Міжнародний комерційний контракт: сутність та принципи

Тема 9. Міжнародний комерційний контракт.

1. Міжнародний комерційний контракт: сутність та принципи.

2. Укладання міжнародного комерційного контракту.

3. Структура і зміст міжнародного комерційного контракту.

4. Виконання міжнародного комерційного контракту.

5. Врегулювання міжнародних комерційних спорів.

 

Міжнародний комерційний контракт: сутність та принципи

 

Міжнародний комерційний контракт (МКК) — це правова форма, що відображає МКО; договір (угода, пакт, конвенція) між двома або кількома контрагентами, які знаходяться в різних країнах, про обмін товарами, послугами та результатами творчої діяльності.

Міжнародним визнається контракт для партнерів, які знаходяться в різних країнах, але:

· якщо контрагенти різної національної (державної) належності знаходяться на території однієї держави (наприклад, філії компаній різних країн), контракт не визнається міжнародним;

· якщо контрагенти однієї державної належності, але знаходяться на території різних країн, то контракт визнається міжнародним;

Таке тлумачення міжнародного контракту визначене в Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 р.) та у новій Гаазькій Конвенції про право, яке застосовується в договорах міжнародної купівлі-продажу (Гаага, 1985 р.).

Поняття «комерційні контракти» повинно розумітися, по можливості, ширше з тим, щоб включити не тільки підприємницькі договори про поставки чи обмін товарами і послугами, але також й інші типи економічних договорів, таких як інвестиційні, контракти про надання професійних послуг і т. д.

Усе вищезгадане визначає основні ознаки міжнародного комерційного контракту, а саме:

· контрагенти знаходяться в різних країнах;

· товар перетинає кордон, якщо це матеріальний об’єкт (виняток — реекспортна операція, коли товар не завозиться в країну реекспорту);

· розрахунки в іноземній валюті (виняток — товарообмінні операції);

· комерційний характер.

Згідно з теорією договору контракт — це узгодження волі двох або кількох суб’єктів з метою виникнення, зміни або зупинення відповідних обов’язкових відносин (обов’язків). Звідси — правове визначення МКК.

Міжнародний комерційний контракт — узгодження волі, досягнуте в ході переговорів контрагентами МКО про основні умови взаємних обов’язків.

МКК виконує такі функції:

· юридично закріплює відносини між партнерами, надаючи їм характер обов’язків, виконання яких захищене законом;

· визначає порядок, способи і послідовність здійснення дій партнерами;

· передбачає способи забезпечення обов’язків.

Основними принципами МКК є:

· свобода контракту;

· обов’язковість контракту;

· добросовісність і чесна ділова практика.

Свобода контракту — це основний принцип укладання контрактів, який виражається в свободі регулювання відносин відповідно до законодавчих норм держави.

Цей принцип повинен виражатися в такому: вільне рішення про укладення чи неукладення МКК; вільний вибір контрагентів; вільне визначення змісту майбутнього МКК; вільне вирішення питання про спосіб і форму укладення МКК; свобода зміни контракту в цілому чи окремих його положень; право вирішувати питання про розірвання контракту.

Так, щодо свободи укладання МКК з будь-яким партнером, то держава в суспільних інтересах може прийняти рішення про виняток деяких секторів економіки зі сфери вільної конкуренції. В таких випадках відповідні товари чи послуги можуть бути куплені тільки в одного постачальника, який у більшості випадків є державною організацією і може бути зобов’язаний чи незобов’язаний укладати контракт з будь-яким партнером.

Відносно вільного визначення змісту МКК, то можна відмітити імперативний характер прийнятих державою законодавчих норм (антитрестовське законодавство, валютний контроль або регулювання цін і т. д.). Усі вони впливають на визначення змісту МКК. Наприклад, у сфері транспорту встановлено обов’язок укладання страхового контракту як гарантії відповідальності за збитки, спричинені третій особі зі сторони власників особистих автомобілів.

Обов’язковість контракту. Належним чином укладений контракт є обов’язковим для сторін. Це — наслідок свободи укладення контракту так само, як і правило, згідно з яким укладений контракт повинен виконуватися відповідно своєму змісту.

Сторони узгодили волю і розробили для себе правило, яким врегулювали конкретні взаємні відносини. При цьому відповідно до норм закону мали можливість врегулювати свої відносини за власним бажанням, виходячи зі своїх інтересів. Але цей контракт може бути змінений або розірваний згідно з його умовами або узгодженням волі всіх сторін.

Добросовісність і чесна ділова практика — це обов’язок сторін протягом чинності контракту, включаючи і процес переговорів, діяти згідно з добросовісністю і чесною діловою практикою. Тобто сторони не можуть виключити або обмежити названий принцип у контракті. Добросовісність і чесна ділова практика не повинні застосовуватись за стандартами, які звичайно використовуються в рамках окремих правових систем. Такі внутрішні стандарти можуть братися до уваги, коли доведено, що вони є загальноприйнятими в різних правових системах.