Тема 12. Міжнародні фінанси. Поняття, необхідність, призначення міжнародних фінансів.

Поняття, необхідність, призначення міжнародних фінансів.

Міжнародні розрахунки та валютне регулювання. Валютні відносини, валютні системи як основа міжнародних фінансів. Валютні операції, валютний курс, конвертованість валюти. Платіжний та розрахунковий баланси держави.

Міжнародний фінансовий ринок, його структура, особливості функціонування. Міжнародні організації, порядок, правила фінансового забезпечення їх діяльності та особливості, напрями здійснення ними кредитування.

Міжнародні фінансові інститути, мета їх створення у зв’язку з інтернаціоналізацією економік світу, роль, напрямки функціонування у міжнародних фінансових відносинах.

Міжнародний валютний фонд, Група Світового банку (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Багатостороння агенція гарантування інвестицій, Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів).

 

Перелік питань до іспиту

 

1. Соціально-економічна суть фінансів, суспільне призначення, суб’єкти, об’єкти та функції фінансів. Передумови виникнення фінансів та характерні риси фінансів на певних етапах розвитку суспільства.

2. Суть, склад та структура фінансових ресурсів. Теоретичні аспекти фінансового забезпечення.

3. Фінансова політика держави: сутність, завдання та основні напрямки її здійснення.

4. Сутність, методи, принципи та основні аспекти здійснення фінансового планування.

5. Суть, необхідність та механізм здійснення фінансового контролю. Характеристика органів фінансового контролю.

6. Суть фінансової системи – внутрішня та організаційна будова. Взаємозв’язок, взаємодія фінансової системи з кредитною і банківською системами.

7. Зміст фінансів підприємств, функції, принципи організації. Фінансові ресурси підприємств, методи їх формування та напрями використання.

8. Суть, склад основних засобів та оборотних активів підприємства.

9. Суть, об’єктивна необхідність, функції, класифікація податків.

10. Податкова система: поняття, структурна побудова, принципи функціонування. Характеристика податкової системи України.

11. Суть, принципи та необхідність податкової політики.

12. Сутність, призначення та роль бюджету держави.

13. Характеристика бюджетної політики, бюджетного устрію та бюджетної системи.

14. Поняття та основні елементи бюджетного процесу. Порядок складання, розгляду і затвердження проекту державного бюджету.

15. Економічна суть, значення та види державного кредиту.

16. Поняття, види та методи управління державним боргом.

17. Сутність місцевих фінансів, їх роль у здійсненні політики зміцнення самостійності регіонів.

18. Поняття та склад фінансових ресурсів місцевого самоврядування, порядок складання та затвердження місцевих бюджетів в Україні.

19. Поняття, роль, класифікація державних цільових фондів.

20. Суь, принципи та функції страхування.

21. Поняття, учасники та організаційна структура страхового ринку.

22. Суть, класифікація та роль фінансового ринку у мобілізації та розподілі фінансових ресурсів.

23. Ринок цінних паперів: основні суб’єкти та об’єкти, операції, які здійснюються на ньому. Значення ринку цінних паперів у розвитку економіки та її функціонуванні.

24. Цінні папери, їх сутність та види.

25. Міжнародні фінанси: суть, необхідність та призначення.

26. Поняття валютних відносин та структура валютної системи.

27. Структура та особливості функціонування міжнародного фінансового ринку.

 

Опорний конспект лекцій

Соціально-економічна суть фінансів, суспільне призначення, суб’єкти, об’єкти та функції фінансів. Передумови виникнення фінансів та характерні риси фінансів на певних етапах розвитку суспільства.

 

На ранніх стадіях розвитку держави потреба в фінансових ресурсах задовольнялась шляхом справлення натуральних податей, оброків шляхів залучення багатств з завойованих територій. Поява фінансів зумовлена розвитком товарно-грошових відносин. Фінанси з’являються тоді, коли створений суспільний продукт набуває вартісного виразу і його розподіл здійснюється в грошовій формі. Термін «фінанси» з’являється в 13 ст. в Італії. Французське слово «finance» означає грошові платежі. В 16-17 ст. відбувається відчуження казни монарха від державної казни і відповідно з’являються поняття: державного доходу, державних видатків, державного кредиту. У науковий обіг термін «фінанси» вперше ввів французький професор Жан Боден в 1577 році у праці «Шість книг про республіку».

