Міністерство внутрішніх справ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
ФАКУЛЬТЕТ № 4
Кафедра цивільно-правових дисциплін
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з дисципліни «ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТОРГІВЕЛЬНО-ПОСЕРЕДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»
Для студентів факультету № 4
Дніпро - 2016
Конспект лекцій склав Є.М. Щербина – доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент
РЕЦЕНЗЕНТИ:
Савко В.В. адвокат
Галабурда Н.А. доцент кафедри адміністративного та кримінального права Дніпропетровського націонольного університету ім. Олеся Гончара к.ю.н. доцент
Конспект лекцій обговорений та схвалений на засіданні кафедрі_____________________________________________ факультету № 4
“__” _____________ 2016 р.,
протокол № ____
ТЕМА № 3 «Регулювання ТОРГОВЕЛЬНО-ПОСЕРЕДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ за допомогою логістики».
(4 години)
ПЛАН ЛЕКЦІЇ
Література
Вступ
Основи посередницької логістики
Види посередників та їх функції
Транспортні термінали як вид логістичних посередників.
Шляхи об’єднання посередників
Організація торговельно-посередницької логістики.
6. Інтегрована торговельна логістика.
Висновки
РЕКОМЕНДОВАНА Література
Правові акти.
1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 18-22. – Ст. 144.
3. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. № 1798-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 40-44. – Ст. 356 (із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2452-IV від 03.03.2005 р.).
5. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. —№29. — Ст. 377.
6. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 25. — Ст. 198.
7. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: Закон України від 23 вересня 1994 p. № 185/94-ВР // Міжнародний комерційний арбітраж в Україні: теорія та законодавство / Торг.- пром. палата України; Під заг. ред. І. Г. Побірченка. — К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2007. - 584 с.
8. Про торгово-промислові палати в Україні: Закон України від 2 грудня 1997 p. № 671/97-ВР // Голос України. - 1998. - 5 січня.
9. Про міжнародні договори України: Закон України від 29.06.2004 № 1906-IV // Відомості Верховної Ради України, 10.12.2004, № 50, ст. 540; Голос України, 03.08.2004, № 142; Урядовий кур'єр, 18.08.2004, № 155; Офіційний вісник України, 17.09.2004, № 35, ст. 2317, стор.11, код 29955/2004; Президентський вісник, 27.08.2004, № 26.
10. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23.06.2005 № 2709-IV // Відомості Верховної Ради України, 12.08.2005, № 32, ст. 422, стор.1278; Голос України, 29.07.2005, № 138; Урядовий кур'єр, 31.08.2005, № 163; Офіційний вісник України, 05.08.2005, № 29, ст. 1694, стор.48, код 33145/2005.
11. Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів. Указ Президента України від 04.04.1994 р. № 567 // Урядовий кур'єр. - 1994. -20 квітня.
12. Постанова Кабінету Міністрів України «Про надання повноважень на проставлення апостиля, передбаченого Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» від 18 січня 2003 р. № 61 // Міжнародний комерційний арбітраж в Україні: теорія та законодавство / Торг.- пром. палата України; Під заг. ред. І. Г. Побірченка. — К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2007. - 584 с.
13. Постанова КМУ від 15.02.2002 р. № 155 «Про затвердження Порядку реєстрації зовнішньоекономічних контрактів (договорів) на здійснення експортних операцій з металобрухтом» // Урядовий кур'єр. - 2002. - 15 березня.
14. Постанова КМУ від 30.03.2002 р. № 445 «Про затвердження порядку віднесення операцій резидентів при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» // Урядовий кур'єр. - 2002. - 23 квітня.
15. Постанова КМУ від 12.12.2002 р. № 1861 «Про затвердження Порядку верифікації сертифікатів про походження товарів з України» // Урядовий кур'єр. -2002. - 19.12. -С. 19.
16. Постанова КМУ від 12.12.2002 р. № 1863 «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності» // Урядовий кур'єр. - 2002. - 19.12. - С. 20.
17. Постанова КМУ від 12.12.2002 р. № 1864 «Про затвердження Порядку визначення країни походження товару, переміщується через митний кордон України» // Урядовий кур'єр. - 2002. - 19.12. - С. 20.
18. Інструкція про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затверджена наказом Міністерства закордонних справ України від 4 червня 2002 р. №113, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26 червня 2002 р. за № 535/6823 // Міжнародний комерційний арбітраж в Україні: теорія та законодавство / Торг.- пром. палата України; Під заг. ред. І. Г. Побірченка. — К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2007. - 584 с.
19. Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затверджене наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 р. № 142/5/310, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2004 р. за № 1649/10248 // Міжнародний комерційний арбітраж в Україні: теорія та законодавство / Торг.- пром. палата України; Під заг. ред. І. Г. Побірченка. — К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2007. - 584 с.
20. Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародний торговий арбітраж // Міжнародний комерційний арбітраж в Україні: теорія та законодавство / Торг.- пром. палата України; Під заг. ред. І. Г. Побірченка. — К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2007. - 584 с.
21. ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2000 року) // Урядовий кур'єр. - 2002. - №.63, 68.
22. Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ, прийнятий 28 квітня 1976 р // Міжнародний комерційний арбітраж в Україні: теорія та законодавство / Торг.- пром. палата України; Під заг. ред. І. Г. Побірченка. — К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2007. - 584 с.
23. Принципи міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА) // Міжнародний комерційний арбітраж в Україні: теорія та законодавство / Торг.- пром. палата України; Під заг. ред. І. Г. Побірченка. — К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2007. - 584 с.
24. Міжнародні правила з інкасо (публікація Міжнародної торгової палати № 550, редакція 1995 р.) // Міжнародний комерційний арбітраж в Україні: теорія та законодавство / Торг.- пром. палата України; Під заг. ред. І. Г. Побірченка. — К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2007. - 584 с.
25. Угода про загальні умови поставок товарів між організаціями держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав, підписана 20 березня 1992 р., м. Київ
Навчальна, методична та наукова література.
1. Апопий В. Проблемы становления торгового посредничества в Украине // Проблемы предпринимательства.—1999.—№6.—С.29-31.
2. Войчак А.В. Маркетинговий менеджмент: Підручник—К.: КНЕУ,1998.—268с.
3. Котлер, Филип, Армстронг, Гари, Вонг. Основы маркетинга: Пер. с англ.—2-е европ. изд.—К.; М.; СПб.: Издат. дом “Вильямс”, 1998.- 1056 с.- Парал. тит. англ.
4. Маркетинг: Учебник / Романов А.Н., Корлюгов Ю.Ю., Красиль-ников С.А. и др.; Под. ред. Романова А.Н.- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995.
5. Синяева И., Якоби А. Модель комплексной оценки рыночного потенциала торгово-посреднических структур // Ресурсы,Инфор-
6. мация,Снабжение,Конкуренция.—1998.--№1—С.25-29.
7. Додатковий матеріал із аналітичних розробок компанії “Dragon Capital”.
8. Актуальные проблемы науки и практики коммерческого права: Сб. научных статей. Вып. 5 / Под общ. ред. Попондопуло В.Ф., Скворцов О.Ю. - М.: Волтерс Клувер, 2005. - 432 с.
9. Аномалії в цивільному праві України: Навчально-практичний посібник / Відп. ред. Р.А.Майданик. - К.: Юстініан, 2007. -912 с.
10. Беляневич O.A. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти). -К: Юрінком Інтер, 2006. - 592 с.
11. Бервено СМ. Проблеми договірного права України: Монографія. - К.: Юрін-ком Інтер, 2006. - 392 с.
12. Васильченко В.В. Науково-практичний коментар Закону України „Про міжнародне приватне право”. – К.: Істина, 2007. – 200 с.
13. Венская конвенция о договорах международной купли-продажи товаров. Комментарий: — М.: Юрид. лит., 1994.
14. Винокурова Л. Ф. Зовнішньоекономічні контракти: укладення, виконання та арбітраж. Актуальні питання визначення застосовуваного права // Міжнародний комерційний арбітраж в Україні: теорія та законодавство / Торг.- пром. палата України; Під заг. ред. І. Г. Побірченка. — К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2007. - 584 с.
15. Вінник О.М. Господарське право: Навчальний посібник. – 2-е вид., змін. та доп. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 766 с.
16. Господарський кодекс України: Науково-практичний коментар / О.І. Харитонова, Є. О. Харитонов, В.М. Коссак та ін.; За ред. О.І. Харитонової. – Х.: Одіссей, 2007. – 832 с.
17. Громова Н. Внешнеторговый контракт. Учебное пособие. - М.: Юристъ, 2000. -141 с.
18. Захарченко Т. Г. Арбітражна угода як правова основа передачі спору на розгляд у міжнародний комерційний арбітраж // Міжнародний комерційний арбітраж в Україні: теорія та законодавство / Торг.- пром. палата України; Під заг. ред. І. Г. Побірченка. — К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2007. - 584 с.
