V I. Зміст лекційного матеріалу

Тема: «Засоби, що впливають на функцію адренергічних синапсів».

План:

Основні ефекти, пов’язані зі збудженням адренорецепторів. Класифікація адренорецепторів і адренергічних речовин. Їх загальна характеристика, механізм дії адреноміметичних, симпатоміметичних, адреноблокувальних і симпатолітичних засобів. Фармакологічні ефекти дії альфа-адреноміметиків, бета-адреноміметиків, альфа-, бета-адреноміметиків, симпатоміметиків, альфа-адреноблокаторів, бета-адреноблокаторів, бета-адреноблоаторів, симпатолітиків.

Альфа-адреноміметики. Основні представники групи: норадреналін, мезатон, нафтизин. Форми випуску, застосування, побічні ефекти дії.

Бета-адреноміметики. Основні представники: салбуьамол, фенотерол, орципреналіну сульфат. Застосування, шляхи введення. Побічні ефекти.

Альфа-, бета-адреноміметики. Основні представники: адреналін. Особливості дії.Застосування.

Симпатоміметики. Основні представники: ефедрину гідрохлорид. Показання і протипоказання для застосування. Побічна дія.

Альфа-адреноблокатоори (фентоламін, тропафен, празозин). Показання і протипоказання для застосування. Побічна дія.

Бета-адреноблокатори (анаприлін, талінолол, метапролол, тразикор). Показання і протипоказання до застосування. Побічна дія.

Симпатолітичні засоби. Основні представники: резерпін, октадин. Форми випуску, ефекти фармакологічної дії, показання до застосування.

ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА АДРЕНЕРГІЧНУ ІННЕРВАЦІЮ

Адренергічний синапс. Передача нервового збуджен­ ня. Адреноміметичнізасоби. а-Адрено- міметичні засоби. β-Адреноміметичні засоби.

a -, β -Адреноміметичні засоби. Адренобло катори. a -Адреноблокатори.. β -Адренобло катори. Засоби пресинаптичної дії. Сим патоміметичні засоби. Симпатолітичні засоби (табл. 14).

В адренергічних синапсах передача збудження здійснюєть­ся за допомогою медіатора (трансмітера) норадреналіну. Структу­ру адренергічного синапсу вивчено недостатньо. Вважається, що адренергічні аксони, що підходять до ефектора, мають численні розширення, які виконують функції нервових закінчень. У них відбувається синтез норадреналіну. При надходженні нервового імпульсу норадреналін виділяється в синаптичну щілину і взаємо­діє з адренорецептором постсинаптичної мембрани, унаслідок чо­го виникають різні біохімічні реакції, які супроводжуються зміною фізіологічних ефектів. Діє норадреналін короткочасно. Частина медіатора повертається у закінчення адренергічних волокон, деметаболізується ферментом моноамінооксидазою (МАО), а части­на, що залишилась в синаптичній щілині, — ферментом катехол-ортометилтрансферазою (КОМТ).

Виділяють α-, β₁,- і β₂ - адренорецептори. Стимуляція певних постсинаптичних рецепторів супроводжується типовими для них ефектами (табл. 13).

Лікарські речовини, які стимулюють адренорецептори, на­зивають адреноміметичними.

Класифікація адреноміметичних засобів

1. α-Адреноміметики: мезатон (фенілефрин), нафтизин;

2. β -Адреноміметики: ізадрин (ізопреналін), сальбутамол (вентолін), фенотерол (беротек);

3. α- β -Адреноміметики: адреналіну гідрохлорид (епінефрин), норадреналіну гідротартрат.

Таблиця. Основні ефекти, що пов'язані зі стимуляцією а- і β -адренорецепторів

α-Адренорецеп тори	β1- Адренорецеп тори	β2 -Адренорецептори
Звуження судин (особливо шкіри, слизових оболо­нок, нирок). Мідріаз (розши­рення зіниць)	Підвищення часто­ти і сили серцевих скорочень	Розширення судин (особ­ливо скелетних м'язів, серця, мозку). Зниження тонусу бронхів. Зниження тонусу міометрія. Підсилення глікогенолізу

α -Ацреноміметики — це засоби, що стимулюють переваж­но α-адренорецептори.