Передумови виникнення фінансів:

1. поява грошей та товарно - грошових відносин;

2. поява держави

3. існування економічних законів.

Ще до виникнення поняття «фінанси» людство вже мало гроші, товарно-грошові відносини, розвиток яких відповідав особливостям державного устрою, але тільки у Середньовіччі виникли ці явище і термін, що пояснюється формуванням певних історичних передумов:

1) У Середньовіччі у Центральній Європі в результаті перших буржуазних революцій ще зберігалися монархічні режими, але влада монархів біла значно обмеженою і, головне – голову держави (монарха) позбавили права керувати казною. Виник загальнодержавний фонд грошових коштів – бюджет, яким монарх не міг особисто розпоряджатися.

2) формування і використання бюджету мали системний характер, тобто виникли законодавчо закріплені системи державних доходів та витрат із визначеними складом та структурою (особливістю бюджету було те, що основні групи витратної частини бюджету майже не змінювалися протягом багатьох століть).

3) податки у грошовій формі набули переважного характеру, тоді як доходи держави формувалися здебільшого за рахунок натуральних податей і трудових повинностей. Отже, тільки на цьому етапі розвитку державності та грошових відносин можливим був розподіл створеного продукту у вартісному вираженні.

Розглядаючи генезис фінансів, виділяють основні етапи їх розвитку, тобто еволюцію.

Перший етап еволюційного розвитку фінансів – це нерозвинена форма. Вона характеризується невиробничим характером фінансів, тобто основна частина грошових коштів витрачалася на військові цілі та майже не впливала на економіку. В умовах панування натуральних відносин навіть у найрозвинутіших державах гроші не виконували всіх функцій, відповідно і фінанси, як система грошових відносин, не мали загального характеру. За відсутності постійного державного апарату не було і системи формування доходів і витрат такої держави. У міру формування державного апарату і поширення його функцій, особливо в міру формування постійних військ, здійснення фортифікаційного і дорожнього будівництв, збільшується і роль фінансів.

Основними джерелами доходів рабовласницьких держав були контрибуції, воєнна здобич, натуральні податки і особисті повинності. Для рабовласницької формації грошовий податок мав лише випадковий характер – грошові податки не могли панувати у період феодалізму з натуральною формою ведення господарства. Тільки на етапі розпаду цього суспільства, особливо після другого суспільного поділу праці, виникають товарно-грошові відносини з надзвичайно вузькою сферою застосування.

Властивістю другого етапу еволюції фінансів була саме вузькість, адже фінансова система складалася з однієї ланки – бюджетної – і кількість фінансових відносин обмежувалася. Більшість цих відносин пояснювалася із формування і використанням бюджету.

Враховуючи той факт, що сфера фінансових відносин безпосередньо залежить від ступеня розвитку та значення товарно-грошових відносин у суспільстві, можна сформулювати певні закономірності історичного розвитку фінансових відносин у рабовласницькому та феодальному суспільствах:

- з усієї сукупності відносин, виражених фінансами, розвиток головним чином одержали податки, збори, позики;

- фінанси стали органічно пов’язаними з доходами і витратами держави, зайняли підлегле місце щодо цих категорій;

- фінанси тісно пов’язані з правовою діяльністю держави, підпорядкованою інтересам панівного класу;

- фінанси почали виражати приватноправовий принцип діяльності держави;

- податки, збори, позики, а також грошові витрати держави мали вкрай неврегульований характер, вони як правило не контролювалися представницькими органами влади;

- витрати мали переважно непродуктивний характер

Розвиток грошових відносин разом із натуральними податями і трудовими повинностями відіграв істоту роль у розпаді рабовласницького та феодального способів виробництва.

Оскільки третій етап формувався із розвитком державності й подальшим розвитком товарно-грошових відносин, - виникла потреба у нових загальнодержавних фондах грошових коштах і відповідно нових групах грошових відносин, пов’язаних з формуванням і використанням цих фондів.

