А)Чорнобильська катастрофа: події, факти, цифри. б)Категорії зон радіоактивно забруднених територій унаслідок аварії на ЧАЕС. в) Режими захисту населення

Чорно́бильськакатастро́фа — екологічно-соціальна катастрофа, спричинена вибухом і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції в ніч на 26 квітня 1986 року, розташованої на території України (у той час — Української РСР). Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Відбувся радіоактивний викид потужністю в 300 Хіросім[1]. На думку багатьох людей, зокрема Валентини Семенівни Шевченко, тодішньої голови Президії Верховної Ради УРСР, ця подія так само як офіційна реакція, яка була продемонстрована у Москві, стала однією з причин розвалу СРСР.

Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики до вибуху на АЕС «Фукусіма-1», як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком.

Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Приблизно 60 % радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Близько 200 000 чоловік були евакуйовані із зон забруднення.

Чорнобильська аварія стала подією великого суспільно-політичного значення для СРСР і світу. Це наклало деякий відбиток на хід розслідування її причин. Підхід до інтерпретації фактів і обставин аварії мінявся з часом і повністю єдиної думки не існує досі.

Спершу керівництво УРСР та СРСР намагалося приховати масштаби трагедії, але після повідомлень з Швеції, де на Фоксмаркській АЕС були знайдені радіоактивні частинки, які були принесені з східної частини СРСР та оцінки масштабів зараження, розпочалася евакуація близько 130 000 мешканців Київської області із забруднених районів. Радіоактивного ураження зазнали близько 600 000 осіб, насамперед ліквідатори катастрофи. Навколо ЧАЕС створена 30-кілометрова зона відчуження.

б) Залежно від рівня забруднення ґрунтів, ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає такі зони радіоактивно забруднених територій:

зона відчуження — це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році (30 км від епіцентру вибуху);

зона безумовного (обов’язкового) відселення (50—60 км від епіцентру вибуху);

зона гарантованого добровільного відселення;

зона посиленого радіоекологічного контролю.

в) Режим радіаційного захисту - це порядок дій людей, використання заходів і засобів захисту в зонах радіоактивного зараження, який включає радіаційні ураження і опромінювання людей більше встановлених доз. Режими радіаційного захисту людей передбачають послідовність і тривалість використання людьми захисних споруд, житлових і виробничих будинків, перебування на відкритій місцевості з використанням засобів індивідуального захисту.

Режими радіаційного захисту розраховані для використання їх в умовах радіоактивного зараження місцевості внаслідок застосування противником ядерної зброї або при виникненні аварій з викидом радіоактивних речовин на підприємствах, які їх використовують. Режими захисту опрацьовані для типових за характером забудов населених пунктів у вигляді таблиць. Всього розроблено 8 типових режимів радіаційного захисту:

режими № 1, 2, 3 — для непрацюючого населення;

режими № 4, 5, 6,7 — для захисту робітників, службовців і виробничої діяльності підприємства (об'єкту);

режим № 8 — для захисту сил цивільної оборони (загонів, ланок і т.п.) при проведенні РіІНР в зонах радіоактивного зараження.

Література: Губський «Цивільна оборона» (1995)

Дятлов А. С. «Чернобыль. Какэтобыло» (рос.)

Легасов В. А. «Об аварии на Чернобыльской АЭС» (рос.)

Михайлик Андрій «Барліг для ядерного звіра»

Тема 5. Соціальні, соціально-політичні та психологічні небезпеки

Питання 1.Види поведінки людини та її психічна діяльність: психічні процеси, стани, властивості

Намагання проникнути в психічне життя особистості включає вивчення психічних процесів як моментів конкретної діяльності особистості, її властивостей, які проявляються і формуються у діяльності, та її психічних станів, які закріплюють певну сталість, статичність психічного через вчинкову дію.

Психічні процеси — це складні утворення, в яких беруть участь різні психофізіологічні функції та різні сторони свідомості. Психічні процеси мають свій специфічний зміст (пізнавальні, емоційні, вольові) і розкриваються через розвиток цього змісту.

