Поиск: Рекомендуем: Почему я выбрал профессую экономиста Почему одни успешнее, чем другие Периферийные устройства ЭВМ Нейроглия (или проще глия, глиальные клетки) Категории: Астрономия Биология География Другие языки Интернет Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Механика Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Транспорт Физика Философия Финансы Химия Экология Экономика Электроника	Главная О нас Популярное ТОП Новые страницы Случайная страница Контакты FAQ ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ VIII. Міждисциплінарна інтеграція ⇐ Предыдущая34353637383940414243 Дисципліна Знати: Вміти: Попередня Основи латинської мови з медичною термінологією Анатомія людини   Прописування основних лікарських форм у рецептах   Будову органів людини.   Виписувати у рецептах препарати, що для надання допомоги при отруєннях. Вміти визначати неправильну роботу органів, надати першу допомогу при необхідності Що вивчається Фармакологія та медична рецептура   Умови виписування та зберігання препаратів, та їх облік. Сумісність препаратів   Призначати лікувальні засоби в залежності від захворювання. Наступна Анестезіологія та треаніматологія   Внутрішня медицина   Педіатрія   Клінічні прояви отруєнь лікарськими засобами. Правила проведення реанімаційних заходів. Алгоритм дії при анафілактичному шоці. Препарати, що є антидотами лікарських засобів, які викликали отруєння. Знати особливості заходів у дітей різного віку.   Надати першу допомогу при гострих отруєннях, анафілактичному шоці. Провести заходи штучної вентиляції легень та масажу серця. Оцінювати можливості використання засобів для фармакотерапії, підбирати дози в залежності від віку хворого.   V. Організаційна структура та план заняття № п/п Основні етапи лекції та її зміст	Цілі в рівнях абстракції	Тип лекції. Засоби активізації студентів	Матеріали методичного забезпечення	Розподіл часу
1	2		3	4	5	6
І. Підготовчий етап                                                                                   8 хв.
	1. Організаційні заходи. 2. Визначення актуальності теми. 3. Постановка навчальних цілей лекції та мотивація			Перевірка присутніх, перевірка готовності до заняття	журнал	2 хв.   3 хв.     3 хв.
ІІ. Основний етап                                                                                      60 хв.
	Викладання лекційного матеріалу за планом: 1. Визначення групи препаратів; 2. Класифікація; 3. Механізм дії кожної групи препаратів; 4. Застосування препаратів; 5. Латинська назва основних препаратів, та форма їх випуску. (більш детально докладається на початку лекції)		L - ІІ	Оглядова лекція (Лекція-візуалізація)   Питання для активізації студентів	Конспект лекції
ІІІ. Заключний етап                                                                                12 хв.
		1. Резюме лекції, загальні висновки. 2. Відповіді на можливі запитання 3. Завдання для самопідготовки студентів. Тема: «Основні принципи лікування в разі гострих отруєнь лікарськими засобами». Література:  Підручник.І.В.Нековаль,Т.В.Казанюк, «Фармакологія», К.:ВСВ»Медицина»,2014р. Стор.440-443	L ІІ- L ІІІ	Узагальнення та систематизація знань: рішення клінічних ситуаційних задач Відповіді на запитання	Ситуаційні задачі ІІІ рівня Запитан ня     Методична розробка СРС

V I. Зміст лекційного матеріалу

Тема: Основні принципи лікування в разі гострих отруєнь лікарськими засобами.

План:

Основні принципи лікування гострих отруєнь лікарськими засобами та ксенобіотиками. Заходи, спрямовані на запобігання всмоктуванню отрути та максимальне видалення її з організму.

Специфічне знешкодження отрути. Застосування антидотів, функціональних антагоністів, стимуляторів фізіологічних функцій. Заходи, спрямовані на прискорення видалення отрути з організму (гемодіаліз, перитонеальний діаліз, гемосорбція, форсований діурез).

Характеристика засобів невідкладної допомоги в разі пригнічення дихання, колапсу, гострої серцевої недостатності, спазму бронхів.

Особливості застосування цих засобів у гострому періоді отруєння.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ГОСТРИХ МЕДИКАМЕНТОЗНИХ ОТРУЄНЬ

Основними причинами медикаментозних отруєнь є недостатня обізнаність лікарів про побічну, токсичну дію ліків, помилки в призначенні та дозуванні препаратів, одночасне приймання хворими несумісних засобів, випадкове приймання ліків хворими (особли­во дітьми), а також свідоме їх застосування з метою самогубства.

