Про посвячення Богові людей і речей. 10 страница

50. Народ зухвалий, котрий не шанує ні старого, і не помилує юного.

51. І буде він їсти плоди худоби твоєї, і плоди землі твоєї, допоки не спустошить тебе, так що не залишить тобі ні хліба, ні вина, ні єлею, ні плоду биків твоїх, ні плоду овечок твоїх, допоки не винищить тебе.

52. І буде притісняти тебе у всіх брамах твоїх, доки на всій землі твоїй не поруйнує високих і міцних стін твоїх, на які ти сподіваєшся; і буде пригнічувати тебе в усіх брамах твоїх, по всій землі твоїй, котру Господь, Бог твій, дав тобі.

53. І ти будеш їсти плід лона твого, плоть синів твоїх і дочок твоїх, котрих Господь, Бог твій, дав тобі, в облозі і в нужді, якою буде гнобити тебе ворог твій.

54. Чоловік, пещений, який жив поміж вами у великих розкошах, немилосердним оком буде дивитися на брата свого, на дружину лона свого і на решту дітей своїх, котрі залишаться в нього,

55. І не дасть жодному з них плоті дітей своїх, котрих він буде споживати, тому що в нього не лишиться анічого в облозі і в нужді, якою гнобитиме тебе ворог твій по всіх житлах твоїх.

56. [Жінка], котра мешкала в тебе, у розкошах і в достатку, котра ніколи ноги своєї не ставила на землю з причини розкошів і пещення, буде недобрим оком дивитися на плід лона свого, і на сина свого, і на доньку свою,

57. І [не дасть] їм посліду, котрий виходить з-поміж ніг її, і дітей, котрих народить вона; тому що вона, маючи нестачу всього, таємно буде їсти їх в облозі і в нужді, в котрій гнітитиме тебе ворог твій при брамах твоїх.

58. Якщо не будеш виконувати всі слова закону цього, написані в книзі цій, і не будеш боятися цього славного і грізного ймення Господа, Бога твого;

59. То Господь уразить тебе і потомство твоє незвичайними виразками, виразками великими і постійними, і хворощами злими і постійними.

60. І наведе на тебе всі хворощі єгипетські, котрих ти боявся, і вони приліпляться до тебе.

61. І всіляку хворобу і всіляку виразку, не позначену в книжці закону сього, Господь наведе на тебе, аж доки не будеш понищений.

62. І залишиться вас небагато в той час, як численністю ви схожі були на зорі небесні, бо ти не дослухався голосу Господа, Бога твого.

63. І як радів Господь, учиняючи вам добро, і розмножуючи вас; отак буде радіти Господь, вигублюючи і винищуючи вас, і будете вирвані з цієї землі, на котру ти йдеш, аби посісти її.

64. І розпорошить тебе Господь між усіма народами, від краю землі до кінця землі, і будеш там служити іншим богам, котрих не відав ні ти, ні батьки твої, – дереву і камінню.

65. Але й поміж цими народами не матимеш спокою, і не буде місця спокою для ноги твоєї, і Господь дасть тобі тремтливе серце, потьмарення очей і нудьгу в душу.

66. Життя твоє висітиме перед тобою, і будеш тремтіти вночі і вдень, і не матимеш певности в житті своєму.

67. Уранці скажеш: О, якби був вечір! Увечері ти скажеш: Якби був ранок! З причини страху в серці твоєму, від того, від чого злякався, і через страх очей твоїх від того, що побачив.

68. І поверне тебе Господь до Єгипту на кораблях тим шляхом, про котрий я сказав тобі: "Ти більше не побачиш його", і там будете продаватися ворогам вашим, як раби і рабині, і ніхто не купуватиме вас.

Повт. Закону 29

1. Ось слова Заповіту, котрого Господь наказав Мойсеєві укласти з синами Ізраїля, на землі моавській, окрім Заповіту, котрого Господь уклав з ними на Хориві.

2. І скликав Мойсей всіх [синів] Ізраїля, і сказав їм: Ви бачили все, що чинив Господь перед очима вашими на землі єгипетській з фараоном і всіма служниками його, і всією землею його;

3. Ті великі покарання, котрі бачили очі твої, і ті великі знамення і чудеса,

4. Але до сього дня не дав вам Господь серця, щоб розуміти, очей, аби бачити, і вух, щоб чути.

