Аудит і подання бухгалтерських документів

 

Закон в Бельгії про аудит 1985 р. відповідає нинішнім вимогам ЄС про аудиторську діяльність і кваліфікацію аудитора.

Аудит є обов'язковим тільки для великих підприємств; у цьому випадку аудитори мають бути членами Інституту про­фесійних аудиторів. Для кожного підприємства, чисельність працівників якого перевищує 100 осіб, аудиторський фінансо­вий звіт має бути поданий також у робітничий комітет цього підприємства. На практиці всі члени такого комітету мають право вето на призначення аудитора. Коли щодо спеціаліста не буде досягнуто згоди, то остаточне рішення залишається за торговельним судом.

Звіт аудитора має включати відповіді на такі запитання:

—як проводився аудит, чи надавало керівництво компанії всю інформацію, що вимагалася з необхідними поясненнями;

—чи відповідають облікові документи й опубліковані бух­галтерські звіти вимогам законодавства;

—чи відображають бухгалтерські документи істинний стан справ у компанії;

—чи на законних підставах вказано розміри дивідендів;

—чи знає аудитор про певні незаконні операції або прий­няті рішення.

Бельгійський закон передбачає детальні вимоги для форми балансового звіту, звіту про прибутки і коментарів до бухгал­терських звітних документів. Невеликі та середні компанії мають право подавати скорочені варіанти цих документів.

До великих компаній належать ті, показники яких переви­щують два з трьох значень:

1) річний обсяг продажу — 3,6 млн. євро;

2) загальні активи — 1,7 млн. евро;

3) кількість працівників — 50 осіб.

Як і в інших країнах ЄС, у Бельгії скорочені варіанти бухгалтерських звітів мають структуру, схожу з документами, що подаються великими компаніями, однак з меншою деталіза­цією. Звіти мають включати попередні показники за статтями, а коли відбулися зміни в класифікації чи використанні бухгалтерських підходів, то в коментарях до бухгалтерських звітних документів необхідно подати відповідні пояснення, що дасть змогу порівняти два послідовних періоди.

Бельгійське бухгалтерське законодавство передбачає обов'язково подавати детальну додаткову інформацію в комента­рях до звітних документів.

Усі шведські компанії з обмеженою відповідальністю мають призначати аудиторів необхідної кваліфікації. Для великих компаній і деяких інших структур, чия діяльність помітно впливає на життя у країні, кваліфікація аудиторів має бути найви­щою — уповноваженого присяжного бухгалтера-аудитора.

У Швеції немає вимоги істинного та неупередженого по­дання. Замість цього тут застосовуються правила, які відпові­дають загальноприйнятим принципам бухгалтерії.

"Закон про діяльність компаній" у країні висуває відносно невеликі вимоги до консолідації. Компанія, що має дочірні структури, має надавати консолідовані звітні документи згідно з прийнятою бухгалтерською практикою в основній і дочірній компаніях. Дочірня компанія — організація, в якій основна компанія володіє більше 50 % акцій, які голосують. Коли ос­новна компанія має вирішальний вплив на якусь структуру та володіє значною часткою її акцій, то ця структура теж вва­жається її дочірньою компанією.

Професійна організація аудиторів надає детальні рекомен­дації щодо методики підготовки консолідованих звітних до­кументів. Звичайно, консолідація застосовується методом придбання, але дозволяється використовувати і метод злиття, коли утворення групи компаній відбулося після роботи над якимось негрошовим проектом.

Багатонаціональні компанії, котрі розташовані у Швеції та діють у країнах ЄС, наштовхнулися на серйозну проблему. Вона пов'язана з тим, що підгрупи компаній, які працюють у державах співтовариства, зобов'язані готувати власні консо­лідовані звітні документи, коли кінцева холдингова компанія, яка розташована поза межами ЄС, не надає своїх консолідова­них звітів, еквівалентних передбаченим директивами співто­вариства звітам. Спочатку фахівці думали, що шведські зако­ни не дозволяють використовувати консолідування з методу обліку капіталів для асоційованих компаній. У 1986 р. Про­фесійна організація аудиторів видала проект нормативу з на­дання інформації, де метод обліку капіталів для асоційованих компаній дозволений, але тільки в консолідованих звітних документах. Дехто вважає, що це є порушенням загальних юридичних норм, які діють у країні, і наполягає на тому, щоб консолідовані звітні документи основної компанії та дочірньої структури надавалися відповідно до загальних правил. Однак усе більша кількість шведських компаній дотримується прин­ципу, закладеного в проекті Професійної організації аудиторів.

"Закон про бухгалтерську справу" передбачає, що у випад­ках, коли в облікових бухгалтерських документах компанії з'являється гудвіл (наприклад, при придбанні акціонерної компанії), він може враховуватись як основний капітал, 10 % котрого мають амортизуватися щорічно. Згідно з рекоменда­ціями Професійної організації аудиторів, консолідований гудвіл має враховуватися як основний капітал і амортизува­тися протягом 10 років. Складається враження, що такий підхід стає загальною практикою, хоч донедавна багато ком­паній розтягували термін амортизації до 40 років. Деякі ком­панії після злиття списують гудвіл із власного капіталу.

