Етапи підготовки курсової роботи

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

КРИВОРІЗЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ

КУРСОВИХ РОБІТ ІЗ ПЕДАГОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Кривий Ріг

УДК 378(07)

ББК 74.580.22

 

Методичні рекомендації до виконання курсових робіт з педагогічних дисциплін / авт.-укл. Т. О. Дороніна, Л. В. Григоренко, В. В. Іванова. – Кривий Ріг: Криворізький педагогічний інститут ДВНЗ «КНУ», 2014. – 44 с.

 

 

Методичні рекомендації підготовлено на кафедрі педагогіки Криворізького педагогічного інституту ДВНЗ «Криворізький педагогічний університет» відповідно до Державного освітнього стандарту і навчальних планів педагогічного інституту. У методичних рекомендаціях визначено послідовність етапів роботи над курсовою роботою; вміщено вимоги до змісту та оформлення курсових робіт з педагогіки; подано критерії оцінювання та описано процедуру захисту курсової роботи. У додатках представлені зразки окремих компонентів курсової роботи.

Методичні рекомендації призначено студентам третього курсу, а також для викладачів з метою ефективного здійснення ними керівництва курсовими роботами студентів.

 

Альманах друкується за рішенням науково-методичної ради Криворізького педагогічного інституту ДВНЗ «Криворізький національний університет»

(протокол № 6 від 06.02.2014 р.)

Рецензенти:

О. С. Третяк	доктор педагогічних наук, доцент (Чернігівській національний педагогічний університет);
В. А. Гаманюк	доктор педагогічних наук, доцент (Криворізький педагогічний інститут ДВНЗ «Криворізький національний університет»).

 

© Т. О. Дороніна, Л. В. Григоренко, В. В. Іванова, 2014

ЗМІСТ

	Передмова
Загальні положення
	Курсова робота в системі професійної підготовки майбутніх педагогів
	Основні завдання курсової роботи
	Наукове керівництво курсовою роботою
ЕТАПИ ПІДГОТОВКИ КУРСОВОЇ РОБОТИ
	Вибір теми курсової роботи
	Опрацювання наукової літератури з теми дослідження
	Планування змісту і ходу виконання дослідження
	Виконання дослідження: методи педагогічного дослідження
	Завершальний етап – оформлення роботи
характеристика та вимоги до основних компонентів змісту курсової роботи
	Структурні компоненти курсової роботи
	Вимоги до структурних компонентів курсової роботи
	Мовне оформлення і стиль викладу змісту курсової роботи
	Загальні вимоги до оформлення курсової роботи
	Вимоги до оформлення ілюстративного матеріалу
	Захист курсової роботи
	Критерії оцінювання курсової роботи
	Список рекомендованої літератури
ДОДАТКИ
	Додаток А. Графік підготовки курсової роботи
	Додаток Б. Зразок оформлення титульної сторінки курсової роботи
	Додаток В. Приклад оформлення змісту курсової роботи
	Додаток Г. Зразок оформлення переліку умовних скорочень
	Додаток Д. Приклад формулювання цілей, завдань, об’єкта, предмета дослідження курсової роботи.
	Додаток Ж. Зразок бібліографічних описів щодо оформлення списку використаних джерел
	Додаток З. Зразок оформлення рецензії наукового керівника
	Список використаних джерел

Передмова

Активізація ролі людського чинника в соціальних та економічних перетвореннях дійсності обумовлює потребу суспільства у висококваліфікованих і конкурентоздатних педагогічних кадрах. Проблема підготовки вчительських кадрів у всі часи була й сьогодні залишається найактуальнішою.

Необхідність формування самостійної творчої особи, здатної до усвідомлення суті соціального замовлення і шляхів його успішного виконання, значущості якісної освіти для розвитку суспільства, інтеграційні процеси у світовій спільноті зумовлюють оновлення всієї системи підготовки майбутніх педагогів в умовах вищої школи.