У період первинного накопичення капіталу фінанси набувають якісно нових закономірностей порівняно з феодалізмом:

- це вже система грошових відносин, яку контролюють представницькі органи влади;

- відбувається розподіл доходів і витрат держави і особистих доходів і витрат монархів;

- відносини, пов’язані з формуванням доходів держави та їх використанням стають вартісними відносинами;

- в умовах усунення держави від підприємницької діяльності всі її витрати мають практично непродуктивний характер;

- вирішальними методами формування доходів держави вважаються податки і позики;

- збільшується значення державного кредиту.

Для ХХ століття характерні розвиток продуктивних сил, створення монополістичних об’єднань, розширення функцій капіталістичних держав. У цей період зростають державні витрати на мілітаризацію, збільшуються витрати на соціальні цілі, на економіку, з’явилися нові витрати напр. на охорону навколишнього середовища, подолання ек. відсталості регіонів.

Після ДСВ значний розвиток отримали місцеві фінанси, позабюджетні урядові фонди, фінанси державних підприємств.

На сьогодні повсюди, незалежно від політичного і економічного устрою держави, фінанси перебувають на новій стадії розвитку (четвертому етапі). Це зумовлено розширенням структури фінансової системи, високим ступенем їх впливу на економіку, різноманітністю фінансових відносин. На цій стадії фінанси є одним з найважливіших знарядь непрямого впливу на відносини суспільного відтворення матеріальних благ, робочої сили та виробничих відносин. Фінансам у розвиненій формі властиві такі закономірності:

1. Вони є одним із найважливіших знарядь непрямої дії на відносини суспільного відтворення: відтворення матеріальних благ, робочої сили, виробничих відносин.

2. Більша частка національного доходу перерозподіляється через державний бюджет.

3. Збільшується частина державного бюджету, спрямована на соціальний розвиток держави.

4. Збільшується стимулююча функція податків у сфері розвитку матеріального виробництва.

5. Зростає роль державного кредиту з метою підтримки підприємницької діяльності, розвитку стратегічно важливих галузей економіки.

6. Відбуваються значні зміни у бюджетному устрої, спостерігається тенденція довгострокового бюджетного прогнозування.

7. З’являються принципово нові форми у фінансових відносинах (міждержавний бюджет та ін.), набувають розвитку всі ланки фінансової системи.

Економічна система кожної держави включає низку підсистем: власності, управління, соціальних гарантій, цін, грошей, кредиту, фінансів та інших складових господарського механізму. Кожна із вказаних складових має свою сферу і принципи функціонування, складні внутрішні та зовнішні зв'язки. Проте найважливішим є їхня взаємодія. Вона визначає ефективність господарювання. Тому розмежування об'єктивних засад і суб'єктивних дій у їх використанні в процесі управління економікою є необхідною умовою ефективного розвитку.

Фінансам в економічній системі держави належить провідна роль. Це зумовлено тим, що при їх функціонуванні визначаються кількісні й якісні параметри будь-якого економічного явища чи процесу, а також кінцеві результати дій. Обов'язковим атрибутом участі фінансів в економічному житті держави, підприємця чи громадянина є гроші. Без використання грошей у процесах виробництва, здійснення державою своїх функцій, задоволення населенням своїх життєвих потреб немає фінансів. Усі процеси в економічному житті, у яких беруть участь фінанси, повинні мати грошовий вираз, тобто оцінку в грошовій формі. Це дає змогу формувати фонди грошових засобів задля здійснення виробничої діяльності, мобілізації коштів для виконання державою своїх функцій, задоволення власних потреб громадянами.

Фінанси – сукупність грошових відносин, пов’язаних з формуванням, мобілізацією і розміщенням фінансових ресурсів та з обміном, розподілом, перерозподілом та використанням вартості створеного на основі їх валового внутрішнього продукту, а за певних умов і національного багатства.

Метою функціонування фінансів є досягнення високого рівня добробуту як держави, так і окремого громадянина.