Програма невідкладної допомоги при отруєннях включає наступні заходи:

І. Екстрена детоксикація.

1. Призупинення подальшого надходження от­ рути в організм.

При отруєннях, пов'язаних з вдиханням отрут, потерпілого не­обхідно винести з небезпечного приміщення у кімнату, що добре провітрюється. З нього потрібно зняти верхній одяг, на якому мо­же адсорбуватись отрута. Якщо отрута є на шкірі чи слизових обо­лонках, її треба змити великою кількістю проточної води. У разі ін'єкційного введення отрути (підшкірно чи внутрішньом'язово) вживають заходів для обмеження їх всмоктування: на уражене місце накладають міхур з льодом на 6-8 год, роблять циркулярні ново­каїнові блокади (0,3-0,5 мл 0,1% розчину адреналіну гідрохлориду з 2—3 мл 0,5% розчину новокаїну). У разі проникнення отрути внут­рішньо перш за все необхідно запобігти її всмоктуванню в кров.

2. Запобігання всмоктуванню отрути в кров із травного каналу:

— промивання шлунка за допомогою зонда проводять усім хво­рим, незалежно від стану і часу отруєння. При отруєнні при­пікальними речовинами (кислотами й основами) перед промиван­ням потерпілому вводять підшкірно 1 мл 1% промедолу, а зонд змащують вазеліновим маслом.

Якщо невідомо, яка отруйна речовина потрапила в організм, шлунок промивають 0,01—0,1% розчином калію перманганату, 0,5—2% розчином таніну, чи перевареною водою.

Якщо відомо, яка отруйна речовина проникла, можна провести хімічну інактивацію отрути в шлунку (застосувати антидоти отрут).

• при отруєнні морфіном — промивання розчином калію пер­манганату (окиснення морфіну);

• при отруєнні срібла нітратом — промивання гіпертонічним розчином натрію хлориду (реакція осаду);

• при отруєнні оксалатами, цитратами — промивання розчи­ном кальцію хлориду (реакція осаду);

• при отруєнні барію хлоридом — промивання розчином нат­рію сульфату (реакція осаду);

• при отруєнні кислотами — внутрішньо дають магнію оксид (реакція нейтралізації);

• при отруєнні основами — промивання 1% розчином лимон­ної, оцтової, молочної кислот (реакція нейтралізації);

• при отруєнні фосфором — промивання розчином купруму сульфату;

 • при отруєнні важкими металами — збиті яєчні білки, молоко.
Можливе застосування блювотних препаратів (якщо потер­пілий у свідомості):

— введення адсорбівних засобів можна проводити до і після про­мивання шлунка. З цією метою застосовують активоване вугілля (20—30 г або 2—3 столові ложки на склянку води у вигляді суспензії);

— введення сольових проносних з метою припинення всмок­тування отрути в кров із кишок. Застосовують магнію або нат­рію сульфат (20—30 г на 1/2 склянки води внутрішньо, запива­ючи 2 склянками води). Не можна використовувати сольові про­носні при отруєннях кислотами або основами;

— сифонні клізми застосовують при будь-яких пероральних от­руєннях, при цьому отруту видаляють з товстої кишки.

3. Виведення отрути з організму після її всмок­тування в кров:

— метод-форсованого діурезу застосовують з метою прискорен­ня виведення отрути з організму через нирки. Для цього хворому внутрішньовенно крапельно вводять 1—1,5 л ізотонічного розчину натрію хлориду або ізотонічного розчину глюкози одночасно із се­чогінними препаратами швидкої дії (фуросемід, лазикс);

— метод гемосорбції застосовують з метою очищення крові від отрути за допомогою перфузії крові через спеціальний детоксикатор, важливою складовою якого є сорбційні колонки;

— гемодіаліз — очищення крові від отрути за допомогою апара­ту «штучна нирка».

— перитонеальний діаліз — очищення організму від отрути че­рез очеревину.

— замісне переливання крові (видаляють із організму частину крові, що містить шкідливі речовини, і переливають до 2—3 л до­норської крові тієї ж групи, що й у потерпілого).

