Сутність і зміст індивідуально-виховної роботи в сучасних Збройних Силах України

РОЗДІЛ 9. ІНДИВІДУАЛЬНО-ВИХОВНА РОБОТА З ОСОБОВИМ СКЛАДОМ: СУТНІСТЬ, МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ

Розвиток науково-технічного прогресу, озброєння армії сучасною технікою та зброєю, пов’язані з цим великі психологічні навантаження, які відчуває особовий склад, вимагають індивідуалізації навчально-виховного процесу в ЗС України.

Отже, одним із чинників успіху виконання службових завдань особовим складом є вміння командирів враховувати індивідуальні особливості військовослужбовців, вибирати відповідні форми, методи та прийоми впливу на них. Для успішного здійснення індивідуально-виховної роботи кожен керівник незалежно від посади чи військового звання має оволодіти її теорією і практикою.

У розділі розглядається сутність і методика організації індивідуально-виховної роботи.

Сутність і зміст індивідуально-виховної роботи в сучасних Збройних Силах України

Вишкіл і виховання воїнів до виконання навчально-бойових завдань процес дуже складний. У ньому не має прийомів і методів роботи, які б в усіх випадках однаково впливали на людей. Тому формування військового колективу не можливе без виховного впливу на конкретну особистість з урахуванням всіх її індивідуальних особливостей. Це є один з найважливіших принципів навчання і виховання.

Отже, найбільш дієвим засобом успішної підготовки військовослужбовців до виконання службових обов’язків, бойових завдань є індивідуально-виховна робота.

Вимоги і зміст індивідуально-виховної роботи з військовослужбовцями визначені в керівних документах, таких як: Конституція України, Воєнна доктрина України, Укази Президента України та Постанови Кабінету Міністрів України, Концепція виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України, Концепція гуманітарного й соціального розвитку у ЗС України, Статути ЗС України, накази та директиви Міністра оборони України, відповідних командувачів (командирів), тощо.

На сьогодні існує значна кількість визначень індивідуально-виховної роботи, які сформульовані в працях Бабенка М.С. Литтвиновського Є.Ю., Ротаня М.П., Ягупова В.В. Узагальнюючи їх погляди можна стверджувати, що сутність індивідуально-виховної роботи полягає в систематичному, цілеспрямованому, узгодженому педагогічному впливі на свідомість, почуття й поведінку конкретної особистості з урахуванням її вікових, соціальних, психологічних та інших особливостей; умов служби, побуту і відпочинку в інтересах всебічного розвитку і підготовки військовослужбовця до успішного виконання військового обов’язку.

Метою індивідуально-виховної роботи є формування у воїнів усвідомленого ставлення до військової служби, спрямувань зусилля кожного військовослужбовця на підтримання високої бойової і мобілізаційної готовності, розвиток якостей особистості, необхідних для сумлінного виконання службового обов’язку на основі глибокого і всебічного вивчення його особистості (здібностей, особливостей перебігу нервово-психічних процесів, психічних утворень, рис темпераменту, характеру, рівня розвитку емоційно-вольових якостей протягом всієї служби). Цей процес носить плановий, із заздалегідь визначеними орієнтирами, характер.

Зміст індивідуально-виховної роботи визначається її завданнями, такими як: глибоке і всебічне вивчення життєвого досвіду, індивідуальних психологічних особливостей особистості військовослужбовця; оцінка ступеня їх розвитку; визначення та оцінка результатів службової діяльності воїна; підняття рівня професійних навичок командного складу, озброєння його сучасними методами управління підлеглими; визначення і застосування форм, методів і способів індивідуально-виховного впливу на свідомість військовослужбовців; охоплення повсякденним, систематичним і цілеспрямованим виховним впливом усіх офіцерів, прапорщиків (мічманів), сержантів, старшин, солдатів і матросів; формування необхідних для службової діяльності соціально-психологічних якостей воїнів, ціннісно-мативаційних основ їх діяльності, установок на досягнення конкретних результатів; попередження на підставі знання індивідуальних особливостей військовослужбовців негативних вчинків, порушень військової дисципліни; найбільш доцільне військово-професійне використання військовослужбовців за фахом, який відповідає їх можливостям та здібностям; надання допомоги під час адаптації воїнів до різноманітних видів навчально-бойової діяльності, умов військової служби, зняття стресових станів, психологічного розвантаження після виконання навчально-бойових завдань; організація ефективного виховного впливу військового колективу на особистість кожного воїна.