Якість підготовки майбутніх педагогів пов’язана зі збільшенням обсягу навчально‑дослідницької і науково‑дослідницької роботи студентів у навчальному процесі та самостійній роботі, розвитком у студентів потреби в науковій діяльності й установки на активну участь у різноманітних їх формах. Стратегія підготовки майбутніх педагогів до інноваційної педагогічної діяльності складає суб’єктивний розвиток і саморозвиток особи, здатної виходити за межі нормативної педагогіки, педагогічного досвіду, що склався, творчо вирішувати професійно-педагогічні завдання. Ця стратегія передбачає поєднання фундаментальних знань з інноваційністю мислення, формування методологічної і дослідницької культури майбутнього вчителя, його готовності діяти в нестандартних ситуаціях, знаходити нові шляхи вирішення педагогічних проблем. Використання різноманітних форм навчально-дослідницької роботи студентів у навчальному процесі значно прискорює процес професійного становлення студента, підвищує ефективність вузівського навчання в розв’язанні проблем підвищення якості вищої освіти. Формування майбутнього вчителя‑фахівця неможливе без спеціальної підготовки до науково‑дослідницької роботи, без оволодіння методикою навчально‑дослідницької роботи в процесі вивчення вузівських дисциплін, саме на виконання цих завдань і спрямовано виконання студентами курсової роботи.

Курсова робота з педагогіки – самостійне творче дослідження, присвячене актуальним питанням навчання і виховання, є однією із найважливіших форм навчально-дослідницької роботи і підготовки майбутніх педагогів до інноваційної педагогічної діяльності. Це один із видів навчальної роботи, в якій студенти повною мірою виявляють і розвивають свої творчі здібності, виконуючи дослідницьку програму з певної теми навчального матеріалу.

Курсова робота виконується паралельно з вивченням дисциплін «Загальна педагогіка» та «Методика вихованої роботи» і є науковим дослідженням, яке виконують студенти для виявлення обсягу і глибини здобутих протягом навчання теоретичних знань, а також оцінки вмінь їх застосування для розв’язання практичних завдань. Якість виконання курсової роботи відображає ступінь готовності студента до аналітичної і дослідницької діяльності. При виконанні курсової роботи студент повинен показати своє вміння працювати з науково‑методичною літературою, систематизувати й аналізувати фактичний матеріал і самостійно творчо його осмислювати. У процесі її написання студент оволодіває навичками наукової роботи, закріплюючи і водночас розширюючи знання, отримані при вивченні дисциплін педагогічного циклу: «Історія педагогіки», «Загальна педагогіка» та «Методика виховної роботи». Тому курсова робота розглядається як одна з форм залучення студента до навчально-дослідницької діяльності, оволодіння методикою наукової роботи і розвитку його творчих здібностей у навчальному процесі вищої школи. Головна мета всіх форм – залучення студентів до наукової роботи, що сприяє розвитку творчого потенціалу.

Мета пропонованих методичних рекомендацій полягає в наданні практичної допомоги студентам третього курсу, які виконують курсові роботи з педагогічних дисциплін. Пропонована публікація складається із розділів, в яких докладно описується процедура виконання курсової роботи, її захисту та оцінювання.

Укладачі рекомендацій мають надію, що їх поради та пропозиції сприятимуть успішній роботі студентів та допоможуть їм краще оволодіти професійно-педагогічними та науково‑дослідницькими уміннями.

Загальні положення

Курсова робота є письмово виконаною самостійною навчально-дослідницькою роботою, що розкриває теоретичні і практичні аспекти обраної теми. Курсова робота у процесі навчання студента може розглядатися як один із етапів оволодіння методикою науково-дослідницької діяльності, виконуваний за активної допомоги і консультації викладача-керівника. Вона базується на вивченні законів, постанов уряду, нормативних і методичних матеріалів, наукових джерел, а також на практичному матеріалі. Її виконання вимагає від студента не тільки знань загальної і спеціальної літератури з теми дослідження, але й уміння аналізувати, рецензувати наукові досягнення в досліджуваній галузі науки, пов’язувати питання теорії з практикою, здійснювати статистичні та інші розрахунки й оцінки, робити узагальнення, висновки й рекомендації.