II. Специфічна антидотна терапія. Антидот — це речовина, що знешкоджує отрути шляхом хімічної реакції і виводить їх з орга­нізму (табл. 32).

Розрізняють 3 види антидотів:

1. Антидоти, що запобігають всмоктуванню отрут, забез­печують їх зв'язування, нейтралізацію і виведення з орга­нізму:

• неспецифічні антидоти контактної дії — активоване вугілля, карболен, ентеросгель;

• специфічні хімічні антидоти (їх розглянуто в 2-му підпункті І пункту);

2.  Антидоти, що прискорюють біотрансформацію отрут в нетоксичні продукти розпаду:

• глюкоза — антидот при отруєнні ціанідами, синильною кис­лотою;

• унітіол — антидот при отруєнні ртуттю, золотом, вісмутом, талієм, сурмою, міддю, серцевими глікозидами;

• тетацин-кальцій — антидот при отруєнні солями свинцю, кобальту, кадмію, урану;

• метиленовий синій — антидот при отруєнні синильною кис­лотою, нітрогліцерином;

• натрію тіосульфат — антидот при отруєнні препаратами йоду, фенолами, серцевими глікозидами;

3.  Функціональні антагоністи — це препарати, які впливають
на органи і системи протилежно до дії отрути. Найпоширенішими є наступні функціональні антагоністи:

• налорфіну гідрохлорид, налоксон — при отруєнні препара­тами опію;

• бемегрид — при легких отруєннях засобами для наркозу, снодійними;

• атропіну сульфат — при отруєннях м-холіноміметиками, антихолінестеразними засобами;

• протаміну сульфат — при передозуванні гепарину;

• глюкоза в гіпертонічному розчині — при передозуванні інсуліну;

• антикоагулянти непрямої дії — при передозуванні вікасолу;

• прозерин — при отруєнні міорелаксантами периферійної дії;

• реактиватори холінестерази (дипіроксим, алоксим, ізоніт-розин) — при отруєнні ФОС та антихолінестеразними пре­паратами.

III. Патогенетична (симптоматична) терапія:

— при сильному болю (вираженому больовому симптомі) за­стосовують наркотичні анальгетики (морфіну гідрохлорид, омнопон, промедол, фентаніл, трамадол);

— при спастичному болю (спазмах) вводять спазмолітики (но-шпу, папаверину гідрохлорид, атропіну сульфат, платифіліну гідро­хлорид, метацин), у стійких випадках за відсутності ефекту — нар­котичні засоби, що чинять спазмолітичну дію (промедол, омно-пон);

— при пригніченні дихання легкого і середнього ступеня тяж­кості застосовують стимулятори дихання (кофеїн-бензоат натрію, етимізол, кордіамін, камфору, сульфокамфокаїн, цититон, лобе­ліну гідрохлорид;

— при гострій серцевій недостатності вводять кардіотонічні препарати — строфантин, корглікон;

— при зниженні AT вводять пресорні препарати (мезатон, адре­наліну гідрохлорид, ефедрину гідрохлорид, норадреналіну гідротартрат);

— при пригніченні серцевої діяльності застосовують аналептики (кордіамін, камфору, сульфокамфокаїн, етимізол);

— при зупинці серця вводять у лівий шлуночок серця адрена­ліну гідрохлорид, норадреналіну гідротартрат;

— при бронхоспазмах застосовують бронхолітики:

• ін'єкційні — еуфілін, ефедрину гідрохлорид, адреналіну гід­рохлорид, атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат;

• інгаляційні — ізадрин, фенотерол (беротек), сальбутамол, орципреналіну сульфат (алупент, астмопент).

— при шоку застосовують протишокові засоби:

• адреналіну гідрохлорид, ефедрину гідрохлорид;

• глюкокортикостеро'іди — преднізолон, метилпреднізолон;

• антигістамінні препарати — дипразин, димедрол, супрастин, тавегіл, плазмозамінні та сольові розчини.

Дата добавления: 2018-10-14; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 299 | Нарушение авторских прав

Лучшие изречения:

Чтобы получился студенческий борщ, его нужно варить также как и домашний, только без мяса и развести водой 1:10 © Неизвестно
==> читать все изречения...

1927 - | 1826 -