Цілеспрямована дія, починаючись з мотивів (спонукань), включає цілі, завдання, що закономірно проявляється у властивостях особистості: її установках, здібностях, рисах характеру. Ці властивості не дані одвічно, ними не визначається і в них не розчиняється особистість. Психічні властивості одночасно є і передумовою, і результатом діяльності. Так, від здібностей залежить результат діяльності, і в діяльності вони формуються, розкриваються.

Психічні властивості — це ті риси, які, визначаючи спрямованість особистості, її здібності та характер, входять до основної характеристики особистості і складають її психологічне обличчя. Психічні процеси і властивості важко розірвати, вони невід'ємні одні від одних. Психічні процеси, їх індивідуальні вияви залежать від властивостей особистості (наприклад, сприймання — від вразливості), і психічні процеси переходять у властивості особистості в ході діяльності. Індивідуально-психологічні особливості в емоціях і волі — то вже емоційна збудливість і стійкість, рішучість, ініціативність як властивості особистості. Всі властивості особистості взаємопов'язані і взаємозумовлені, сплетені в одне в конкретній діяльності. Так, здібності в одних випадках можуть породжувати у людини рішучість, в інших — самовпевненість тощо.

Психічні властивості людини, повторюючись і закріплюючись у певних ситуаціях, можуть переходити в психічні стани людини, які відображають певну статичність психічних проявів. Об'єкт чи явище як сукупність властивостей реалізується через стан і не може без нього розглядатися. Через психічний стан розкривається суперечливість психічного відображення взаємодії — ЇЇ сталості та змін. У кожний даний момент емоційне переживання вже не те, яким було перед цим, і ще не те, яким ми його передчуваємо. І в той же час чи помічаємо, наприклад, що певні переживання на деякий час стають панівними, забарвлюючи всю поведінку людини, проявляючись у настрої як емоційному стані. Психічні стани можуть переходити у властивості людини. Часте виникнення стану тривоги як реакції на можливу психічну загрозу може перетворитися на тривожність як властивість особистості.

Література: Киричук О.В. «Основи психології»

 

Тема 6. Менеджмент безпеки, правове забезпечення й організаційно-функціональна структура захисту населення та адміністративно-територіальних одиниць у надзвичайних ситуаціях

Питання 1.Головні положення про навчання персоналу підприємств, установ і організацій, дій та способів захисту в разі виникнення надзвичайних ситуацій та аварій

1. Загальні положення

1.1. Порядок здійснення підготовки населення напідприємствах, в установах та організаціях до дій при виникненнінадзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (далі -Порядок) розроблено відповідно до статей 33, 34 Закону України"Про захист населення і територій від надзвичайних ситуаційтехногенного та природного характеру" (1809-14).

1.2. Порядок визначає структуру організації та основні формиі методи підготовки населення, що мають на меті створення вдержаві умов безперервності, єдності і поступовості зобов'язкового вивчення громадянами України основних способівзахисту і дій у надзвичайних ситуаціях техногенного та природногохарактеру (далі - надзвичайні ситуації).

1.3. Підготовка населення до дій у надзвичайних ситуаціяхздійснюється на підприємствах, в установах та організаціяхнезалежно від форм власності і господарювання та представляє собоюсукупність взаємодій навчально-організаційних заходів з підготовки керівногоскладу Цивільної оборони, органів управління та навчання населеннядо дій у надзвичайних ситуаціях, що застосовуються у системіпідготовки та навчання Цивільної оборони України; функціональних програм навчання у сфері цивільного захисту тацільових тематичних семінарів різного рівня і спрямованості зпідготовки і перепідготовки посадових осіб органів виконавчоївлади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуаціїтехногенного і природного характеру та керівного складу і фахівціваварійно-рятувальних служб України; методик для навчання всіх категорій населення з питаньнадання першої медичної допомоги в разі виникнення надзвичайнихситуацій, що розроблюються Міністерством охорони здоров'я Україниза погодженням з МНС; установлених видів навчально-виховної роботи та чинних формдержавного контролю за результатами навчання з питань цивільногозахисту та безпеки життєдіяльності населення у системі освіти; інструктажів та навчання для працівників підприємств, установта організацій щодо надання першої допомоги потерпілим, з правилповедінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж,стихійного лиха, що проводяться у системі навчання з питаньохорони праці.