5. Сорок літ водив вас пустелею, і одежа ваша на вас не зітліла, і взуття твоє не зносилося на нозі твоїй.

6. Хліба ви не їли, і вина, і сікери не пили, щоб ви знали, що Я Господь, Бог ваш.

7. І коли прийшли ви на місце оце, виступив супроти нас Сигон, цар хешбонський, і Оґ, цар башанський, щоб стати [з нами] на бій, і ми розгромили їх.

8. І захопили ми землю їхню, і віддали її у спадок [колінам] Рувимовому і Ґадовому і половині коліна Манасіїному.

9. Пильнуйте ж слова Заповіту цього, і виконуйте їх, щоб вам мати успіх в усьому, що ви будете робити.

10. Усі ви сьогодні стоїте перед Господом, Богом вашим, чільники колін ваших, старшини ваші, урядники ваші, усі ізраїльтяни,

11. Діти ваші, дружини ваші і захожі твої, що є в стані твоєму, від того, що рубає дрова твої, до того, хто зачерпує воду твою,

12. Щоби вступити тобі у заповіт Господа, Бога твого, і в угоду з Ним, скріпленою присягою, котрого Господь, Бог твій, сьогодні укладає з тобою.

13. Щоб учинити тебе нині Його народом, і Він міг бути тобі Богом, як Він говорив тобі і як присягався батькам твоїм Авраамові, Ісаакові та Якові.

14. Не з вами лише одними я складаю цього Заповіта і цю угоду з присягою,

15. Але, як із тими, котрі сьогодні з нами стоять перед Господом, Богом нашим, так і з тими, котрих немає тут з нами сьогодні.

16. Бо ви знаєте, як ми жили на землі єгипетській, і як ми проходили поміж народами, через котрих ви пройшли,

17. І бачили мерзоту їхню, та ідоли їхні, дерев'яні і кам'яні, срібні і золоті, котрі серед них.

18. Хай не буде поміж вами чоловіка чи жінки, або роду, або коліна, чиє серце відхилилося б нині від Господа, Бога нашого, щоб ходити й служити богам тих народів; нехай же не буде поміж вами коріння, з якого виростає отрута і гіркий полин,

19. Такого чоловіка, котрий, зачувши слова прокляття цього, нахвалявся б у серці своєму, кажучи: "Я буду щасливим, незважаючи на те, що буду ходити за сваволею серця свого", і пропаде таким чином ситий з голодним,

20. Не простить Господь такому, але миттю спалахне гнів Господній і ревність Його на такого чоловіка, і впаде на нього прокляття [заповіту цього], написане в цій книзі, і зітре Господь ім'я його з піднебесної.

21. І відділить його Господь на лихо від усіх колін Ізраїля, відповідно з усіма прокляттями Заповіту, написаними в цій книжці Закону.

22. І скаже наступний рід, діти ваші, котрі будуть після вас, і чужинець, котрий прийде із далекої землі, побачивши поразку землі цієї і хвороби, котрих покладе на неї Господь:

23. Сірка і сіль, пожарище – вся земля; не засівається і не пророщує вона, і не сходить на ній жодна трава, як по винищенні Содому, Гомори, Адми і Цевоїму, котрі поруйнував Господь у гніві Своєму, і в люті Своїй.

24. І скажуть усі народи: За що Господь так учинив з цією землею? Що означає ця лють гніву Його?

25. І скажуть: За те, що вони залишили заповіта Господа, Бога батьків своїх, котрого він склав з ними, коли вивів їх із землі єгипетської,

26. І пішли, і почали служити іншим богам, і поклонялися їм, богам, котрих вони не знали, і [котрих] Він не призначав їм.

27. [За те] спалахнув гнів Господа на землю цю, і навів Він на неї всі прокляття [Заповіту], написані в цій книжці.

28. І викоренив їх Господь із землі їхньої у гніві і люті та великім обуренні, і кинув їх на другу землю, як нині [бачимо].

29. Приховані речі [належать] Господові, Богові нашому, а відкриті речі нам і синам нашим до віку, щоб ми виконували всі слова Закону цього.