Під час написання курсової роботи студент набуває елементарних навичок дослідницької діяльності вчителя, вчиться робити огляд літератури з теми, оволодіває уміннями цитувати й аналізувати ідеї вчених‑педагогів, збирати і класифікувати власний фактичний матеріал. Під час роботи розвивається наукова спостережливість, студент вчиться не лише знаходити потрібну інформацію, але й коректно нею користуватися у своєму дослідженні, грамотно показувати, як і звідки були отримані ті або ті відомості і яке вони мають значення для виконуваного дослідження.

Курсова робота займає важливе місце у навчальному процесі вищої школи. Її мета і головне призначення полягає у підготовці студентів до самостійного виконання дослідницької роботи, в оволодінні навичками цієї роботи та у розвиткові їх творчого потенціалу.

Реалізація мети курсової роботи пов’язана з оволодінням студентами знаннями й уміннями, необхідними для накопичення досвіду наукової діяльності. Отже, написання курсової роботи передбачає такі етапи:

- робота над бібліографією – користування каталогами і науковою літературою, статистичними та інструктивними матеріалами;

- написання вступу до курсової роботи, визначення мети і завдань дослідження;

- структуризація змісту роботи;

- розробка методики і виклад матеріалів курсової роботи;

- підготовка висновків;

- оформлення списку використаних джерел,

- редакційне оформлення курсової роботи відповідно до загальновстановлених вимог.

 

 

Основними завданнями курсової роботи є:

- закріплення, поглиблення і розширення теоретичних знань студентів та їх практичних умінь і навичок відповідно до змісту педагогічних дисциплін;

- формування у студентів уміння аналізувати і критично оцінювати досліджуваний науковий і практичний матеріал;

- вироблення у студентів навичок базової дослідницької та самостійної роботи, пов’язаної з пошуком, систематизацією й узагальненням наявної наукової і навчальної літератури;

- розвиток наукового мислення і творчих здібностей студентів;

- підготовка студентів до складнішого завдання – виконання кваліфікаційної роботи.

Студент повинен уміти творчо використовувати здобуті знання, самостійно робити узагальнення, удосконалювати навички літературного викладу своїх думок із використанням загальнонаукової термінології.

Курсова робота виконується з допомогою наукового керівника, його відсутність не допускається. Завдання керівника – сприяти формуванню наукового мислення, самостійності думок, творчих навичок, розвитку мови студентів; навчити докладати і роз’яснювати зміст своєї роботи, обґрунтовувати положення, що висуваються, і аргументувати висновки.

Функції наукового керівника:

- допомагає в обранні проблеми і формулюванні теми курсової роботи;

- формулює завдання на виконання курсової роботи;

- допомагає визначити календарні терміни основних етапів роботи над темою (розробка календарного графіка з урахуванням критеріїв остаточного оцінювання роботи);

- надає студентові допомогу у складанні плану і конкретизації змісту розділів курсової роботи;

- надає допомогу у формулюванні мети і завдань дослідження, контролює хід виконання роботи, але не пропонує готових рішень;

- рекомендує студентові необхідну для вивчення наукову, педагогічну та спеціальну літературу;

- систематично контролює хід роботи та інформує кафедру про виконання завдань;

- перевіряє остаточний варіант курсової роботи, рецензує і оцінює роботу.

На початку семестру керівники курсових робіт (викладачі кафедри) затверджують графік консультацій і терміни періодичного звіту студентів. Науковий керівник здійснює постійне спостереження за науковою роботою та надає необхідні консультативні поради.

