Лекція № 4. Бібліотека академії і правила користування її фондами

 

Бібліотека - інтелектуальний центр наукових досліджень

Бібліотека - (від грец. biblio - книга, thekе - сховище), сягає своїми коріннями III тис. до н. є. як сховище пам'яток шумерської культури, де зберігалися десятки тисяч глиняних пластинок з клинописними текстами у Месопотамії, Систематизовані за змістом пластинки розташовували у ящиках або закритих корзинах і до них додавали своєрідні каталоги - етикетки, які визначали зміст текстів» що знаходяться у сховищах.

Систему письма, що виникла у шумерів, клинопис, пізніше у II -1 тис. до н. є. запозичили вавилонці, ассирійці та інші народи Стародавнього Сходу.

Використовуючи культурну спадщину шумерської епохи, вавилонці створили літературу, яка досягла свого розквіту у II тис. до н. є. У вавилонських бібліотеках зберігалися зафіксовані на пластинках із металу, дерева, глини, слонової кістки історичні легенди і літописи» драматичні, релігійно - філософські і культово - службові твори. Особливе місце займав збірник законів царя Хаммурапі.

Найбільшою бібліотекою Стародавнього світу є бібліотека царя Ассирії Ашшурбаніпала. Він зібрав літературу на кількох мовах. У ній зберігалися медичні трактати і граматичні довідники, книги релігійного змісту і міфи, літописи ассирійських царів, записи астрологічних спостережень. Загинула бібліотека під час вавилонської війни.

У Стародавньому Єгипті для рукописних книг почали використовувати папірус. Стебла його у формі свитків були використані як основа для рукописних книг. Назву «папірус» поширено було і на сам рукопис. У VII єт. до н. є, папірусні свитки з явились у Греції» а потім у Стародавньому Римі. Порівняно з глиняними плитками папірус забезпечував рукописним документам більш компактну форму, але він був ламким і недовговічним, тому провадилися дослідження у пошуках нових матеріалів для виготовлення книг,

Бібліотеки у Стародавньому Єгипті вважали зосередженням мудрості. Існували вони здебільшого при храмах. При багатьох бібліотеках навчалися писці, які вели облікові записи коштів, господарських операцій, Є відомості про книгосховище єгипетського царя Рамзеса II, заснованого у 1300р. до н. є., де зберігалися релігійні твори, пророцтва, повісті, математичні і медичні трактати.

УIII - II ст. до н. є., в епоху проникнення греків на Схід, книга стала необхідним джерелом відомостей про світ,

На зміну папірусним свиткам у Ш ст. до н. є. прийшли плоскі форми пергаменту(від імені м» Пергам у Малій Азії). Виготовляли пергамент із не дублених телячих і свинячих шкір. Писали на ньому із обох сторін.

Виникнення книгодрукування відносять до середини XV ст., коли у Німеччині Йоган Гутенберг виготовив із виноробного преса друкарський верстат(1448р.). Перші слов’янські книги з явилися спочатку у Чехії* потім у Польщі, в XV - на початку ХVІ ст. книги почали видавати церковнослов’янською мовою. Офіційним книгодрукуванням у Росії вважають 1564р., коли Іван Фєдоров і Петро Мєтиславець надрукували першу книгу «Апостол» у Москві церковнослов’янською мовою. Пізніше вони ж продовжили книгодрукування у Львові та інших містах України.

У XI - XII ст.. уже існували бібліотеки при монастирях і соборах у Києві, Новгороді, Чернігові, Владимирі. Є відомості про бібліотеки у Києва - Печерському, Соловецькому, Кирило - Білозерському та інших монастирях. До наших днів збереглася бібліотека Софійського собору у Новгороді, книжковий фонд її налічує близько 1000 рукописних книг у стародруках.

У 20 - ЗО роки нинішнього століття організовані в Україні державні бібліотеки. Тепер провідне місце займають масові і наукові бібліотеки.

Масові бібліотеки в Україні мають універсальні фонди. Вони задовольняють широкі читацькі запити - від художньої літератури до навчальної, науково - популярної і навіть спеціальної з усіх основних галузей знань,

Наукові бібліотеки забезпечують учених і спеціалістів літературою з відповідних галузей знань, виконують роботи* спрямовані на підготовку і підвищення кваліфікації кадрів науково - дослідного фаху.

Бібліографічні джерела економічної інформації

Бібліографія (від грец. biblion - книжка, grapho - пишу) - це галузь знання про методи і способи складання покажчиків, списків, оглядів друкованих творів. Завдання бібліографії полягає у реєстрації друкованих творів з певної галузі знань, окремої проблеми* теми* Подається вона у наукових дослідженнях у вигляді переліку книг, журналів і статей із посиланням на місце і рік опублікування, видавництво та ін.

Бібліографічні джерела економічної інформації являють собою сукупність літературно оформлених робіт* випущених видавництвами або депонованих у закладах науково - технічної інформації. Залежно від цільового призначення бібліографічні літературні джерела економічної інформації поділяють на такі види:

♦ Праці відомих представників економічної думки

♦ Статистичні матеріали

♦ Науково - дослідна література

♦ Навчальна література

♦ Науково - популярна література

♦ Практичні посібники

♦ Довідкова література.

