Методика індивідуально-виховної роботи

 

Методика індивідуально-виховної роботи – це сукупність форм, методів й порядок їх застосування. Методика кожного субєкта індивідуально-виховної роботи можуть різнитися, бути авторськими, але ж їх обов’язковими діями повинні бути такі:

а) вивчення військовослужбовця з метою визначення найбільш ефективних форм та методів впливу на нього;

б) планування, організація та проведення заходів індивідуально-виховної роботи;

в)контроль та оцінка досягнутого результату роботи.

Досвід організації і проведення індивідуально-виховної роботи свідчить, що її результативність насамперед залежить від якісного індивідуального вивчення об’єкта впливу.

Вивчення особистості військовослужбовця триває протягом всієї служби. Його організація залежить від особливостей людини, реального стану справ, методичної підготовленості командира, має свої різновиди.

У процесі вивчення особистості існує чотири етапи, на кожному з яких реалізуються певні методики дослідження особистості: початковий – вивчення та аналіз документів, спостереження; діагностичний – діагностична бесіда, листування з батьками, керівниками колективу в якому працював, навчався або проходив службу військовослужбовець; дослідницький – експеримент, анкетування, тестування; узагальнюючий – узагальнення незалежних характеристик, аналіз результатів діяльності.

 

 

Рис 9.1. Процес вивчення особистості військовослужбовця

 

До колективних методів вивчення особистості відносяться анкетування, тестування, узагальнення незалежних характеристик, соціометрія. Колективні методи дозволяють отримати інформацію стосовно окремої людини за допомогою групи військовослужбовців, яка її оточує, або знаходиться в постійному з нею контакті.

Індивідуальні методи поділяються на традиційні та нетрадиційні. До традиційних методів відносяться: вивчення та аналіз документів військовослужбовця; спостереження; діагностична бесіда; анкетування; тестування; експеримент; аналіз результатів діяльності.

Основу нетрадиційних методів складають народні прикмети та узагальнені за часом певні спостереження, які останнім часом виокремлюються в окремі наукові дисципліни. До них відносяться: графологія – визначення особливостей за почерком, хіромантія – аналіз ліній на долонях; нумерологія – математичне обчислювання певних дат; астрологія – прогнозування характеру за народженням; кінеститичний – наука руху; біоритміка – визначення особливостей поведінки людини за трьома біоритмами – емоційним, фізичним, та інтелектуальним.

За отриманими результатами вивчення особистості визначається її соціальна спрямованість, прогнозується морально-психологічний стан та реальні здатності людини, плануються першочергові та перспективні цілі в проведенні індивідуального впливу.

Безпосередній індивідуальний впливна свідомість військовослужбовця проводиться з метою формування у нього певних, необхідних для службово-бойової діяльності, якостей. Графічно він поданий на рис. 9.2 так:

Рис. 9.2. Індивідуальний вплив на військовослужбовця

 

Процес індивідуального впливу повинен характеризуватись своєю систематичністю та послідовністю, реалізовуватись при проведенні будь-яких заходів, при цьому використовуються такі форми індивідуального впливу: індивідуальна бесіда, індивідуальна допомога, індивідуальний контроль, індивідуальне завдання та доручення.

Ці форми, в свою чергу, реалізуються за допомогою таких методів виховної роботи: переконання, особистий приклад, навіювання, стимулювання, заохочення, примус, тренування, змагання, самовиховання, привчання та ін.

Результат індивідуально-виховної роботи (рис. 9.3)визначається за індивідуальними та колективними показниками. Перші свідчать про досягнення військовослужбовця у службово-бойовій діяльності, такими як: оцінка службово-бойової діяльності, оцінка дисциплінованості, рівень військової майстерності, спрямованість та соціальна активність особистості, Колективні показники конкретизують результат діяльності особистості в колективі, що суттєво впливає на загальні показники службово-бойової діяльності підрозділу (рівень згуртованості колективу, наявність ідейних орієнтирів та традицій, моральний клімат в підрозділі).

Графічно це можна зобразити так:

 

Рис. 9.3. Результат індивідуально-виховної роботи

 

Не менш важливим питанням організації індивідуально-виховної роботи є облік її реузльтатів. Такий облік ведеться в особовій справі військовослужбовця, педагогічних щоденниках командирів.

Таким чином, можна зробити такі висновки: по-перше, індивідуально-виховна робота системне явище; по-друге, технологією функціонування цієї системи є послідовність дій командирів (суб’єктів) цієї діяльності з використанням певних її методів в форм; по-третє, кожен етап реалізації компонентів системи індивідуально-виховної роботи має свої особливості; по-четверте, її результати обов’язково повинні обліковуватись з визначенням та плануванням подальшої дії суб’єкта виховного впливу.