Після написання курсової роботи і її подання на кафедру робота підлягає перевірці та рецензуванню науковим керівником. Перевіряючи роботу студента, викладач відзначає помилки, неточності і недоліки, указує, в чому полягає їх сутність, звертає увагу (якщо це має місце в роботі) на недбалість у викладі або технічному оформленні тексту, на недостатньо чіткі формулювання, підкреслює наявні орфографічні помилки і стилістичні огріхи. У тих випадках, коли виявлені в тексті помилки і недоліки дуже суттєві, курсова робота повертається студентові на допрацювання. При цьому слід конкретно й чітко сформулювати ті вимоги, які повинен виконати студент.

Процес рецензування курсової роботи включає: визначення позитивних сторін роботи; виявлення й виправлення помилок, неточностей; складання рецензії з висновками про допуск роботи до захисту. Не допускаються до захисту і повертаються для повторного написання курсові роботи, повністю або значною мірою, виконані не самостійно, шляхом механічного переписування першоджерел, підручників та іншої літератури. Роботи, у яких виявлено істотні помилки, недоліки, які свідчать про те, що основні питання теми не засвоєно, а також роботи, що характеризуються низьким рівнем грамотності і недотриманням правил оформлення, теж повертаються на допрацювання. Повторно виконана робота перевіряється викладачем тільки в тому випадку, якщо до неї додається варіант роботи, що не був зарахований. Викладач перевіряє, чи враховано при переробленні роботи його поради, висловлені раніше. Якщо поради не враховано, то робота знову повертається студентові для допрацювання.

Етапи підготовки курсової роботи

Написання курсової роботи передбачає такі етапи:

- вибір теми курсової роботи;

- опрацювання наукової літератури за темою дослідження;

- складання плану (зміст) курсової роботи;

- виконання роботи за допомогою системи методів педагогічного дослідження;

- оформлення тексту роботи та її подання на кафедру.

Роботу можна вважати завершеною після написання науковим керівником рецензії та прилюдного захисту курсової роботи.

Підготовка курсової роботи починається з вибору теми та її погодженням з науковим керівником.

 

Вибір загального напряму та тематики курсового дослідження здійснюється студентом на основі орієнтовного переліку тем, запропонованих науковим керівником (викладачем кафедри педагогіки) та з урахуванням особистих науково-педагогічних уподобань студентів. Якщо студент виявив інтерес до проблеми, яка не увійшла до запропонованого переліку, йому дозволяється виконати курсову роботу на цікаву йому тему за умов попереднього погодження з керівником курсової роботи та завідувачем кафедри.

Після обрання теми курсової роботи студент має отримати згоду наукового керівника на її виконання, після чого обрана тема офіційно закріплюється за студентом і фіксується в реєстраційному журналі. Самовільна зміна теми курсової роботи неприпустима, у такому випадку студент може бути не допущений до захисту.

Курсові дослідження з педагогіки здійснюють студенти за такими напрямами:

- загальні питання дидактики та особливості імплементації окремих дидактичних положень у практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів;

- проблеми історії педагогіки (зарубіжної та вітчизняної);

- питання теорії виховання та формування окремих якостей, властивостей особистості у період шкільного навчання;

- загальні проблеми школознавства;

- використання новітніх педагогічних підходів, педагогічних технологій у вітчизняному освітньому просторі;

- інтеграція новітніх надбань вітчизняної та зарубіжної педагогічної науки.

При виборі теми студент повинен ураховувати:

- свою спеціальність і спеціалізацію (специфіка фахової підготовки студента –майбутнього вчителя);

- актуальність проблеми;

- наявність і доступність наукових джерел.

Отже, при виборі теми курсової роботи доцільно керуватися власними науковими інтересами і можливостями, глибиною знань з обраного напряму і володінням методикою навчально-дослідницької роботи, перспективою подальшого проведення навчально-дослідницької і науково‑дослідницької роботи, можливістю наступності між виконанням курсової і кваліфікаційної робіт. За згодою наукового керівника та студента окремі теми курсових робіт можуть відбивати коло наукових пріоритетів викладача, окремі аспекти кафедральної наукової теми. Студент має право самостійно запропонувати проблему дослідження, але й при цьому тема обов'язково повинна бути погоджена з науковим керівником. Вибір схожих тем курсових робіт у студентів однієї навчальної групи не бажаний.