Мезатон (фенілефрин) — а-адреноміметичний препарат, під впливом якого звужуються артеріоли і підвищується артеріальний тиск, розширюються зіниці і знижується внутрішньоочний тиск при відкритих формах глаукоми.

Вводять внутрішньовенно для підвищення артеріального тиску при колапсі і гіпотензії, а також під час підготовки до операції, після операцій, при інтоксикаціях, інфекційних хворобах, гіпото­нічній хворобі.

Препарат протипоказаний при гіпертонічній хворобі, атеро­склерозі. Обережно призначають при хронічних захворюваннях міокарда та особам літнього віку.

Нафтизин (санорин) порівняно з мезатоном спричинює більш тривале звуження периферійних судин, розширює зіниці. Застосо­вують при ринітах та носових кровотечах. При кон'юнктивіті зака­пують 1-2 краплі 0,05 % розчину.

Нафтизин протипоказаний при гіпертонії, тахікардії, вираже­ному атеросклерозі. При ринітах призначають подібний до нафти-зину ксилометазолін (галазолін).

8.2.2. β -Адреноміметики — це препарати, що стимулюють пере­важно β -адренорецептори. Ізадрин (ізопреналін) збуджує β₁  і β ₂ - адренорецептори, вна­слідок чого збільшується частота і сила серцевих скорочень, під­вищується автоматизм серця, покращується атріовентрикулярна провідність, а також знижується тонус бронхів, м'язів травного ка­налу, матки.

Застосовують ізадрин як бронхорозширювальний засіб для ін­галяцій та сублінгвально, а також при порушеннях атріовентрику-лярної провідності, для зняття антріовентрикулярної блокади. При деяких формах кардіогенного шоку вводять внутрішньовенно крапельно.

Побічні явища:

—тахікардія;

—нудота, відчуття сухості в роті, тремор верхніх кінцівок, про­нос;

—    при тривалому застосуванні виникає резистентність.
Протипоказаний, як і інші р-адреноміметики, у перші 3 міс ва­гітності, а також перед пологами (пригнічує пологову діяльність).

Орципреналіну сульфат (алупент, астмопент) стимулює (β₁, — і ме­ншою мірою β ₂-адренорецептори. Чинить більш тривалий бронхо­розширювальний ефект. Призначають, як і ізадрин: при брон­хіальній астмі, хронічних астматичних бронхітах, емфіземі легенів, а також при порушенні антріовентрикулярної провідності.

Фенотерол (беротек) є препаратом, що має вибіркову стимулювальну дію на р₂-адренорецептори і виявляє більш тривалий бронхолітичний ефект та менш виразні побічні явища. Фенотерол за­стосовують інгаляційно, по одному вдиху 2-3 рази на день. Є ком­біновані форми препарату — «Беродуал», «Дитек».

Небажані ефекти: тремор пальців, серцебиття. Фенотерол під назвою «Партусистен» призначають в акушерській практиці як токолітичний засіб (розслаблює м'язи матки).

Сальбутамол (вентолін) — препарат вибіркової стимулювальної дії на р₂-адренорецептори. Виявляє бронхорозширювальну і токо-літичну дію. Застосовують інгаляційно для усунення нападу ядухи по 1-2 дози аерозолю або по 1 таблетці 3-4 рази на день (можна через 4—6 год).

α -, β -Адреноміметики — це речовини, що стимулюють α-і β -адренорецептори. До них відносять адреналін і норадреналін.

Адреналіну гідрохлорид (епінефрин) стимулює адренорецептори серця, збільшує частоту і силу його скорочень і як наслідок — ударний і хвилинний об'єм серця, збільшує його потребу в кисні.