Призначення фінансів — забезпечити необхідні умови для здійснення процесу створення, розподілу й використання валового внутрішнього продукту в державі. Це досягається шляхом створення й використання різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємців і кожного громадянина.

Роль фінансів найвідчутніше проявляється при розв'язанні соціальних проблем. Тут створюються фонди фінансових ресурсів для здійснення соціальних заходів як на рівні кожного громадянина для покриття витрат на соціальні цілі, так і на рівні господарських структур для задоволення соціальних, позабюджетних і благодійних потреб, започаткування позабюджетних і благодійних фондів, а також фондів фінансових ресурсів на соціальні цілі в складі бюджетів.

Об’єктивна необхідність фінансів обумовлена наступними явищами:

- наявність суспільного поділу праці;

- наявність товарно-грошових відносин (фінанси не можуть існувати без грошей);

- наявність різних форм власності;

- наявність держави і необхідність виконання нею своїх функцій;

- дією економічних законів розвитку суспільства.

Об’єкти фінансів:

1. Національне багатство – вартість нагромаджених у країні матеріальних цінностей та залучених у виробництво природних ресурсів. Це - основні засоби; матеріальні ресурси; страхові запаси; золотий запас; валютний запас; природні ресурси.

2. Валовий внутрішній продукт – додана вартість, вироблена у країні виробниками товарів, робіт, послуг у поточному році; амортизація; заробітна плата; прибуток; позиковий процент; рента; непрямі податки.

3. Національне багатство – сукупність створених та нагромаджених благ, якими володіє суспільство, а також природні ресурси, залучені в економічний оборот.

4. Зовнішні надходження.

Суб’єкти фінансів:

1. Держава – володіє державними грошовими ресурсами і розподіляє їх, стягує платежі, податки, формує бюджет.

2. Підприємства, установи, організації всіх галузей економіки, які отримують грошові кошти від держави чи споживачів, витрачаючи на оплату праці, податки, виробництво, тощо.

3. Населення – отримує грошові кошти від держави, п-ств у вигляді зарплати, пенсій, стипендій, грошової допомоги і витрачають їх на власні потреби та на створення нагромаджень.

4. Міжнародні організації.

Сфери фінансів:

1. Державні фінанси – сукупність економічних відносин стосовно розподілу та перерозподілу ВВП і НД, що виникають під час формування та використання централізованих фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

2. Фінанси підприємств – різноманітні фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються для виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг у різних галузях економіки.

3. Фінанси домогосподарств (населення) – економічні відносини стосовно формування і використання фондів грошових коштів з метою забезпечення матеріальних і соціальних умов життя членів домогосподарств та їх відтворення.

Характерні ознаки фінансів:

- обмінно-розподільний характер;

- рух вартості від одного суб’єкта до іншого;

- грошова форма відносин;

- формування доходів і здійснення видатків;

- еквівалентний (за призначенням) характер обміну та розпо-ділу і нееквівалентний перерозподілу.

Фінанси є економічною категорією, тому що вони є складовою частиною господарювання як економічні відносини, головним засобом, інструментом управління економікою, що регулює виробництво і споживання. Інструментами регулювання економіки виступають: зарплата, ціни, бюджет, кредит, податки, інвестиції, пенсії, стипендії, грошова допомога.

Фінанси є вартісною категорією тому що вони втілюють грошову суть товарів, економічних процесів, грошові відносини суб’єктів господарювання.

Фінанси – це розподільча категорія, вони як система економічних відносин служать інструментом розподілу і перерозподілу суспільного продукту, тобто, що виробило людство між різними галузями виробництва, між сферами – матеріальною і нематеріальною, між верствами населення.

Фінанси – це історична категорія. Разом із змінами суспільних формацій, розвитком людства, економіки змінювались фінансові відносини, напрямки, системи нагромадження, розподілу, використання фінансів, змінювалась і сама фінансова система.

Функції економічної категорії є її внутрішніми властивостями, які виявляються у процесі практичної діяльності, а, отже, і призначення фінансів виявляється через її функції.

Функції фінансів – прояв суті даної категорії в дії, специфічні способи вираження притаманним фінансам властивостей, показують, у який спосіб реалізується суспільне призначення фінансів як економічної категорії.