Тема повинна бути актуальною не тільки в сенсі освітлення найважливіших питань теорії і практики навчання і виховання, але й корисною в соціальному і науковому аспектах.

Для курсової роботи не слід обирати надто широку тему. Широта теми не дозволить студентові глибоко розібратися у досліджуваному явищі. Вузькі конкретні теми можуть бути досліджені студентом ретельно і досить ґрунтовно. Цінність будь‑якого дослідження полягає не в широті обраних питань, а в ретельності їх розробки. Важливо, щоб тема курсової роботи була розкрита більш повно і розв’язувала поставлені питання, будучи органічним продовженням наукової роботи студента, його участі в дослідженнях, що проводяться з тематики кафедри.

 

Наступним етапомпідготовки курсової роботи є опрацювання бібліографічних джерел, наукової літератури з теми і формулювання дослідницьких завдань.

На цьому етапі роботи необхідно акцентувати увагу на основних підходах до вирішення досліджуваної проблеми, що вивчається, ознайомитися з аргументацією висновків та узагальнень учених, з тим, щоб на основі аналізу, систематизації та осмислення отриманого матеріалу дати оцінку сучасному стану проблеми. Під час виконання курсової роботи студенти повинні вивчати й узагальнювати передовий педагогічний досвід. Науковим керівникам важливо орієнтувати студентів на використання в курсовій роботі актуальної для розгляду наукової інформації, включаючи періодичну і методичну літературу.

У процесі вивчення бібліографічних джерел студенти повинні вміти визначити і виділити:

- основну ідею автора, його позицію в досліджуваній проблемі;

- відмінність авторської позиції від традиційної, що панує в педагогічній теорії і практиці;

- ідеї автора, особливо вдало аргументовані і ті, що не мають належної аргументації;

- ідеї, висновки, рекомендації, які викликають суперечності, аргументація виявлених суперечностей;

- основні питання, проблеми, які не знайшли відображення в роботі;

- напрями подальшого вирішення проблеми.

При аналізі літератури, що розкриває досвід роботи сучасної школи, студентам необхідно акцентувати увагу на тому, щоб виявити:

- що особливо успішно вдається здійснити вчителеві при вирішенні порушеної проблеми;

- які утруднення він відчуває у вирішенні проблеми;

- які типові недоліки відзначаються в роботі вчителя з окресленого питання;

- які основні причини труднощів і недоліків;

- чи досягаються успіхи в роботі раціональними витратами часу вчителів або пов’язані з перевантаженням їх роботою в якомусь одному напрямі, що лишає поза увагою інші напрями діяльності школи.

Вивчення літератури доречно починати з аналізу підручників і навчальних посібників. Усебічне знання стану теоретичних напрацювань і наявного практичного досвіду з обраної теми курсової роботи слугує основою для грамотної розробки методики її дослідження. Причому до цих знань слід віднести не тільки основну науково-методичну літературу, рекомендовану науковим керівником, але й ряд інших джерел, щоб студенти отримали якнайповніше уявлення про розробленість теми роботи. Спираючись на рекомендації наукового керівника, студент самостійно розширює перелік наукової літератури, добирає і вивчає її, використовуючи для цього бібліотечні каталоги. У більшості випадків доцільно вивчити монографічні видання, оскільки в них системно повторюється матеріал, розкриваються фундаментальні проблеми і можливі шляхи їх рішення. Студентам краще починати вивчення журнальних статей із новіших, недавно опублікованих джерел, а потім – виданих у попередні роки.

Ретельний аналіз вивченої літератури дозволить студентові сформулювати не лише тему, але й проблемні питання, дослідницькі завдання, які слід розв’язувати при виконанні курсової роботи. Від чіткості, точності і педагогічної виправданості дослідницьких завдань великою мірою залежить успіх дослідження.

