Загальні відомості. Дробимість вугілля характеризує здатність їх руйнуватися при заданих навантаженнях і визначеній крупності

Дробимість вугілля характеризує здатність їх руйнуватися при заданих навантаженнях і визначеній крупності. Дробимість вугілля залежить від стадії їхнього метаморфізму, петрографічного складу, ступеня мінералізації, твердості, міцності, тривкості, тендітності, тріщинуватості й ін.

Твердість вугілля - властивість пручатися проникненню в них іншого, більш твердого тіла. Твердість вугілля, оцінювана в порівнянні з еталонами шкали Мооса, змінюється від 2 до 5. Самі слабкі - бурі вугілля, самі тверді - антрацити.

Міцність вугілля - спроможність пручатися руйнації. Міцність гірничих порід оцінюють по шкалі М. М. Протодияконова. Коефіцієнт міцності вугілля відповідає 2-4.

Тривкість вугілля - опір руйнації під дією внутрішніх напруг при впливі зовнішніх механічних сил, що характеризується тимчасовим опором стиску . Для вугілля =7-24 МПа, для антрацитів =25-30 МПа.

Тендітність вугілля - спроможність руйнуватися при зовнішньому впливі сил без помітних пластичних деформацій. Її визначають іспитом проби вугілля в барабані. Максимальною тендітністю володіють коксівне вугілля.

На вуглезбагачувальних фабриках роздрібнення застосовують разом із грохоченням для підготовки вугілля до збагачення і як самостійну операцію.

Розрізняють три види роздрібнення:

1) Самостійне - продукти роздрібнення є кінцевими (товарними) і не піддаються подальшій обробці;

2) Підготовче - для підготування вугілля до збагачення;

3) Виборче - для збагачення по тривкості, коли один із компонентів матеріалу відрізняється незначною тривкістю і руйнується ефективніше іншого.

Стадією роздрібнення називають частину загального процесу роздрібнення, здійснювану в одній дробильній машині. У залежності від верхньої межі крупності дробленого продукту умовно розрізняють три стадії роздрібнення і здрібнювання: значне - до 100-300 мм; середнє - до 25-100 мм; дрібне - до 3 - 25 мм; здрібнювання - менше 3 мм.

Ступенем роздрібнення i називають відношення максимального розміру часток у вихідному живленні до максимального розміру часток дробленого продукту:

Для вугілля використовують в основному чотири методи роздрібнення або їх комбінації:

роздавлювання (рис. 14-4, а) - для значного і середнього роздрібнення твердого вугілля і порід;

розколювання (рис. 14-4, б) - у більшості випадків для значного роздрібнення тендітних рогів із метою одержання меншого виходу дрібниці;

удар (рис. 14-4, в) - для дрібного роздрібнення вугілля і промпродукту. При цьому методі роздрібнення одержують великий вихід дрібниці;

стирання (рис. 14-4, г) - для здрібнювання.

Рис. 14‑4 – Методи руйнації вугілля.

Схеми роздрібнення передбачають роздрібнення вугілля у відкритому і замкнутому циклах.

При відкритому циклі вугілля пропускають через дробарку тільки один раз. Дроблений продукт звичайно містить шматки більше заданого розміру.

При замкнутому циклі дроблений продукт надходить на просівання для відділення дрібного класу. Недодроблений продукт повертають у ту ж дробарку. Роздрібнення в замкнутому циклі забезпечує одержання шматків рівномірної крупності.

Продукт, що надходить на повторне роздрібнення, називають циркулюючим навантаженням.