Племена трипільської культури на території України.

Предмет, методи та джерела вивчення історії України

Предмет вивчення в кожній науці становить систему об’єктивних закономірностей. Предметом вивчення історії України є закономірності соціально-економічного та політичного розвитку суспільства на всіх українських землях, а також безпосередній розвиток її культурної сфери. Історія України розглядає суспільні процеси та рухи, розвиток різних політичних сил та партій, прагнення українського народу до незалежності, процес об’єднання всіх українських земель у єдину державу, розвиток державних структур та політичної системи. Методи вивчення історії України: порівняльний, системний, статистичний, контент-аналіз, метод дедукції, індукції тощо. Існують 5 основних типів історичних джерел: 1) речові (поселення, архітектурні споруди), які дає нам археологія; 2) етнографічні дослідження побуту та звичаїв);

3) лінгвістичні (залишені письмові памятки); 4) усні (перекази, легенди, поговірки, приказки тощо); 5) писемні (актові матеріали, оповідні пам’ятки).

Первісні люди на території України. Виникнення скотарства, землеробства і ремісництва.

Перші люди, на думку вчених, з’явилися близько 2,5 мільйонів років тому на території Африки. На землі сучасної України найдавніші люди прийшли з Європи і Закавказзя приблизно 1 мільйон років тому, за доби раннього палеоліту ("палайос" - старий, давній і "літос" - камінь) - початкового і найтривалішого періоду історії людства. Саме в добу палеоліту відбулося виділення людини з тваринного світу, сформувалися первісні уявлення, вдосконалилися трудові навики і почався процес виготовлення знарядь праці, заклалися початки духовної культури. Перші люди на теренах нашої держави – пітекантропи. основні заняття відповідали формі привласнювального господарства: збиральництво, полювання на дрібних тварин, згодом – на мамонтів, зубрів, північних оленів. Опанувавши вогонь, люди навчилися готувати їжу, обігріватись у холодні періоди, захищатись за його допомогою від нападу звірів, а згодом використовуючи для вдосконалення знарядь праці та побуту. Згодом з’являється новий тип людини-неандерталець, що лаштує штучне житло, заселює печери. Значно вдосконалюється виробництво крем'яних і кам'яних знарядь, мисливської зброї, з'являються крем'яні вістря на списи, ножі, шкребла. Неандертальці живуть у довготривалих таборах, розташованих на берегах великих рік, будують перші житла і користуються вогнем. У той же час виникає родовий лад, з'являються перші ознаки мистецтва, людина виготовляє перший одяг зі шкіри тварин. Наступними були кроманьйонці. Вони вміли виготовляти знаряддя, які вражають розмаїттям форм і майстерністю обробки. З’явилися скребачки для обробки шкури, різноманітні ножі для різання м’яса та шкури, різці для роботи з кісткою; крім кам’яних кроманьйонець використовує знаряддя з кістки і рогу – голку і шило. Кінець льодовикового періоду збігся в часі з кінцем палеоліту. Люди цього періоду винайшли лук і стріли, човен, приручили собаку, почали рибалити.

Племена трипільської культури на території України.

В період мідно-кам’яного віку на території України жили численні племена трипільської культури. Протягом 4-3 тисячоліття до н. е. трипільці розселилися на великій території: в басейнах річок Прута, Дністра, Півд. Бугу, Дніпра, а також на Волині, у Північному Причорномор’ї та інших місцевостях. Трипільські поселення розташовувалися переважно на берегах річок або на важкодоступних горбах і на ранньому етапі складалися з 10-15, а в період розквіту трипільської культури - з кількох сотен глинобитнтих будівель, які обігрівалися печами. Деякі поселення мали оборонні вали і рови. Характерними ознаками трипільської культури в економічній сфері були зернове землеробство,; приселищний характер тваринництва; поява мідних знарядь праці. Головним заняттям трипільців було землеробство і скотарство; мисливство, рибальство і збиральництво відігравали допоміжну роль. Вирошувалися ячмінь, пшениця, просо та інші культури. Зерно перемелювалося ручними кам’яними зернотерками. Трипільці розводили велику рогату худобу, свиней, овець, кіз. Приручували диких коней. Знаряддя праці виготовляли з каменю і міді, кісток і рогів тварин.