Система заходів антикризового управління

Основне завдання менеджера в кризовій ситуації - не допустити або пом'якшити етап шоку від наступаючої кризи, сприяти скороченню тривалості етапу відкоту назад, а також прискореній адаптації і стабілізації ситуації.

Успіх менеджменту кризових ситуацій визначається: ступенем готовності менеджерів фірми до потенційних кризових явищ, наявністю резервів, рівнем профілактичних заходів, ефективністю вживаних методів управління. Витрати часу і засобів на створення резервних систем управління, підготовку антикризових заходів, формування необхідних резервів стають вигіднішими, ніж малоефективні поспішні дії менеджерів по подоланню кризи на основі попереднього досвіду, інтуїції і ентузіазму.

Відповідно до викладених уявлень система заходів менеджменту в кризових ситуаціях повинна включати наступне.

1. Постійний моніторинг за зовнішньою і внутрішньою обстановкою. При цьому зовнішні погрози з боку держави, конкурентов і злочинних елементів найбільш небезпечні і можуть привести до повного руйнування підприємства. Даний чинник повинен бути пріоритетним в оцінці зовнішнього середовища бізнесу.

2. Розробка заходів по зниженню зовнішньої уразливості фірми. Сюди можна віднести створення дублюючих організаційних форм управління. Досвід функціонування підприємств в Україні в 1991 - 1998 рр. показав, що державні фіскальні органи з метою вилучення до бюджету коштів підприємств застосовують різні способи такого вилучення: встановлюють ліміти зростання заробітної плати і витрати коштів на поточні потреби, вводять десятки різних зборів і видів відрахувань. Причому працівники податкових служб відстежують рентабельні підприємства з великою чисельністю тих, що працюють, які не можуть оперативно маневрувати грошовими коштами і кадрами працівників. Податкові органи часто незаконно вилучають кошти таких підприємств до бюджету, розраховуючи на те, що підприємство після судового розгляду втратить унаслідок інфляції значну частину своїх грошей. Завчасне створення дублюючих організаційних форм управління дозволяє оперативно перекинути туди вільні фінансові кошти і перевести працюючих.

3. Підвищення гнучкості всередині фірми. Забезпечення гнучкості всередині підприємства досягається створенням дивізійної структури управління по досвіду США, організацією дочірніх підприємств, а також малих підприємств шляхом виділення їх з великих.

4. Розробка підготовчих планів для недопущення кризових ситуацій і попередні заходи по виконанню цих планів. До таких заходів відносяться перш за все створення страхових фондів, стратегічних резервів фінансових і технічних коштів, комплектування групи управління з кращих менеджерів у разі потреби управління в кризовій ситуації.

5. Впровадження планів передкризових заходів при виникненні кризової ситуації. В умовах кризових ситуацій менеджер повинен: володіти вмінням оперативно налагоджувати роботу окремих груп і фахівців для виконання поставлених завдань; ухвалювати ризиковані і нестандартні рішення у разі відхилення розвитку ситуації від запланованого або очікуваного стану; координувати дії всіх учасників; постійно контролювати хід виконання антикризових заходів і їх результати.

Фахівці вважають, що менеджер по управлінню кризовими ситуаціями повинен володіти такими якостями: жорсткістю і одночасно тактом; байдужістю і стрессоустойчивостью; фізичною витривалістю; умінням вчитися на помилках і навчати цьому підлеглих; мистецтвом мотивації працівників; умінням долати конфліктні ситуації; умінням вести переговори і добиватися згоди сторін; здібністю до аналітичного мислення; швидкою реакцією на зміни обстановки; комунікабельністю.

На підставі вивчення відповідного досвіду можна рекомендувати:

· програмувати дії системи управління завчасно, припускаючи настання потенційної кризи;

· завчасно створювати дублюючі органи управління з кращих стресостійких менеджерів, здатних працювати в умовах кризових ситуацій;

· створювати стратегічні резерви необхідних ресурсів і розпоряджатися ними централізований;

· проводити політику активних дій, а не пасивного вичікування сподіваючись на поліпшення обстановки;

· використовувати можливості розширення сфери діяльності, зокрема за рахунок пасивних підприємств і організацій, що втрачають свої позиції;

· створювати нові організаційні форми управління;

· вести постійний моніторинг обстановки.

Головні завдання менеджерів в умовах кризи такі:

· збереження працездатних кадрів;

· збереження управління підприємством;

· недопущення паніки серед працівників.