Рекомендації Ради шведських фінансів стандартів передба­чають, щоб грошові статті компанії в іноземній валюті перера­ховувалися за обмінним курсом на час закриття балансу. Різни­ця від перерахування має відображатися у звіті про прибутки та збитки, за винятком нереалізованих надходжень від пере­рахування довгострокових грошових статей, які включаються у валютний неоподатковуваний резерв балансового звіту, а нереалізовані збитки можна взаємопогасити з нереалізовани­ми надходженнями від перерахування іншої валюти, що пере­бувають в неоподатковуваному резерві. Професійна організа­ція аудиторів також видала свої пропозиції про перерахуван­ня бухгалтерських звітних документів іноземних дочірніх структур.

Незалежна дочірня компанія — це така монополія, яка проводить свої операції незалежно від основної компанії, навіть коли обидві вони займаються однаковим бізнесом. Показники її бухгалтерських звітних документів необхідно перерахову­вати за методом обмінного курсу на час закриття балансу, а всі різниці від перерахування мають надходити безпосередньо у власний капітал.

Інтегрована дочірня компанія — така, чиї операції про­водяться в тісній взаємодії з основною компанією.

Дочірні компанії, діяльність яких відбувається у країнах з дуже високим рівнем інфляції, повинні перераховувати свої показники методом обмінного курсу на час закриття балансу.

У 1980 р. Професійна організація аудиторів видала свої пропозиції щодо інфляційної бухгалтерії, засновані на вимірі негрошових активів за поточною вартістю в балансовому звіті

з відповідним коригуванням амортизаційних відрахувань і собівартості реалізації продукції при обчисленні поточних прибутків від основної діяльності. Реалізовані і нереалізовані прибутки та збитки потім повинні були додаватися до прибут­ку, що розраховується за поточною вартістю. Було запропоно­вано кілька варіантів форм звіту про надходження, включаю­чи і звіт, який дозволяє його коригувати, щоб показати обсяг засобів, необхідних для збереження акціонерного капіталу в перерахунку на його загальну купівельну спроможність. Та­ким чином, була висунута концепція забезпечення можливості виміру поточної вартості в поєднанні з реальними показника­ми капіталу. Цей підхід помітно відрізнявся від загальних дискусій, що проводились у світі, про підходи до інфляційної бухгалтерії, учасники яких переважно відстоювали один із полярно протилежних підходів: бухгалтерський облік на ос­нові поточної вартості чи поточної купівельної спроможності.

У звичайних умовах основний капітал не враховується за вартістю, яка перевищує його собівартість. "Закон про бух­галтерську справу" дозволяє робити його переоцінку, щоб взаєм­но погасити списання інших статей основного капіталу, коли є підстави для такого зустрічного погашення. Цей закон роз­ширює такі можливості і дозволяє робити переоцінку основ­ного капіталу для забезпечення емісії акцій чи нагромаджен­ня коштів у нерозподіленому фонді переоцінки. На практиці більшість переоцінок у Швеції застосовується переважно до нерухомості й інвестицій.

"Закон про бухгалтерську справу" вимагає, щоб основний капітал систематично амортизувався. На практиці, звичайно, для цього застосовується прямолінійний метод. У компаніях, які займаються операціями з нерухомістю, загальною практи­кою є неамортизація інвестицій чи застосування до них суто символічних ставок 1 %. Рекомендації Професійної органі­зації аудиторів дозволяють капіталізувати витрати на випла­ту процентів із залучених коштів як частини собівартості ос­новного капіталу при його освоєнні, але не дозволяють цього робити стосовно процентних платежів.

Цей же Закон дозволяє враховувати у складі основного ка­піталу витрати на такі види діяльності, як надання технічної допомоги, проведення досліджень і розробок, випробовування

нових зразків, маркетингові дослідження. Зазначені капіта­лізовані статті все частіше в балансовому звіті проходять під підзаголовком "Дослідження та розробки" або "Організаційні витрати". 20 % таких витрат щорічно мають амортизуватися, якщо тільки триваліший термін списання не обумовлюється особливими обставинами.

У свій час Рада з бухгалтерських стандартів видала деталь­не керівництво стосовно тих випадків, коли дозволяється про­водити капіталізацію витрат на дослідження та розробки. Однак на практиці така капіталізація застосовується рідко, тому що негайне списання подібних витрат повністю не опо­датковується. Взагалі компанії у Швеції внаслідок конкуренції намагаються давати якнайменше інформації, яка стосується їхніх досліджень і розробок.

Бухгалтерські закони вимагають, щоб готові та незавершені вироби відоображалися за меншим показником зі значень со­бівартості і ринкової вартості. За ринкову вартість приймаєть­ся вартість чистої реалізації, але іноді нею виступає і відновна вартість за мінусом відповідних відрахувань, пов'язаних зі старінням виробів. Для обчислення собівартості найчастіше застосовується метод "першим надійшов — першим викорис­таний", який повністю відповідає податковим законам. Для промислових товарів собівартість обчислюється на основі пог­линання витрат.