Повт. Закону 30

1. Коли прийдуть на тебе всі слова ці – благословення і прокляття, котрі виклав я тобі, і приймеш [їх] у серце своє осередь усіх народів, в котрих розпорошить тебе Господь, Бог твій.

2. І навернешся до Господа, Бога твого і будеш підкорятися голосові Його, як я заповідаю тобі сьогодні, ти і сини твої від усього серця твого і від усієї душі твоєї,

3. Тоді Господь, Бог твій, наверне бранців твоїх, і змилується над тобою, і знову збере тебе від усіх народів, поміж котрих розпорошить тебе Господь, Бог твій.

4. А хоч би ти був розпорошений до краю неба, і звідти збере тебе Господь, Бог твій, і звідти візьме тебе.

5. І приведе тебе Господь, Бог твій, на землю, котрою володіли батьки твої, і одержиш її у спадок, і нащедрить тобі добра, і розмножить тебе більше, аніж батьків твоїх.

6. І обріже Господь, Бог твій, серце твоє, і серце потомства твого, щоб ти любив Господа, Бога твого, від усього серця твого і від усієї душі твоєї, щоб жити тобі.

7. Тоді Господь, Бог твій, усі прокляття заверне на ворогів твоїх, і на тих, що ненавиділи тебе і проганяли тебе.

8. А ти навернешся і будеш покірний голосові Господа і виконуватимеш усі заповіді Його, котрі заповідаю тобі сьогодні.

9. З надміром дасть тобі Господь, Бог твій, успіх у будь-якім ділі рук твоїх, у плоді лона твого, в плоді скотини твоєї, у плоді землі твоєї, бо знову втішатиметься Господь через тебе, доброчинячи [тобі], як Він тішився через батьків твоїх,

10. Якщо будеш підкорятися голосові Господа, Бога твого, пильнуючи заповіді і настанови Його, записані в цій книжці закону, і якщо навернешся до Господа, Бога твого, всім серцем і всією душею твоєю,

11. Бо заповідь оця, котру я заповідаю тобі сьогодні, не є недоступною для тебе і не далекою.

12. Вона – не на небі, щоб можна [було] сказати: "Хто здійнявся б для нас на небо, і приніс би її нам, і дав би нам почути її, і ми виконали б її?"

13. І не за морем вона, щоб можна [було] говорити: "Хто навідався б для нас за море і приніс би її нам, і дав би нам почути її, і ми виконали б її?"

14. Але вельми близько до тебе слово оце; [воно] в устах твоїх і в серці твоєму, щоб виконувати його.

15. Ось, я сьогодні запропонував тобі життя і добро, смерть і зло.

16. [Я], котрий заповідаю тобі сьогодні: любити Господа, Бога твого, ходити шляхами його, і виконувати Його заповіді, і настанови Його, і закони Його, і будеш жити і розмножишся, і благословить тебе Господь, Бог твій, на землі, в котру ти йдеш, щоб посісти її.

17. А якщо відвернеться серце твоє, і не будеш коритися і заблукаєш, і почнеш поклонятися іншим богам, і будеш служити їм;

18. То я звіщаю вам сьогодні, що ви загинете, і не протриваєте довго на землі, до якої ти переходиш Йордан, щоб оволодіти нею.

19. У свідки перед вами я прикликаю нині небо і землю: життя і смерть запропонував я тобі, благословення і прокляття. Вибери життя, щоб жив ти і потомство твоє.

20. Щоб ти міг любити Господа, Бога твого, підкорявся голосові Його і прихилявся до Нього; бо в цьому життя твоє і тривалість днів твоїх, щоб жити тобі на цій землі, котру Господь із клятвою обіцяв батькам твоїм, Авраамові, Ісаакові і Якові, дати їм.

Повт. Закону 31

1. І рушив Мойсей, і говорив слова оці усім [синам] Ізраїля,

2. І сказав їм: Зараз мені сто двадцять літ, я вже не можу виходити і входити, і Господь сказав мені: Ти не перейдеш Йордану цього;

3. Господь, Бог твій, сам піде перед тобою, Він винищить народи оці перед тобою, і ти заволодієш ними; Ісус піде перед тобою, як говорив Господь.