Препарат чинить пресорний ефект, звужуючи периферійні су­дини, а також бронхолітичний, підсилює глікогеноліз (розщеп­лення глікогену до глюкози), збільшує вміст глюкози в крові (гіперглікемія), послаблює тонус і силу скорочень — міометрія.

Вводять адреналін під шкіру, в м'язи, іноді — у вену крапель­но, при зупинці серця вводять інтракардіально. Внутрішньо не призначають, оскільки руйнується в травному каналі. Застосову­ють адреналін при анафілактичному шоку, бронхіальній астмі, гіпоглікемічній комі, як гіпертензивний засіб (у наш час адреналін майже не використовують, надають перевагу мезатону та іншим α-адреноміметикам). Використовують препарат для подовження дії місцевоанестезувальних засобів (1 крапля 0,1% розчину на 5 мл); 1—2 % розчин адреналіну використовують для лікування глаукоми (разом з пілокарпіном).

Побічні явища:

—підвищення AT;

—тахікардія;

—біль у серці, аритмія.

Протипоказаний при гіпертензії, вираженому атеросклерозі, тиреотоксикозі, цукровому діабеті, вагітності.

Норадреналіну гідротартрат чинить прямий стимулювальний вплив на α-адренорецептори, β_1- адренорецептори, справляє суди­нозвужувальний і пресорний ефекти (протягом декількох хвилин), стимулює серце.

Застосовують норадреналін при багатьох станах, що супрово­джуються гострим зниженням AT: травми, хірургічні втручання. Вводять внутрішньовенно крапельно. Підшкірно та внутрішньо-м'язово не вводять, оскільки різкий спазм артеріол призводить до некрозу. Побічні явища виникають рідко. Можливі порушення дихання, головний біль, аритмія серця.

Особливості роботи з адреноміметичними засобами:

— аерозоль ізадрину та інших β -адреноміметиків не повинен по­ трапляти в очі, особливо хворим на глаукому;

— адреноміметичні засоби не сумісні з антидіабетичними пероральними засобами, антикоагулянтами непрямої дії, серцевими гліко­ зидами, сульфаніламідними препаратами;

— норадреналін вводять тільки в вену крапельно, уникаючи по­ трапляння препарату під шкіру;

— терапевтична доза адреналіну гідрохлориду становить 0,3— 0,5-0,7мл0,1 % розчину.

Адреноблокатори — це препарати, які блокують адренорецептори, внаслідок чого порушується взаємодія медіатора з адре­нергічними системами.

Класифікація адреноблокаторів

1. α-Адреноблокатори: фентоламін, тропафен, празозин, доксазозин.

2. β -Адреноблокатори: анаприлін (пропранолол), метопролол, окспренолол (тразикор), атенолол.

3. α-, β -Адреноблокатори — карведилол.

α-Адреноблокатори — це засоби, які блокують α -адренорецептори.

Фентоламін справляє виражену а-адреноблокувальну дію. Він розширює периферійні кровоносні судини, покращує кровопоста­чання шкіри, слизових оболонок і м'язів, знижує AT, зумовлює та­хікардію, підвищує моторику травного каналу.

Призначають препарат при порушеннях периферійного крово­обігу (ендартеріїти, хвороба Рейно, спазм судин мозку), пролеж­нях, відмороженнях, для лікування трофічних виразок кінцівок, при феохромоцитомі (пухлини надниркових залоз). Препарат при­значають внутрішньо.

Побічні явища:

—тахікардія;

—почервоніння, свербіння шкіри;

—іноді нудота, блювання, лронос;

—ортостатичний колапс (після ін'єкції необхідно полежати 1,5-2 год).

Для усунення таких явищ зменшують дозу або роблять перерви в прийманні препарату.

Празозин є селективним а-адреноблокатором. Основна дія препарату — зниження AT. Це пояснюється зниженням тонуса ар­теріальних судин і зменшенням роботи серця. Призначають внут­рішньо для лікування гіпертонії за схемою: спочатку 0,5—І мг перед сном (слід полежати після приймання препарату протягом 6—8 год), а потім по 1 мг 3—4 рази на день.

