Податкова система України та принципи її побудови

 

Податкові системи країн з ринковою економікою є відображенням конкретного економічного середовища, а також цілий ряд національних особливостей, що склалися в цих країнах протягом певного історичного розвитку. Тому ці системи суттєво відрізняються одна від одної за складом і структурою податків, способом сплати, ставками, фіскальними повноваженнями різних рівнів влади, податкової бази та інші, але при детальному аналізі можна виявити дві головні загальні риси:

- постійний конкретний пошук шляхів збільшення доходів держави;

- побудова податкової системи на базі суспільно прийнятих принципів в економічній теорії про рівність, справедливість та ефективність оподаткування.

Перша з рис реалізується у формі широкомасштабних податкових реформ, шляхом введення нових податків, зміни податкової бази, співвідношення різних видів податків, використанні прогресивного і пропорційного оподаткування, перерозподілу податкового навантаження між факторами виробництва.

За допомогою цих рис можна оцінити якість податкової системи держави. Різні цілі, яких дотримується податкова політика, не обов’язково поєднуються одна з одною, в тих випадках коли виникають протиріччя, необхідно досягати тимчасового компромісу. Так наприклад, принцип рівності оподаткування потребує ускладнення адміністративної системи, що буде сприяти зростанню адміністративних видатків, а регулююча функція податків може порушити принцип справедливості й рівності оподаткування.

Принцип рівності і справедливості оподаткування є загальним для побудови податкових систем розвинутих країн. Можна виділити два підходи до його реалізації: перший базується на теорії еквівалентності “податки – суспільні блага”, згідно якого, справедливою податковою системою вважається та, при якій податок, що сплачується платниками відповідає вигодам, які вони отримують від послуг держави. Іншими словами справедливість податкової системи залежить від структури державних видатків.

Другий підхід виходить із “здатності платити” - кожен суб’єкт оподаткування повинен внести свою частку залежно від платоспроможності платника податку. Ні один з цих підходів не є задовільним або таким, що легко здійснюється на практиці, кожен має свої переваги і недоліки, і, як правило, кожна податкова система поєднує елементи цих підходів.

Принципи побудови податкової системи взагалі залежать від прихильності уряду до тієї чи іншої економічної теорії, але вони носять загальний характер, хоча і мають в різних країнах відмінні риси.

Відома класифікація Вагнера, відповідно до якої оптимальна податкова системи повинна відповідати наступним вимогам:

Етичні принципи оподаткування: загальність податків, недоторканість особистості при оподаткуванні, відповідність оподаткування здатності платити.

Принципи управління податками: визначеність оподаткування, зручність оподаткування для платників, економність і мінімізація податкового тиску.

Господарські принципи (фінансово-політичні принципи): відповідний вибір джерел податків з урахуванням найменшого утиску народного виробництва і найкращого здійснення соціально-політичних цілей податку, комбінація сукупності податків в таку систему, яка б забезпечувала при можливому дотриманні вищеназваних етнічних принципів і принципів управління достатність та еластичність податкових надходжень на випадок надзвичайних державних потреб.

У вищезазначеному переліку не важко знайти принципи оподаткування А. Сміта, які є класичними: справедливість, визначеність податкових зобов’язань, зручність податків для платників, принципи економії (дешевизна стягнення).

Побудова податкової системи повинна відбуватись на базі суспільно–прийнятих в економічній теорії принципів про рівність, справедливість та ефективність в оподаткуванні.

Згідно міжнародної Програми ООН було розроблено основи світового податкового кодексу, в якому визначено наступні принципи оподаткування:

єдиний постійний закон (Податковий Кодекс) на всі податки, відмова від окремих законів про конкретні податки;

відмова від протекційних податків як умова інтеграції в світову економіку;

відмова від податкових пільг та звільнень від податків, заміна їх у випадку необхідності прямими субсидіями або трансфертами;

врахування національних особливостей.

Крім того для постсоціалістичних країн:

орієнтація податку на прибуток фізичних осіб більше на критерії соціальної справедливості ніж на мету одержання доходу;

врахування фактора інфляції;

створення ефективно діючої, чесної і високо компетентної податкової служби як елемента успішної податкової реформи.

