Грошові системи залежно від ступеня втручання держави в економічні відносини можуть бути ринковими та неринковими.

Неринковим грошовим систем ам притаманне переважання адміністративних неринкових методів регулювання грошового обігу, що проявляється насамперед у штучному розмежуванні його на готівкову та безготівкову сфери.

Для ринкових грошових систем характерним є переважання економічних методів та інструментів регулювання грошового обігу.

За характером регулювання національної валютної системи грошові системи можуть бути відкритими та закритими.

Для відкритих грошових систем характерним є мінімальне втручання держави у регулювання валютних відносин всередині країни, що виражається у дерегулюванні валютного ринку, повній конвертованості валюти, ринковому механізмі формування валютного курсу.

Закриті грошові системи характеризуються наявністю значної кількості валютних обмежень, що проявляється в адміністративному регулюванні валютного ринку, неконвертованості валюти, штучному формуванні валютного курсу та ін. Такі грошові системи характерні для країн із закритою економікою.

 

 

3. Створення і розвиток грошової системи України

 

Становлення України як незалежної, суверенної держави обумовило необхідність створення власної грошової системи, яка забезпечувала б можливість українським владним структурам самостійно керувати грошовим оборотом та грошовим ринком в інтересах розвитку національної економіки. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВО­ВІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ ГРОШОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ БУЛИ ЗАКЛАДЕНІ В ЗАКОНІ УКРАЇНИ «ПРО БАНКИ І БАНКІВСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ», УХВАЛЕНОМУ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ 20 БЕРЕЗНЯ 1991 Р. Цим законом Національному банку України надавалося монопольне право здійснювати емісію грошей на території України та організовувати їх обіг, забезпечувати стабільність грошей, проводити єдину грошово-кредитну політику тощо.

СІЧНЯ 1992 Р. БУЛИ ЗАПРОВАДЖЕНІ УКРАЇНСЬКІ КУПОНО-КАРБОВАНЦІ БАГАТОРАЗОВОГО КОРИСТУВАННЯ ЯК ДОПОВНЕННЯ ДО РУБЛЕВОЇ ГРОШОВОЇ МАСИ. ТОБТО В ОБОРОТІ ОДНОЧАСНО ОПИНИЛИСЯ ДВА ВИДИ ВАЛЮТИ— ПОПЕРЕДНІ РУБЛІ, ЕМІСІЯ ЯКИХ ПЕРЕЙШЛА ВІД СОЮЗНОГО УРЯДУ ДО РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ, ТА КУПОНО-КАРБОВАНЦІ, ПРАВО ЕМІСІЇ ЯКИХ БУЛО ЗАКРІПЛЕНО ЗА НБУ. ВЕСЬ БЕЗГОТІВКОВИЙ ОБОРОТ ПРОДОВЖУВАВ ОБСЛУГОВУВАТИСЯ ВИКЛЮЧНО РУБЛЯМИ.

З огляду на ці обставини Україна почала готувати свої грошові знаки. Але статус союзної республіки не дозволяв їй мати власні гроші, і уряд пішов по шляху випуску допоміжних (до рубля) знаків — купонів, які, за визначенням, можуть бути тільки паралельними грошима.

Спочатку купоно-карбованець котирувався навіть вище від рубля. Наявність в обороті України рубля як російської валюти провокувала її накопичення і використання на російському ринку для закупівлі потрібних Україні сировинних та енергетичних ресурсів. Ці обставини давали підстави думати, що Україні вигідно мати дві валюти, і багато хто пропонував усіляко затягувати паралельний обіг рубля і купоно-карбованця.

ПРОТЕ ПАРАЛЕЛЬНИЙ ОБІГ РУБЛЯ І КУПОНО-КАРБОВАНЦЯ НЕ ПРИНІС УКРАЇНІ ОЧІКУВАНИХ ПОЗИТИВНИХ НАСЛІДКІВ. Навпаки, досить швидко виявилися значні недоліки двовалютної системи грошового обороту. Вона істотно ускладнювала управління внутрішнім готівковим обігом, організацію внутрішніх безготівкових розрахун­ків та зовнішніх розрахунків, насамперед з Російською Федерацією.

Конкретними чинниками, що ускладнювали стан грошового обороту на початку запровадження купоно-карбованця, були:

1. Обвальний спад виробництва під впливом лібералізації цін та розриву попередніх господарських зв’язків, скорочення державного замовлення.

2. Вільне використання російського рубля на внутрішньому ринку України сприяло широкому відпливу товарів за межі України, підриву товарної основи внутрішнього грошового обігу. Тому уряд України змушений був перевести весь готівковий обіг на карбованцеву валюту і вилучити з нього рублеву валюту. Цей крок забезпечував повний контроль НБУ за сферою готівкового обороту. Проте він відкривав широкі можливості для використання емісії грошей для покриття фінансових потреб уряду, що стало одним із головних чинників розкручування в Україні гіперінфляції.