Побічні явища:

—головний біль;

—безсоння;

—нудота, блювання, пронос;

—відчуття сухості в роті.

Протипоказаний вагітним, а також дітям до 12 років. Обережно призначають при захворюваннях нирок.

8.3.2. β-Адреноблокатори — це засоби, які блокують р-адрено-рецептори. їх поділяють за здатністю до вибіркової дії на β₁ та β₂-адренорецептори.

Анаприлін (пропранололу гідрохлорид, індерал, обзидан) бло­кує β₁ і β₂-адренорецептори (серця і судин), спричинює брадикар­дію і знижує роботу серця, його потребу в кисні, автоматизм, при­гнічує атріовентрикулярну провідність. Загальний периферійний опір спочатку підвищується, а потім знижується, тобто виникає гіпотензивний ефект. Унаслідок блокади р₂-адренорецепторів ана­прилін підвищує тонус бронхів.

Застосовують анаприлін для лікування ішемічної хвороби сер­ця, при порушеннях серцевого ритму (тахіаритміях, мерехтливій аритмії), гіпертонічній хворобі (початковій стадії в осіб віком до 40 років). Призначають внутрішньо за схемою. Починають з малих доз, а в разі відміни препарату дозу поступово зменшують (загроза синдрому відміни).

Для усунення порушень серцевого ритму і нападу стенокардії анаприлін вводять внутрішньовенно.

Побічні явища:

—брадикардія;

—серцева недостатність;

—антріовентрикулярна блокада;

—бронхоспазм;

—диспепсичні явища;

—погіршення перебігу цукрового діабету;

—порушення функцій ЦНС (втомлюваність, порушення сну, судоми).

Протипоказаний препарат при брадикардії, антріовентрикулярній блокаді, цукровому діабеті, бронхіальній астмі, у період вагіт­ності.

Окспренолол (тразикор) застосовують при стенокардії і пору­шеннях серцевого ритму (тахікардії, екстрасистолії). Переносить­ся хворими краще, оскільки меншою мірою спричинює бронхо­спазм.

До селективних β-адреноблокаторів (діють переважно на β₁-адренорецептори) відносять атенолол (тенормін, тенолол). Препарат справляє більш тривалу дію — 6-9 год. Застосовують 1 або 2 рази на день у таких випадках, що й анаприлін. Можна призначати хво­рим із бронхоспазмами.

Метопролол (вазокардин, корвітол) справляє дію, подібну до атенололу. Призначають при гіпертонії, стенокардії, аритмії, для профілактики повторних інфарктів міокарда. Призначають внут­рішньо та внутрішньовенно.

Талінолол (корданум) виявляє дію, подібну до метопрололу; за­стосовують у таких самих випадках, що і попередній препарат. Призначають внутрішньо.

Побічні явища: відчуття жару, нудота, блювання.

Обережно призначають вагітним.

α-, β- Адреноблокатор карведилол крім антигіпертензивних має антиоксидантні властивості та справляє кардіотропний ефект.

Особливості роботи з адреноблокаторами:

— α -адреноблокатори можуть зумовлювати ортостатичний ко­ лапс. Поради пацієнту: не можна вставати після введення препара­ ту протягом 1,5—2 год;

— при тривалому застосуванні анаприліну треба стежити за функцією серцевої системи, загальним станом пацієнта. При сильній брадикардії зменшують дозу;

— анаприлін не можна приймати разом з транквілізаторами та нейролептиками;

— для анаприліну характерним є синдром відміни. Чітко викону вати схему лікування. Поступово протягом 1 тиж знижувати дозу;

— нагадати пацієнтові, що під час приймання анаприліну або тразикору знижується увага та швидкість реакції (водіям транс­ порту, операторам).

До засобів пресинаптичної дії належать:

1. Симпатоміметики: ефедрину гідрохлорид.

2. Симпатолітики: октадин, резерпін, метиддофа.