19. Козик В.В., Папкова Л.А., Карп'як Я.С. Зовнішньоекономічні комерційні операції та контракти. - Львів: Оксарт, 1998.
20. Коммерческий договор: от заключения до исполнения / Сост. Л. П. Дашков, А. В. Брыгалин. — М.: ИВЦ «Маркетинг», 1995.
21. Мілаш В.С. Захисні застереження в зовнішньоекономічному договорі: Монографія. - Полтава, 2004. - 180 с.
22. Міжнародний комерційний арбітраж в Україні: теорія та законодавство / Торг.- пром. палата України; Під заг. ред. І. Г. Побірченка. — К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2007. - 584 с.
23. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. К.: Юрінком Інтер, 2005. Т. ІІ. – 1088 с.
24. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України: 2-е вид., перероб. і допов. / За заг. ред. Г.Л. Знаменськиого, В.С. Щербини; Кол. авт.: О.А. Беляневич, О.М. Вінник, В.С. Щербина та ін.;– К.: Юрінком Інтер, 2008. – 720 с.
25. Образцы договоров с комментариями. Международный коммерческий арбитраж. - Минск: «Амалея», 1997.
26. Пащенко Е.Г. Порядок заключения внешнеэкономических контрактов // Международный коммерческий арбитраж в Украине: законодательство и практика / Под общ. ред. И.Г.Побирченко. - Научно-практическое издание. - К.: Ин Юре, 2000. - С. 18-22.
27. Поєдинок В.В. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 288 с.
28. Правові основи зовнішньоекономічної діяльності. Навчальний посібник. За відпов. Ред.. Л.С. Сміяна. – К.: КНТ, 2008. – 416 с.
29. Практика МКАС при ТПП Украины. Внешнеэкономические споры. Под общ ред И. Г. Побирченко. К.: «Ин Юре», 2006. – 864 с.
30. Проблемні питання у застосуванні Цивільного і Господарського кодексів України / Під редакцією Яреми А.Г., Ротаня В.Г. – К.: Реферат, 2005. – 336 с.
31. Розенберг М. Г. Контракт международной купли-продажи. Современная практика заключения. Разрешение споров. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Книжный мир, 1998. — 826 с.
32. Розенберг М. Г. Международный договор и иностранное право в практике Международного коммерческого арбитражного суда. — 2-е изд., перераб. и доп. — М., 2000.
33. Розенберг М. Г. Международная купля-продажа товаров: Комментарий к правовому регулированию и практике рассмотрения споров — Изд. 2-е, испр. (2-й завод). — М.: «Статут», 2004. - 352 с.
34. Цірат Г. Міжнародний комерційний арбітраж: Навчальний посібник. - К: Істина, 2002. - 304 с.
35. Енциклопедія цивільного права України. К.: «Ін Юре». – 2009. – 952 с.
ВСТУП
Однією з особливостей сучасної економіки є перехід розвитку країн від так званої індустріальної економіки до сервісної. В першу чергу, це пов’язано з тим, що серед послуг перевтілюючись у рухому силу господарського розвитку, цей процес вимагає змін світогляду керівників підприємств і коректування стратегій менеджменту та логістики.
Саме послуги виявляються зараз в центрі сучасної економіки. Основними відмінностями «сервісної» економіки від індустріальної є те, що в «сервісній» зусилля підприємств спрямовані перш за все на підвищення ефекту корисності, більш повного задоволення специфічних потреб клієнта, в той час як в індустріальній виробники прагнуть максимізувати виробництво товару. В «сервісній» економіці поняття корисності ототожнюється з характером використання і з тим, наскільки система удосконалена, включаючи як матеріальний продукт, так і відповідні послуги. В індустріальній же з матеріальною продукцією. Дуже важливим в «сервісній» економіці є поняття якості, під котрим розуміють можливості виробника встановлювати і постійно підтримувати стосунки із споживачем, підвищуючи ступінь його задоволення. В індустріальній економіці під якістю розуміють уміння підприємства «добре робити свою справу». У «сервісній» економіці змінюється також стиль менеджменту, його відмінностями є гнучкість, швидкість прийняття рішень, мережна організація, свобода маневру і відкритість. В індустріальній економіці менеджмент має деякою мірою «механічний» характер, що визначається ієрархічністю структур та їх високою упорядкованістю.
Мета лекції: надати характеристику основ посередницької логістики, види посередників та їх функцій, транспортним терміналам, об’єднання посередників.
