Зміст національного виховання в Україні. Сутність принципів нац..вих

Концепція національного виховання схвалена Всеукраїнською радою працівників освіти ЗО червня 1994 році.

Національне виховання -виховання дітей на культурно-історичному досвіді свого народу, його звичаях, традиціях та багатовіковій мудрості, духовності. Головною метою національного виховання на сучасному етапі є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, своєрідності на основі формування особистісних рис громадянина України, які передбачають національну самосвідомість, розвинуту духовність, моральну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту.Ідеал — уявлення про взірець людської поведінки і стосунків між людьми, що виникають із розуміння мети життя.

Зміст національного виховання відображає в єдності його загальну мету, завдання й складові частини. Основними складовими виховання, реалізація яких забезпечує всебічний і гармонійний розвиток особистості, є:- громадське виховання – формування громадянськості, яка дає змогу людині відчувати себе юридично, соціально, морально й політично дієздатною; розумове - знання основ наук, формування наукового світогляду та національної самосвідомості, вироблення умінь і навичок культури розумової праці;

моральне - формування в учнів загальнолюдських норм гуманістичної моралі (добра, милосердя, віри у творчі можливості людини), вироблення навичок і звичок моральної поведінки, культури спілкування; трудове - ознайомлення з основами сучасного виробництва, практична і психологічна підготовка до праці, свідомого вибору професії; естетичне - формування естетичних понять, поглядів, переконань, вироблення вмінь і навичок приносить в життя красу; фізичне - виховання здорової зміни, підготовка до фізичної праці, захисту Батьківщини. Завдання виховання: формування національної свідомості; забезпечення духовної єдності поколінь; формування моральної культури; прищеплення особливого ставлення до культури; утвердження принципів вселюдської моралі; виховання поваги до Конституції, законодавства, державної символіки; розвиток індивідуальних здібностей і талантів.Принципи виховання -керівні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, організації і методів виховного впливу.

7. Розкрити ланки системи освіти в суч.Україні Відповідно до закону «Про загальну середню освіту» система освіти в сучасній Україні складається з таких ланок:

Дошкільна освіта. Метою Є забезпечення фізичного, психічного
здоров'я дітей, їх різнобічного розвитку, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь та навичок необхідних для подальшого навчання спрямоване на практичне оволодіння рідною, а інколи й іноземними мовами, забезпечення пізнавальної активності, розвитку творчих здібностей виховання культури спілкування, поваги і любові до батьків, родини, батьківщини. Типи: компенсуючий (для дітей, що потребують корекції розвитку); комбінований (короткотривалий, денний, цілодобовий); інтелектуальний (дитячі будинки, інтернати). Загально середня освіта. Спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості через навчання і виховання. ЗСО - цілеспрямований процес засвоєння систематизованих знань про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної та практичної діяльності, результатом якої є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти та трудової діяльності. Типи: початкова школа; основна школа; старша школа. Початкова освіта (1-4 класи). Загальний розвиток дитини, вміння впевнено читати, знати основи арифметики, набуття первинних навичок користування книжкою та іншими джерелами інформації, формування загальних уявлень про навколишній світ, засвоєння норм загальнолюдської моралі та особистісного спілкування, вироблення оснцв гігієни, перший трудовий навичок. Основна середня освіта (5 - 9 класи). Формування здорового способу життя, правове і екологічне виховання, формування готовності для подальшого профілю навчання. Повна середня освіта (10 - 12 класи). Поглиблення засвоєння знань з базових дисциплін та за вибором, формування цілісних уявлень про природу, людину, суспільство, культуру, виробництво, громадянської позиції особистості, можливість здобуття освіти вищого рівня. Типи: школа соціальної реабілітації; загальноосвітня санаторна школа (інтернат); спеціально загальноосвітня школа; ліцей; колегіум; середня загальноосвітня школа І - Щ ступенів; загальноосвітня школа інтернат; вечірня школа; спеціалізована школа; гімназія. Професійна освіта. Надання вищої освіти, підготовка підготованих фахівців, спеціалісті. Рівні акредитації: І технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади; її коледж; Ш - IV інститут, консерваторія, академія, університет.

Інновації в педагогіці пов'язані із загальними процесами в суспільстві, глобальними проблемами, інтеграцією (від лат. відновлення, об'єднання в ціле окремих елементів), знань і форм соціального буття. Нині створюється нова педагогіка, характерною ознакою якої є іноваційність - здатність до оновлення, відкритість нового.

Помітно активізувалася проблема розвитку освіти у її половині XX століття, що було зумовлено колосальним проривом у науково-технічному розвитку, радикальною зміною традиційних уявлень про світ, життя, його цінності, майбутнє цивілізації. Між системою освіти І новими умовам життя виник розрив (американський учений Філіп Кумує витлумачив, як кризу освіти в тогочасному світі). Інноваційне (від лат. оновлення, зміна) навчання зорієнтоване на динамічні зміни навколишньому світі, навчальна та освітня діяльність, яка ґрунтується на розвитку різноманітних форм мислення, творчих здібностей, високих соціально-адаптаційних можливостей особистості.

Розвиток системи і змісту навчання в сучасному світі відбувається в контексті глобальних освітніх тенденцій:масовий характер освіти та її неперервність, як нова якість;значущість освіти для індивіда та суспільства;орієнтація на суспільні освоєння людиною способів пізнавальної діяльності;адаптація освітнього процесу до запитів і потреб особистості;орієнтація навчання на особистість, забезпечення можливості її самореалізації т саморозкриття. Пріоритетними завданнями сучасної освіти є: Навчання навчатися полягає у виробленні вміння володіти та оперувати найрізноманітнішою нформацією. Навчання працювати має на миті формування здатності ефективно оволодіти професійними навичками. Навчання співіснувати полягає у розвитку таланту до налагоджування в соціальних, дружніх і родинних тосунків. Навчання жити є формуванням в молодій людині цілісного світогляду і світосприйняття, вміння бачити особистий сенс життя, прагнути до духовної зрілості, відповідати за себе. На рубежі II - Ш тисячоліття радикально змінюється державно освітня політика в Україні. Розпочалося становлення нових парадгм (від гр. приклад, взірець) освіти, орієнтованих на входження нашої країни у світовий освітній простір, поглиблюються тенденції диференціації освіти. Це супроводжується суттєвими позитивними змінами педагогічної теорії на практиці: розроблення різних варіантів змісту освіти, використання можливості сучасної дидактики у підвищенні ефективності освітніх структур; здійснення наукових розроблень і практичним обґрунтуванням нових педагогічних ідей і технологій. Якість освіти - це рівень знань і вмінь, розумового, морального, фізичного розвитку тих, хто навчається на певному етапі відповідно до поставлених цілей; рівень забезпечення навчальної діяльності і надання освітніх послуг учасникам освітнього процесу навчально-виховним закладом.