Індивідуально-виховна робота являє собою складне, системне військово-соціальне явище. Система індивідуально-виховної роботи включає: засоби,об’єкти, суб’єкти (сили), технології, форми й методи індивідуально-виховної роботи

Засоби індивідуально-виховної роботи включають: технічні засоби виховання; аудіо та відеозаписи; засоби масової інформації; художню наукову та службову літературу; дії вихователя; анкети; тести; опитувальні листи; листи батьків, керівників навчальних закладів та місць роботи до призову в ЗС України; документи з особової справи військовослужбовця; вербальна (словесна) комунікація; результати діяльності військовослужбовця; усні питання (закриті, відкриті, риторичні, переломні, для обмірковування); обмін думками між військовослужбовцями стосовно об’єкта індивідуально-виховної роботи.

Суб’єкти індивідуально-виховної роботи – це особи, які її здійснюють. До них відносяться командири, начальники, офіцери структур з гуманітарних питань, актив підрозділу.

Об’єктами є усі ті особи з якими проводиться індивідуально-виховна робота. Це військовослужбовці, військовозобов’язані, члени сімей військовослужбовців.

Індивідуально-виховна робота представляє собою діяльнісний процес, який здійснюється за певною технологією. Вона включає послідовність таких дій: визначення мети і завдань; планування; визначення хто і з ким індивідуально працює; навчання практиці індивідуально-виховної роботи; вивчення і врахування індивідуальних особливостей військовослужбовців; вибір найбільш ефективних форм, методів і засобів впливу; організацію оперативної інформації про настрої, інтереси, запити особового складу; аналіз, узагальнення передового досвіду, контроль і корекцію плану.

Важливим елементом системи індивідуально-виховної роботи є її форми. „форма є зовнішнє вираження, організація внутрішнього змісту”. Формами індивідуально-виховної роботи є: індивідуальна бесіда, індивідуальна допомога, індивідуальне завдання та доручення, індивідуальний контроль.

Метод за філософським розумінням – це шлях до мети. У індивідуально-виховній роботі використовуються наступні групи методів: а) вивчення особистості: анкетування, тестування, узагальнення незалежних характеристик, соціометрія, вивчення та аналіз документів, спостереження, діагностична бесіда, експеримент, аналіз результатів діяльності, листування, графологічний, хіромантичний, нумерологічний, астрологічний, кінестетичний, біоритмічний; б) індивідуально-виховного впливу: переконання, навіювання, особистий приклад, показ, тренування, заохочення, стимулювання, примушення, змагання, самовиховання, привчання.

В основі функціоування бйдь-якої системи є його принципи. Принципи – це корінні, ґрунтовні, вихідні положення, дотримання яких обов’язкове. Досвід військової служби свідчить про те, що при проведенні індивідуально – виховної роботи необхідно дотримуватись таких принципів: повсякденна увага до кожного військовослужбовця в поєднанні з високою вимогливістю і турботою про його життя, побут, відпочинок; зв’язок процесу виховання підлеглого з життям держави, завданнями, що виконує військовий колектив; єдність індивідуального і колективного впливу на особистість воїна; дотримання почуття міри в критиці недоліків воїна та опора на його позитивні якості; конкретність, спрямованість на певного військовослужбовця; цілеспрямованість в досягненні визначених завдань виховання; оперативність, необхідність проведення виховної роботи в будь-яких умовах, швидке реагування на поведінку воїна в різноманітних ситуаціях; плановість, заздалегідь продумана система індивідуального впливу на кожного військовослужбовця.

Таким чином, індивідуально-виховна робота являє собою складний процес взаємодії об’єкта й суб’єкта, який вимагає сумлінної підготовки вихователя. Вихователь має знати основи психології та педагогіки бути взірцем у виконанні службових обов’язків і, звичайно, володіти методикою проведення індивідуально-виховної роботи.