ОСНОВИ ПОСЕРЕДНИЦЬКОЇ ЛОГІСТИКИ
Основна увага в «сервісній» економіці приділяється ефективності функціонування сервісних систем.
Основною тенденцією розвитку світового ринкового механізму є укрупнення його виробничих і посередницьких структур, що може здійснюватись через їх об’єднання або поглинання одне одного.
В нових об’єднаннях створюють організаційно-економічні умови і матеріальну базу для утворення більш потужних і ефективних інтегрованих логістичних систем, котрі впливають на їх діяльність.
Сам перехід на «сервісну» економіку диктує необхідність поширення завдань і функцій посередницьких організацій, котрі сприяють підвищенню рівня сервісу.
Високий ступінь розвитку виробництва і товарного обміну робить присутність комерційних посередників у системах розподілу та товароруху самоочевидним. Виходячи з об’єктивної необхідності комерційного посередництва, слід зазначити, що, на жаль, у загальній теорії логістики логістиці комерційного посередництва, чи, як ми її називаємо, «торговельній логістиці», не приділяють достатньої уваги. Комерційне посередництво є процесом надання товаровиробникам і споживачам послуг з організації товарного обміну на еквівалентній основі.
Послуги, що надаються комерсантами споживачам, створюють умови для того, щоб матеріальні блага, вироблені у масовому порядку багатьма підприємствами, розкиданими по значній території, були б доступними у такій кількості і з такою якістю, у такому місці і в такий час, що зручні для останніх. Комерсанти беруть на себе виконання таких операцій, як складання і дроблення партій товарів, їх транспортування і зберігання, формування товарного асортименту, викладення товарів і багато ін.
Отже, можна дійти висновку, що торгівля як форма комерційного посередництва є процесом перепродажу товарів на умовах, максимально наближених до потреб товаровиробників (продавців) і споживачів (покупців). Процес торгівлі як такий переважно зводиться до фізичного переміщення товарів зі сфери виробництва у сферу споживання. «Товарорух, — на думку Ф. Котлера, — є діяльністю з планування, втілення в життя і контролю за фізичним переміщенням матеріалів та готових виробів з місць їх виникнення до місць використання з метою задоволення потреб споживачів та з вигодою для себе».
Ф. Котлер трактує категорію «товарорух» дещо розширено, що однак і не дивно для цілей здійсненого їм вивчення основ маркетингу. Для визначення сутності торговельної логістики більш придатним є поняття товароруху як процесу фізичного переміщення товарів зі сфери виробництва у сферу споживання за участі комерційних посередників. Справа в тому, що товарорух без участі комерційних посередників, суворо кажучи, не можна назвати торгівлею, тому що у цьому разі товарний обмін між виробником і споживачем здійснюється безпосередньо.
Зі зростанням ролі торгівлі в економіці посилюється й тенденція до все більш активного залучення комерсантів до процесу товарного обміну.
Посередницька логістика вирішує питання:
1) планування і організації закупівель товарів у товаровиробників (продавців);
2) планування і організації доставки закуплених товарів на бази і склади комерційних посередників;
3) організації приймання, розміщення, зберігання товарів на базах та складах комерційних посередників;
4) управління товарними запасами у сфері торгівлі;
5) планування і організації продажу товарів покупцям;
6) організації передпродажного та післяпродажного обслуговування споживачів.
Наведений перелік питань, котрі вирішує посередницька логістика, не є вичерпним, тому що їх набір визначається сукупністю зовнішніх і внутрішніх факторів торгівлі і в першу чергу формами її організації.
Кількість та сполучання комерційних посередників у капіталах товароруху може бути найрізноманітнішим. Воно визначається товарною номенклатурою, характером виробництва і споживання, географією продавців і покупців і багатьма іншими факторами. Відповідно до цього відрізняються і форми організації торговельної логістики, під якими ми розуміємо взаємопов’язані та взаємообумовлені сполучення різноманітних логістичних елементів у складі логістичних ланцюжків і систем.
Поряд з каналами товароруху однією з основних ознак класифікації форм організації торговельної логістики є галузева спеціалізація комерційного посередництва. Для двох основних секторів економіки (виробництво засобів виробництва і виробництво товарів народного споживання) можна назвати і власні моделі організації торговельної логістики. У секторі виробництва засобів виробництва — це матеріально-технічне постачання і збут, а у секторі виробництва товарів народного споживання — торгівля, яку розуміють у вузькому смислі цього слова як торгівлю товарами народного споживання.
