І перепідготовки керівників і фахівців

План

11.1. Організація системи підвищення кваліфікації і перепідготовки керівників і фахівців.

11.2. Самостійне навчання керівників і фахівців в організації.

11.3. Короткострокове та довгострокове підвищення кваліфікації, спеціалізація та перепідготовка керівників та фахівців. Університети організацій.

11.4. Планування підвищення кваліфікації та перепідготовки керівників і фахівців.

 

Організація системи підвищення кваліфікації

і перепідготовки керівників і фахівців

 

Структура післядипломної освіти керівників і фахівців охоплює підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів, післядипломну підготовку осіб з вищою освітою (рис. 11.1).

Рис. 11.1. Структура післядипломної освіти керівників і фахівців з вищою освітою

 

Підвищення кваліфікації керівників і фахівців в організації здійснюється з метою удосконалення знань, умінь і навичок за наявною спеціальністю, оволодіння ними новими функціональними обов’язками й особливостями трудової діяльності в умовах ринкових відносин, освоєння основ менеджменту, маркетингу, удосконалення навичок управління сучасним виробництвом, раціональної організації праці.

Перепідготовка осіб з вищою освітою – це одержання нової кваліфікації за відповідною спеціальністю при засвоєнні освітньо-професійної програми підготовки молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста чи магістра в межах одного чи різних освітніх напрямів та досвіду практичної роботи, що не обумовлює підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня фахівця. До перепідготовки фахівців також належать одночасне навчання студентів вищих навчальних закладів за двома спеціальностями в одному чи різних навчальних закладах.

Післядипломна підготовка фахівців – це одержання нової кваліфікації за відповідною спеціальністю при засвоєнні освітньо-професійної програми підготовки фахівців на базі раніше засвоєної освітньо-професійної програми підготовки молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста в межах одного освітнього напряму та досвіду практичної роботи з підвищенням освітньо-кваліфікаційного рівня.

Закладами післядипломної освіти є спеціалізовані навчальні заклади освіти, а також підрозділи вищих навчальних закладів, організацій, що проводять підвищення кваліфікації, перепідготовку та післядипломну підготовку керівників і фахівців. До мережі закладів післядипломної освіти керівників і фахівців належать:

§ академії, інститути, центри удосконалення, підвищення кваліфікації персоналу з вищою освітою відповідної галузі;

§ підрозділи вищих навчальних закладів (філіали, факультети, відділення, навчально-консультаційні пункти та ін.);

§ відповідні підрозділи в організацій.

На практиці заклади післядипломної освіти створюються для:

— державних службовців – Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади;

— педагогічних працівників і керівних кадрів освіти – Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, місцевими органами управління освітою;

— керівників установ, організацій інших галузей – відповідними міністерствами та відомствами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами різних форм власності.

Заклади післядипломної освіти, що відповідають статусу вищого навчального закладу та проводять підвищення кваліфікації фахівців, прирівнюються до вищих навчальних закладів 1–2 рівня акредитації при здійсненні підвищення кваліфікації молодших спеціалістів чи бакалаврів та 3–4 рівнів акредитації – спеціалістів або магістрів.

З метою координації діяльності закладів післядипломної освіти створюють регіональні консультативні ради, рішення яких мають рекомендаційний характер.

Заклади післядипломної освіти в установленому порядку можуть створювати навчально-науково-виробничі комплекси, об’єднання, центри видавництва, філії, базові (експериментальні) заклади освіти, навчально-консультативні пункти, входити до складу навчально-науково-виробничих комплексів.

 

11.2. Самостійне навчання керівників і фахівців в організації

 

Однією з форм підвищення кваліфікації персоналу з вищою освітою, що забезпечує безперервність підвищення кваліфікації працівника протягом його трудової діяльності в організації, є систематичне самостійне навчання керівників і фахівців (самоосвіта). Вона здійснюється шляхом самостійного вивчення керівниками, фахівцями спеціальної літератури (науково-технічної, економічної), ознайомлення з передовим досвідом роботи підприємств галузі за допомогою організованої консультаційної і методичної допомоги з боку вищих навчальних закладів, закладів післядипломної освіти, науково-дослідних інститутів. Самоосвітою керівників і фахівців є також керівництво та педагогічна діяльність на курсах цільового призначення, в школах з вивчення передових прийомів і методів праці та інших форм підвищення кваліфікації робітників.

Самостійне навчання керівників і фахівців здійснюється в тісному взаємо­зв’язку з іншими видами й формами навчання, які також мають знаходити своє відображення в індивідуальних планах розвитку персоналу. Це, насамперед, стосується гнучкого навчання. Гнучке навчання – це форма навчання керівників і фахівців із комплексним використанням елементів централізованого та дистанційного навчання відповідно до конкретних умов діяльності викладача та пізнавальної діяльності слухачів системи підвищення кваліфікації для максимального використання потенційних можливостей технологій відкритого навчання.

Характерними ознаками гнучкого навчання є:

— доступність для всіх вікових соціальних груп персоналу без обмежень;

— самостійне навчання працівників – провідна форма навчальної діяльності;

— індивідуалізація навчального процесу;

— широкі права слухачів щодо визначення змісту, форм, методів, режиму й атестації навчання;

— демократичне та гуманітарне керівництво навчальним процесом зі сторони викладача.

Особливості та переваги відкритого навчання полягають в такому:

— гнучкість, що реалізується через вільний вибір термінів, змісту, форм і методів навчання та рівня кваліфікації відповідно до потреб керівників і фахівців;

— індивідуалізація навчання, що спрямована на диференційований підхід до слухачів, урахування їх звичок, досвіду, знань, віку, здібностей, мотивації до навчання, актуалізацію їх пріоритетних інтересів;

— орієнтування на кінцевий результат, тобто організація навчання відповідно до вимог виробництва. Навчання носить вибірковий характер, вивчається той матеріал, що цікавить конкретного керівника чи фахівця;

— диверсифікація – розширення освітніх програм і систем навчання, що забезпечує збільшення переліку, зміну характеру та змісту освітніх послуг;

— універсальність, тобто можливість використання технології відкритого навчання закладами освіти й організаціями;

— економічна ефективність полягає в тому, що вартість гнучкого навчання набагато дешевша порівняно з традиційними формами навчання.

Контроль за виконанням керівниками та фахівцями плану самостійного навчання проводиться їх безпосереднім керівником за участю працівника служби управління персоналом. За необхідності стан про виконання плану самостійного навчання можуть бути розглянуті на зборах трудового колективу структурного підрозділу, при проведенні періодичної підсумкової та поточної атестації.