4. І вчинить Господь з ними так само, як учинив із Сигоном і Оґом, царями аморейськими, котрих він вигубив і з їхньою землею.

5. І віддасть їх Господь вам, і ви вчините з ними за всіма заповідями, які заповідав я вам.

6. Будьте несхитні і мужні, не бійтеся і не лякайтеся їх, бо Господь, Бог твій, Сам піде з тобою, [і] не відступить від тебе, і не залишить тебе.

7. І покликав Мойсей Ісуса і перед очима всіх Ізраїльтян сказав йому: Будь несхитний і мужній, бо ти увійдеш із народом оцим на землю, котру Господь присягався батькам його дати йому, і ти розподілиш її на володіння їм.

8. Господь Сам піде перед тобою, Сам буде з тобою, не відступить від тебе і не залишить тебе, не бійся і не жахайся.

9. І написав Мойсей закон цей, і віддав його священикам, синам Левієвим, які носили Ковчега заповіту Господнього, і всім старшинам [синів] Ізраїля.

10. І заповідав їм Мойсей, і сказав: Після семи років, у рік відпущення, на свято шатрів,

11. Коли увесь Ізраїль прийде і з'явиться перед Господом, Богом твоїм, на місце, котре вибере [Господь], читай сей закон перед усім Ізраїлем, уголос перед ним.

12. Збери народ, мужів і жінок, і дітей, і захожих твоїх, котрі будуть при брамах твоїх, щоб вони слухали і навчалися, і щоб боялися Господа, Бога вашого, і прагнули виконувати всі слова закону цього.

13. І сини їхні, котрі не знають [його], почують і навчаться боятися Господа, Бога вашого, у всі дні, аж доки ви будете жити на землі, в котру ви переходите за Йордан, аби посісти її.

14. І сказав Господь Мойсеєві: Ось, дні твої наблизилися до смерти; приклич Ісуса, і станьте біля скинії зібрання, і Я дам йому настанови. І прийшов Мойсей та Ісус, і стали біля скинії зібрання.

15. І з'явився Господь у скинії, у стовпі хмаровому, і став той стовп хмаровий біля входу скинії.

16. І сказав Господь Мойсеєві: Ось, ти заснеш з батьками твоїми, і повстане народ сей і піде блудодіяти слідом за чужими богами тієї землі, на котру він прийде, і залишать Мене, і порушить заповіта Мого, котрого Я склав із ним.

17. І спалахне гнів Мій на нього того ж дня, і Я залишу їх і сховаю обличчя від них, і він винищений буде, і впадуть на нього численні лиха і скорботи, і скаже він того дня: Чи не тому запопало мене лихо, що немає Бога мого осередь мене?

18. І Я справді приховаю обличчя Моє [від нього] того дня за всі беззаконня його, котрі він учинить, навернувшися до інших богів.

19. Отож, напишіть собі [слова] пісні цієї, і навчи [співати] її синів Ізраїля, і вклади в уста їхні, аби ця пісня була Мені свідченням на синів Ізраїля.

20. Бо Я введу їх на землю, як Я присягався батькам їхнім, де тече молоко і мед, і вони будуть їсти досхочу, і погладшають, і навернуться до інших богів, і будуть служити їм, а Мене дратуватимуть, і порушать Заповіта Мого.

21. І коли впадуть на них численні лиха і скорботи, тоді пісня ця буде супроти них свідченням, бо вона не вийде з уст потомства їхнього. Я знаю їхні заміри, котрі вони мають нині, передніше, аніж Я ввів їх на землю, про яку я присягався.

22. І написав Мойсей пісню цю того дня, і навчив неї синів Ізраїля.

23. І заповідав Господь Ісусові, синові Навиновому, і сказав [йому]: Будь несхитним і мужнім, бо ти введеш синів Ізраїля на землю, про яку Я присягався їм, і Я буду з тобою.

24. Коли Мойсей вписав у книжку всі слова закону цього до кінця,

25. Тоді Мойсей наказав левитам, які носили Ковчега заповіту Господнього, і сказав:

26. Візьміть оцю книжку закону, і покладіть її праворуч Ковчега Заповіту Господа, Бога вашого, і вона там буде свідченням супроти тебе.

