Винос у натуру проектного контуру водоймища

Винос проектного контуру водоймища роблять для визначення в натурі границі затоплення різних земель: населених пунктів, сільськогосподарських і лісових угідь і т.п. Ця робота складається в позначенні на місцевості точок, висоти яких відповідають позначкам H_пр, проектної горизонталі контуру водоймища.

Проектну горизонталь найчастіше визначають прокладанням ходів технічного нівелювання. Нівелірний хід починають від найближчих до контуру водоймища реперів висотної основи й прокладають його в район розташування горизонталі затоплення. Визначивши по ходу точку I (рис. 26.1) з оцінкою близької (у межах 1,0м) до позначки проектної горизонталі, закріплюють її й переходять на станцію I₁. На цій станції визначають горизонт приладу H_гп по рейці, що коштує на точці I. Обчислюють відлік b по рейці (вона перебуває на проектній горизонталі), b= H_гп - H_пр.

Далі, поблизу обумовленої точки I переставляють рейку по схилі нагору або вниз доти поки відлік по ній (у межах 5см) не буде дорівнює b Із цієї ж станції аналогічним образом визначають положення ще декількох точок, наприклад 1, 2, 3, 4, що відстоять друг від друга приблизно на 30 - 40м. Отримані точки закріплюють колами. Потім, рухаючись по ходу, визначають

Рис. 26.1. Схема виносу в натуру проектної горизонталі контуру водосховища

оцінку точки II, близьку до проектного, і на станції I₂ знову визначають горизонт приладу, обчислюють відлік по рейці b i знаходять положення проектної горизонталі в точках 5 - 8. Аналогічно знаходять положення точок проектної горизонталі на ділянках між реперами вихідного обґрунтування. Гранична довжина робочого ходу допускається до 15км на забудованій території й до 50км у залісених районах. Однак прив'язку до реперів вихідної основи бажано робити частіше, щоб при грубих промахах не переробляти більші ділянки робіт.

На крутих схилах застосовують метод тригонометричного нівелювання, прокладаючи за допомогою теодоліта висотні тахеометричні ходи. У цьому випадку відшукують положення точок, перевищення h яким над тахеометричною станцією з оцінкою H_т.с. дорівнює

Установивши рейку приблизно на оцінці проектної горизонталі, вимірюють кут нахилу й відстань. Обчисливши перевищення, порівнюють його з розрахунковим. У випадку розбіжності визначають, куди й на яку величину варто перемістити рейку по схилі. У залісених важкодоступних районах застосовують метод барометричного нівелювання.

У характерних місцях через 200 - 300м виносить лінію, що, закріплюють більш ґрунтовно - дерев'яними стовпами, бетонними монолітами, затесами на деревах у залісеної місцевості й т.п. Між суміжними знаками повинна бути взаємна видимість. У випадку застосування методу геометричного нівелювання по постійно закріплених точках прокладають теодолітний хід і визначають координати цих точок. Теодолітний хід прив'язують до пунктів вихідного обґрунтування не більш ніж через 10км на забудованій території й через 50км у малообжитих районах.

При наявності на ділянці контуру водоймища великомасштабних топографічних планів або фотопланів з горизонталями границя затоплення може бути винесена в натуру з достатньою точністю промірами від чітких контурів. Точність виносу в натуру проектної позначки контуру водоймища залежить від господарської цінності території й рельєфу місцевості. Характеризується вона величинами помилок від 5cм - на забудованій рівнинній місцевості до 60см - у залісеній або горбистій.