата, сина Хасриного, зберігача одежі, – а мешкала вона в Єрусалимі на Новому Місті, – і розмовляли з нею про це.

23. І вона сказала їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть тому чоловікові, котрий послав вас до мене:

24. Так говорить Господь: Ось, Я наведу лихо на місце оце і на мешканців його всі прокляття, що написані в книзі, котру читали перед царем Юдиним,

25. За те, що вони залишили Мене і кадили іншим богам, щоб гнівити Мене всіма витворами рук своїх. І гнів Мій спалахне над оцим місцем, і не загасне.

26. А цареві Юдиному, який послав вас запитати у Господа, так скажіть: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про слова, котрі ти чув:

27. Оскільки зм'ягшилося серце твоє, і ти упокорився перед Богом, зачувши слова Його про це місце і про мешканців його, – і ти упокорився переді Мною, і роздер одежу свою, і плакав переді Мною, то Я також почув [тебе], говорить Господь.

28. Ось, Я прилучу тебе до батьків твоїх, і покладуть тебе в гробницю твою з миром, і не побачать очі твої всього того лиха, котре Я наведу на це місце і на мешканців його. І принесли цареві відповідь.

29. І послав цар, і зібрав усю старшину Юдеї та Єрусалиму.

30. І пішов цар до Господнього дому, і [з ним] усі Юдеї, і мешканці Єрусалиму, і священики, і левити, і увесь народ, від великого до малого; і він прочитав уголос перед ними всі слова книги заповіту, знайденій в домі Господньому.

31. І став цар на місці своєму, і склав заповіта перед Господом, щоб ходити за Господом і дотримуватися заповідей Його, і одкровень Його, і настанов Його, від усього серця свого і від усієї душі своєї, щоб виконати слова заповіту, написані в цій книзі.

32. І наказав цар підтвердити [почуте] всім, хто був у Єрусалимі і в краї Веніяминовому; і почали чинити мешканці Єрусалиму за Божим заповітом, Бога батьків своїх.

33. І повикидав Йосія усі поганські мерзоти з усіх країв, котрі у синів Ізраїлевих; і наказав усім, що були в [країні] Ізраїлевій, служити Господові, Богові своєму. І впродовж усіх днів [життя] його вони не відступали од Господа, Бога батьків своїх.

Літопису 35

1. І звершив Йосія в Єрусалимі Пасху Господові, і закололи пасхальне ягня чотирнадцятого [дня] першого місяця.

2. І поставив він священиків на місцях їхніх, і підбадьорив їх на служіння в домі Господньому.

3. І сказав левитам, наставникам усіх ізраїльтян, посвяченим для Господа: Поставте Ковчега святого у храмі, котрого збудував Соломон, син Давидів, цар Ізраїлів; немає вам нужди носити [його] на раменах, служіть тепер Господові, Богові нашому, і народові Його Ізраїлеві.

4. Станьте за поколіннями вашими, за чергами вашими, за приписами Давида, царя Ізраїлевого, і за приписами Соломона, сина його;

5. І стійте у святині, за розподілом поколінь у братів ваших, синів народу, і за розподілом поколінь у левитів.

6. І заколіть пасхальне ягня, і освятіться, і приготуйте його для братів ваших, вчиняючи згідно зі словом Господнім через Мойсея.

7. І дав Йосія як дара синам народу, всім, що були там, з дрібної худоби ягнят і козлів молодих, – все для пожертви пасхальної, числом тридцять тисяч, і три тисячі биків. Це – з майна царевого.

8. І князі його за ревністю давали в дарунок народові, священикам і левитам: Хілкійя, і Захарія, і Єхіїл, старшини в Божому домі, дали священикам для пожертви пасхальної дві тисячі шістсот [овечок], [ягнят і козлів], та триста биків.

9. І Конанія, і Шемая, і брат його Натанаїл, і Хашавія, і Єіїл, і Йозавад, старшини левитів, подарували левитам для пожертви пасхальної [овечок] п'ять тисяч і п'ятсот телят.

10. Так налагоджене було служіння. І стали священики на місце своє і левити за чергами своїми, за повелінням царським.

11. І закололи пасхальне ягня. І кропили священики [кров'ю], приймаючи її з рук левитів, а левити здирали шкуру.

12. І розподілили призначене для всеспалення, щоб роздати за відділеннями поколінь у синів народу, для принесення Господові, як написано в Книзі Мойсеєвій. Те саме [вчинили] й з биками.

13. І засмажили пасхальне ягня на вогні, за установленням; і святі пожертви варили в казанах, горщиках і горнятах, і квапливо роздавали всьому народові

14. А потім приготували для себе і для священиків: бо священики, сини Ааронові, [були зайняті] приношенням усеспалення і лою до ночі; тому-то й наготовили левити їжі для себе і для священиків, синів Ааронових.

