Поясніть в яких сферах та аспектах суспільного життя проявляє себе політична діяльність?
У реальному житті політика існує у взаємозв'язку з іншими сферами суспільства. Але у неї є межі. Не всі явища включають у себе політичний компонент. Навіть далеко не всі органи державної влади займаються політикою (діяльність податкової і митної служб, судочинство). Існує більша сфера міжособистісних відносин, яка є об'єктом тільки морального регулювання. Найбільшою мірою політичний аспект виражений в діяльності законодавчих органів. Характер політичних проблем, що розглядається законодавчими органами, різнобічний: від гарантій прав і свобод особистості до питань про норми власності, рівня оподаткування і соціальних витрат держави. Для того щоби показати межі поширення політики, в науці використовується поняття політична сфера. Політична сфера - це галузь політики, політичного життя суспільства, межі поширення безпосередніх дій політиків і політичних організацій, вплив політичних ідей.
Взаємозв'язок політики з іншими суспільними сферами проявляється в двох аспектах. З одного боку, політика детермінована економічними, духовними факторами, соціальною структурою суспільства, зокрема статусними характеристиками соціальних груп, рівнем соціального розшарування суспільства, етнічною і конфесійною структурою. З іншого – сама політика здатна впливати на ці сфери, проникати в них.
Це пов'язано з такими сутнісними проявами політики:
- політика покликана забезпечити умови, при яких створення і присвоєння суспільних цінностей, вироблених у матеріальній і духовній сферах, відповідало б інтересам тих чи інших соціальних груп; ця особливість політики відображена в широко виражених визначеннях влади як інструменту розподілення цінностей у суспільстві;
- політика присутня у всіх суспільних сферах через властиві їй регулюючі функції. На раціоналізацію відносин між людьми в цих сферах, а також більш раціональне використання суспільних цінностей направлені такі види державної політики, як економічна, воєнна, науково-технічна, соціальна, культурна, екологічна тощо.
Що таке інтерес та його значення в розумінні політики?
Політичний інтерес - це спрямованість дій суб'єкта політики на постановку й досягнення політичної мети залежно від можливості вирішення того чи іншого політичного завдання. Політичний інтерес постає вирішальним мотивом, що мобілізує суб'єкт політики на боротьбу за збереження чи зміну певних умов і форми його політичної діяльності. Тому політичне життя в цілому, його закономірності опосередковуються інтересами. Виникнення політичного інтересу означає, що становище суб'єкта політики породжує певну політичну мету й вимагає від нього певних дій задля досягнення цієї мети.
З нашої точки зору, слід запропонувати таку класифікацію політичних інтересів, враховуючи міру впливу на політичну діяльність:
1. Загальнодержавний або загальнонаціональний інтерес, якщо це переважно однонаціональна країна. У такому типі інтересу виражається необхідність держави у зміцненні своїх міжнародних позицій, у розвитку економіки, культури, прав людини тощо. Виразником такого інтересу є система державної влади. Реалізація загальнодержавного інтересу підтримується майже всіма прошарками, класами, політичними системами, громадськістю. У загальнодержавному інтересі є об'єднуюча засада, здатна інтегрувати зусилля різних громадських сил. Наприклад, для України реалізація такого інтересу проявилася в результатах референдуму про незалежність і поєднала всі політичні сили.
2. Інтереси різних політичних груп (партій, рухів, парламентських фракцій, політичних клубів, товариств, релігійно-політичних об'єднань, організацій тощо). Інтерес цього типу виражає прагнення, мету, завдання тієї або іншої політичної групи. Кожна політична група має власні уявлення про цілі діяльності, про свої можливості та про політику в цілому.
Інтереси політичних сил займають другий поверх у системі політичних інтересів і повинні узгоджуватися з інтересом загальнонаціональним, у демократичній державі вони є по суті диференційованим варіантом цивілізованого обмірковування проблем. При цьому політичні сили, інтереси яких інтегруються у загальнодержавний інтерес, є своєрідною системою взаємоконтролю при безумовному дотриманні законів держави.
3. Інтереси окремих політичних лідерів (Президента, Голови парламенту, Прем'єр-міністра, лідерів партій і фракцій, відомих політиків тощо). Цей тип інтересу виражає особисте ставлення лідера до цілей і завдань політичної діяльності, характеризує індивідуальне політичне мислення й поведінку лідера. Такий інтерес виражає суб'єктивну сторону політичної діяльності, міру "харизматичності" в діяльності політика. Реалізація індивідуальних інтересів політичних діячів в історії має своїм відображенням багатоваріантні класифікації типів політичного лідерства. Особливо відрізнялись у цьому школи фрейдистської орієнтації в політології.
У роботі "Влада і особистість" Х.Д. Ласуелл пропонує майстерність і нахили політика вважати основою політичного аналізу: "Одиницею аналізу служить для нас уміння, що грунтується на особливості особи. По ньому можна найпростіше судити, які ресурси приносить індивід на політичну арену, а цим самим у загальних рисах і про ті задачі, котрі він схильний ставити перед собою або інші перед ним" [15, с. 23].
Ласуелл виділяє типи адміністратора, агітатора й теоретика. Р. Бейла у книзі "Особистість і міжособиста поведінка" виділяє 26 типів лідерів при різних позиціях відношень.
Традицію такого підходу заклав сам З. Фрейд, написавши психоаналітичну біографію американського президента Вудро Вільсона. Таким чином, існує розроблена традиція дослідження політичного лідерства, політичного інтересу лідера, його здібності приймати рішення та впливати на них.
4. Політичний інтерес у міждержавних відносинах (між двома державами, між блоками або співдружностями держав та інші). Цей тип інтересу виступає як інтеграція державно-національних інтересів різних країн для встановлення цивілізованих відносин. Реалізація міждержавного інтересу неможлива без забезпечення лояльності внутрішньодержавних політичних сил і лідерів. Цим самим інтереси лідерів та угруповань також підпорядковані здійсненню міждержавних інтересів.
