Компонувальна схема

Корпус картера механічної коробки передач як правило виконують нерозбірним з наступною послідовністю зборки.

В корпус встановлюють:

– проміжний вал в зборі, закріплюючи кришки і стакани підшипників, через регулювальні прокладки;

– вихідний вал коробки передач, закріплюючи його на задній опорі.

– шестерню задньої передачі в зборі з голчастими підшипниками;

– первинний вал коробки передач в зборі з кришками;

– штоки перемикання передач, закріплюючи на них повзуни і вилки перемикання передач;

– наконечник важеля перемикання передач;

– блокувальні кульки в кришку і важіль перемикання передач.

Зразок компонувальної кінематичної схеми коробки передач наведено на рисунку 6.1.

Рисунок 6.1– Схема коробки передач (А₁, А₂, В₁, В₂ – підшипники)

Вихідні дані:
– кількість ступенів коробки передач – 5 (за розрахунком, або за прототипом);
– максимальний крутний момент на вихідному валу автомобіля при

n_M=2400 хв^-1 M_{кр max} = M_кр ∙і₁∙і₀ = 106∙3,67 ∙3,9= 1517,2 Н∙м (і₁,і₀ – передавальні числа відповідно першої передачі КПП і головної передачі, розраховуються або приймаються за прототипом);

– радіус кочення колеса автомобіля r_k = 0,33м (за прототипом);

– кут нахилу зубів зубчастих коліс β = 30 град (22…38 – для автомобілів);

– відносний пробіг на 1, 2, 3, 4, 5 передачах становить відповідно 0,01, 0,04, 0,2, 0,75, 0,75 [2];
– модулі зубчастого зачеплення 1, 2, 3, 4, 5 передач приймаємо попередньо 3,0 ([2], стор 180, табл. 7.3);
– кількість зубів шестерень коробки передач = 18; = 28 (за розрахунком або [2], стор.180, табл.7.3);

– передавальне число головної передачі і₀ = 3,9;

– передавальні числа передач 1-ї; 2-ї; 3-ї; 4-ї; 5-ї – відповідно 3,67; 2,10; 1,36; 1,00; 0,82 (за розрахунком або за прототипом).