27. Бо я знаю упертість твою і тверду шию твою: ось і тепер, коли я живу з вами нині, ви запеклі перед Господом, а тим паче по смерті моїй!

28. Зберіть до мене всіх старшин колін ваших і старшин ваших, і я скажу вголос перед ними слова оці, і прикличу для свідчення супроти них небо і землю.

29. Бо я знаю, що по смерті моїй ви розбеститеся до решти і відхилитеся од шляху, котрий я заповідав вам, і з плином часу впадуть на вас лиха за те, що ви будете чинити зле перед очима Господа, дратуючи Його ділами рук своїх.

30. І вирік Мойсей уголос перед усім зібранням Ізраїльтян слова пісні цієї до кінця.

Повт. Закону 32

1. Дослухайся, небо, я буду говорити; і дослухайся, земле, до слова уст моїх.

2. Злине, як дощ, учення моє, мов роса, мова моя, як дрібний дощик на зело, як злива на траву.

3. Тому що ймення Господа прославляю; Вшануйте величчю Бога нашого.

4. Він є Скеля, досконалі діяння Його, і всі шляхи Його праведні. Бог вірний, і немає неправди [в Ньому;] Він праведний та істинний.

5. Але вони розбестилися перед Ним, вони не діти Його за своїми вадами, покоління примхливе і розбещене.

6. Чи цим віддячуєте ви Господові, народе недолугий і немудрий? Чи не Він Батько твій, [Котрий] учинив тебе, утворив тебе, і влаштував тебе?

7. Пригадай дні старожитні, помисли про роки попередніх родів; запитай батька свого, і він звістить тобі, старців твоїх, і вони скажуть тобі.

8. Коли Всевишній наділяв спадком народи і розселяв синів Адамових, тоді позначив рубежі народів за числом синів Ізраїля.

9. Бо частка Господа – народ Його; Яків – наділ спадку Його.

10. Він знайшов його в пустелі, у степу печальному і дикому; огороджував його, доглядав його, беріг його, як зіницю ока Свого.

11. Як орел опікується гніздом своїм, ширяє над пташенятами своїми, розпросторює крила свої, підхоплює їх і носить їх на крилах своїх;

12. Так Господь один водив його, і не було з ним чужого бога.

13. Він підніс його на високу місцину, щоб він міг насичуватися витворами землі, і Він витворив для нього мед із каменя і єлей із твердої скелі,

14. Маслом коров'ячим і молоком овечим, і лоєм ягнят, і баранів башанських, і козлів, і густою пшеницею, і ти пив вино, чисту кров ягід виноградних.

15. І розповнювався Ізраїль, і став упертим; став огрядним, гладким і тлустим; і тоді залишив він Бога, що утворив його, і злегковажив Скелею спасіння свого.

16. Чужими [божками] вони дратували Його, і мерзотами спричинили гнів Його.

17. Приносили пожертви демонам, а не Богові, божкам, котрих вони не знали, нових божків, [котрі] прийшли від сусідів і котрих не жахалися батьки ваші.

18. А Скелю, яка породила тебе, ти забув, і не пам'ятав Бога, який утворив тебе.

19. Господь побачив це, і зненавидів їх за те, що дратували, і відкинув синів Своїх і дочок Своїх.

20. І сказав: Приховаю обличчя Моє від них, [і] побачу, яким буде кінець їхній: бо вони рід розбещений, діти, котрі не мають вірности.

21. Вони спричинили Мою ревність не богом, ідолами своїми завдали Мені прикрости, а Я збуджу їхні ревнощі не народом, я роздратую їх людом безтямним.

22. Бо вогонь спалахнув у гніві Моєму, пече до аду найглибшого, і пожере землю і вирощене нею, і спопелить підніжжя гір.

23. Простягну на них нещастя і використаю на них стріли Мої.

24. [Будуть] виснажені голодом, понищені лихоманкою, і лихою пошестю; і пошлю на них зуби звірів, і отруту гадів землі.

25. Надворі буде вбивати їх меч, а в домах – жах – і юнака, і юнку, і грудне немовля, і посивілого чоловіка.

26. Я сказав би: Розпорошу їх, і зітру з-поміж людей пам'ять про них.

27. Але відклав це заради ворожого гніву, щоб вороги його не запишалися і не сказали: Наша рука висока, і не Господь утворив усе це.

