Утилізація люмінесцентних ламп
Відпрацьовані люмінесцентні лампи відносять до промислових відходів першого класу небезпеки. Для освітлення невеликих приміщень та робочих місць ремонтно - технологічних дільниць (РТД) використовують люмінесцентні лампи низького тиску:
· білого світла – ЛБ (40; 80 Вт);
· холодно-білого світла – ЛКБ (40; 80 Вт);
· тепло-білого світла – ЛТБ (40; 80 Вт);
· денного світла – ЛД (40; 80 Вт).
Вказані типи ламп мають невелику кількість ртуті, яка створює тиск парів приблизно 0,01 мм.рт.ст. При ушкодженні люмінесцентних ламп навколишнє середовище забруднює ртуть та її пари, сполуки ртуті. Металева ртуть та пари ртуті – сильна отрута, яка має кумулятивні властивості і відноситься до ферментативної отрути, яка викликає важкі отруєння навіть від незначної кількості пару.
З урахуванням річного споживання ламп, яке по статистичним даним Укрзалізниці коливається від 20 до 35 тисяч штук, місця їх складування та зберігання є потенціальними джерелами забруднення навколишнього середовища. В дистанціях сигналізації та зв’язку відходи люмінесцентних ламп накопичуються в окремих приміщеннях і один-два рази на рік вивозяться для подальшої утилізації.
Відпрацьовані ртутні лампи, в відповідності з “Класифікатором відходів” ДК 005-96 підлягають утилізації по технології, яка дозволяє вилучати ртуть та переробку скляних балонів. Ця технологія, в відповідності з вимогами санітарно-епідеміологічної служби, існує на виробництвах з добичі ртуті (Микитівка Донецької області) або на заводах, які виробляють газорозрядні лампи (Полтава). Загальна сума витрат на утилізацію ртутних ламп по підприємствам Укрзалізниці в 1999 році складала 21,5 тисячі гривень.
Рекомендації щодо зберігання люмінесцентних ламп та їх відходів в дистанціях сигналізації та зв’язку:
1. Для зберігання відходів ламп кожна дистанція повинна мати приміщення, в якому вільно можна помістити річне споживання ртутних ламп та їх відходів.
2. Приміщення зберігання ламп повинно бути обладнане примусовою витяжною вентиляцією, стеля та стіни пофарбовані масляною фарбою, підлога не повинна мати щілини та тріщини.
3. Приміщення необхідно обладнати металевими стелажами, на які не повинні падати пряме сонячне випромінювання або теплове випромінювання від опалювальних приладів. Забороняється захламляти приміщення.
4. Допускається спільне зберігання нових ламп та відходів (зберігання на різних стелажах).
5. Нові лампи зберігаються в заводській тарі, відходи люмінесцентних ламп зберігаються в металевій герметизованій тарі з резиновим ущільнювачем.
6. Габарити тари підбирають по розміру ламп, які необхідно упакувати, пересіваючи стружкою.
7. Видача нових ламп з дозволу керівника підрозділу та завідуючого складським приміщенням при умові здачі старих ламп.
8. Щорічно проводити інвентаризацію відходів люмінесцентних ламп за формою №1 - “Токсичні відходи”.
9. Періодичність вивозу відходів люмінесцентних ламп узгоджувати із службою сигналізації і зв’язку.
10. Здійснювати контроль за станом повітряного середовища в приміщенні складування ламп. Періодичність контролю узгоджувати з санітарно-епідеміологічною службою.
По мірі накопичення відходів ламп в складському приміщенні дистанції виникає необхідність їх вилучення для подальшої утилізації. Найбільш раціональним є варіант централізованого збору відходів ламп по складам дирекції перевезень, тому що дистанціям з невеликим річним споживанням ламп економічно не вигідна індивідуальна здача на підприємство утилізації.
Укрзалізниця рекомендує проводити утилізацію ламп на заводі Газорозрядних ламп м. Полтава чи на ртутному комбінаті м. Микитівка.
Утилізація відпрацьованих акумуляторів
В дистанціях сигналізації та зв’язку накопичуються відпрацьовані акумулятори та батареї різних типів, які в відповідності з ДК 005-96 “Класифікатором відходів” віднесені до розділу Б5 (група 60) “Відходи, які пов’язані з послугами транспорту”, і по наявності в них небезпечних складових відносяться до першої та другої груп небезпечних (токсичних) відходів.
Для захисту навколишнього середовища від шкідливого впливу забруднюючих речовин Мінпром, Мінекономіки, Мінекобезпеки України затвердили 31 грудня 1996 р. “Положення про порядок збору та переробки відпрацьованих свинцево-кислотних акумуляторів” №223.154.165, яке визначає збір, накопичення, зберігання, транспортування та технологію утилізації та обеззаражування відходів свинцево-кислотних акумуляторів на території України. Подальший розвиток цієї проблеми розглянуто законом України про відходи від 3 березня 1998 р. №187.98 ВР, в розділі 5 "Охорона навколишнього середовища від забруднень відходами виробництва, ядохімікатами та пестицидами".
Відходи відпрацьованих хімічних джерел струму в подальшому використовуються як сировина для виробництва кислотних та лужних акумуляторів, тому що на території України відсутні родовища корисних копалин, які мають свинець, кадмій, нікель і тому відходи акумуляторів, – єдине джерело сировини.
В дистанціях сигналізації та зв’язку використовують кислотні акумулятори різної ємності та конструкції (АБН, С, СК та інші) строк служби яких складає до 5 років. Досить широко використовують акумуляторні батареї в тепловозах, електровозах, електропоїздах для освітлення та акліматизації пасажирських вагонів, на тягових підстанціях, на автомобілях.
З урахуванням специфіки залізничних підприємств рекомендується збір відпрацьованих кислотних акумуляторних батарей та переробка їх в спеціально відведених місцях (одне-два місця на всі підприємства залізничного транспорту).
Із відпрацьованих акумуляторів електроліт зливається в спеціальні ємності і після відстоювання шламу може бути реалізований на відповідні підприємства по його нейтралізації, або використаний в виготовленні нових акумуляторів для виробництва пасти (набійки).
Звільнені від електроліту акумулятори переробляються наступним чином:
1) по першому варіанту:
· зрізання дна акумуляторів та електролітичне розчинення реакторної частини в розчині тетрафтороборної кислоти, із якого в електрозі з нерозчинним катодом виділяють катодний свинець;
· потім виділяється сурм’яний свинець, органічна фракція та сульфатооксидна фракція;
2) по другому варіанту:
· акумулятори підлягають дробленню, гуркотінню, гідросепарації, де проміжними продуктами є сурм’яний свинець, органічна фракція, оксидно-сульфатна фракція.
Міжнародна організація співдружності залізниць (ОСЖД) рекомендує залізницям утилізувати відпрацьовані акумулятори на власному підприємству тільки при наявності більше 2000 штук в рік, в іншому випадку передавати накопичені акумулятори на переробку спеціалізованим фірмам.
В дистанціях сигналізації та зв’язку використовують також лужні акумулятори та батареї (нікель-залізні, кадмій-нікелеві акумулятори різної ємності). В процесі роботи лужних акумуляторів в електроліті накопичуються іони нікелю, кадмію, заліза. Таким чином, відходи відпрацьованих лужних акумуляторів мають шкідливі компоненти, які відносяться до першої групи небезпечних (токсичних) відходів. Для виключення попадання шкідливих важких металів в навколишнє середовище підприємство-переробник зобов’язано приймати відпрацьовані акумулятори в розрядженому стані з електролітом в повному зборі.
