Арбітраж колишніх соціалістичних країн.

Діють Арбітражні суди при торгово-промислових палатах (ТПП) зі своїми регламентами.

Судова процедура міжнародних комерційних спорів. Якщо в експортера виникає необхідність звернутися до судової процедури проти клієнта за кордоном, він повинен здійснити складний вибір. Першим його наміром буде розпочати справу в країні боржника та отримати судове рішення, яке він може застосувати до майна боржника, що знаходиться в цій країні — національна або зарубіжна судова процедура. Можлива ситуація, коли кілька національних судів відповідно до правил судової процедури володіють юрисдикцією по одній і тій же справі. В таких випадках позивач має право вибирати місце судового розгляду, яке дає йому найбільші переваги. Коли ж позивач на законних засадах (відповідно до правил зарубіжних судів) розпочинає судовий процес у двох судах (паралельно), відповідач має право просити надання йому двох видів судового захисту або ж видання судової заборони стосовно продовження розгляду в одному із судів.

Процедура врегулювання спорів ГАТТ

ГАТТ — багатосторонній договір, що встановлює загальні правила здійснення міжнародних торгових відносин, прийнятий більше ніж 120 країнами.

Процедура врегулювання спорів.

· Повідомлення

· Консультації

· Арбітраж

· Наради експертів та робочі групи

· Доповідь

· Виконання рекомендацій і постанов

Виконання рішень. Якщо негайне виконання неможливе, надається «розумний строк» (не більше ніж 6 місяців).

Діє механізм нагляду за виконанням. Якщо рішення не виконується, право надається стороні, що зазнала збитків, зупинити застосування стосовно порушника пільг та інших зобов’язань по ГАТТ.

Виконання арбітражних і судових рішень

Шляхи виконання арбітражних рішень.

1. Добросовісне дотримання сторонами.

2. Примусове виконання:

· в тому ж порядку, що й судове рішення (відмінність полягає в тому, що спочатку необхідно отримати дозвіл суду на виконання арбітражного рішення);

· виконання згідно з Женевським протоколом і Конвенцією:

Протокол про арбітражні обмовки 1923 р.;

Конвенція про виконання іноземних арбітражних рішень 1927 р.

· виконання відповідно до Нью-Йоркської конвенції.

Конвенція про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р.

· виконання за відсутності міжнародного регулювання:

Закон про відправлення правосуддя 1920 р.

Закон про іноземні судові рішення 1933 р.

Виконання судових рішень.

1. Виконання судового рішення в країні його прийняття.

2. Виконання судового рішення за межами компетенції суду, який його прийняв:

· порушення нової справи на основі прийнятого рішення в країні, в якій необхідно виконати рішення;

· реєстрація судового рішення в інших країні, а потім його пряме виконання, начебто воно було прийнято в цій країні.

Приклад.

У США згідно із Конституцією кожний штат повинен визнавати судове рішення інших штатів федерації.

 

Торговий звичай — це широковідомий порядок ділових відносин визначеної сфери діяльності, який прийнятий у національних об’єднаннях підприємців (палатах, загальних чи спеціальних ділових об’єднаннях).

Торгові звичаї застосовуються стосовно контрагентів тоді, коли сторони контракту не врегулювали конкретний випадок, який виник у ході виконання контракту, чи тоді, коли сторони посилаються на визначені торгові звичаї безпосередньо у контракті.

· Довідково:

Торгові звичаї — правила поведінки, а не норма права. Класифікуються як умови контракту.

Торгові звичаї в англійському праві мають важливе значення, наприклад щодо тлумачення таких слів і висловів, як «відвантаження», «поточні дні», обмовка «біля» та ін. Основною ознакою торгового звичаю в американському праві є «постійність дотримання». У французькому праві ознаками звичаю є одноманітність, постійність дотримання, повторювання, відома тривалість дії в числі та просторі, визначеність, допущена законодавством, несуперечність публічному порядку.

Звичаї повинні відповідати таким вимогам:

1) мати характер загального правила;

Приклад.

А — оператор транспортного термінала, застосовує звичай порту, де він знаходиться, до В — зарубіжного перевізника. В зв’язаний цим місцевим звичаєм, якщо він має характер загального правила, тобто постійно застосовується стосовно всіх клієнтів, незалежно від місця їх знаходження чи національності.

2) бути достатньо відомими у відповідній сфері торгівлі;

3) бути визначеними щодо свого змісту;

4) бути розумними.

Приклад.

У торгівлі конкретним товаром діє звичай, відповідно до якого покупець не може зважати на недоліки товару, якщо це не підтверджено міжнародно визнаним інспекційним агентством.

Коли покупець А приймає товари в порту призначення, єдине відповідне агентство цього порту бастує. Виклик іншого подібного агентства з сусіднього порту призведе до великих затрат. Застосування торгового звичаю у даному разі було б нерозумним. До того ж можна зважити на недоліки, виявлені ним, навіть якщо вони не були підтверджені міжнародно визнаним агентством.

Загальні правила застосування торгових звичаїв.

1. Сторони пов’язані будь-яким звичаєм, відносно якого вони домовились, і практикою, яку вони встановили у своїх взаємних відносинах.

2. За відсутності домовленості про інше вважається, що сторони мали на увазі використання в їх контракті звичаю, про який вони знали чи повинні були знати та який широковідомий у міжнародній торгівлі.

Про торгові звичаї можна дізнатися з різних джерел (рис. 5).

Рис. 5. Джерела торгових звичаїв