Результатом роботи на цьому етапі повинен стати список використаних джерел або бібліографічна картотека, яку необхідно представити керівникові, й аналіз виявлених матеріалів з проблеми, визначення ступеня розробки досліджуваної теми, необхідності більш детального дослідження окремих її аспектів.

 

 

Наступним етапомпідготовки курсової роботи є планування змісту і ходу виконання дослідження. Задля своєчасного подання готової роботи до захисту необхідно укласти графік підготовки курсової роботи. Доцільно звернутися за допомогою до наукового керівника, разом з яким розпланувати хід виконання роботи, тобто створити індивідуальний графік виконання курсового дослідження. У цьому графіку (Додаток А) можливе виділення названих вище етапів із орієнтовним розподілом терміну виконання, своєчасне проходження етапів дослідження також враховується під час оцінювання роботи.

На цьому ж етапі здійснюється систематизація наявної інформації, зіставлення різних позицій, виявлення можливих суперечностей і причин їх виникнення. Виділяється, уточнюється і конкретизується поняттєвий апарат з досліджуваної проблеми.

На основі систематизації виявлених матеріалів складається план теоретичної частини курсової роботи. Завдання планування курсового дослідження – створення максимально сприятливих умов для досягнення поставленої мети і виконання поставлених завдань. Конкретний зміст плану і визначення структури курсової роботи залежить від поставлених цілей і завдань. В основі планування курсової роботи повинні бути гнучкість і створення простору для творчості і свободи дій. План роботи обов'язково необхідно погодити з науковим керівником.

 

Вибір методів дослідження визначається специфікою завдань, поставлених студентом у курсовій роботі, а не простим перерахуванням відомих у педагогіці методів.

Методи дослідження – це шляхи, способи і засоби, за допомогою яких здобуваються нові знання, вивчаються факти, які використовуються для доказу провідних положень, що розробляються.

Усі методи служать встановленню істини, достовірному й адекватному розумінню, поясненню педагогічної дійсності, а також її перетворенню.

Вибір методів дослідження і використання їх для вирішення поставлених завдань визначаються змістом курсової роботи, її об’єктом, предметом дослідження.

Традиційно педагогічні методи дослідження поділяються на дві великі групи: теоретичні й емпіричні.

До теоретичних методів дослідження відносяться: аналіз, синтез, абстрагування та узагальнення, порівняння, класифікація, вивчення й аналіз педагогічної літератури, архівних матеріалів, документації тощо;

Серед емпіричних методів дослідники виділяють: педагогічне спостереження, бесіду, анкетування, соціометрію, ранжирування, тестування, педагогічний експеримент, шкалування, експертні оцінки, вивчення педагогічного досвіду тощо.

Зупинимося на характеристиці деяких методів.

Метод вивчення літератури: праць авторитетних учених із питань людинопізнання; загальних і спеціальних робіт із педагогіки; періодичного психолого-педагогічного друку; довідкової педагогічної літератури і методичних посібників із педагогіки і суміжних наук. Цей метод дає можливість дізнатися, які аспекти проблеми вже достатньо вивчені, за якими ведуться наукові дискусії; які не потребують подальших наукових розвідок і є неактуальними, а які питання, навпаки, ще мало досліджені.

Метод спостереження широко застосовується як при науковому дослідженні, так і при вивченні конкретних групових характеристик учнів. В умовах шкільного навчально-виховного процесу вміння повно використовувати його можливості допомагає педагогам оптимально будувати процес навчання і виховання, корегувати та вдосконалювати його. Метод спостереження – це цілеспрямована, згідно із заздалегідь розробленим планом, фіксація тих явищ або феноменів, які цікавлять дослідника, з метою їх подальшого аналізу. Основне завдання спостереження – накопичення фактів, фіксація істотних їх характеристик.