3. З ініціативи РФ у середині 1992 р. у рублевій зоні була запроваджена система взаємозаліку через кореспондентські рахунки, відкриті в розрахунковому центрі при Центральному банку РФ. Унаслідок цього платежі між країнами рублевої зони були взяті під контроль Центральним банком РФ. Рубль втратив свій статус єдиної грошової одиниці, виникло кілька рублів — російський, український, білоруський тощо. Курс українського рубля щодо російського став швидко падати. Україна втратила будь-які переваги від використання в безготівковому обороті іншої валюти — рубля.

Щоб послабити негативні наслідки паралельного обігу двох валют, Президент України указом «Про реформу грошової системи України» від 12 листопада 1992 р. запровадив купоно-карбованець у сферу безготівкового обороту і вилучив з нього рублеві гроші. Нові гроші були названі «український карбованець», дістали статус тимчасових національних грошей і стали єдиним на території України засобом платежу. Український карбованець як тимчасові гроші взяв на себе левову частку фінансових негараздів перехідного періоду і виконав цим свою історично-жертовну місію. На ньому методом спроб і помилок будува­лася національна грошова система України. УВЕДЕННЯМ У ЗАГАЛЬНИЙ ОБОРОТ УКРАЇНСЬКОГО КАРБОВАНЦЯ ЗАВЕРШИВСЯ ПЕРШИЙ ЕТАП ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГРОШОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ.

На другому етапі Національний банк України відпрацьовував окремі елементи та організацію функціонування грошової системи. До основних напрямів розвитку грошової системи на цьому етапі можна віднести:

1. РОЗБУДОВУ ВЛАСНОГО ЕМІСІЙНОГО МЕХАНІЗМУ, ЯКИЙ ВКЛЮЧАЄ:

¾ СТВОРЕННЯ БАНКНОТНО-МОНЕТНОГО ДВОРУ НБУ, ЩО МАЄ ПОВНИЙ ЦИКЛ ВИСОКОЯКІСНОГО ВИРОБНИЦТВА ПАПЕРОВИХ ГРОШЕЙ ТА МОНЕТИ;

¾ РОЗРОБЛЕННЯ ДИЗАЙНУ, УСТАНОВЛЕННЯ НОМІНАЛУ, ПЛАТІЖНИХ ОЗНАК, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ ГРОШОВИХ ЗНАКІВ ТА МОНЕТ;

¾ РОЗРОБЛЕННЯ ПРАВИЛ ВИПУСКУ В ОБІГ, ЗБЕРІГАННЯ, ІНКАСАЦІЇ, ВИЛУЧЕННЯ З ОБІГУ ГОТІВКИ, ВЕДЕННЯ КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ ТОЩО.

2. ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ НБУ ПРОПОЗИЦІЇ ГРОШЕЙ, ЗАВДАННЯМ ЯКОГО Є:

¾ ВІДПРАЦЮВАННЯ МЕХАНІЗМУ ЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКИХ РЕЗЕРВІВ;

¾ ЗАПРОВАДЖЕННЯ МЕХАНІЗМУ РЕФІНАНСУВАННЯ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ;

¾ РОЗВИТОК ОПЕРАЦІЙ НА ВІДКРИТОМУ РИНКУ.

РОЗРОБЛЕННЯ МЕТОДИКИ ТА МЕТОДОЛОГІЇ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ НБУ, НАКОПИЧЕННЯ ДОСВІДУ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ІНСТРУМЕНТІВ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ, РОЗМЕЖУВАННЯ СФЕР ЗАСТОСУВАННЯ ФІСКАЛЬНО-БЮДЖЕТНОЇ ТА ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ.

4. РОЗБУДОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ ПЛАТІЖНОЇ СИСТЕМИ, ЩО ОХОПЛЮЄ:

¾ СТВОРЕННЯ СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОННИХ ПЛАТЕЖІВ НА МІЖБАНКІВСЬКОМУ РІВНІ;

¾ РОЗРОБЛЕННЯ МЕТОДИЧНИХ ТА ІНСТРУКТИВНИХ ДОКУМЕНТІВ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ НА МІЖГОСПОДАРСЬКОМУ РІВНІ;

¾ РОЗРОБЛЕННЯ МЕТОДИЧНИХ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ЗАСАД СТВОРЕННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ СИСТЕМИ МАСОВИХ ПЛАТЕЖІВ.

5. ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ, ЯКИЙ ВКЛЮЧАЄ:

¾ РОЗВИТОК ІНФРАСТРУКТУРИ ВАЛЮТНОГО РИНКУ І ФОРМУВАННЯ МЕТОДИЧНИХ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ЗАСАД ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ НА НЬОМУ;

¾ ПОРЯДОК РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНОГО КУРСУ;

¾ СТВОРЕННЯ МЕХАНІЗМУ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЗОЛОТО-ВАЛЮТНИХ РЕЗЕРВІВ;

¾ ФОРМУВАННЯ ЗВІТНОСТІ ЩОДО ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ КРАЇНИ, ЗДІЙСНЕННЯ ЙОГО АНАЛІЗУ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ.