Список рекомендованої літератури. 2. Борисенко В. Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХХ століття: Навч

 

Основна

1. Бойко О.Д. Історія України. Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2006. – 686 c.

2. Борисенко В.Й. Курс української історії: З найдавніших часів до ХХ століття: Навч. посібник для студ. вузів. – 2-е вид. – К.: Либідь, 1998. – 615 с.

3. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ століття. – 2-е вид. – К.: Генеза, 2000. – 356 с.

4. Історична наука: термінологічний і понятійний довідник / В.М. Литвин (голов. ред.). – К.: Вища школа, 2002. – 430 с.

5. Калініченко В.В., Рибалка І.К. Історія України. Частина 3: 1917-2003 рр. – Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004. – 628 с.

6. Кульчицький С.В., Мицик Ю.А., Власов В.С. Історія України. Повний курс підготовки для вступу до вищих навчальних закладів: довідник для абітурієнтів та школярів. – К.: Літера, 2009. – 528 с.

7. Рибалка І.К. Історія України. Частина 2: Від початку XIX ст. до лютого 1917 року. – X.: Основа, 1997.– 480 с.

8. Рибалка І.К. Історія України. Частина 1: Від найдавніших часів до кінця XVIII століття. – Х.: Основа, 1994. – 448 с.

9. Україна крізь віки: В 15 т. / В.А. Смолій (ред.). – К.: Альтернативи, 1998-1999.

10. Яковенко Н.М. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття: Навчальний посібник. – К.: Генеза, 1997. – 312 с.

Додаткова

1. Баран В.К. Україна: новітня історія (1945-1991 рр.). – Л.: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2003. – 669 с.

2. Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічний довідник. – 2-е вид., доп., доопрац. – К.: Наукова думка, 2005. – 718 с.

3. Економічна історія України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Б.Д. Лановик (заг. ред.). – К.: Юридична книга, 2004. – 455 с.

4. Історія українського козацтва: Нариси: У 2 т. – К.: Києво-Могилянська академія, 2006.

5. Історія українського селянства: Нариси: В 2 т. – К.: Наукова думка, 2006.

6. Карти з історії України // http://www.ukrmap.kiev.ua.

7. Субтельний О. Україна: історія. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1993. – 720 с.

 

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Автономія – самоврядування певної частини держави.

Автохтони – етнічні спільноти, що виникли на даній території.

Аграрне суспільство – суспільство, у якому домінує сільське господарство як основа економіки та більшість населення зайняті сільськогосподарською працею.

Анархізм – ідейно-теоретична та суспільно-політична течія, в основі якої – заперечення державного управління суспільством; невизнання авторитету, порядку, дисципліни; свавілля.

Асиміляція – добровільний або вимушений процес розчинення (втрата традицій, мови тощо) раніше самостійного народу (етносу) чи якоїсь його частини в середовищі іншого, як правило, численнішого народу (етносу); засіб досягнення етнічної однорідності.

Демократія – форма політичного та економічного устрою суспільства, заснована на визнанні народу основним джерелом влади; тип держави, яка декларує і втілює на практиці принципи народовладдя, права і свободи громадян, рівні можливості для діяльності різних політичних сил, контроль за діями органів влади.

Держава – це 1) сукупність людей, території, на якій вони проживають, та суверенної у межах даної території влади; 2) організація політичної влади, головний інститут політичної системи суспільства, який спрямовує і організовує за допомогою правових норм спільну діяльність людей і соціальних груп, захищає права та інтереси громадян.

Диктатура – необмежена влада в державі особи, групи осіб, суспільної верстви, що в протилежність до демократії, тримається не на вільних і незалежних виборах, а спирається на силові структури та органи держави чи навіть на пряме насильство, репресії та терор.

Дисидентство – морально-політична опозиція до існуючого державного (політичного) ладу, панівних у суспільстві ідей та цінностей.

Етнос – позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об’єднана спільним походженням, культурою, мовою, історією, традиціями та звичаями, самосвідомістю та етнонімом (назвою).

Ідеологія – система концептуально оформлених уявлень, ідей та поглядів на політичне життя, яке відображає інтереси, світогляд, ідеали, умонастрій людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та інших суб’єктів політики.

Імперія – велика держава, що складається з метрополії та підпорядкованих центральній владі держав, народів, які примусово інтегровані до єдиної системи політичних, економічних, соціальних та культурних взаємозв’язків. Імперії виникають внаслідок загарбання територій, колонізації, експансії, інших форм розширення впливу наддержави.

Індустріальне суспільство – суспільство, в якому закінчено процес створення великої, технічно розвиненої промисловості (як основи і провідного сектора економіки) та відповідних соціальних і політичних структур; етап розвитку суспільства, коли основна маса населення зайнята на заводах і фабриках (в індустрії).

Історіографія – історія історичної науки в цілому, а також сукупність досліджень, присвячених певній темі або історичній епосі (наприклад, історіографія Хмельниччини), або сукупність історичних робіт, об’єднані в ідеологічному або національному відношенні (наприклад, марксистська історіографія, французька історіографія).

Капіталізм – соціально-політична структура, заснована на приватній власності на засоби виробництва та експлуатації найманої праці капіталом.

Колективізація – складова радянської модернізації, створення великих колективних господарств на основі селянських дворів.

Консерватизм – політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, що орієнтується на збереження та підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад.

Коренізація – політика залучення представників корінного населення радянських республік та автономій до місцевого керівництва та надання офіційного (а інколи - й панівного) статусу їхнім національним мовам.

Космополітизм – теорія і практика, в основі якої лежить теза про необхідність заміни національного громадянства світовим.

Кріпацтво – за феодалізму система правових норм, що встановлювала залежність селянина від феодала і неповну власність останнього на селянина.

Лібералізм – політична та ідеологічна течія, що об’єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва та демократичних свобод.

Махновський рух (махновщина) – збройна боротьба українських повстанських селянсько-анархістських формувань у 1918-1921 роках під час Громадянської війни, під керівництвом отамана Нестора Махна.

Менталітет – стійкі структури глибинного рівня колективної та індивідуальної свідомості й підсвідомості, що визначають устремління, нахили, орієнтири людей, у яких виявляються національний характер, загальновизнані цінності, суспільна психологія.

Модернізація – оновлення, удосконалення, надання будь-чому сучасного вигляду, перероблення відповідно до сучасних вимог.

Монархія – форма державного правління, за якої верховна влада повністю або частково зосереджена в руках однієї особи – глави держави, як правило, спадкоємного правителя, монарха. Розрізняють необмежену (абсолютну) монархію та обмежену (конституційну), за якої влада обмежується парламентом.

Нація – 1) стійка спільнота громадян, що хоче хочуть бути державою (політична нація); 2) стійка спільнота людей, що історично склалася, виникла на основі спільності мови, території, економічного життя і психічного складу, який проявляється у спільності культури (етнічна нація).

Націоналізація – вилучення з приватної власності осіб у власність держави землі, промислових і транспортних підприємств або цілих галузей народного господарства.

Олігархія – політичне та економічне панування, влада, правління невеликої групи людей, а також сама правляча група.

Опозиція – протидія, опір певній політиці, політичній лінії, політичній дії; організація, партія, група, особа, які виступають проти панівної думки, уряду, системи влади, конституції, політичної системи в цілому.

Первісне суспільство – тривалий період в історії людства: від виникнення людини розумної (близько 2,5-2,8 млн. років тому) і до виникнення цивілізації і державності.

Постіндустріальне суспільство – суспільство, в економіці якого пріоритет перейшов від переважного виробництва товарів до виробництва послуг, проведення досліджень, організації системи освіти і підвищення якості життя, в якому клас технічних спеціалістів став основною професійною групою і, що саме важливо, в якому впровадження нововведень у все більшому ступені залежить від досягнення теоретичних знань.

Раднаргоспи – ради народного господарства, державні органи територіального управління й планування промисловістю УРСР і СРСР, що існували 1918-1931 і 1957-1965 рр.

Революція – докорінна зміна, стрибкоподібний перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового; переворот у житті суспільства, який зумовлює ліквідацію віджилого суспільного ладу й утвердження нового.

Республіка – держава, в якій органи влади формуються за принципом виборності їх народом; форма державного управління, за якої вища влада належить виборним представницьким органам, а глава держави обирається населенням чи представницьким органом.

Реформа – перетворення, зміна, нововведення, яке не знищує основ існуючої структури.

“Розвинений соціалізм” – власна (офіційна) назва періоду середини 1970-х – середини 1980-х рр. радянською пропагандою.

Соціально-економічний лад – історичний тип суспільства, цілісний “соціальний організм”, що базується на певному способові виробництва.

Суверенітет – незалежне від будь-яких сил, обставин і осіб верховенство; незалежність держави в зовнішніх і внутрішніх справах.

Толерантність – терпиме ставлення до інших, чужих думок, вірувань, політичних уподобань та позицій.

Тоталітаризм – форма панування, що регламентує всі сфери суспільного існування, а також не визнає незалежність від держави (державної влади) таких окремих сфер приватного і суспільного життя, як – економіка (господарство), релігія, виховання, сім'я, тощо.

Фашизм – крайня, антидемократична, радикально-екстремістська політична течія, в основі якої – синтез концепції нації як вищої та одвічної реальності і догматизованого принципу соціальної справедливості; різновид тоталітаризму.

Феодалізм – соціально-політична структура, що характеризується наявністю двох соціальних класів: феодалів (землевласників) і простолюдинів (селян), які займають по відношенню до феодалів підлегле становище; феодали при цьому пов’язані один з одним специфічним типом правових зобов'язань, відомих як феодальна драбина. Основою феодалізму є феодальна власність на землю.

Фольксдойче – загальна назва німецьких національних меншин у Європі напередодні та в роки Другої світової війни 1939-1945 рр.

Шовінізм – агресивна форма націоналізму, в основі якої лежить проповідь національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої нації.

 

Навчально-методичне видання

 

Штейнле Олексій Федорович

 

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Методичні рекомендації з курсу
для студентів факультету іноземної філології

 

 

Рецензент Каганов Ю.О., кандидат історичних наук, доцент кафедри новітньої історії України

 

Відповідальний за випуск Ткаченко В.Г., кандидат історичних наук, доцент кафедри новітньої історії України

 

Коректор Штейнле О.М., асистент

[1] Лубянка: Органы ВЧК-ОГПУ-НКВД-НКГБ-МГБ-МВД-КГБ. 1917-1991. Справочник. Под ред. акад. А.Н. Яковлева. – М.: МФД, 2003. – С. 600-601.