У соціально-психологічних дослідженнях особливе місце посідає метод опитування. Деякою мірою простота методики опитування, відносна легкість обробки отриманих даних, можливість у короткі терміни охопити будь-яку кількість опитаних – усе це зумовлює широке використання цього методу. Опитування – це такий спосіб вивчення проблеми, що стала об’єктом інтересу дослідника, коли джерелом інформації є думка, висловлена в усній чи письмовій формі.

До методів опитування відносять бесіду, інтерв’ювання й анкетування. Усі вони можуть бути індивідуальними і груповими.Перші два припускають усне спілкування у вигляді діалогу (з тією відмінністю, що інтерв’ю має на меті отримання відповідей на певні, заздалегідь підготовлені питання, а бесіда може бути менш алгоритмізованою).

У педагогічній діяльності бесіда використовується не лише як метод навчання, але і як спосіб вивчення учнів. У педагогічному дослідженні метод бесіди є важливим чинником отримання первинної інформації, коли його застосовують у поєднанні з іншими методами (інтерв’ю, анкетування, спостереження тощо). Бесіда – це завжди емоційно забарвлений діалог. Проведення бесіди, яка мала б не тільки виховний, але й дослідницький характер, – це велике мистецтво, яким повинен володіти педагог. Бесіда вимагає особливої гнучкості й чуйності, уміння слухати й доречно висловлюватися, уміння розуміти емоційний стан співрозмовника, чуйно реагуючи на зміни в ньому, уміння фіксувати зовнішні вияви внутрішніх станів (жести, міміку). На серйозну бесіду може зважитися дослідник, який користується довірою співрозмовника.

Інтерв’ю в перекладі з англійської мови означає «бесіда». Спільне в бесіді та в інтерв’ю – це розмова з метою отримання певної інформації, але між ними є відмінність, яка полягає в тому, що в процесі бесіди, яка не обмежена в часі, інтерв’юер сам нав’язує респонденту тему і жорстко тримається в рамках обговорюваної проблеми. У процесі інтерв’ю ослаблений зворотний зв’язок. Інтерв’ю в основному фіксує вислови респондента, і тому важко зрозуміти, чи розділяє ініціатор бесіди думки респондента, чи ні. Цей метод використовується в тому випадку, якщо дослідник упевнений в об’єктивності випробовуваних, оскільки інтерв’ю не припускає низки уточнювальних питань, які мають місце в бесіді.

Мета інтерв’ю – здобуття необхідної інформації з відповідей співрозмовника на заздалегідь підготовлені і спеціальним чином сформовані питання.Залежно від мети дослідження розрізняють глибинне інтерв’ю (з’ясування якогось одного питання при збереженні свободи у способі ведення бесіди), вільне (питання заздалегідь не конкретизують і не уточнюють, а лише вказують на тему), непряме (справжній сенс питання відрізняється від його зовнішньої форми), екстенсивне (неодноразово відтворювана бесіда з великою кількістю осіб).

Метод анкетування також характеризує наявність певних питань і графічне вираження відповідей (на папері або в електронному вигляді). Анкетування дає можливість одночасно охопити дослідженням будь-яку кількість осіб. Воно може бути контактним (коли сам студент роздає бланки, чекає, поки вони будуть заповнені, і збирає їх), заочним (коли студент-дослідник діє через посередників або надсилає бланки анкет поштою) чи пресовим (коли анкета публікується у ЗМІ). Використання анкетного методу передбачає виявлення масових фактів, загальних причин, тенденцій, ознак явищ, що вивчаються, показників громадської думки. Мета анкетування полягає у збиранні вихідних відомостей, орієнтовних даних з теми курсової роботи. На відміну від бесіди й інтерв’ю, в анкетах питання задаються не окремому учасникові опитування, а значній масі респондентів, які дають відповіді у письмовій формі (заповнюють анкети).