28. Бо вони народ, який знетямився, і не має в них жодного глузду.

29. О, якби вони поміркували, зрозуміли це, затямили, що з ними станеться насамкінець!

30. Як може один переслідувати тисячу, а двоє проганяти десять тисяч, якби Скеля їхня не видала їх, і Господь не віддав їх!

31. Бо скеля їхня не така, як наша Скеля; самі вороги свідки тому.

32. Бо виноград їхній від виноградної лози содомської і з ланів гоморських; ягоди їхні ягоди отрутні, грона їхні гіркі.

33. Вино їхнє – отрута драконів, і згубна трава зміїна.

34. Чи не приховане все це у Мене? Чи не під печаткою у скарбницях Моїх?

35. У Мене помста і відплата, в належний час захитається нога їхня; бо вельми близький день загибелі їхньої; невдовзі настане приготовлене для них.

36. Але Господь буде судити народ Свій, і над служниками Своїми змилосердиться, коли Він побачить, що сила їхня виснажилася, і не стало вже ні невільника, ані вільного.

37. Тоді скаже [Господь]; де божки їхні, скеля, на котру вони сподівалися,

38. Котрі їли лій пожертв їхніх [і] пили поливне приношення їхнє? Нехай вони постануть і допоможуть вам притулком!

39. Бачите нині, що це Я, Я – і немає Бога, окрім Мене: Я умертвляю і оживляю, Я уражаю і Я уздоровлюю; і ніхто не визволить від руки Моєї.

40. Я підношу до небес руку Мою і говорю: Живу Я повіки!

41. Якщо загострю осяйного меча Свого, і рука Моя тримає суд, то помщуся ворогам Моїм, і ненависникам Моїм відплачу.

42. Напою стріли Мої кров'ю, і меч Мій насититься плоттю, кров'ю забитих і бранців, починаючи зі старшин ворога.

43. Радійте, погани, з народом Його; бо Він помститься за кров служників своїх, і відплатить помстою ворогам Своїм, і помилує землю Свою, [і] народ Свій.

44. І прийшов Мойсей [до народу] і вирік усі слова пісні цієї вголос перед народом, він та Ісус, Навинів син.

45. Коли Мойсей вирік усі слова оці всьому Ізраїлеві,

46. Тоді сказав їм: Покладіть на серце ваше всі заповіді, котрі я оголосив вам сьогодні, і заповідайте їх дітям своїм, щоб вони прагнули виконувати всі настанови закону цього.

47. Бо це для вас не є річ порожня, але це є життя ваше, і через цю річ ви продовжите жити на тій землі, на котру ви йдете через Йордан, аби посісти її.

48. І говорив Господь Мойсеєві того ж дня, і сказав:

49. Зійди на цю гору Аварім, на гору Нево, котра на землі моавській, навпроти Єрихону, і подивися на землю ханаанську, котру Я даю у спадок синам Ізраїля.

50. І помри на горі, на котру ти зійдеш, і прилучишся до народу свого, як помер Аарон, брат твій, на горі Гор, і прилучився до народу свого.

51. За те, що ви згрішили супроти Мене серед синів Ізраїля при водах Меріви у Кадеші, в пустелі Сін, за те, що не явили святости Моєї серед синів Ізраїля,

52. [Перед собою] ти побачиш землю, але не увійдеш туди, на землю, котру Я даю синам Ізраїля.

Повт. Закону 33

1. Ось благословення, котрим Мойсей, чоловік Божий, благословив синів Ізраїля перед смертю своєю;

2. Він сказав: Господь прийшов од Сінаю, відкрився їм від Сеїру, засяяв од гори Парану, і йшов із тисячами святих; праворуч Нього вогонь закону.

3. Справді Він любить народ [Свій], всі святі його в руці Твоїй, і вони припали до ніг Твоїх, кожний, щоб прийняти слова Твої.

4. Закон дав нам Мойсей, спадок громаді Якова.

5. І він був царем Ізраїля, коли збиралися старшини народу разом із колінами Ізраїля.

6. Нехай живе Рувим, хай же не вмирає, і нехай [не] буде малим числом.

