Пояснювальна записка. Українська мова в початковій загальноосвітній школі є одним із провідних, оскільки рівень засвоєння цього предмету значною мірою визначає рівень

УКРАЇНСЬКА МОВА

"Українська мова" в початковій загальноосвітній школі є одним із провідних, оскільки рівень засвоєння цього предмету значною мірою визначає рівень засвоєння основ наук у початковій ланці освіти.

Водночас, специфіку вивчення української мови учнями з затримкою психічного розвитку зумовлюють загальні психофізіологічні порушення, які притаманні цим дітям:

· обмежений обсяг знань і уявлень про оточуючий світ;

· порушення моторики;

· знижена пізнавальна активність;

· відставання у розвитку наочно-образного мислення;

· уповільнене отримання і відтворення інформації;

· низька комунікабельність і недостатній розвиток мовлення.

Недорозвинення усного мовлення у більшості дітей з порушеннями психофізичного розвитку визначається у структурі основного дефекту і не є фатально обмежуваним фактором, який стримує їхній загальний розвиток. І тому розробка змісту курсу "Українська мова" здійснювалась на основі комунікативно-діяльнісного та корекційно-розвивального підходів, які відповідають основним принципам навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку.

Загальнонавчальні завдання цього курсу полягають у:

· виробленні в учнів мотивації навчання рідної мови;

· формуванні комунікативних умінь;

· розвитку усіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письма);

· інтенсифікації психічного розвитку.

Першочерговими корекційно-розвивальними завданнями є:

· подолання мовленнєвого недорозвитку у дітей з психофізичними порушеннями;

· розвиток у них мовленнєвої та дрібної моторики;

· вироблення навичок свідомого сприймання та розуміння зверненого мовлення;

· розвиток можливостей слухо-зорового сприймання мовлення; тренування у використанні мовних засобів висловлення думки.

Відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти навчальний предмет українська мова будується за такими основними змістовими лініями:

· комунікативною;

· лінгвістичною (мовно-теоретичною);

· лінгвоукраїнознавчою;

· діяльнісною;

· корекційно-розвивальною.

Комунікативна лінія є провідною в шкільній освіті і передбачає розвиток усного і писемного мовлення учнів із затримкою психічного розвитку, їхнє вміння користуватися мовою як засобом спілкування. Комунікативний підхід зумовлює розвиток й удосконалення у школярів всіх видів мовленнєвої діяльності, насамперед усних, слухання і розуміння почутого, діалогічного і монологічного мовлення.

Водночас, учні оволодівають писемним мовленням, користуються ним як засобом комунікації.

Лінгвістична (мовно-теоретична) змістова лінія забезпечує елементарний обсяг науково правильних знань про мову, про елементи її системи. На цій основі формуються в учнів із затримкою психічного розвитку фонетичні, лексичні і граматичні уміння, які використовуються в процесі говоріння, читання й письма.

Лінгвоукраїнознавча змістова лінія передбачає розширення уявлень школярів про сьогодення та духовну спадщину українського народу. В учнів формується усвідомлене ставлення до рідної мови як до першоджерела знань, скарбниці народної мудрості, до її значущості в європейській та світовій культурі.

Діяльнісна лінія є основоположною і пронизує всі три попередні змістові лінії, оскільки передбачає оволодіння учнями з порушеннями психофізичного розвитку самостійною навчальною діяльністю.

На фонетичному, графічному, лексичному, граматичному матеріалі в процесі засвоєння мови та мовлення удосконалюються розумові дії: аналіз, синтез, порівняння, класифікація, групування, узагальнення.

Діяльнісно-мовленнєва спрямованість початкового навчання дає змогу визначати основними для контролю не теоретичні знання про мову, а мовні й мовленнєві вміння школярів.

Корекційно-розвивальна лінія шляхом використання спеціальних методів і форм навчання, технічних засобів, спеціального обладнання тощо, забезпечує корекцію вторинних відхилень у сенсомоторній та емоційній сферах, розвиток мовлення, психічних процесів, інтелектуальних можливостей учнів із затримкою психічного розвитку, сприяє подоланню мовленнєвих порушень, усуненню мовленнєвого недорозвинення.

Навчання мови на початковому етапі проводиться за такими напрямами: „Навчання грамоти”, „Мовленнєва діяльність”, „Знання про мову, мовні уміння”, „Правопис”, „Графічна навичка письма. Техніка письма.”

