Основні показники розвитку країни

Загальні показники. Населення 58,1 млн. осіб, загальна площа країни становить 552 тис. км. кв. Столиця – Париж. Державний устрій – республіка. В адміністративному відношенні поділяється на 96 департаментів.

Геополітичне положення. Франція – найбільша країна в Західній Європі. На північному сході межує із Бельгією, Люксембургом і Німеччиною, на сході – з Німеччиною й Швейцарією, на південному сході – з Монако й Італією, на південному заході – з Іспанією й Андоррою. На узбережжі Середземного моря до території Франції прилягає карликова прибережна держава Монако.

Крім континентальної частини, до складу держави також входять: острів Корсика й декілька інших дрібніших островів у Середземному морі й Біскайській затоці. Франція – метрополія, яка має «заморські департаменти» – Гваделупа, Мартініка, Гвіана, Реюньйон, Сен-П'єр і Мікелон, Нова Каледонія, Французька Полінезія й декілька дрібних архіпелагів у Тихому океані. Франція має широкий вихід до морів. Ії морський кордон довший за сухопутний. Морські береги країни омиваються Північним і Середземним морями, протоками Па-де-Кале, Ла-Манш і Біскайською затокою. Після відкриття тунелю під протокою Ла - Манш, яка відділяє Францію від Великої Британії, виник суходільний кордон із цією країною.  

Головним для зовнішніх стосунків Франції завжди був її східний сухопутний кордон, де проходять найважливіші транс'європейські шляхи.

Населення й релігія. 85 % населення країни – французи. Середня густота населення у Франції менша, ніж у її північних та східних сусідів (105 осіб на 1 кв. км). Майже 80 % населення сьогодні живе у великих міських центрах. Демографічні показники Франції однотипні з іншими розвиненими країнами. Природний приріст населення дуже низький, що стало реальністю в країні ще в XIX ст. Із цим пов'язана інтенсивна, здебільшого робоча, імміграція до країни італійців, іспанців, португальців, поляків, вихідців із колишніх колоній, зокрема африканських. Сьогодні близько 7 % населення Франції становлять іноземці.

Французька мова є державною й належить до романської групи індоєвропейської мовної сім’ї. У XVII – XVIII ст. за кількістю населення й економічним потенціалом Франція була найбільшою країною Європи. Французька мова перетворилася на міжнародну мову світського товариства й дипломатії.

Церква та держава з 1905 р. відокремлені, свобода віросповідання гарантована Конституцією. Близько 84 % населення – католики, 1,5 % – протестанти, 1,3 % – іудаїсти й 4,5 % – мусульмани.

Характерною є домінуюча роль Парижа, де мешкає 1 / 6 всього населення. Великими містами є також Ліон, Марсель, Лілль. На окраїнах невеликими групами живуть корсиканці, каталонці, баски, бретонці, фламандці, ельзасці, які зберегли самобутні традиції й мову, близьку до сусідніх народів.

Природно-ресурсний потенціал. Корисні копалини Франції достатньо різноманітні. Серед них особливо значні запаси залізної руди, бокситів і калійної солі. За запасами залізних руд Франція посідає п'яте місце у світі. У Європі це єдина країна, яка не тільки повністю задовольняє свої потреби, але й експортує їх у значній кількості в зарубіжні країни. Істотне господарське значення мають боксити. За їхніми запасами Франція посідає перше місце в Європі.

Запаси калійних солей, що залягають у Південному Ельзасі, оцінюються в 1,5 млрд. т. Важливе значення мають відкриті в Центральному масиві й Бретані великі запаси урану.

Запаси мінерального палива у Франції невеликі. Є поклади кам’яного вугілля. Запаси нафти – менші. Вони складають усього лише 32,6 млн. т. Більш значні ресурси природного газу (255 млрд. куб. м), що зосереджені на південному заході країни.

Кліматичні умови Франції є сукупністю клімату різних країн Європи. Виразно виражений клімат двох типів – океанічний і середземноморський, що сприяє різносторонньому розвитку сільського господарства.