15. І співаки, сини Асафові, [залишалися] на місцях своїх, за настановами Давидовими, і Асафа, і Гемана, і Єдутуна, царевого ясновидця, і брамники біля кожної брами: їм не треба [було] відходити од служіння свого, оскільки брати їхні левити наготовили їм.

16. Так налагоджене було все служіння Господові того дня, щоб звершити Пасху і принести усеспалення на жертовнику Господньому, за наказом царя Йосії.

17. І звершували сини Ізраїлеві, що були [там], Пасху того часу і свято опрісноків упродовж семи днів.

18. І не звершувалася така Пасха в Ізраїля від днів Самуїла пророка; і з усіх царів Ізраїлевих жоден не звершував такої Пасхи, яку звершив Йосія, і священики, і левити, і всі Юдеї, і Ізраїльтяни, що [там] були, і мешканці Єрусалиму.

19. Вісімнадцятого року царювання Йосії звершена ця Пасха.

20. По всьому цьому, що вчинив Йосія в домі [Божому], прийшов Нехо, цар єгипетський, на війну до Каркеміші з Єфремом, а Йосія вийшов йому назустріч.

21. І послав до нього [Нехо] послів сказати: Що мені до тебе, царю Юдин? Не супроти тебе [оце йду я], але туди, де у мене війна. І Бог наказав мені поспішати; не чини опору Богові, Котрий зі мною, щоб Він не знищив тебе.

22. Але Йосія не відхилився від нього, а зібрався на силі, щоб воювати з ним, і не прийняв слів Нехо, що були від Бога, і рушив на битву, на рівнину Меґіддо.

23. І випустили стріли стрільці в царя Йосію; і сказав цар служникам своїм: Відведіть мене, бо я важко поранений.

24. І перевели його служники його з колісниці на іншого повоза, який [був] у нього, і відвезли до Єрусалиму. І помер він, і похований в гробницях батьків своїх. І вся Юдея та Єрусалим були в жалобі по Йосії.

25. Оплакав Йосію і Єремія у пісні жалобній; і говорили всі співаки і співачки про Йосію у жалобних піснях своїх, [відомих] аж донині, і передали їх для використання в Ізраїлі; і ось, вони вписані в [Книгу] жалобних пісень.

26. Інші діяння Йосії і доброчинства його, узгоджені з приписами закону Господнього,

27. І діяння його, перші і останні, описані в Книзі царів Ізраїльських та Юдиних.

Літопису 36

1. І взяв народ країни Йоахаза, сина Йосії, і зацарював його, замість батька його, в Єрусалимі.

2. Двадцять три роки було Йоахазові, коли зацарював, і три місяці царював у Єрусалимі.

3. І скинув його цар єгипетський в Єрусалимі, і наклав на країну податок – сто талантів срібла і талант золота.

4. І настановив цар єгипетський над Юдеєю і Єрусалимом Ел'якима, брата його, і змінив ім'я йому на Єгояким; а Йоахаза, брата його, взяв Нехо й відпровадив до Єгипту.

5. Двадцять п'ять літ [було] Єгоякимові, коли він зацарював у Єрусалимі. І чинив він небажане в очах Господа, Бога свого.

6. Супроти нього вийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, і закував його в кайдани, щоб відпровадити його до Вавилону.

7. І частину з посуду дому Господнього Навуходоносор відпровадив до Вавилону, і поклав їх у капищі своєму у Вавилоні.

8. А решта діянь Єгоякима і мерзоти його, які він учиняв і які знайдені в ньому, описані в Книзі царів Ізраїльських і Юдиних. І зацарював Єгояхін, син його, замість нього.

9. Вісімнадцять літ [було] Єгояхінові, коли зацарював, і три місяці і десять днів царював у Єрусалимі. І чинив він небажане в очах Господніх.

10. Як минув рік, послав цар Навуходоносор, і наказав забрати його до Вавилону разом із коштовним посудом дому Господнього, і зацарював над Юдеєю і Єрусалимом Седекію, брата його.

11. Двадцять і один рік [було] Седекії, коли зацарював, і одинадцять років царював у Єрусалимі.

12. І чинив він лихе в очах Господа, Бога свого. Він не упокорився перед Єремією пророком, який [пророкував] від уст Господніх.

13. І відкинувся від царя Навуходоносора, що примусив його поклястися [йменням] Бога, – і вчинив пружною шию свою, і ожорсточив серце своє для того, щоб не навернувся до Господа, Бога Ізраїлевого.

14. Зрештою і всі старшини над священиками і над народом багато грішили, наслідуючи всю мерзоту поганську, і опоганювали дім Господній, котрого Він освятив у Єрусалимі.

15. І посилав до них Господь, Бог батьків їхніх, посланців Своїх від досвітнього ранку, тому що Він жалів Свій народ і Своє житло.

