Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій

Найбільш ефективний засіб зменшення шкоди та збитків, яких зазнають суспільство, держава і кожна окрема особа в результаті надзвичайних ситуацій, — запобігати їх виникненню, а в разі виникнення виконувати заходи, адекватні ситуації, що склалася.

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій — це підго­товка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу (спостере­жень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого пере­бігу подій з метою недопущення їх переростання у надзви­чайну ситуацію або пом'якшення її можливих наслідків.

Зазначені функції запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру в нашій країні виконує Єдина державна система запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру і реагування на них, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1198.

ª Єдина державна система запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру і реагування на них (ЄДСЗР) включає всебе центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпечен­ням техногенної та природної безпеки, організують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного по­ходження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту насе­лення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Основною метою створення ЄДСЗР є забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, забезпечення цивільного захисту населення.

Завданнями ЄДСЗР є:

Ÿ розроблення нормативно-правових актів, а також норм, правил та стандартів з питань запобігання надзвичайним ситуаціям та забезпечення захисту населення і територій від їх наслідків;

Ÿ забезпечення готовності центральних та місцевих органів вико­нав­чої влади, виконавчих органів рад, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуа­ції;

Ÿ забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню над-зви­чайних ситуацій;

Ÿ навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникнення над­зви­чайної ситуації;

Ÿ виконання цільових і науково-технічних програм, спрямованих на за­побігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення сталого функці­о­ну­вання підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат;

Ÿ збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації, видання інформаційних матеріалів з питань захисту насе­лен­ня і територій від наслідків надзвичайних ситуацій;

Ÿ прогнозування і оцінка соціально-економічних наслідків над­зви­чайних ситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;

Ÿ створення, раціональне збереження і використання резерву ма­те­ріаль­них та фінансових ресурсів, необхідних для запобігання над­зви­чайним ситуаціям і реагування на них;

Ÿ проведення державної експертизи, забезпечення нагляду за до­три­манням вимог щодо захисту населення і територій від надзви­чайних ситуацій (у межах повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади);

Ÿ оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне та достовірне його інформування про фактичну обстановку і вжиті заходи;

Ÿ захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

Ÿ проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо лікві­дації надзвичайних ситуацій, організація життєзабезпечення постра­жда­лого населення;

Ÿ пом'якшення можливих наслідків надзвичайних ситуацій у разі їх виникнення;

Ÿ здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення, проведення гуманітарних акцій;

Ÿ реалізація визначених законодавством прав у сфері захисту насе­лення від наслідків надзвичайних ситуацій, в тому числі осіб (чи їх сі­мей), що брали безпосередню участь у ліквідації цих ситуацій;

Ÿ участь у міжнародному співробітництві у сфері цивільного захис­ту населення.

ª ЄДСЗР складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чотири рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий.

Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та захистом населення і територій від їх наслідків.

Кожний рівень ЄДСЗР має координуючі та постійні органи управління щодо розв'язання завдань у сфері запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від їх наслідків, систему повсякденного управління, сили і засоби, резерви матеріальних та фінансових ресурсів, системи зв'язку та інформаційного забезпечення.

 

Постійні органи управління з питань техногенно-екологічної безпеки, цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій:

4 на загальнодержавному рівні — Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

4 на регіональному рівні — Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адмініст­ра­ції, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

4 на місцевому рівні — районні державні адміністрації і виконавчі органи рад, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення;

4 на об'єктовому рівні — структурні підрозділи підприємств, установ та організацій або спеціально призначені особи з питань надзвичайних ситуацій.

4 До системи повсякденного управління ЄДСЗР входять оснащені необхідними засобами зв'язку, оповіщення, збирання, аналізу і передачі інформації:

4 центри управління в надзвичайних ситуаціях, оперативно-чергові служби уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення усіх рівнів;

4 диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ та організацій.

До складу сил і засобів ЄДСЗР входять відповідні сили і засоби функціональних і територіальних підсистем, а також недержавні (добровільні) рятувальні формування, які залучаються для виконання відповідних робіт.