Економіка, основні риси господарства країни:

– значна роль держави порівняно з іншими розвиненими країнами;

– одна з найрозвиненіших транспортних систем у Європі (піонер у розвитку швидкісних транспортних систем);

– дефіцит власних енергоресурсів, значна роль атомної енергетики;

– значний імпорт енергоносіїв, особливо нафти, кольорових металів;

– провідна роль наукомісткого машинобудування;

– виробник та експортер товарів категорії «люкс»;

– найбільший виробник сільськогосподарської продукції в Західній Європі й експортер у світі;

– домінуюча роль у структурі господарства Парижа;

– занепад традиційно індустріалізованих районів півночі та сходу;

– зростання ролі південних та західних районів;

– класична країна туризму.

Країна відзначається високим рівнем розвитку всіх галузей господарства. Частка зайнятих у сільському господарстві й рибальстві становить 6 %, і вони створюють 4 % ВНП, у промисловості й будівництві,  відповідно, 28 % і 28 %, у невиробничій сфері – 66 % і 68 %. Головну роль у господарстві відіграють кілька десятків промислових монополій, що володіють автомобільною, нафтовою, хімічною промисловістю й точним машинобудуванням. Разом із тим у легкій, харчовій промисловості, торгівлі та сільському господарстві переважають дрібні підприємства.  

Енергетика забезпечує потреби господарства за рахунок власних ресурсів тільки на 1 / 10. Велика увага приділяється розвитку гідроенергетики. Понад 2 / 3 потужностей ГЕС зосереджено в Альпах, решта – на заході Центрального масиву й у Піренеях. 50 % виробленої електроенергії припадає на АЕС, за потужністю яких (60 млн. кВт.) країна поступається лише США. Місцями розташування АЕС стали долини Рони й Луари та узбережжя ЛаМаншу. У Бретані збудовано першу у світі припливну електростанцію (ПЕС).

Обробна промисловість. Найвищими темпами зростання характеризуються машинобудування (38 % зайнятих), у якому країна має солідні традиції, кваліфіковані кадри й наукові досягнення. Автомобільні заводи розміщені у двох із половиною десятках міст. Головні судноверфі знаходяться в Нанті, Дюнкерку. Військові кораблі будують у Бресті, Тулоні, Шербурі. Франція є провідним експортером атомної технології i технології зберігання радіоактивних відходів (наукові центри Парижа й Гренобля). Париж, Тулуза, Бордо, Байона, Бурже, Мариньяні є центрами аерокосмічного машинобудування. На французьких заводах виготовляють також обладнання для хімічної промисловості, сільськогосподарські машини, побутову та офісну техніку, електронні вироби й засоби зв'язку, рухомий склад залізниць, найсучасніше озброєння. Країна є піонером волоконної оптики.

Традиційна галузь – металургія – переживає застій. Виплавка алюмінію сконцентрована в передгір'ях Альп. Після Другої світової війни істотних структурних змін зазнала хімічна промисловість – зросло виробництво синтетичних виробів (волокон та каучуку). Як експортер хімічної продукції країна посідає третє місце у світі. Потужні нафтопереробні та нафтохімічні комбінати знаходяться в портах Марсель-Бер, Гавр-Руан та ін.

Провідна донедавна галузь легкої промисловості – текстильна – втратила своє значення, але в Європі за виробництвом тканин Франція поступається лише Італії та Німеччині.

Основою розвитку сільського господарства країни є сприятливі природні умови й великі площі придатних для використання земель. Рослинництво дає 1 / 3 вартості продукції. Головна продукція – зерно, половина щорічних зборів якого йде на експорт. Франція є найбільшим виробником і експортером цукру в Західній Європі. Вирощують овочі, картоплю, в окремих районах – хміль, льон, тютюн; біля Ніцци – плантації квітів, у тому числі для виготовлення парфумів. Серед фруктів – найпоширеніші яблука, переважна частина врожаю переробляється на сидр. Важливу роль відіграє виноградарство. За збором винограду й експортом вина, споживанням його на душу населення Франція посідає друге місце у світі, лише трохи поступаючись Італії.

Тваринництво дає 2 / 3 вартості продукції сільського господарства. Основним традиційно є розведення великої рогатої худоби, яке має майже рівноцінне значення молочного та м'ясного напрямку по всій території країни. Велику роль відіграє рибальство.