7. А ось благословення на Юду, і сказав так: Почуй, Господе, голос Юди, і приведи його до народу його; руками своїми нехай захистить він себе, а Ти будеш помічником супроти ворогів його.

8. І про Левія сказав: Туммім Твій і Урім Твій на святому мужі Твоєму, котрого Ти перевірив у Массі, з котрим Ти мав зіткнення біля води Меріви.

9. Котрий говорив про батька свого і матір свою: Я довго не бачив їх, і братів своїх не знає, і синів своїх не відає. Тому що вони слова Твої пильнують, і заповіта Твого дотримуються.

10. Навчають законів Твоїх Якова і Закону твого Ізраїля, приносять кадіння перед обличчя Твоє і всеспалення пожертви уповні на жертовник Твій.

11. Благослови, Господе, силу його, і справі рук його сприяй, поламай стегна тим, що повстають супроти нього і ненавидять його, щоб вони не могли піднятися знову.

12. Про Веніямина сказав: Улюблений Господом мешкає у Нього безпечно, [Бог] сприяє йому щодня, і він буде жити між раменами Його.

13. Про Йосипа сказав: Нехай благословить Господь землю його жаданими дарами неба, росою і [дарами] безодні, що лежить унизу,

14. Жаданими плодами від сонця і бажаними витворами місяця,

15. Пречудовими витворами гір старожитніх і жаданими дарами пагорбів вічних.

16. І жаданими дарами землі і того, що виповнює її. Благословення Того, що з'явився у терновім кущі, нехай прийде на голову Йосипа і на тім'я найкращого з братів своїх.

17. Велич його, мов першовродженого бика, і роги його, як роги буйвола; ними уразить він народи всі до краю землі: це тисячі й тисячі Єфремові і тисячі й тисячі Манасіїні.

18. Про Завулона сказав: Радій Завулоне, на шляхах твоїх, та Іссахаре, в шатрах твоїх.

19. Скликають вони народ на гору, там приносять пожертви праведности, бо вони споживають багатство моря і скарби, утаємничені в піску.

20. Про Ґада сказав: Благословенний, хто розпросторює Ґада. Він живе, як лев, і трощить також рамено з вінцем голови.

21. Він вибрав собі початок [землі], там пошанований спадком від законодавця, і прийшов із старшинами народу, і виконав правду Господа і суди з Ізраїлем.

22. Про Дана сказав: Дан молодий лев, котрий вибігає з Башану.

23. Про Нефталима сказав: Нефталим виповнений прихильністю і виповнений благословенням Господа; море і полудень у спадщині [його].

24. Про Асира сказав: Благословенний поміж синами Асир, він буде найбільшим із синів, улюбленцем братів своїх і занурить в єлей ногу свою.

25. Залізо і мідь – то засови твої; а сила твоя – як усі дні твої.

26. Немає схожого на Бога Ізраїля, котрий по небесах прилинув на поміч тобі, і у величі Своїй на хмарах.

27. Притулок [твій] – Бог вічний, і [ти] під раменами вічними. Він прожене ворогів від тебе, і скаже: Винищуй!

28. Ізраїль тоді буде жити безпечно, один; джерело Якова на землі, щедрій хлібом та вином, де з неба скрапує роса.

29. Блаженний ти, Ізраїлю! Хто схожий на тебе, народе, котрого охороняє Господь, котрий є щит допомоги, і меч слави твоєї? Вороги твої [лукаво] колінкують перед тобою, і ти наступаєш на шию їхню.

Повт. Закону 34

1. І зійшов Мойсей з рівнин Моавських на гору Нево, на верховину Пісґі, що навпроти Єрихону, і показав йому Господь всю землю Ґілеад до самого Дана,

2. І всю [землю] Нефталимову, і [всю] землю Єфремову і Манасіїну, і всю землю Юдину, навіть до самого західного моря,

3. І південну країну, і рівнину долини Єрихону, місто Пальм, до Цоару.

4. І сказав йому Господь: Ось, земля про яку Я присягався Авраамові, Ісаакові і Якові, говорячи: Насінню твоєму дам її. Я дав тобі побачити її очима твоїми, але на неї ти не увійдеш.

5. І помер там Мойсей, служник Господній, на землі моавській, за словом Господнім.

