Розуміння агресії дитини по-своєму специфічно і виходить з почуття незадоволеності з приводу неможливості реалізації елементарних потреб (в їжі, свободу рухів і т. д.).
З віком агресивна реакція ускладнюється, набуваючи характеру дії, підставою якого служить особистісний (комунікативний) компонент, що складається з динамічного взаємодії формуються емоційного і когнітивного полів. З віком відбувається також зміна форм агресії: частота простого фізичного нападу зменшується за рахунок зростання більш "соціалізованих" форм таких, як образу чи суперництво.
Тут слід зазначити існування статевовікових відмінностей у засобах вираження агресивності хлопчиками і дівчатками 11-ти-15-ти років. Так було виявлено, що дівчата використовують в основному непрямі способи агресії на відміну від хлопчиків, що вдаються до прямих способам агресивної поведінки. Виявлено, що здатність до використання непрямих способів агресії формується у дівчаток до 11-річного віку. А в цілому у віковій групі 11 років діти найвище оцінили себе за рівнем агресії.Вищевикладене підтверджується даними експериментальних досліджень. Зокрема, вивчався вплив соціалізації на співвідношення вербальної (зауваження, догани, погрози, плітки, образи, звинувачення, критика) і фізичної (нападу, бійки) агресії дітей різного віку.
Дані свідчать, що у молодших школярів співвідношення форм вираження агресії прямо протилежно: у хлопчиків переважає фізична агресія, в той час як у дівчаток вербальна. Пізніше у хлопчиків молодшого підліткового віку тенденція змінюється: вербальна агресія стає домінуючою, і, крім того, вони частіше вдаються до словесного способом вираження негативних почуттів, ніж дівчатка того ж віку. Разом з тим відзначають і одна примітна особливість поведінки підлітків: з віком агресивність дітей все більше набуває ворожу забарвлення.
О. І. Шляхтін показала, що агресивність підлітка визначається його статусом у групі. Найбільш високий рівень агресії спостерігається у лідерів і знедолених. Лідери за допомогою агресивних дій зміцнюють свою першість, а знедолені групою проявляють незадоволеність своїм становищем. [66] Як підкреслюють багато фахівців, систематичне агресивна поведінка дітей більше обумовлено біологічними факторами (чоловіча стать,темперамент, перинатальна енцефалопатія) і переважними порушеннями в емоційно-вольовій сфері, а також ранньої соціальної депривації.
Навпаки, систематична фізична агресія дітей підліткового віку сильніше пов'язана з несприятливим мікросоціальних оточенням (негативна роль батька, батьківська агресія, стиль виховання), в той час як біологічні чинники грають другорядну роль.
Найбільш значимими показниками ризику агресії у підлітків чоловічої статі загальної популяції були мікросоціальні фактори: захоплення, пов'язані з насильством і жорстокістю, спілкування з раніше судимими особами, вживання психоактивних речовин, батьківська агресія. При цьому захисним чинником, що гальмує розвиток агресивної поведінкового стереотипу, є такі особистісні характеристики, як соромливість, нерішучість, підвищена тривожність. У дівчаток переважають біологічні фактори ризику. Агресивні дівчинки відрізнялися дратівливістю, уразливістю; мали в анамнезі черепно-мозкові травми і ознаки раннього органічного ураження головного мозку, часто пред'являли скарги соматичного і неврозоподібного характеру; мали відхилення в статеворольової поведінки.
Одним з факторів ризику підвищеної агресивності дівчаток був віковий період 12-15 років. Фізична агресія дівчаток значно частіше спрямована на протилежну стать і членів сім'ї, провокувалась образою чи погрозою згвалтування, часто поєднувалася з аутоагрессией і зміщеною агресією. У хлопчиків фізична агресія достовірно частіше спрямована проти осіб своєї статі, незнайомих перехожих і мотивувалася бажанням підтримати самооцінку і статус серед однолітків.
РОЗДІЛ 2.