Військові і спеціальні цивільні аварійно-рятувальні (пошуково-ряту­валь­ні) формування, з яких складаються зазначені сили і засоби, укомплектовуються з урахуванням необхідності проведення роботи в автономному режимі протягом не менше трьох діб і перебувають у стані постійної готовності (далі — сили постійної готовності — СПГ).

СПГ згідно із законодавством можуть залучатися для термінового реагування у разі виникнення надзвичайної ситуації з повідомленням про це відповідних центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, керівників державних підприємств, установ та організацій.

У виняткових випадках, коли стихійне лихо, епідемія, епізоотія, аварія чи катастрофа ставить під загрозу життя і здоров'я населення і потребує термінового проведення великих обсягів аварійно-рятувальних і віднов­лю­вальних робіт, Президент України може залучати до виконання цих робіт у порядку, визначеному Законом України «Про надзвичайний стан», спеціально підготовлені сили і засоби Міноборони.

На базі існуючих спеціалізованих служб і підрозділів (будівельних, медичних, хімічних, ремонтних та інших) в областях, районах, населених пунктах, підприємствах, установах та організаціях утворюються позаштатні спеціалізовані формування, призначені для проведення конкретних видів невідкладних робіт у процесі реагування на надзвичайні ситуації. Ці формування проходять спеціальне навчання, періодично залучаються до участі у практичному відпрацюванні дій з ліквідації надзвичайних ситуацій разом із СП Г.

У виконанні робіт, пов'язаних із запобіганням надзвичайним ситуа­ціям і реагуванням на них, можуть брати участь також добровільні громад­ські об'єднання за наявності у представників цих об'єднань відповід­ного рівня підготовки, підтвердженого в атестаційному порядку. Свої дії вони повинні узгоджувати з територіальними органами та упов­но­важеними з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, а роботи виконувати під їх керівництвом.

Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що про­гно­зується або виникла, може існувати один з таких режимів функціо­нування ЄДСЗР:

ª режим повсякденної діяльності — при нормальній виробничо-промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній), сейсмічній, гідрогеологічній і гідрометеорологічній обстановці (за відсутності епідемії, епізоотії та епіфітотії);

ª режим підвищеної готовності — при істотному погіршенні вироб­ничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріоло­гічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення надзвичайної ситуації);

ª режим діяіьності у надзвичайній ситуації — при реальній загрозі виникнення надзвичайних ситуацій і реагуванні на них;

ª режим діяльності у надзвичайному стані — запроваджується в Україні або на окремих її територіях в порядку, визначеному Конституцією України та Законом України «Про надзвичайний стан».

Основні заходи, що реалізуються ЄДСЗР:

1) у режимі повсякденної діяльності:

4 ведення спостереження і здійснення контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглій до них території;

4 розроблення і виконання цільових і науково-технічних програм і заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення безпеки і захисту населення, зменшення можливих матеріальних втрат, забезпечення сталого функціонування об'єктів економіки та збереження національної культурної спадщини у разі виникнення надзвичайної ситуації;

4 вдосконалення процесу підготовки персоналу уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, підпорядкованих їм сил;

4 організація навчання населення методів і користування засобами захисту, правильних дій у цих ситуаціях;

4 створення і поновлення резервів матеріальних та фінансових ресурсів для ліквідації надзвичайних ситуацій;

4 здійснення цільових видів страхування;

4 оцінка загрози виникнення надзвичайної ситуації та можливих її наслідків;

2) урежимі підвищеної готовності: здійснення заходів, визначе­них для режиму повсякденної діяльності і додатково:

4 формування оперативних груп для виявлення причин погір­шен­ня обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення надзви­чай­ної ситуації, підготовка пропозицій щодо її нормалізації;

4 посилення роботи, пов'язаної з веденням спостереження та здійсненням контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглій до них території, прогнозуванням можливості виникнення надзвичайної ситуації та її масштабів;

4 розроблення комплексних заходів щодо захисту населення і територій, забезпечення стійкого функціонування об'єктів економіки;

4 приведення в стан підвищеної готовності наявних сил і засобів та залучення додаткових сил, уточнення планів їх дії і переміщення у разі необхідності в район можливого виникнення надзвичайної ситуації;

4 проведення заходів щодо запобігання виникненню надзвичайної ситуації;