Статистичні матеріали - відомості про розвиток національної економіки, подані у вигляді таблиць, узагальнених у щорічних статистичних збірниках, що видаються Держкомстатом України.

Науково - дослідна література видається у вигляді монографій, узагальнюючих наукові праці, збірників статей, в яких висвітлюються різні проблеми економічних наук, розробляються питання розвитку країни.

Навчальна література - це видання літератури з питань економічних дисциплін, призначених для підготовки спеціалістів у області економіки, економічної освіти працівників підприємств, корпорацій та ін.

Практичні посібники - це видання, розраховані на задоволення потреб окремих категорій спеціалістів галузей економіки в їх повсякденній практичній діяльності. Це література з питань бухгалтерського обліку, статистики, аудиту, фінансів, планування і організації виробництва.

Довідкова література - призначена для різних фактографічних довідок, складається із двох великих груп:

♦ Видання на допомогу науковим працівникам і спеціалістам галузей
господарства, викладачам і студентам вузів, керівному складу Структура й організація економічної бібліографії

Залежно від функцій та призначення економічна бібліографія поділяється на науково - допоміжну та рекомендаційну.

Науково - допоміжна бібліографія найбільш повно і всебічно інформує наукових працівників і спеціалістів галузей національної економіки про економічну літературу, яка сприяє розвитку науки і виробництва.

Рекомендаційна економічна бібліографія виконує виховну функцію. Пропагуючи кращу, видану останніми роками економічну літературу, вона сприяє економічному вихованню працівників, розширенню їх економічного світогляду.

В Україні створено систему бібліотек та інших закладів, які займаються бібліографією економічної літератури.

Залежно від форми і повноти змісту посібників в економічній бібліографії склалися такі типи бібліографічних покажчиків:

♦ Загальноекономічні - універсальні посібники, що включають літературу кола галузей і проблем економічної науки. У цих покажчиках література групується за тематичним та галузевим покажчиками.

♦ Галузеві - посібники, що представляють бібліографію з питанням будь--якої галузі економічної науки.

♦ Тематичні - групують бібліографію за тематичними ознаками за межами окремих економічних наук. Такими покажчиками є посібники з міжгалузевих і галузевих економік.

♦ Персонали - групують літературу за авторською належністю - вченими-економістами, великими спеціалістами національної економіки.

Основними видами характеристики друкованих творів є підприємств (енциклопедії, словники, довідники з галузей економіки, календарі господарника, хронічки економічних подій).

♦ Література для певних категорій спеціалістів галузей економіки.

Важливим бібліографічним джерелом оперативної економічної інформації, що викориcтовуєтьcя в наукових дослідженнях, є періодичні видання.

До них відносять газети і журнали, що висвітлюють усі питання економічної науки або ряду основних її галузей. Кожне періодичне видання має свого видавця - відомство, науково - дослідний заклад, юридичних і фізичних засновників.

Вивчення бібліографічних джерел економічної інформації спрямоване на прискорення пошуку необхідних даних для дослідження економічних процесів і розробки науково обґрунтованих пропозицій щодо їх удосконалення з метою одержання найбільшої ефективності при мінімальних витратах.

ü Бібліографічний запис

ü Реферат.

Бібліографічний запис - це опис друкованого твору, що включає відомості про його автора, назву роботи, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок, а для журнальних статей - назву журналу, рік видання, номер сторінки.

Реферат — коротке викладання змісту наукової праці, як опублікованої так і депонованої.

Структура і організація економічної бібліографії є систематизація знань попередніх дослідників, для розвитку науки еволюційним напрямком.

Інформаційно - пошукові мови бібліографічних фондів

Основою інформаційно-пошукового апарату бібліотек є каталоги

- упорядковані сукупності карток, що включають в себе бібліографічний опис літературних джерел.

Формуються основні каталоги або за принципом алфавіту, або за іншим принципом систематизації знань. Крім основних каталогів, створюються допоміжні: каталог періодики, картотеки статей і рецензій. У картотеках відомості зберігаються лише до моменту видання бібліографічного покажчика, який включає в себе відповідні публікації.

Основними каталогами є:

> Систематичний каталог

> Алфавітний каталог.

Систематичний каталог формується згідно з діючою класифікацією науки. Проблеми науки мають відповідні цифрові чи буквено-цифрові позначення (індекси), сукупність яких ієрархічно реалізується у розділах, підрозділах, рубриках каталогу.

Алфавітний каталог складається у суворій послідовності алфавіту. При цьому береться спочатку перша буква слова, за яким йде опис, потім

- друга і т.д. залежно від кількості авторів, наявності спеціального,
титульного редактора першим словом, за яким здійснюється опис
літературного джерела та його розміщення у каталозі, може бути
прізвище або перше слово назви публікації.

Формування і управління бібліографічними фондами та використання осу наукових дослідженнях основане на міжнародних інформаційно-пошукових мовах, чим забезпечується інтернаціоналізація науки.