Переважна більшість вітчизняних науковців і практиків визнають, що фінансам притаманні дві основні функції – розподільна та контрольна.

Розподільна функція полягає в тому, що за допомогою фінансового механізму розподіляється та перерозподіляється вартість НД між різними суб’єктами господарювання та напрямами цільового використання.

Об’єктами розподілу є: ВВП, національне багатство, зовнішні надходження.

Суб’єкти розподілу: держава, юридичні особи, домогосподарства та фізичні особи, міжнародні організації та інші держави.

Розподільна функція охоплює дві стадії – первинний розподіл НД і вторинний розподіл (перерозподіл) НД.

Первинний розподіл – розподіл доданої вартості і формування первинних доходів суб’єктів, які беруть участь у створенні ВВП. Первинними доходами на цьому етапі є: зарплата – у фізичних осіб, прибуток – у юридичних осіб, прибуток державного сектору економіки, надходження від державних послуг, ресурсів, угідь, непрямі податки – у держави.

Внаслідок первинного розподілу не утворюються суспільні грошові фонди для забезпечення економічних, соціальних і політичних функцій держави, здійснення соціального захисту населення.

Перерозподіл полягає у створенні й використанні централізованих фондів і є завершальною стадією реалізації розподільної функції фінансів.

В результаті перерозподілу формуються вторинні доходи – це доходи, одержані в галузях невиробничої (бюджетної) сфери: освіта, медицина, оборона.

Отже, фінанси беручи активну участь у розподілі і перерозподілі створеної вартості сприяють трансформації пропорцій, які виникають під час її первинного розподілу, в пропорції кінцевого використання.

Контролююча функція полягає в тому, що за допомогою фінансів можна перевірити стан розвитку народного господарства, ефективність діяльності підприємств, використання грошових ресурсів. Виконання цієї функції дає можливість здійснювати господарську діяльність згідно з вимогами чинного законодавства.

Основою контрольної функції фінансів є рух фінансових ресурсів, що може відбуватись як у фондовій, так і не фондовій формах з метою контролю з боку суспільства за виробництвом і розподілом ВВП на всіх рівнях господарювання за умов дотримання фінансової дисципліни.

Об’єкт контрольної функції фінансів є фінансові показники діяльності підприємств, організацій, установ.

Об’єктом фінансового контролю є фінансова діяльність підприємницьких структур, бюджетних установ та організацій, що здійснюють фінансову діяльність.

Предмет контролю – фінансові операції, пов’язані з створенням і використанням фондів фінансових ресурсів.

Види фінансового контролю: загальнодержавний, внутрішньогосподарський, незалежний.

Також побутує думка, що крім двох вище зазначених фінансам притаманна функція стимулювання (А.С. Гальчинський, П.С. Єщенко, Ю.І. Палкін).

Стимулююча функція реалізується через використання податкових пільг, зниження податкових ставок, звільнення від податків, обмеження податкової бази. Об'єктом податкових пільг є інвестиції для розвитку спеціальних економічних зон, деякі пріоритетні галузі виробництва, засоби підвищення конкурентоспроможності робочої сили. Фінансові стимули використовуються також для зміцнення договірної дисципліни (штрафи, санкції) та для стимулювання господарської ініціативи регіональної та місцевої влади.

Автори економічного словника-довідника вважають, що поряд із загальновизнаними функціями, фінанси мають забезпечити стабільність, ефективність, справедливість.

В літературі також виділяють регулюючу функцію фінансів, яка базується на правовій регламентації грошових відносин у суспільстві. Для забезпечення регулюючої функції застосовується набір фінансових інструментів, передусім податків. З їхньою допомогою держава впливає на різні сторони фінансово-економічного розвитку.

Деякі автори виокремлюють функцію акумулювання фінансових ресурсів у централізовані та децентралізовані фонди, інші співставляють її з функцією розподілу.

Отже, основними функціями, які виконують фінанси є функція мобілізації фондів коштів, функція розподілу та контролю. Вище перелічені функції відображають сутність даної категорії, специфічні властивості та призначення, як економічної категорії.