Ефедрин — алкалоїд, що міститься в різних видах росли­ни Ephedra. Препарат ефедрину гідрохлорид сприяє виділенню з адренергічних нервів медіатора норадреналіну, який збуджує α-, β₁-, β₂ -, адренорецептори, крім того безпосередньо стимулює адренорецептори. Ефедрин дає такі ефекти: стимулює серцеву діяльність, підвищує AT, усуває спазм бронхів, розширює зіниці, спричинює гіперглікемію. На відміну від адреналіну, в нього слабша дія, але більш тривала. Пресорна дія при повторному введенні зменшуєть­ся, виникає тахіфілаксія. Препарат проникає через ГЕБ і справляє стимулювальну дію на ЦНС.

Призначають ефедрину гідрохлорид для підвищення AT, трав­мах, крововтратах, інфекційних хворобах, бронхіальній астмі, але-ргійних захворюваннях, отруєнні снодійними та наркотичними препаратами, анурезі. В офтальмології призначають для розши­рення зіниць. Приймають препарат внутрішньо (до іди), вводять підшкірно, внутрішньом'язово та внутрішньовенно.

Побічні явища:

—підвищення AT;

—нервове збудження;

—порушення сну;

—тахікардія;

—затримка сечі;

—тремтіння кінцівок.

Ефедрин протипоказаний при безсонні, підвищеному AT, за­хворюваннях серця.

Симпатолітики — засоби, що пригнічують передачу збу­дження із закінчень адренергічних нервів на адренорецептори.

Октадин (гуанітидину сульфат) — симпатолітик, що знищує за­паси норадреналіну в адренергічних закінченнях, тобто ослаблює симпатичну іннервацію до артеріол і серця. Під впливом препара­ту знижується сила і частота серцевих скорочень, тонус судин, AT. Препарат призначають при гіпертонічній хворобі внутрішньо за схемою. Виражений антигіпертензивний ефект з'являється через 4—7 діб і зберігається після відміни препарату до 2 тиж. Для поси­лення дії і зменшення затримки рідини в організмі препарат ком­бінують із діуретиками. Лікування краще починати в стаціонарі.

Побічні явища:

—ортостатичний колапс;

—брадикардія;

—нудота, блювання;

—сухість слизових оболонок носа і ротової порожнини;

—набряки;

—ульцерогенна дія;

—імпотенція.

Резерпін (рауседил) — це алкалоїд рослини роду раувольфія. Препарат знижує вміст норадреналіну в закінченнях адренергіч­них нервів, тобто виявляє симпатолітичну дію. Знижує рівень катехоламінів в ЦНС, тому діє заспокійливо і має слабкий антипсихотичний ефект. Під впливом резерпіну зменшується загальний периферійний опір артеріальних судин, знижується частота серце­вих скорочень, AT.

Призначають препарат для лікування артеріальної гіпертензії внутрішньо за схемою. Гіпотензивну дію препарату спостерігають через 2-3 доби, а після відміни препарату вона триває 2-4 тиж. Розчин резерпіну вводять повільно. Для підсилення дії препарат комбінують з дихлотіазидом та іншими антигіпертензивними за­собами.

Побічні явища:

—депресія, сонливість, загальна слабість;

—явища паркінсонізму (внаслідок тривалого застосування);

—зниження лібідо, гінекомастія;

— гіперацидний гастрит, загострення виразкової хвороби шлунка;

— нудота, блювання, діарея.

У разі появи побічних явищ дозу зменшують або препарат тимчасово відміняють.

           Особливості роботи з симпатоміметиками та симпатолітиками:

— ефедрину гідрохлорид приймають тільки за призначенням ліка­ ря. Відпускається з аптек тільки за рецептами з печаткою «Для ре­цептів». Підлягає кількісному обліку, оскільки може зумовити лікар­ ську залежність;

— до ефедрину в разі тривалого застосування виникає тахіфілак сія, тому слід робити перерву в призначенні препарату до відновлення його дії;

— симпатолітики несумісні з серцевими глікозидами, психости муляторами.

Таблиця. Засоби, що діють на адренергічні синапси

Назва препар