Наукове дослідження і обгрунтування податкових систем почало здійснюватися наприкінці XIX — початку XX століть – коли розвиток економіки в більшості країн Європи досяг досить високого рівня, і виникла потреба в таких наукових працях. До найважливіших проблем щодо податкових систем належали:

- питання кількості податків у системі оподаткування,

- співвідношення між прямими і непрямими податками,

- питання оптимальної податкової структури,

- дослідження можливості та необхідності введення тих чи інших податків тощо.

Найгострішу дискусію серед науковців викликала проблема кількості податків. Це пов'язано з тим, що тривалий час точилися дискусії навколо теорії єдиного податку, прихильником якої був С. Вобан французький вчений і військовий діяч. Ідея єдиного податку бере свій початок у середньовіччі, де застосовувалась "королівська десятина".

Проте, наукою досить детально обґрунтовано безперспективність цієї теорії за такими ознаками:

- єдиний податок не може відобразити всі завдання податкової політики в умовах ринку;

- в умовах ринку з'являються різноманітні види доходів, які не може охопити єдиний податок;

- фіскальні можливості єдиного податку дуже обмежені, оскільки для забезпечення доходів бюджету його ставка має бути досить високою;

- при єдиному податку створюються сприятливі умови для ухилення від оподаткування;

- застосування різних податків з відносно невеликими ставками робить податковий тягар менш очевидним для платників.

На сьогодні фінансова наука та практика утвердились в думці, що найефективнішою є податкова система з невеликою кількістю податків, але яка охоплює всі основні об'єкти оподаткування.

Іншою важливою проблемою побудови податкової системи є проблема співвідношення прямих і непрямих податків. Протягом значного часу фінансова наука основну увагу приділяла прямим податкам як найдосконалішій формі мобілізації доходів у розпорядження держави. Це відповідає дійсності, оскільки об'єктом оподаткування загалом є дохід або прибуток, земля, капітал тощо. Тут розмір податку залежить від роміру доходу, може мати виважену прогресію ставки податку.

Проте прямі податки дуже чутливі щодо впливу на доходи юридичних і фізичних осіб. З огляду на це вони мають обмеження при впровадженні в практику і в кінцевому підсумку не можуть забезпечити постійно зростаючі потреби держави в фінансових ресурсах. Тому на початку XX століття фіскальна практика поповнилась новими видами непрямого оподаткування. Спочатку в формі податку з обороту, а потім податку на додану вартість. Тут слід зазначити, що непряме оподаткування в формі акцизів існувало досить давно. Акцизи мають досить обмежене застосування, тому виникла потреба в досконаліших формах або в універсальних акцизах, якими є податок з оборо­ту та податок на додану вартість. (для бідних – податок «на витрати»).

На сьогодні більшість вчених, досліджуючи переваги і вади прямого та непрямого оподаткування, обґрунтовують необхідність їх розумного поєднання.

Основні засади та вимоги щодо побудови податкової системи знайшли відображення в світовому податковому кодексі, розробленому за завданням ООН. Вони полягають у тому, щоб:

- запроваджувати єдиний постійний кодекс на всі податки, замість окремих законів на окремі податки;

- відмовитися від протекційних податків, що є умовою інтеграції в світову економіку;

- відмовитися від податкових пільг і замінити їх субсидуванням;

- враховувати національні особливості в оподаткуванні;

- створювати ефективно діючі та висококомпетентні податкові служби.

Ґрунтуючись на висновках сучасної фінансової науки, податкова система - побудована відповідно до наукових принципів оподаткування сукупність взаємопов'язаних і взаємоузгоджених податків, що постійно розвивається та удосконалюється в умовах розвитку.

Принципи побудови податкової системи України:

1. загальність оподаткування – кожна особа зобовязана сплачувати встановлені податковим законодавством податки та збори, платником яких вона є;

2. рівність усіх платників перед законом – недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до всіх платників незалежно від соціальної. Расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

3. невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

4. презумція правомірності рішень платника податку -у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

5. фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

6. соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

7. економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

8. нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

9. стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

10. рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

11. єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Формування податкової системи Україні розпочалася ще з початку 90-х рр. Прийняття 1991 року Закону України "Про систему оподаткування" можна вважати початком створення податкової системи. У ст. 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Можна виділити декілька етапів цього процесу: 1 етап − 1991-1996 рр. − етап становлення податкової системи, 2 етап − 1997-2003 рр. − формування сучасних рис вітчизняної податкової системи, 3 етап − 2004-2010 рр. − етап розвитку податкової системи України та 4 етап – 2010- сьогодення − етап переформатування податкової системи України. На кожному з даних етапів була прийнята низка нормативно-правових актів (законів, стратегій, концепцій), що визначали як базові правила оподаткування так і стратегічне та середньострокове бачення розвитку вітчизняної податкової систем (рис. 1.).

 

	1 етап (1991-1996) етап становлення податкової системи
	2 етап (1997-2003) формування сучасних рис вітчизняної податкової системи

 

 

		– запроваджується пропорційна ставка податку з доходів фізичних осіб 13% замість прогресивної школи, з подальшим підвищення до 15 %, замість неоподаткованого мінімуму доходів громадян запроваджується податкова соціальна пільга, змінюється термін перенесення збитків з податку на прибуток з 60 місяців до 36, і в подальшому до 12 місяців
	3 етап (2004-2010) етап удосконалення податкової системи України
		Формальне скорочення з 28 до 18 загальнодержавних та з 14 до 5 місцевих податків та зборів, за рахунок малоефективних і не діючих податків, суттєво змінюється методика обчислення податку на прибуток (відбувається перехід від податкового обліку до бухгалтерсько обліку проте з податковими різницями), ставка поступово знижується з 25% до 18%, запроваджується слабо прогресивна шкала податку з доходів з граничною ставкою 17 %, і з 2015 року 20%. З 2014 року вводиться оподаткування пасивних доходів.
		4 етап (2010-сьогодення) етап переформатування податкової системи

 

Рис. 1.2 Інституційно-правове забезпечення реформування податкової системи України

Джерело: складено автором

 

Рис.1 Етапи становлення податкової системи України

 

Отже, закономірно, що за проголошенням Україною незалежності в 1991 році почалась розбудова вітчизняної системи оподаткування, особливістю якої була відсутність будь-якого досвіду справляння основних податків як інструментів регулювання соціально-економічного розвитку країни. Новим етапом у розвитку податкової системи стало прийняття Податкового кодексу України (ПКУ), який визначає податкову систему України як сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому ПКУ порядку (п. 6.3. ст. 6 ПКУ).

Податковий кодекс України як спеціальний закон регулює відносини, що виникають у сфері сплати податків і зборів; визначає вичерпний перелік податків і зборів, що сплачуються в Україні та порядок їх адміністрування; платників податків і зборів, їх права та обов’язки; компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов’язки їх посадових осіб при здійсненні податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

З прийняттям Податкового кодексу України скоротився перелік податків, а саме: виключено комунальний податок, податок на рекламу, ринковий збір, збір за право використання місцевої символіки, збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі. Податок з власників транспортних засобів у Податковому кодексі замінено збором за першу реєстрацію транспортного засобу, що змінює суть та порядок сплати відповідного податку.

Запроваджується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, основною ідеєю якого є перенесення податкового навантаження на більш платоспроможну категорію населення. Потребує вирішення питання справедливості та ефективності такого податку, адже базою оподаткування є площа, а не вартість нерухомості; такий підхід не відповідає тим завданням які стоять перед такого виду податками. Необхідною умовою використання цього податку є запровадження дієвого механізму оцінки нерухомості та ефективного використання нерухомості, земельних ділянок. З 2014 року запроваджується оподаткування доходів, отриманих від розміщення коштів на депозитних банківських рахунках.

Підтвердженням недостатньої ефективності системи оподаткування в Україні є надзвичайно низькі позиції в міжнародних рейтингах, що характеризують податкові інститути країни.

Одним з показників, що визначають рівень розвитку податкової системи, є податкове навантаження на платників податків. Так, рівень податкового навантаження в Україні визначається за методикою, запропонованою Світовим банком в рамках оцінки ведення бізнесу в різних країнах світу. Сплата податків є одним з 10 індикаторів, що показують рівень регулювання підприємницької діяльності в країні, вони враховують час і вартість виконання підприємцем вимог держави щодо реєстрації нового підприємства і ведення його діяльності, здійснення торгівельних операцій, забезпечення виконання контрактів, оподаткування та закриття підприємства. Сам індикатор «Сплата податків» складається з трьох показників: кількість платежів протягом року, витрати часу на підготовку податкової звітності і сплату податків для трьох основних податків (ПДВ, податок на прибуток, внески на соціальне страхування); узагальнена ставка податку (табл. 2.1).

Таблиця 2.

Динаміка показників, що характеризують рівень розвитку податкової системи України [76]

Кількість платежів суттєво зменшилась за рахунок скасування низки місцевих податків. Експерти Світового банку відзначили, що скорочення часу стало можливим за рахунок спрощення декларацій для сплати ПДВ та єдиного соціального внеску, а також удосконалення системи електронного звітування. За оцінками дослідження, за рік податкова ставка в Україні знизилася з 55,4 % до 54,9 %, кількість платежів залишилася на рівні минулого року – 28.

Податкова система для повної і всебічної характеристики повинна мати відповідні показники, які б характеризували її роль у фінансовій діяльності держави. Вплив податків на економічні та соціальні процеси в державі можна охарактеризувати за допомогою показника, — загального рівня оподаткування. Він розраховується як відношення суми податків і обов'язкових платежів, відрахувань і внесків до бюджетів та інших фінансових інститутів до валового внутрішнього продукту в відсотках.

З точки зору економічної теорії, зниження податкових вилучень позитивно впливає на економічне зростання, оскільки збільшення фінансових ресурсів у приватному секторі зумовлює їх краще використання на основі ринкового механізму. Зниження рівня оподаткування підвищує конкурентоздатність економіки на міжнародному ринку, зменшує відтік капіталу за кордон, а також в тінь. Усе це важливі фактори економічного зростання національної економіки, збільшення робочих місць і, відповідно, доходів бюджетів.

Загальний рівень оподаткування придатний для оцінки явищ і процесів на макрорівні. Для глибшого вивчення ситуації та оцінки податкової системи потрібна деталізація показника в розрізі галузей економіки. Мається на увазі промисловість, сільське господарство, транспорт, зв'язок тощо. Тут важливе значення має система пільг, а також визначення бази оподаткування тощо.

У світі виокремлюють декілька моделей податкових систем – англосаксонська, євроконтинентальна, латиноамериканська, змішана.

Англосаксонська модель характеризується переважанням прямих податків (зокрема оподаткування з доходів) – широко використовується у США, ВБ, Канаді. Податкова система США характеризується паралельним використанням основних видів податків як на федеральному, так і на рівні штатів і місцевих органів влади. Зокрема, населення сплачує три види податків з доходів (федеральні, штатні та місцеві). До прямих податків у США відносяться податок з доходів, з майна, зі спадщини, з дарування, внески до соціального страхування.

Євроконтинентальна – переважання непрямого оподаткування з високими відрахуваннями на соціальне страхування (Австрія, Німеччина, Франція, Італія). Зокрема, у Франції переважаючими за сумою надходження є непрямі податки – ПДВ.

В основі латиноамериканської моделі лежить непряме оподаткування, що обумовлене перш за все економічними умовами: в умовах високої інфляції та низьких доходів населення непряме оподаткування сприяє певному захисту інтересів бюджету держави.

Змішана модель включає у себе характеристики різних моделей. До неї належать країни Росії, Японії. Держава суміщує пряме і непряме оподаткуваня у залежності від ситуації, що реально складається в економіці та необхідності забезпечення інтересів держави.

Розглянемо структуру податкових доходів зведеного та державного бюджетів у період з 2012 до 2014 роки. у таблиці 3.

Таблиця 3.

Структура доходів зведеного та державного бюджетів
у 2012–2014 роках, %

	Зведений бюджет	Державний бюджет
Податкові надходження з них:	82,9	80,5	78,3	82,1	78,5	75,9
– податок на доходи фізичних осіб	15,5	16,1	15,8	2,1	2,2	2,7
– податок на прибуток підприємств	12,5	13,1	10,0	16,1	16,9	12,8
– збори за спеціальне використання природних ресурсів, із них:	4,1	6,5	6,9	0,6	4,0	4,6
– плата за землю	3,0	3,0	2,8	-	-	-
– податок на додану вартість	31,9	28,8	28,2	41,2	37,6	36,3
– акцизний податок	9,2	8,5	9,8	11,6	10,8	12,5
– податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції	3,1	3,0	2,6	4,0	3,9	3,4
– рентна плата, збори на паливно-енергетичні ресурси	4,2	1,4	1,4	5,5	1,8	1,8
– інші податкові надходження	2,5	3,1	3,6	1,0	1,3	1,8

Джерело: за даними Міністерства фінансів України

У структурі доходів як зведеного, так і державного бюджетівварто відмітити подальше зменшення частки податкових надходжень (–2,2 в. п. і –2,6 в. п. відповідно) і збільшення частки неподаткових надходжень (0,7 в. п. та 0,5 в. п. відповідно).

Структурні зміни відбулись і в сегменті податкових надходжень, що пов’язано зі зменшенням частки майже всіх основних податкових джерел. Так, щодо зведеного бюджету часка податку на прибуток підприємств зменшилася на 3,1 в. п., ПДВ – на 0,6 в. п., податків на зовнішні операції та міжнародну торгівлю – на 0,4 в. п., податку на доходи фізичних осіб – на 0,3 в. п. тощо.

Утім, найбільш примітним за аналізований період стало збільшення у структурі зазначеного бюджету на 1,8 в. п. статті «Інші надходження», що, раніше не відігравала помітної ролі у наповненні бюджету. Це відбулося внаслідок надходжень у вересні поточного року в рамках програм допомоги Європейського Союзу обсягом майже 5 млрд. грн.

У 2014 році до державного бюджету надійшло 196,9 млрд. грн. податкових надходжень, що на 0,5 млрд. грн., або на 0,3 %, більше відповідного показника 2013 року.

До державного бюджету надійшло 33,1 млрд. грн. податку на прибуток підприємств, що на 21,6 % менше попереднього року. Таке зменшення було прогнозованим і пов’язаним з авансовою сплатою податку, з огляду на результати попереднього року.

Обсяги надходжень податку, сплаченого до бюджету підприємствами державної форми власності, скоротилися на 1,3 млрд. грн., або на 28,8 %; підприємствами з іноземним капіталом – на 2,0 млрд. грн., або на 19,7 %; банками та страховими компаніями – на 0,5 млрд. грн., або на 16,5 %; приватними підприємствами – на 5,4 млрд. грн., або на 22,0 %. (рис. 2).

У 2014 році до державного бюджету надійшло 94,0 млрд. грн. податку на додану вартість, що на 0,2 млрд. грн., або на 0,2 %, перевищує відповідний показник попереднього року. Збільшення надходжень податку в поточному році було забезпечено, в першу чергу, зростанням на 1,8 млрд. грн., або на 2,4 %, надходжень податку на додану вартість з ввезених товарів. Утім, це відбулося завдяки збільшенню офіційного обмінного курсу гривні до іноземних валют, зростанням обсягу імпорту. З іншого боку, надходження ПДВ з вироблених в Україні товарів скоротилися на 3,7 млрд. грн., або на 5,8 %.

 

Рис. 2.Надходження податку на прибуток підприємств різних форм власності у 2012–2014 році [ Джерело: за даними Державної фіскальної служби України ]

Іншою причиною збільшення ПДВ стало скорочення на 2,1 млрд. грн., або на 4,9 %, обсягів відшкодувань податку з бюджету. Відтак, середньомісячний обсяг відшкодувань податку з бюджету у 2014 році навіть трохи виріс і становив 4,53 млрд. грн. на місяць проти 4,47 млрд. грн. у 2013 році (рис.3)

Рис. 3 Щомісячні обсяги надходжень податку на додану вартість та відшкодувань податку з бюджету в 2013–2014 роках [ Джерело: за даними Державної фіскальної служби України ]

Можна побачити, що найбільшу питому вагу від всіх податкових надходжень має податок на додану вартість (ПДВ). Це говорить про те, що ПДВ є головним джерелом формування бюджету. Але в останні роки знизилася його фіскальна ефективність, з’явилися труднощі в адмініструванні цього податку.

Сучасна податкова система України характеризується наступними рисами:

— по-перше, головний напрям політики полягає у самому наповнені державного бюджету, а не регулювання через податковий механізм макроекономічних процесів в Україні.

— по-друге, складність та невизначеність – податкова політика поєднала в собі принципи двох податкових систем, найбільш характерних для світової практики — європейської та американської. При цьому, якщо в європейській системі переважає обкладання обороту у формі податку на додану вартість, то в американській — прибутковий принцип оподаткування. Складність вітчизняної податкової політики визначена еклектичним поєднанням обох зазначених систем з базовою метою — забезпечення максимального рівня податкових надходжень як основної складової доходної частини бюджету;

— по-третє, Україна, не маючи достатнього практичного досвіду й наукового обґрунтування формування та реалізації податкової політики, розвивалася експериментальним шляхом, нерідко роблячи при цьому хибні кроки. Введені податки певною мірою були новими швидше за формою, ніж за змістом. Так чи інакше вони містили ознаки старої адміністративної системи, заснованої на надмірній централізації процесу формування та розподілу фінансових ресурсів держави. Це призвело до того, що акумулювання доходів бюджетів за рахунок сплати податків відривалося від процесу господарювання самих платників податків;

— по-четверте, специфіка розвитку сучасної податкової політики України полягає в тому, що вона розробляється і реалізується без належного науково-теоретичного розуміння і бачення її соціально-економічних наслідків. Цей процес здійснюється в Україні не через еволюційний механізм, як в більшості країн з традиційною ринковою економікою, а шляхом постійних змін податків та їх ставок, введення іноді необґрунтованих і вузько спрямованих податкових пільг. Повна або часткова відсутність обґрунтованих прогнозів стосовно впливу складових чинної податкової політики на ділову активність в бізесовому середовищі та рівень життя населення спричинили її перетворення з ефективного інструменту економічної політики в причину загострення кризових явищ як на мікро-, так і на макрорівні.

Основними пріоритетами політики податкової гармонізації, що проводиться в даний час в ЄС, є ліквідація неефективних елементів податкових систем і відмова від номінального податкового суверенітету країн-членів ЄС. Одночасно концепція податкової гармонізації допускає збереження самобутності національних податкових систем і не передбачає повної стандартизації порядку стягування податків в ЄС. На практиці цей підхід був реалізований під час затвердження таких документів: Директива про злиття, Директива про взаємовідносини між материнськими і дочірніми компаніями, Директива щодо ПДВ та інші нормативні документи.

 

Висновки

Метою реалізації податкової політики є побудова сучасної справедливої податкової системи, що забезпечує рівність усіх платників податків перед законом та досягнення стратегічних цілей сталого розвитку в системі державного регулювання економіки.

Головне завдання у цьому плані полягає в наповненні ринковим змістом форм вітчизняної податкової політики, а це потребує зміни схеми й пропорцій розподілу та перерозподілу валового національного продукту на основі виваженої та прозорої податкової політики, яка б оптимально враховувала як фіскальні інтереси держави, економічні інтереси суб'єктів господарювання. Суб'єкти підприємницької діяльності та громадяни, в умовах нестабільності фіскальної політики держави, навіть за наявності відповідного рівня податкоспроможності, намагаються мінімізувати податкові витрати, використовуючи з цією метою як легальні способи ухилення від сплати податків(законодавчу невизначеність, маневрування доходами і витратами в податкових періодах, варіювання способами діяльності, тощо), так і нелегальні, найбільш поширеним з яких є виведення більшої частини фінансового обороту в тінь

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ

Контрольні запитання і завдання

1. Назвіть принципи оподаткування в Україні.

2. Дайте визначення податкової системи. Чим дане визначення відрізняється від поняття система оподаткування?

3. Назвіть загальнодержавні та місцеві податки в Україні.

4. Яка роль податкової системи в економічній системі держави.

5. Заповнити запропоновану таблицю, де визначити склад податків, джерело сплати та напрямок сплати податку. Використовуйте Податковий та Бюджетний кодекси України.

Таблиця 1

Податкова система України

СКЛАД	ДЖЕРЕЛО	НАПРЯМОК
ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ

Завдання 2. Заповніть таблицю «Динаміка показників, що характеризують рейтинг податкової системи України у рейтингу привабливості інвестицій Doing business

Рік	Кількість платежів на рік	Час сплати податків	Сукупна податкова ставка	Місце України в рейтингу

 

Теми рефератів

1. Порівняльна характеристика податкової системи України та європейських держав.

2. Сучасна податкова політика в Україні.

3. Управління оподаткуванням в умовах трансформації еконо­мічної безпеки України та наявного стану розвитку підприємництва. 3. Напрями впливу суб'єктів податкової політики держави на функціональні складові економічної безпеки підприємництва.

4. Суперечливий характер податкового контролю: стимулятор і дистимулятор підприємницької діяльності.

5. Організація відділу з моніторингу податкової системи: реалії та перспективи.

Тести

1. Які з наведених нижче не відносяться до обов’язкових елементів податків згідно з Податковим кодексом України:

a) ставка податку;

b) податкова пільга;

c) порядок обчислення податку;

d) строк та порядок сплати податку.

2. Який з поданих нижче сучасних принципів оподаткування був закладений А. Смітом?

a) Єдиний підхід до встановлення податків та зборів;

b) Фіскальна достатність;

c) Економічність оподаткування;

d) Нейтральність оподаткування.

3. Об'єктом оподаткування може виступати:

a) Майно та дохід підприємства;

b) Рівень прибутку;

c) Пільга, яка надається платнику податку;

d) Платник податку.

e) 4. Чому дорівнює основна ставка податку на прибуток підприємств в Україні (згідно Податкового кодексу України)?

f)18%;

g) 19%;

h) 21%;

i) 16%.

j) 5. Хто з перелічених осіб не визначений як платник податку на доходи фізичних осіб?

k) Фізична особа-резидент;

l) Податковий агент;

m) Страхувальник;

n) Фізична особа-нерезидент.

o) 6. Які ставки податку на додану вартість визначені Податковим кодексом України?

p) 20%; 0%;

q) 20%; 5%; 0%.

r) 17%; 5%; 0%;

s) 20%; 7%, 0%.

t)7. Який базовий податковий період має збір за першу реєстрацію транспортного засобу?

u) Рік;

v) Три квартали;

w) Квартал;

x) Місяць.

y) 8. Що є об’єктом податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?

z) Житлова та комерційна нерухомість;

aa)Житлова нерухомість;

bb) Площа земельної ділянки разом з об’єктом нерухомості;

cc) Комерційна нерухомість.

dd) 9. Чому дорівнює мінімальна заробітна плата в Україні з 01.01.2015?

ee) 945 грн.

ff) 1218 грн

gg)1147 грн

hh) 1631 грн.

ii) 10. Який з зазначених нижче податків і зборів відмінений Податковим кодексом України?

jj) Туристичний збір;

kk) Збір за місця для паркування транспортних засобів;

ll) Судовий збір;

mm) Збір за спеціальне використання води.

11. Об’єктом оподаткування у фізичної особи-нерезидента є:

а) доходи, отримані з джерел за межами України;

б) загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;

в) загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;.

г) загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні та за її межами.

12. Загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи включає:

а) суми винагород та інших виплат, нарахованих платнику відповідно до умов цивільно-правового договору;

б) суми державних премій України або стипендій України;

в) сума пенсій, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України;

г) всі попередні відповіді.

13. Платник податку не має права включати до податкової знижки такі витрати:

а) частину суми процентів, сплачених за користування іпотечним житловим кредитом;

б) суми витрат платника податку на сплату страхових платежів страховику-нерезиденту;

в) суму коштів або вартість майна, переданих у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям;

г) суму витрат на лікування.

14. Податкова соціальна пільга може бути застосована до:

а)нарахованого місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування;

б) доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької, а також незалежної професійної діяльності;

в) заробітної плати, отриманої одночасно з доходами у вигляді стипендії

г) до всіх доходів фізичної особи.