16. Але вони збиткувалися над посланцями від Бога, і нехтували словами Його, і глузували з пророків Його, аж доки не упав гнів Господа на народ Його, і то так, що не було [йому] порятунку.

17. І Він навів на них царя халдейського, – і той умертвив юнаків їхніх мечем у домі святині їхньої, і не пощадив ні юнака, ні юнки, ні старця, ні сивого: все віддав [Бог] в руки його.

18. І всі посудини дому Божого, великі й малі, і скарби дому Господнього, і скарби царя і князів його, усе приніс він до Вавилону.

19. І спалили дім Божий, і зруйнували мури Єрусалиму; і всі палати його спалили вогнем; і всі коштовності його понищили.

20. І переселив він до Вавилону тих, що уникли меча, і були вони невільниками його і синів його, аж до зацарювання царя перського.

21. Аж доки, на виконання слова Господнього, [сказаного] устами Єремії, країна не відсвяткувала субот своїх. Упродовж днів спустошення святкувала вона суботи, до завершення сімдесяти років.

22. А першого року Кіра, царя перського, на виконання слова Господнього, [сказаного] устами Єремії, пробудив Господь духа Кіра, царя перського, і він наказав оголосити по всьому царстві своєму, словами і на письмі, і сказати:

23. Так говорить Кір, цар перський: Усі царства землі дав мені Господь, Бог небесний; і Він наказав мені збудувати Йому дім у Єрусалимі, що в Юдеї. Хто є з вас – із усього народу Його, [хай буде] Господь, Бог його, з ним, і нехай він іде туди.

Книга Єздри

Єздри 1

1. Першого року Кіра, царя перського, на виконання слова Господнього з уст Єремії, пробудив Господь дух Кіра, царя перського, і він наказав оголосити по всьому царстві своєму, словом і на письмі:

2. Так говорить Кір, цар перський: Усі царства землі дав мені Господь, Бог небесний, і Він наказав мені збудувати Йому дім у Єрусалимі, що в Юдеї.

3. Хто є з вас, із того народу Його, – Бог його нехай буде з ним! – І нехай іде до Єрусалиму, що в Юдеї, і будує дім Господа, Бога Ізраїлевого, Він є Бог, Котрий в Єрусалимі.

4. А всі, що залишилися, по всіх місцях, де хто не мешкав би, нехай поможуть йому мешканці місця того сріблом і золотом, та іншим майном, і худобою, з доброчинною пожертвою для дому Божого, що в Єрусалимі.

5. І підвелися старшини поколінь Юдиних і Веніяминових, і священики і левити, всякий, [у кого] пробудив Бог духа його, щоб рушити відбудовувати дім Господній, котрий в Єрусалимі.

6. І всі сусіди їхні, хто був навколо них, допомагали їм срібним посудом, золотом та [іншим] майном, худобою та цінними речами понад всіляке доброчинство для храму.

7. І цар Кір виніс посудини дому Господнього, котрі Навуходоносор забрав з Єрусалиму і помістив у домі богів своїх.

8. І виніс їх Кір, цар перський, рукою скарбника-хранителя Мітредата; а той підрахував їх, і здав Шешбаццарові, князеві юдейському.

9. І ось число їхнє: тарілей золотих – тридцять; тарілей срібних – тисяча, ножів – двадцять дев'ять;

10. Келехів золотих – тридцять, келехів срібних – чотириста десять, інших посудин – тисяча.

11. Усіх посудин, золотих і срібних – п'ять тисяч чотириста. Все [це] забрав [із собою] Шешбаццар, коли вигнанці поверталися з Вавилону до Єрусалиму.

Єздри 2

1. Ось сини провінції, які вийшли з полону, котрих Навуходоносор, цар вавилонський, полонив і забрав до Вавилону, і які повернулися до Єрусалиму та Юдеї, кожен до свого міста.

2. Ті, що прийшли були із Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Сераєю, Реелаєю, Мордехаєм, Білшаном, Міспаром, Біґваєм, Рехумом, Бааною. Число людей Ізраїлевого народу:

3. Синів Пар'ошових – дві тисячі сто сімдесят два,

4. Синів Шефатіїних – триста сімдесят два;

5. Синів Арахових – сімсот сімдесят п'ять;

6. Синів Пахат-Моавових, із синів Ісусових [та] Йоавових – дві тисячі вісімсот дванадцять;

7. Синів Еламових – тисяча двісті п'ятдесят чотири.

8. Синів Заттуєвих – дев'ятсот сорок п'ять;

9. Синів Заккеєвих – сімсот шістдесят;

10. Синів Банієвих – шістсот сорок два;

11. Синів Беваєвих – шістсот двадцять три.

12. Синів Азгадових – тисяча двісті двадцять два.

13. Синів Адонікамових – шістсот шістдесят шість.