2. Система інструктажів

Вступний протипожежний інструктаж. Під час проведення вступного протипожежного інструктажа, особи, яких приймають на роботу, повинні бути ознайомлені з:

-наявністюпожежонебезпечних (ділянок, виробництв, робіт) і їх загальною характеристикою;

-правилами, що діють на о`єкті, інструкціями, наказами, положеннями по питаннях пожежної безпеки, загальними вимогами по дотриманню протипожежного режиму;

-порядком куріння, використання відкритого вогню, проведення вогняних та інших пожежонебезпечних робіт;

-можливими причинами пожеж і запобіжними засобами проти них;

-відповідальністю за порушення правил пожежної безпеки;

-місцем знаходження об`єктової пожежної охорони, а у випадки відсутності - найближчій пожежній частині;

-порядком (системою) сповіщення людей, що діє на підприємстві, про пожежу;

-діями у випадки виникнення пожежі (порядком виклику пожежної охорони, евакуації людей, матеріальних цінностей, и т. д.);

-правилами використання первинних засобів пожежогасіння.

Первинний і повторний протипожежні інструктажі. Під час проведення первинного і повторного протипожежного інструктажів необхідно ознайомити працівників з:

-короткою характеристикою пожежної небезпеки агрегатів, установок, речовин і матеріалів, які використовуються в даному приміщенні або відповідній споруді;

-можливими причинами пожеж, попереджувальними заходами і діями відносно їх (зокрема в процесі роботи і після її закінчення);

-правилами і інструкціями пожежної безпеки, встановленими для працівників даного приміщення, ділянки або споруди, вказавши місце куріння, якщо воно не заборонене;

-засобами зв`язку і місцем знаходження найближчого телефону;

-правилами нагляду шляхів евакуації;

-призначення існуючих установок пожежної сигналізації і автоматичного пожежогасіння;

-місцем знаходження первинних засобів пожежогасіння та правилами їх використання;

-діями у разі виникнення пожежі і (порядком виклику пожежної охорони, сповіщення людей, проведення евакуації, и т. д.).

3. Програми підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях

Навчання населення заходам безпеки та підготовка його до дій у разі виникнення надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій є своєрідною профілактикою небезпек. Кінцевим підсумком цього має стати значне зменшення людських і матеріальних втрат. Процес навчання має бути безперервним: починатися з дитинства і тривати протягом усього життя людини. Підготовку населення з питань ЦЗ проводять диференційовано, тому його умовно поділяють на категорії:

– керівний склад органів управління у сфері цивільного захисту;

– особовий склад невоєнізованих формувань ЦЗ і АРС;

– робітники і службовці, які не входять до складу формувань ЦЗ;

– населення, яке не зайнято у сфері виробництва та обслуговування;

– учні та студенти.

Підготовку, організаційно-методичне забезпечення кожної категорії населення здійснюють відповідно до постанови КМУ від 26.07.2001 р. № 874 та наказу МНС від 23.04.2001 р. № 97.

Організація і планування навчання населення до дій у разі виникнення НС здійснюється за програмами підготовки, розробленими для кожної категорії населення.

Підготовка населення, яке не зайняте у сфері виробництва і обслуговування з питань захисту і дій у НС, здійснюється за місцем проживання у мережі навчально-консультаційних пунктів місцевих органів самоврядування, а також самостійного вивчення пам’яток, посібників, іншого навчально-інформаційного матеріалу.

Просвітницько-інформаційна робота повинна забезпечити доведення до населення інформації про потенційну небезпеку, що характерна для місця проживання, методи реагування на неї, рекомендації щодо дій населення у разі виникнення можливих надзвичайних, несприятливихпобутових або нестандартних ситуацій, користування засобами захисту та надання першої медичної допомоги постраждалим.

Пропаганда знань із ЦЗ серед населення організовується начальниками ЦЗ всіх рівнів за сприяння пофспілкових, громадських організацій, товариств, засобів масової інформації через проведення представницьких заходів (Дня рятівника, виставок, змагань, оглядів-конкурсів тощо), розповсюдення друкованих матеріалів, створення відео- та електронної програмної продукції, наприклад такої, як на телебаченні – «Надзвичайна ситуація», на радіо – «Запобігти, врятувати, допомогти», періодичних видань – журнал «Надзвичайна ситуація», газета «Рятувальник», «Вісник Чорнобиля».