Історія розвитку геральдики в Західній Європі.

Геральдика як наука. Об'єкт дослідження геральдики, основні задачі.

Геральдика – це спеціальна історична дисципліна, яка виникла з появою гербів. Основним об'єктом геральдичного дослідження є герб. Герб – це символічне зображення, затверджене верховною владою, яке складається із строго прийнятих елементів, побудованих за встановленими геральдичними правилами.

Основна задача геральдики: атрибуція (визначення приналежності) гербів, на основі якої можна встановити дату і місце виробництва предмету матеріальної культури, яке має зображення герба.

Герби могли належати окремим особам, містам, державам; в середні віки – цехам, купецьким гільдіям. Герби поміщалися на зброї, одязі, меблях, каретах, печатках, грошах. На надгробних плитах вони замінювали відповідні написи.

По гербу можна отримати інформацію про власника речі, наприклад про його титул. Приватні герби мали зображення головного убору, яке поміщалося над щитом у виді корони (княжої, графської, баронськ.) або капелюха для духовних осіб.

Герб допомагає у визначенні економічних, культурних, споріднених зв'язків, династичних браків. Наприклад, в правій частині родового герба Романових був поміщений власне герб роду Романових. В його лівій частині знаходилися герби західноєвропейських дворів, з якими імператорська сім'я поріднилася в результаті династичних браків впродовж XVIII – початку XX ст.

Геральдика тісно пов'язана з нумізматикою, археологією, і в першу чергу з сфрагістикою і генеалогією.

Походження гербів.

Обов'язковою частиною герба є гербова емблема – умовне символічне зображення яких-небудь понять, ідей. Емблеми зародилися в країнах античного світу і стали символами старогрецьких міст-держав (Афіни – сова). Їх сталі поміщати на монетах, печатках, але вони ще не були гербами. Розпізнавальні знаки сталі перетворюватися на гербові емблеми, тоді, коли набули спадкового характеру.

Причини появи гербів:

1. У середні віки частиною військової зброї був рицарський шолом із закритим забралом, який приховував обличчя воїнів під час військових дій і турнірів. Тому на щитах лицарів під час рицарських турнірів з'явилися різні відмітні зображення. Поступово ці відмітні знаки сталі спадковими, родовими.

2. Друга причина появи гербів пов'язана з розвитком соціальних відносин в середньовічному суспільстві. Герби повинні були позначати стан їх володаря, професійну приналежність, право на володіння землею. В середньовіччя герб одержав правовий аспект: якщо в нього включалася емблема якої-небудь землі, то це розцінювалося як знак володіння цією землею.

З'явилися особи, які спеціально займалися геральдикою. Ними стали представники сеньйорів — герольди. Вони відали церемонією турнірів, складанням гербів, дипломатичними переговорами. З'явилися довідники про герби.

Джерела раннього гербознавства:

1.Речові (образотворчі). До них відносяться самі герби, які дійшли в рукописах, книгах, в зображеннях на печатках, монетах, надгробних плитах і т.д.

2. Письмові джерела. Родові книги, судові ухвали, хроніки (наприклад, хроніка Яна Длугоша «Грюнвальдська битва»), трактати.

Історія розвитку геральдики в Західній Європі.

1. XIII – XIV ст. До найдавніших гербовників відносяться «Хроніка» Матвія Паризького (XIII в.), англійські гербові свити (1300 р.). На поч. XIV ст. у Венеції було складено «Золоту книгу», в яку записувалися родоводи венеціанського дворянства. Разом з генеалогією, там були дані зображення родових гербів.

2. XVI – ХVІІ ст. В XVI в. з'являється практика створення гербовників для цілих королівств. До таких відноситься Книга гербів королівства Наварри.

XVI – XVII ст. – період «паперової геральдики», який наступив внаслідок відходу в минуле «живої» – рицарської геральдики. Перехід до «паперової» геральдики був пов'язаний із змінами у військ. справі, відмовою від рицар. турнірів.

У багатьох країнах створюються спеціальні установи для складання і зберігання гербів. В учбових закладах створюються кафедри геральдики, а в Німеччині, Франції, Англії виникають школи геральдистів. Правила складання гербів одержали наукову основу. В працях Сильвестра Санкти (1638 р.), Ф.Я.Шпенера були закріплені геральдичні правила, вироблені в минулі століття.

3. XVIII ст. В XVIII в. набули поширення підручники і посібники з геральдики. Наприклад, геральдичний посібник І.Х.Гаттерера «Нариси геральдики» (2-а пол. XVIII ст.). На початку XIX ст. він був перекладений на російську мову Г. Мальгиным і видано під назвою «Нариси гербознавства».

Теоретична геральдика.

Предметом теоретичної геральдики є сукупність правил складання гербів, без знання яких неможливе їх правильне «прочитання». Герб складався з різних частин: щита, шолома, корони, нашоломника, щитодержателей, девізів, мантії. Одні з частин герба були обов'язковими, інші – ні.

Головною частиною герба є щит. Види геральдичних щитів: французький – чотирикутної форми із загостренням внизу в середині; іспанський – того ж виду, що і французький, але з плавно закругленою нижньою частиною; італійський – овальної форми і германський – щит химерно вирізаної форми.

Герби складалися з металів, емалей (фініфті) і хутра. З металів вживалися тільки благородні – золото і срібло. Використовувалися фініфті п'яти кольорів – червоного, голубого, зеленого, пурпурного і чорного. З хутра при складанні герба уживалися горностаєвий і білячий.

Фігури, які поміщалися на щиті герба, поділяються на геральдичні і негеральдичні. Розрізняють шість основних геральдичних фігур:

1. глава щита — 2/7 його довжини зверху виділяється іншим кольором;

2. підніжжя (підошва) — 2/7 довжини щита знизу виділяється іншим кольором;

3. стовп — 1/3 ширини щита посередині виділяється іншим кольором;

4. пояс — 1/3 довжини щита посередині виділяється іншим кольором;

5.перевязь — 1/3 щита по діагоналі справа або зліва виділяється ін. кольором;

6. стропило — дві зустрічні перев'язі, які не досягають верху щита;

Існували і інші геральдичні фігури, які були різними комбінаціями основних.

Негеральдичні фігури поділяються на:

1. Природні ¾ зображення живих істот (людина, звір), небесних світил (сонце, місяць) і стихій (вогонь, вода).

2. Штучні фігури ¾ зображення предметів, створених людиною, — лук, меч, шабля, стріла, підкова і т.д.

3. Легендарні фігури. До них відносяться зображення істот, яких нема в природі — дракон, двоглавий орел, єдиноріг, птах Фенікс і ін.

Необов'язкові частини щита:

1. Шлем, який часто поміщався над щитом, в основному був двох видів — округлої форми (західноєвропейський) і загостреної (російський).

2. Корона могла поміщатися над шоломом або під ним. Розрізняють княжі, графські, баронські, герцогські і ін. корони, а також головні убори католицького духівництва: папська тіара, і різні капелюхи (кардинальський, єпископський).

3.Нашоломник являв собою фігуру (як правило, зображення тварини), яка виходила зверху з шолома або корони.

4. Мантія — оксамитове полотнище, яке виходить з-під корони і підкладене хутром горностая.

5. Щитодержателі — це природні або легендарні фігури, які підтримують щит з обох боків.

6. Девіз — це короткий вислів (часто на латинській мові), який характеризує принципи життя, переконання власника герба.

Теоретична геральдика розглядає питання складання і опису гербів. Практична геральдика розглядає питання класифікації гербів, їх походження і приналежності.