Вивчення міжособистісних відношень у класному колективі.

Дослідження проводиться з усіма учнями класу.

В дослідженні використовується соціометрична методика, яка дозволяє зробити «швидкий знімок» внутрішніх відношень у колективі, які існують у даний час.

Дослідження соціально-психологічних феноменів первинної групи

Будь-яке суспільство – це складний механізм, конгломерат, що складається з безлічі взаємодіючих між собою груп людей. Кожний з нас бере участь у житті суспільства через ті первинні групи, до яких належить і з якими пов’язане все наше життя.

Первинна група – це група людей, члени якої об’єднані спільною діяльністю на базі певних цінностей і норм, група, члени якої знаходяться між собою в прямому особистому контакті, що і є основою для виникнення між ними системи міжособистісних відносин усілякого характеру – від інтимних, типу симпатій і антипатій, до офіційних, позбавлених емоційного зафарбування. Кількісні границі таких груп – від 2 осіб до декількох десятків (родина, колектив кафедри, відділ установи, шкільний клас, академічна група і т.д.).

На відміну від первинних груп, вторинні групи, або вторинний колектив – це більш широка спільність людей, що складає з первинних груп (школа, підприємство і т.п.). Якщо первинна група виступає сполучною ланкою між особистістю і вторинним колективом, то останній пов’язує особистість, первинну групу з усім суспільством.

За цілям і характером взаємодії групи поділяються на:

– формальні (оформлені) групи – це групи, у яких місце, положення і поведінка членів регламентовані правилами організації, що є частиною держави або її суспільним інститутом. У таких групах у залежності від особистого внеску і посади всі члени займають певні позиції. Сукупність позицій і складає ієрархічну структуру групи;

– неформальні (неоформлені) групи (об’єднання) – це сукупності осіб, у яких взаємини між членами засновані на особистих перевагах, що виникають звичайно на основі загальних захоплень або інтересів. Такі групи не пов’язані з державними інститутами.

Якщо неформальна група існує усередині формальної, то її звичайно називають угрупованням або неформальною групою в колективі. Члени таких груп добре знають один одного, охоче й інтенсивно спілкуються. Наявність таких угруповань є звичайним явищем, результатом тих складних процесів внутрішньогрупової інтеграції та диференціації, що завжди притаманні будь-якій людській спільноті.

Керівник первинного колективу повинний розбиратися в структурі сформованих відносин. Він повинний враховувати феномен неформального спілкування, залучаючи як своїх помічників лідерів неформальних угруповань, активно співробітничаючи з ними.

Соціометричне дослідження структури взаємин у групі.

Симпатії й антипатії, притягання та відраза, любов і ворожість, які випробують один до одного члени первинної групи, реалізуючи свої соціальні ролі, тобто виконуючи свої прямі службові та суспільні обов’язки формують систему неформальних відносин. У цій системі відносин місце кожного індивіда не залежить від наказів і положень, а визначається його особистісними якостями.

Кожному члену первинної групи в системі неформальних відносин притаманний певний психологічний (соціально-психологічний) статус, тобто міра авторитету, поваги, привабливості.

Психологічні статуси можуть бути високими, середніми, низькими, позитивними і негативними.

Структура неформальних відносин у первинній групі може бути представлена у вигляді наступної ієрархії психологічних статусів (позицій):

– лідери (інструментальні, емоційні, універсальні) – найавторитетніші та шановні члени колективу;

– переважні – члени колективу, яких виділяють з оточуючих і до яких ставляться позитивно;

– аутсайдери – індивіди з нульовим статусом у колективі;

– зневажені – індивіди з низьким або негативним статусом у колективі.

Найбільш розповсюдженим і досить портативним, із застосовуваних у практиці, є метод соціометрії, що розробив американський психолог, Джон Морено, для дослідження симпатій-антипатій у групі, а також соціально-психологічного статусу окремих її членів.

Соціометрія – метод соціальної психології, що дозволяє виразити кількісно, графічно структуру міжособистісних відносин у групі, виходячи з числа і характеру взаємних виборів її членів за певним соціометричним критерієм.

Соціометричний критерій – це ціннісне судження, що моделює той або інший вид діяльності та дозволяє більш виразно виразити симпатії й антипатії особистості до оточуючих при соціометричному опитуванні. Приклад соціометричного критерію: «З ким би з товаришів з навчання Ви хотіли б надалі разом працювати?».