15. Особа, яка утримує дитину-інваліда має право скористатися податковою соціальною пільгою у розмірі:

а) 100%; б) 150%; в) 200%. г) не має правильної відповіді

16. Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, то:

а) він сплачує ПДФО за ставкою 10%;

б) він може використати таке право в наступному році;

в) таке право на наступні податкові роки не переноситься.

г) не має правильної відповіді

17. Ставка податку становить 5% щодо доходу, нарахованого як:

а)процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;

б) виграш чи приз на користь резидентів або нерезидентів;

в) у вигляді дивідендів;

г)доходи від купівлі продажу нерухомості.

18. Роялті оподатковуються за ставкою:

а) 5%; б) 10%; в) 15% та 17%. г) 0%

19. Податковою соціальною пільгою у розмірі 200% не мають права скористатися:

а) колишні в’язні концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни;

б)особи, яким присуджена довічна стипендія як громадянам, що зазнали переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

в) особи, які перебували на блокадній території колишнього Ленінграда у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року;

г) особа, яка утримує дитину-інваліда.

20. Доходи у вигляді дивідендів оподатковуються за ставкою:

а) 0%; б) 5%; в) 10%. г) 15% і 17%

 

Література

Використана література:

1. Конституція України від 28.06.1996 р. - zakon.rada.gov.ua/go/254к/96-вр

2. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VІ – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

3. Гальчинський А. Основи кейнсіанської моделі регулювання економічного циклу: питання теорії Вісник НБУ№1(155).2009.

4. Податкова система: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Лютий І.О., Демиденко Л.М., Романюк М.В., Субботович Ю.Л. та ін.; За ред. І.О. Лютого. – К. Центи учбової літератури, 2009. – 456 с.

5. Василик О.Д. Податкова система України: Навчальний посібник. – К.: ВАТ «Поліграфкнига». – 2004. – 478 с.

Рекомендована література:

1. Динаміка податкового навантаження в Україні в контексті реалізації податкової реформи/за ред. Т.І. Єфименко, А.М. Соколовської. -К.: ДННУ Академія фінансового управління,.-2013.- 492с.

2. Домінанти мінімізації податкових втрат (монографія) / Десятнюк О.М., Фільо М.М. - 2015. - 262 с.

3. Луніна І.О. Диверсифікація доходів місцевих бюджетів.– К.: Наукова думка, 2010.

4. Лютий І.О., Демиденко Л.М., Романюк М.В., Тропіна В.Б., Субботович Ю.Л. Податкова система: Навч.посіб.– 2009. – 456 с.

5. Податкова політика України: стан, проблеми та перспективи: монографія / за ред. З.С. Варналія. - К.: Знання України, 2008.- ­675 с.

6. Податковий кодекс України від 2 груд. 2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями від 1 січ. 2011 р. – Режим доступу: www.rada.gov.ua

7. Соколовська А.М. Основи теорії податків: Навчальний посібник.- К.: 2010.

8. Сучасна парадигма фіскальної політики України в умовах формування суспільства сталого розвитку (монографія) / За ред. Крисоватий А.І. - 2015. - 460 с.

Глосарій

Податок – обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку (відповідно до ПКУ).

Збір (плата, внесок) – є обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платника зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій

Платники податків - фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Об'єкт оподаткування - майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування.

Одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку (ОВ є єдиною для розрахунку і обліку податку).

Ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

Базовою (основною) ставкою податку визначається ставка,
що визначена такою для окремого податку відповідним розділом ПКУ.

Граничною ставкою податку визнається максимальний або
мінімальний розмір ставки за певним податком (ПДФО: 15 – 20 %).

Абсолютною (специфічною) є ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування.

Відносною (адвалорною) визнається ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування.

Податкова пільга – передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав: особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Податковим періодом визнається встановлений Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Податкова система України – сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому ПКУ порядку

 

Податкова система України: Підручник / В.М. Федосов, В.М. Опарін, Г.О. П’ятаченко та ін.; за ред. В.М. Федосова. - К.: Либідь, 1994.-с.42. [1]