Основною метою вивчення початкового курсу української мови є формування і розвиток навичок мовленнєвої діяльності: слухання-розуміння (аудіювання), говоріння, читання і письмо.В основі розвитку навичок мовленнєвої діяльності лежить уміння слухати і розуміти усне мовлення. Це зумовлює необхідність з самого початку достатню увагу приділити формуванню у школярів із ЗПР навички аудіювання, яка передбачає уміння зосереджувати увагу на мовленому слові, а, відповідно, і усвідомленому розумінню. Розвиток умінь уважно слухати, розуміти прослухане, повинно слугувати не тільки формуванню знань про мову, а й, що є важливим для школярів з певним недорозвиненням, розширенню уявлень про оточуючий світ, розвитку образного та словесно-логічного мислення. Аудіювання в початкових класах для дітей із ЗПР передбачає виконання інструкції після одного чи кількох прослуховувань, в залежності від наявних умінь концентрувати свою увагу, зосереджуватись на головному. На початковому етапі в роботі з аудіювання використовують фронтальні види роботи, які передбачають виконання невербальних завдань (виконати запропоновану дію, підібрати відповідний малюнок або намалювати його, визначити правильний варіант відповіді тощо).Навички розуміння словесної інформації, усвідомлення та правильного виконання завдань та інструкцій мають закріплюватися на корекційно-розвиткових заняттях, які проводяться дефектологом (логопедом).

Формування навичок мовленнєвої діяльності передбачає роботу над побудовою усного та письмового діалогічного і монологічного висловлювання. Зважаючи на недостатню комунікативну готовність учнів із ЗПР до шкільного навчання, розвитку діалогічного та монологічного усного мовлення необхідно приділити особливу увагу уже з перших днів перебування дитини у школі. На перших етапах в організації мовленнєвої діяльності важливо створювати такі ситуації, які б спонукали дітей до висловлювання, використовуючи при цьому різнопланові сюжетно-рольові ігри, визначивши місце дії, мету висловлювання, співрозмовника.Значущим у цій роботі є складання усних і письмових висловлювань з комунікативною метою (вітання, запрошення, оголошення).

Враховуючи різну готовність дітей із ЗПР до шкільного навчання програма передбачає варіативність підбору мовного матеріалу та термінів його засвоєння, однак обов’язковим при цьому має бути корекційно-розвивальна складова уроків рідної мови.

Корекційно-розвивальний напрям при вивченні рідної мови у школах інтенсивної педагогічної корекції є значущим, оскільки у дітей із затримкою психічного розвитку на тлі загального недорозвитку пізнавальних процесів у багатьох випадках визначається недорозвинення мовлення (вади звуковимови, порушення фонематичного сприймання, несформованість граматичного ладу та зв’язного мовлення тощо); досить части вади усного мовлення у дітей із затримкою психічного розвитку супроводжуються недорозвиненням дрібної моторики, оптико-просторового сприймання, гальмуванням кінестетичних відчуттів, нескоординованісттю роботи ока та руки і т. ін.. Коригуванню цих порушень, попередженню дисграфій, дисорфографій та дислексій вчитель має приділяти увагу на уроках рідної мови, проводячи фронтальні, групові та індивідуальні види роботи (певним чином узгоджуючи їх зі змістом корекційно-розвиткових занять).

Читанню і письму у розвитку мовленнєвої діяльності в початкових класах приділяється особлива увага, оскільки саме на цій основі ґрунтується повноцінне писемне мовлення, а в подальшому і все навчання в цілому. Специфічним у роботі з читання на уроках мови є те, що увагу дітей перш за все варто привертати до правильного вимовляння слів, інтонування речень, розділових знаків у реченнях і текстах, правопису певних слів. Навчанню письму мають передувати вправи на розвиток мілкої моторики(пальчикова гімнастика), просторових орієнтувань (зверху, знизу, вперед, назад, ліворуч, праворуч, посередині тощо), рухового стереотипу, узгодженості роботи руки та ока.

Навчання мови у 1-4 класах спеціальних шкіл інтенсивної педагогічної корекції передбачає формування початкових знань про мову як знакову систему, однак головна увага має приділятися практичним умінням користуватися мовними засобами, умінню аналізувати оцінювати, удосконалювати власне мовлення.

Правопис у програмі початкового навчання виділено в окремий розділ, однак формування умінь правильно писати слова, вживати розділові знаки проводиться на кожному уроці. Співвіднесення фонетичного і графічного образів слова, засвоєння алгоритму застосування граматичних правил, використання пунктуаційних знаків відбувається у процесі виконання школярами системи відповідних вправ, різних видів навчальних завдань, в тому числі і тестових, у роботі над виправленням помилок.

Формуванню орфографічних навичок у молодших школярів передує робота з розвитку графічних умінь. Графічна навичка письма перш за все передбачає автоматизовану скоординованість рухів, яка формуються у дітей із затримкою психічного розвитку на підготовчому етапі. Автоматизація графічних дій базується на основі розвитку мислительних операцій, і тому у цій роботі важливим є врахування індивідуальних можливостей та особливостей дітей, однак робота над технікою письма не обмежується певним періодом, а продовжується в наступних класах разом з формуванням охайності, розбірливості та прискоренням темпу письма.