6. І похований в долині, на землі моавській навпроти Бет-Пеору, і ніхто не знає [місця] поховання його навіть донині.

7. Мойсеєві було сто двадцять літ, коли він помер: але зір його не притупився, і сила в ньому не виснажилася.

8. І оплакували Мойсея сини Ізраїля на рівнинах Моавських тридцять днів. І проминули дні плачу і суму за Мойсеєм.

9. І Ісус, син Навинів, виповнився духом премудрости, тому що Мойсей поклав на нього руки свої, і підкорялися йому сини Ізраїля, і чинили так, як наказав Господь Мойсеєві.

10. І не було більше в Ізраїля пророка такого, як Мойсей, котрого Господь знав обличчям до обличчя.

11. За всіма знаменнями і чудесами, котрі послав його Господь учинити на землі єгипетській над фараоном, і над усіма служниками його, і над усією землею його.

12. І за рукою його потужною і за великими та грізними знаменнями, котрі Мойсей показав перед очима всього Ізраїля.

Книга Ісуса Навина

НАВИНА 1

1. По смерті Мойсея, слуги Господнього, Господь сказав Ісусові, синові Навиному, служителеві Мойсеєвому:

2. Мойсей, слуга Мій, помер; отож, підведися, перейди через Йордан цей, ти і увесь народ сей, на землю, котру Я даю їм, синам Ізраїля.

3. Кожне місце, на котре стануть стопи ніг ваших, Я даю вам, як Я сказав Мойсеєві:

4. Від пустелі і Ливану цього й до річки великої, річки Єфрату, всю землю хеттеїв; і до великого моря на захід сонця будуть рубежі ваші.

5. Ніхто не встоїть перед тобою упродовж усіх днів життя твого; і, як Я був з Мойсеєм, так буду й з тобою; не відступлюся од тебе і не залишу тебе.

6. Будь несхитним і мужнім; бо ти народові цьому передаси на володіння землю, котру Я присягався батькам їхнім дати їм.

7. Тільки будь несхитний і вельми мужній, і ревно пильнуй і виконуй увесь закон, котрий заповідав тобі Мойсей, слуга Мій, не ухиляйся від нього ні праворуч, ані ліворуч, щоб мав успіх у всіх започатках твоїх.

8. Нехай же не відходить ця книжка закону від уст твоїх; але пізнавай її вдень і вночі, щоб достеменно виконувати все, що в ній написане: тоді матимеш успіх на шляхах твоїх і будеш учиняти розважливо.

9. Ось, Я наказую тобі: будь несхитний і мужній, не страхайся і не жахайся; бо з тобою Господь, Бог твій, скрізь, куди не підеш.

10. І наказав Ісус старшинам народу і сказав:

11. Пройдіться станом і накажіть народові, і скажіть: Збирайте собі їжу на дорогу; бо за три дні по цьому ви підете за Йордан цей, аби перейти взяти землю, котру Господь, Бог [батьків] ваших, дає вам на володіння.

12. А коліні Рувимовому, Ґадовому і половині коліна Манасіїного Ісус сказав:

13. Пригадайте слово, яке заповідав вам Мойсей, слуга Господній, говорячи: Господь, Бог ваш, дав вам спочинок і землю оцю.

14. Жінки ваші, діти ваші і скотина ваша нехай залишаться на землі, котру дав вам Мойсей, за Йорданом; а ви, ті, що можете битися збройно, рушайте перед братами і допомагайте їм,

15. Допоки Господь не дасть спочину братам вашим, як вам; доки й вони не дістануть на володіння землю, котру Господь, Бог ваш, дає їм. А тоді повертайтеся на спадщину вашу і посідайте землю, котру Мойсей, слуга Господній, дав вам за Йорданом на схід сонця.

16. У відповідь вони сказали Ісусові: Все, що накажеш нам, виконаємо, і куди не пошлеш нас – ми підемо.

17. Як підкорялися ми Мойсеєві, так будемо підкорятися тобі у всьому: тільки Господь, Бог твій, нехай буде з тобою, як Він був з Мойсеєм.

18. Кожний, хто чинитиме усупереч наказові твоєму і не виконає розпоряджень твоїх у всьому, що ти накажеш йому, нехай буде зрокований на смерть. Тільки будь несхитним і мужнім!