При проведенні соціометрії необхідно дотримуватись низки умов, що забезпечують надійність одержуваних результатів:

1. Потрібно подбати про те, щоб члени групи відповідали самостійно, не радячись один з одним;

2. Не слід квапити людей з відповідями: переходити від відповіді на одне питання до іншого треба тільки тоді, коли всі учасники відповіли на попереднє запитання;

3. Для того, щоб досліджувані не залишили поза увагою нікого з членів групи, необхідно на видному місці вказати прізвища відсутніх.

Проведення методики починають з ознайомлення досліджуваних (учнів, студентів) з інструкцією, що може мати приблизно такий зміст:

«Вашу групу створено нещодавно, при її формуванні не могли бути враховані ваші побажання, оскільки ви були недостатньо добре знайомі один з одним. За час, що пройшов з тих пір, група склалася. Ви краще пізнали один одного, деякі з вас стали друзями. Тепер ми хотіли б скористатися вашим досвідом, щоб у майбутньому переформувати навчальні групи з урахуванням ваших побажань. З цією метою вам буде запропонований ряд питань, на які необхідно відповісти правдиво. Від щирості отриманих відповідей буде залежати склад знову організованих груп. Просимо відповідати самостійно, не радячись один з одним. Ваші відповіді оголошенню не підлягають».

Після цього випливає ряд питань, відповіді на які цікавлять дослідників.

Питання можуть бути такого характеру:

1. Хто з твоєї групи, на твою думку, явно має організаторські здібності? (назвати від одного до трьох-п’яти)

2. З ким ти хотів би сидіти за одною партою? (назвати від одного до трьох-п’яти)

3. З ким із твоєї групи ти хотів би не розлучатися після закінчення навчання? (назвати від одного до трьох-п’яти)

4. З ким би ти хотів готуватися до контрольної роботи або іспиту? (назвати від одного до трьох-п’яти)

5. Кого ти хотів би запросити до себе на день народження? (назвати від одного до трьох-п’яти)

6. Хто, на твою думку, вибере тебе?

7. Хто, на твою думку, тебе не вибере?

Для одержання виборів відхилення можуть використовуватися питання з негативним формулюванням або у відповідях на питання стверджувального типу просять указати, хто з учасників групи більше за все не підходить для даної ролі.

Результати, отримані за допомогою соціометричної методики, можуть бути представлені у формі:

– матриць;

– соціограм;

– спеціальних числових індексів.

За даними опитування досліджуваних спочатку складається соціометрична матриця, по горизонталі і по вертикалі якої в тому самому порядку перераховані прізвища всіх членів досліджуваної групи. Нижні рядки і крайні праві стовпці є підсумковими (див. Рис. 1).

№	Прізвище, ім’я, по батькові	Іванов	Петров	Сидоров		ВР	ОС	ОВ	ОО
1.	Іванов
2.	Петров
3.	Сидоров
	ВП
	ОП
	ВВ
	В

Рис. 1. Соціометрична матриця

Заповнення матриці починається з внесення в неї виборів, зроблених кожною людиною. Для цього в клітках перетинання рядка відповідного випробуваного зі стовпцями тих, кого він вибрав, проставляються відповідно цифри 1, 2, 3. Цифра 1 ставиться в стовпець того члена групи, який даним досліджуваним був обраний у першу чергу; цифра 2 – у стовпці того члена, що був обраний другим і т. і. Аналогічним чином, але цифрами іншого кольору (або зі знаком “мінус”), у матриці відзначаються відхилення (тих, з ким не хотіли б надалі взаємодіяти).

Також у матрицю заносяться результати відповідей на 6 і 7 питання: коли випробуваний припускає, що його вибере хто-небудь, то в стовпець цієї людини ставиться буква «В», а буквою «О» відзначаються передбачувані відхилення.

У підсумкових нижніх рядках і правих стовпцях використовуються наступні позначення:

ВР – кількість виборів, зроблених даною людиною;

ОС – кількість відхилень, зроблених даною людиною;

ОВ – кількість очікуваних виборів;

ОО – кількість очікуваних відхилень;

ВП – сума виборів, отриманих даною людиною;

ОП – сума відхилень, отриманих даною людиною;

ВВ – кількість взаємних виборів;

В – кількість взаємних відхилень.

З метою більш достовірної обробки отриманих результатів використовують деякі методи статистичного аналізу.

1. Знаходження середньої кількості виборів, що приходяться на одну людину (М):

Де