4 запровадження цілодобового чергування членів Державної, регіо­нальної, місцевої чи об'єктової комісії (залежно від рівня надзви­чай­ної ситуації);

3) у режимі діяльності у надзвичайній ситуації:

4 здійснення відповідною комісією у межах її повноважень безпосереднього керівництва функціонуванням підсистем і структурних підрозділів ЄДСЗР;

4 організація захисту населення і територій;

4 переміщення оперативних груп у район виникнення надзвичайної ситуації;

4 організація роботи, пов'язаної з локалізацією або ліквідацією надзвичайної ситуації, із залученням необхідних сил і засобів;

4 визначення межі території, на якій виникла надзвичайна ситуація;

4 організація робіт, спрямованих на забезпечення сталого функціонування об'єктів економіки та об'єктів першочергового життєзабезпечення по-страждалого населення;

4 здійснення постійного контролю за станом довкілля на території, що зазнала впливу наслідків надзвичайної ситуації, обстановкою на аварійних об'єктах і прилеглій до них території;

4 інформування органів управління щодо рівня надзвичайної ситуації та вжитих заходів, пов'язаних з реагуванням на цю ситуацію, оповіщення населення та надання йому необхідних рекомендацій щодо поведінки в умовах, які склалися;

4) у режимі діяльності у надзвичайному стані здійснюються заходи у відповідності з Законом України «Про надзвичайний стан».

Надзвичайний стан — це передбачений Конституцією України особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підпри­ємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встанов­лені Законом «Про надзвичайний стан» обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов'язки.

Правовий режим надзвичайного стану спрямований на ­ забезпе­чен­ня безпеки громадян у разі стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій і епізоотій, а також на ­ захист прав і свобод громадян, конституційного ладу при масових порушеннях правопорядку, що створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства.

Метою введення надзвичайного стану є ­ якнайшвидша нормалізаціяобстановки, ­ відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб, ­ нормального функціонування конституційних органів влади, ­ органів місцевого та регіонального самоврядування та інших інститутів громадянського суспільства.

Надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладові, усунення якої іншими способами є неможливим.

Надзвичайний стан по всій території України або в окремих її місце­вос­тях вводиться постановою Верховної Ради України з негайним пові­дом­ленням Президента України або Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України.

 

			m стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій, епізоотій, що створюють загрозу життю і здоров'ю населення
			m масових порушень правопорядку, що супровод­жуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи
Надзвичайний стан може бути введено			m блокування або захоплення окремих особ­ли­во важливих об'ск­тів чи місцевостей, що за­гро­жує безпеці громадян і порушує нор­мальну діяльність органів державної влади та управ­ління, місцевого чи регіонального самовря­ду­вання
за умов
		m спроби захоплення державної влади чи зміни консти­ту­цій­но­го ладу України шляхом насильства
			m посягання на територіальну цілісність держави, що загро­жує зміною її кордонів;
			m необхідності відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади

 

Під час надзвичайного стану держава може вживати заходів, перед­ба­чених Законом «Про надзвичайний стан», відступаючи від своїх зо­бов'язань за Конституцією лише настільки, наскільки це вимагається гостротою стану, за умови, що такі заходи не є несумісними з іншими зобов'язаннями за міжнародним правом і не тягнуть за собою дискри­мі­на­ції на основі національності, мови, статі, релігії чи соціального поход­ження.

Такими заходами можуть бути:

4 встановлення особливого режиму в в'їзду і виїзду, а також обме­жен­ня свободи пересування по території, де запроваджено надзвичай­ний стан;

4 обмеження руху транспортних засобів і їх огляд;

4 посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що за­без­печують життєдіяльність населення та народного господарства;

4 заборона проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демон­страцій, а також видовищних, спортивних та інших масових заходів;

4 заборона страйків.

З метою ліквідації наслідків надзвичайної ситуації у мирний час може проводитись цільова мобілізація. У виняткових випадках допускається залучення працездатного населення і транспортних засобів громадян для виконання невідкладних аварійно-рятувальних робіт за умови обов'язкового забезпечення безпеки праці. При цьому забороняється залучення неповнолітніх, а також вагітних жінок до робіт, які можуть негативно вплинути на стан їхнього здоров'я.