Обґрунтування

Керівник кожного наступного (вищого) рівня повинен мати навички і здібності керівника попереднього рівня. Але це, в основному, стосується керівників першого та другого рівнів, оскільки навички другого рівня можна набути шляхом самовдосконалення та наполегливої праці. Керівник третього рівня (вищого) повинен бути, насамперед, людиною творчою, чому навчити практично неможливо, тому необхідно спочатку знайти відповідну людину і вже потім підготувати з неї професійного керівника, розвиваючи творчі здібності. Керівник третього рівня це насамперед стратег, він повинен давати відповідь на запитання: “Куди ми йдемо? Чого ми хочемо досягти?”.

В цілому, основні якості досвідченого керівника, які повинні бути притаманні керівникам усіх рівнів, можна представити наступним чином:

– керівник повинен володіти ситуацією за будь-яких обставин;

– керівник повинен мати професійні знання, як загальні, так і вузькоспеціалізовані;

– володіти методикою прийняття рішень та мати навички контролю за виконанням рішень;

– мати соціальні навички (спілкування з підлеглими, іншими людьми);

– володіти мистецтвом ділового мовлення;

– мати емоційну гнучкість;

– мати власний творчий підхід до вирішення будь-яких питань та ін.;

Особливість управління полягає в тому, що керівники нижчого і вищого рівня, мають підлеглих, які так само управляють організаційними процесами. Тому одним із головних вмінь та навичок керівника у процесі управління організацією має бути вміння управляти людськими ресурсами (персоналом).

Виходячи з цього, розглянемо можливість застосування загальноприйнятих типів керівників в управлінні організаціями.

Найбільш прийнятною, на нашу думку, моделлю добору типу керівника на посаду з позиції оцінки діяльності, є таблиця Реддіна.

Він розглянув типи керівників з трьох позицій:

1) ефективності – ступеня, за якого керівник досягає найвищих вимог його посади;

2) орієнтації на завдання – ступеня, до якого керівник спрямовує власні зусилля та зусилля підлеглих щодо досягнення цілей, характеризується плануванням, організацією процесу, контролем;

3) орієнтації на відносини – ступінь відповідальності, з яким керівник ставиться до роботи, характеризується довірою, повагою до ідей підлеглих з урахуванням їх почуттів.

За розробкою Реддіна існує типологія восьми можливих стилів керівництва, що виникають як вісім комбінацій трьох вищенаведених факторів: адміністратор, «соглашатель», доброзичливий автократ, автократ, прогресист, місіонер, бюрократ, дезертир. Основними стилями керівництва є: адміністратор; автократ; доброзичливий автократ; бюрократ (табл. 8).

Таблиця 8

Типологізація стилів керівництва, що виникають шляхом комбінацій трьох факторів: ефективності; орієнтації на завдання; орієнтації на відносини

Тип керівника	Характеристика
Адміністратор	Керівник, орієнтований на вирішення наявних завдань та високий рівень взаємовідносин з урахуванням ситуації, що надає можливість прийняти ефективне рішення. Це найбільш прийнятний тип керівника організації незалежно від її сфери діяльності. Цей тип є характерним для керівника вищого рівня.
Доброзичливий автократ	Керівник, який використовує високий ступінь орієнтації на завдання та низький ступінь орієнтації на відносини в ситуації, яка тяжіє до такої поведінки. Тому він менш ефективний, ніж адміністратор у загальній частині управління організацією. Найкраще використовувати керівника такого стилю управління в організаціях жорсткого виконання обов’язків (органах внутрішніх справ, фіскальних органах, митних органах та ін.).
Автократ	Керівник, який використовує високий ступінь орієнтації на завдання та низький ступінь орієнтації на відносини в ситуації, яка не тяжіє до такої поведінки. Ефективність цього стилю керівництва проявляється у випадках екстреного виправлення ситуації для запобігання важких наслідків. Йому характерна швидкість прийняття рішень, практично миттєве розуміння та оволодіння ситуацією. Завдання, що надаються підлеглим, чіткі, лаконічні. Недоліком цього типу можна вважати необхідність значного досвіду, оскільки рішення приймаються одноосібно і не мають аналогів. Найкраще використання керівника такого стилю управління в організаціях швидкого реагування (Міністерство надзвичайних ситуацій, організації по боротьбі з організованою, економічною злочинністю).
Бюрократ	Керівник, який використовує низький ступінь орієнтації на завдання і на відносини в ситуації, яка тяжіє до такої поведінки. Це людина, яка передусім зацікавлена в правилах та процедурах як таких та бажає таким чином контролювати ситуацію для власної вигоди. Часто це добросовісна людина. В чистому вигляді бюрократичний стиль керівництва неприйнятний, оскільки в сучасному світі негативні сторони такого стилю переважають позитивні. Але його основні позитивні риси повинні бути притаманні усім стилям керівників, наприклад, державних організацій. Позитивними рисами керівника-бюрократа є: – чітка фіксація формальних посадових обов’язків кожного працівника; – строгий відбір кандидатів на заміщення посадових вакансій за професійними та моральними якостями; – періодична атестація кадрів для оцінки компетентності працівників та для прийняття рішень щодо підвищення на посаді; – об’єктивність у реалізації керівних процесів, що досягається на основі точного дотримання єдиного регламенту та формальних правил керівної діяльності.