Рекомендації Професійної організації аудиторів дозволяють для довготермінових контрактів використовувати метод "процента від виконання" за умови, що мовлена розрахувати на весь період дії контракту надходження і витрати. На практиці більшість компаній у цьому випадку віддають перевагу мето­дові "завершення контракту".

Єдиним офіційним керівництвом з питань оренди у Швеції є рекомендації Професійної організації аудиторів. Вони передбачають капіталізацію фінансових оренд тільки в тих випад­ках, коли в умовах угоди є зобов'язання орендаря викупити згодом орендований засіб.

Велика частка пенсійних витрат шведських компаній належить до схем, робота яких цілком фінансується асоціаціями роботодавців і профспілками. Такі витрати чітко визначені, оскільки є щорічними платежами в зазначений фонд. У випадках, коли роботодавці беруть на себе безпосередній обов'язок займатися пенсійними питаннями, "Закон про бухгалтерську справу" майже не регулює такі угоди, але Професійна організа­ція аудиторів рекомендує, щоб виконання цих зобов'язань здійснювалося в повному обсязі та на основі страхового підходу. Коли говорити про бухгалтерську справу Швеції, то тут, як і в багатьох інших питаннях, пов'язаних із соціальною політи­кою, ця країна відрізняється своїм нетиповим шляхом. Ґрун­туючись на значних наукових традиціях бухгалтерської спра­ви, коріння яких сягає Німеччини та США, шведські бухгал­тери зуміли розробити підхід, що поєднує суворі норми націо­нального податкового законодавства й усе наполегливіші ви­моги ринків довготермінового позичкового капіталу.

 

Запитання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте юридичну основу бухгалтерської си­стеми Португалії.

2. Як проводиться аудит у Португалії?

3. Які бухгалтерські професії є у Португалії?

4. Охарактеризуйте бухгалтерські принципи, що викори­стовуються в Португалії.

5. Як відбувається подання бухгалтерських звітних доку­ментів у Португалії?

6. Як проходить бухгалтерське регулювання в Бельгії?

7. Як проводиться аудит у Бельгії?

8. Які бухгалтерські професії існують у Бельгії?

9. Як проходить подання бухгалтерських звітних доку­ментів у Бельгії?

10. Як проходить перерахунок іноземної валюти в Бельгії?

11. Як ведеться облік гудвіла в Бельгії?

12. Як ведеться облік основного капіталу в Бельгії?

13. Як проходить бухгалтерське регулювання у Швеції?

14. Як проводиться аудит у Швеції?

15. Які бухгалтерські професії існують у Швеції?

16. Як проходить подання бухгалтерських звітних доку­ментів у Швеції?

17. Охарактеризуйте порядок формування консолідованих бухгалтерських

ЛІТЕРАТУРА

Основна

1.. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.0501.06 «Облік та аудит». – Житомир: Рута 2003. – 544 с.

2. А.П. Бархатов. Международный учет. – М.: Издательско-книготорговый центр «Маркетинг», 2001. – 288 с.

3. Голов С.В., Костюченко В.М.. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарії: Практичний посібник. – К.: Лібра, 2001. – 840 с.

4. Голов С. Ф. Костюченко В. М. Бухгалтерський облік і фінансова звітність за міжнародними стандартами. Практичний посібник. – К.: Лібра 2004. – 880 с.

5. Кочерга С. В. Пилипенко К. А. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури 2005. – 216 с.

6. Маляревський Ю. Д. Фартушняк О. В. Пасічник І. Ю. Облік у зарубіжних країнах: Навчальний посібник. – К.:ІНЖЕК 2003. – 164 с.

7. Малькова Т.Н. Теория и практика международного бухгалтерского учета. Издательский дом, «Бизнес-пресса» Санкт-Петербург, 2001. – 320 с.

8. Соловьева О. В. Зарубежные стандарты учета и отчетности. Учебное пособие. – М.: Аналитика-Пресс 1998. – 288 с.

9. Облік у зарубіжних країнах: навч.-метод. Посіб. Для самост. вивч. дисц./ За ред. В. І. Єфіменка. – К.: КНЕУ – 2005. – 211 с.

10. Петрук О.М. Розвиток національної системи бухгалтерського обліку в Україні: стратегія, гармонізація, регламентація: Монографія. Петрук Олександр Михайлович. – Житомир, 2006. – 336 с.

Довідкова література

1. Международные стандарты бухгалтерского учета. Методическое пособие. Часть 1. К.: Библиотека бухгалтера и аудитора, 1999. – 158 с.

2. Международные Стандарты Бухгалтерского Учета. Методическое пособие. Часть 2. К.: Библиотека бухгалтера и аудитора, 1999. – 157 с.

3. Международные Стандарты Бухгалтерского Учета. Методическое пособие. Часть 3. К.: Библиотека бухгалтера и аудитора, 1999. – 89 с.