Розвиток у дітей уявлень про множину

Вже в ранньому віці в дітей нагромаджується уявлення про сукупності, які складаються з однорідних предметів: «Багато машин», «Три кубики», «П'ять пальців». Ці перші уявлення починають узагальнюватись, відображатись спочатку в пасивному мовлені дітей. Дитина 1 р. 3 міс. вже виконує завдання побудувати «маленький (великий) будинок» або «маленькі (великі) будиночки». Малюк 1 року 6 місяців, оволодіваючи активним мовленням, називає окремі предмети чи їх сукупності, користуючись одниною і множиною іменників: «Лялька - ляльки», «Будинок - будинки». Дітей цього віку захоплюють групи однорідних предметів (кульки, ґудзики, кільця). Вони перебирають їх, перекладають, розсипають, знову збирають, розкладають в рядок, криву лінію. Різноманітність множини предметів дитина сприймає різними аналізаторами: слуховим, зоровим, кінестетичним та ін.

Множина - це сукупність об'єктів, які розглядаються як одне ціле. Бувають скінченні і нескінченні множини. Діти мають справу лише із скінченними множинами.

На перших ступенях розвитку уявлення про множину в дитини розливчасте: воно не має чітких меж і не сприймається елемент за елементом. Таке сприйняття характеризується невизначену множинність, а не множину як структурно-цілісну єдність; не усвідомлюється ще точно і кількісна її сторона.

Діти не помічають зменшення частини множини або її зникнення.

Таке уявлення про невизначену множинність характерне для дітей до двох років (збирає декілька кубиків і говорить, що прибрав усі).

Діти трьох років часто вже сприймають множину в її межах, але чітке сприйняття всіх елементів множини ще відсутнє і в них, вони не можуть слідкувати за кожним елементом множини. Звідси - перший висновок: необхідно в малюків сформулювати уявлення про множину як структурно-цілісну єдність і навчити бачити та чітко сприймати кожен елемент множини(3 - 4 рік життя).

Етапи цієї роботи такі:

1. Етап формування множини як скінченної.

Увага дитини зосереджується на «межах множини» (роздати тарілки всім 4 лялькам, які сидять в рядочок). Дитина годує лише 1 і 4-ту, але впевнена, що нагодувала усіх. Отже, на цьому етапі головним для дитини стає сприйняття меж множини і дієве їх позначення (накладає грибки лише на крайні картки).

Причина такого явища в тому, що при сприймані множинності дитина завжди діяла від якої-небудь точки відліку (від середини розкладала предмети в обидва боки).

При сприйнятті цілісної множини з'явились 2 точки відліку, дії дитини змінились від кінців до середини. Перебудувалось сприйняття множини. Головним стало сприйняття двох «кінцевих точок» множини, що послабило увагу до сприйняття всіх елементів.

Висновок: необхідне нове спонукання дорослого, щоб діти сприймали всі проміжні елементи множини між крайніми. Але це дається дитині не відразу. Виконуючи завдання накласти предмети на малюнки, розміщені в рядочок, дитина тісно притискає предмети один до одного, заповнюючи площину між крайніми елементами. Вона не накладає кожен предмет на малюнок, тобто, не відтворює ще кількість елементів множини; не завжди допомагає показ дорослого. Адже формування рухової навички шляхом наслідування проходить для дитини ще з більшими труднощами. Недостатність рухового досвіду, відсутність необхідних зорових і кінестетичних зв'язків приводить до того, що зорові враження ще не завжди можуть викликати у дітей потрібні рухові асоціації. Дуже важливо пам'ятати, що при сприйнятті множини діти відштовхуються в своїх рухах від однієї точки, частіше всього розміщеної в центрі множини. Такому сприйняттю сприяє власна структура тіла: направлення рук направо і наліво. Діти, зазвичай, так і розміщують предмети: направо - правою рукою, наліво - лівою рукою. При сприйнятті множини як структурно - цілісної єдності з'являються вже дві точки відліку в рухах рук і очей і від меж множини до її центру. В міру того, як діти освоюють ці дві точки, зникає необхідність фіксувати їх обох. Дія починається з однієї точки, а інша вже не позначається, але дитина не виходить за межі площі між ними. При тому, якщо початковою точкою стає права межа множини, дії виконуються правою рукою зправа наліво; якщо ж навпаки, початковою точкою є ліва межа множини, то дитина діє лівою рукою зліва направо по всьому ряду. Такий стереотип руху утворюється з 2 - 3 років і зберігається доволі тривалий час (навіть в шкільному віці). Тому висновок такий: необхідно своєчасно формувати рухи правої руки і очей зліва направо у відповідності з просторовим розміщенням нашого письма.