Анкетою прийнято називати перелік питань з певної теми, на які повинні дати відповідь учасники анкетування. Головна вимога до анкет – правильне формулювання питань. Якщо питання поставлені правильно, то можна отримати об'єктивні дані. Помилковість у відповідях на питання анкет залежить від того, наскільки об’єктивно визначена кількість питань відповідно до віку і можливостей тих, хто бере участь в анкетуванні, у якій формі ці питання поставлені, у якій психологічній атмосфері проходило анкетування, як здійснювалася обробка отриманих відповідей.

Метод тестування. Під тестуванням розуміється метод психологічної діагностики, що використовує стандартизовані питання і завдання (тести), що мають певну шкалу значень. Застосовуються для стандартизованого вимірювання індивідуальних відмінностей.

Тести – короткочасні завдання, завдання. Виконання їх кількісно і якісно обробляється й оцінюється. Результати аналізу дають можливість визначити не тільки рівень готовності, ступінь розвитку різних психологічних процесів, оцінку знань, умінь і навичок (наприклад, уміння запам’ятати і відтворити осмислений матеріал, логічно міркувати, робити самостійні висновки). Тести супроводжуються стандартною інструкцією. Всім випробовуваним пропонується однаковий матеріал. Результати рішення також передбачені, вони розглядаються за розробленою шкалою.

Метод тестування, використовуваний у педагогічних дослідженнях, характеризується такими ознаками: відносною простотою процедури короткотривалістю; зручністю математичної обробки; безпосередньою фіксацією результатів; наявністю встановлених стандартів, норм; можливістю використання як індивідуально, так і в групах.

Метод рейтингу та самооцінки. Метод рейтингу –це оцінка чиєїсь діяльності компетентними суддями (експертами).Використання методу рейтингу припускає наявність програми вивчення того або іншого явища чи діяльності. Так, для вивчення діяльності вчителя експертам може бути запропонована програма, що включає наступні компоненти: основні особистісні якості вчителя, характеристика знань, умінь і навичок виховної роботи з учнями; основні стосунки вчителя; результати його діяльності.

При розробці і складанні дослідницької роботи важливо враховувати наступні вимоги: що саме містить у собі цілісну особистісну характеристику вчителя; характеризує всі три основні напрями діяльності вчителя: навчальну, виховну і суспільну; відображає не лише «внутрішні» якості особистості вчителя, але і його зв’язки і стосунки з колективом учнів, учителів, батьками, окремими учнями.

Для того, щоб забезпечити порівняно однаковий підхід до оцінювання певних якостей діяльності вчителів важливо розробити критерії оцінки їх за бальною шкалою. Результати діяльності вчителів, обробляються шляхом розрахунку середньоарифметичних показників за кожною з якостей. Уся інформація щодо всіх сторін діяльності вчителя подається у зведеній карті.

Метод вивчення учнівських робіт. Цей метод передбачає аналіз творів, малюнків, комплектів учнівських зошитів за певний відрізок часу, графічних робіт, щоденників, домашніх завдань, а також шкільної документації: класних журналів, медичних карт учнів, різних конспектів, звітів, учителів, протоколів засідань тощо.

Зібраний матеріал вимагає певної обробки. У практиці можуть бути використані деякі узагальнюючі її прийоми:

1) реєстрація, тобто приписування педагогічним явищам числових характеристик. Дослідник виділяє певну ознаку й фіксує кожен випадок, коли з’являється предмет. Підраховуючи кількість цих фактів, отримують число з цією ознакою;

2) упорядкованість (або ранжирування), тобто розподіл об’єктів, явищ у порядку зменшення або збільшення яких‑небудь показників (складання списку учнів залежно від кількості допущених ними помилок або числа пропущених занять тощо) і визначення місця, рангу в цьому ряду.

Завершальний етап – оформлення тексту курсової роботи та робота над висновками дослідження, які повинні бути стислими та містити рекомендації щодо удосконалення навчально‑виховного процесу в школі.

На цьому етапі науковий керівник остаточно перевіряє роботу, вносить (за необхідності) остаточні корективи та складає відгук.

Після оформлення тексту роботи обов’язковою є процедура її прилюдного захисту.