Поступове скорочення частки матеріально-технічного постачання і збуту у загальному обсязі товарообороту підприємств сфери комерційного посередництва пояснюється різким зниженням ділової активності у сфері матеріального виробництва і значно повільнішим скороченням фізичного обсягу продажу товарів народного споживання.
З урахуванням потреби підприємств у транспортно-експедиційних послугах частина посередницьких організацій може виконувати операції з відправлення продукції і забезпечення взаємодії обслуговуваних підприємств певними видами транспорту. Це може бути інформація підприємствам про найбільш корисні і надійні варіанти перевезень, вимоги до організації постачань, котрі висувають залізничні станції, порти, автотранспортні організації за місцем відвантаження. Для підприємств також важливо отримати відомості про тарифи, зміни у правилах перевезень і про можливості здійснення доставки з мінімальними витратами. Необхідні й послуги в оформленні товарно-транспортної документації і укладенні угод на перевезення. Посередники можуть надавати і нові послуги, пов’язані з комплексним обслуговуванням замовників, враховуючи закупівлю і продаж. Перспективним є створення комплексних посередницьких організацій, орієнтованих на термінальні технології.
Використання логістики в Україні тільки починається, тому відсутня наукова методична база, котра сприяла б діяльності логістичних посередників. Необхідна підготовка матеріалів методичного, інформаційного та рекомендаційного характеру, така як інформація про особливості діяльності логістичних посередників у різних регіонах, їх прогресивний досвід, зарубіжні новації. Потрібні рекомендації щодо методів логістичного обслуговування, визначення і підвищення їх ефективності. Посередництво можливо також при розробці і реалізації пропозицій раціонального налагодження транспортно-економічних зв’язків у регіонах, з іншими регіонами, а також зарубіжними країнами. В свою чергу, регіональні органи мали б надавати підтримку в структуризації нових функцій посередницьких організацій, у відповідних структурних перебудовах цих організацій.
Залежно від рівня попиту на нові послуги можна передбачити такі напрями розвитку логістичних посередників:
1) виникнення спеціалізованих логістичних посередників;
2) переорієнтація діяльності посередників, котрі виконують комплексне обслуговування клієнтів, на термінальні технології у режимі роботи транспортних терміналів;
3) за умов територіального тяжіння до великих транспортних вузлів посередницькі організації комплексного обслуговування можуть бути базою для створення транспортно-збутових центрів, котрі за рубежем називають логістичними.
Логістичні посередники надають логістичні послуги споживачам і виробникам, формують їх господарські зв’язки. Підприємства, зайняті логістичною посередницькою діяльністю з обслуговування виробництва, можуть концентрувати функції із закупівлі й реалізації продукції, здійснюючи господарські зв’язки з виробниками і споживачами продукції, а також з надання нових видів послуг, коли вони налагоджують господарські зв’язки виробника зі споживачами.
Закордонні розробники і практики вважають, що логістичні посередники є ефективним інструментом економії фінансових та матеріальних ресурсів товароруху. Крім цього, спеціалізація посередників на логістичних послугах сприяє розвитку комплексного характеру їх діяльності, значному підвищенню їх загальної ролі у товарообігу. Логістичні посередники забезпечують всебічний облік транспортного фактора виробниками та споживачами товарів, краще використання ними транспортних засобів і послуг як в міжгалузевих, так і власних інтересах.
Розвиток посередництва в Україні пов’язаний з особливостями транспортної мережі, структури перевезень з впливом економічних реформ. Останніми роками зміцнюються зв’язки посередників з вантажовідправниками, транспортними підприємствами та вантажоотримувачами. Зростають потреби в організації міждержавних сполучень, в тому числі між регіонами країн СНД, котрі виконують логістичні посередники.
Вирішальна роль має належати посередникам в організації товароруху, крім різних оптових баз і складів. Маючи власні складські потужності, надаючи їх у використання промисловим підприємствам на орендних або комерційних умовах, координуючи експлуатацію власних виробничих і транспортних складів, посередницькі підприємства можуть виступати ініціатором проведення інвестиційної логістики розвитку складського господарства, комбінованого і комплексного використання діючих складських об’єктів. Посередницькі організації можуть органічно сполучати закупівлю й організацію товарів із забезпеченням їх фізичного руху, складування і перевезення. Це можна рівною мірою віднести до діяльності як комерційно-посередницьких фірм у сфері матеріально-технічного забезпечення, так і посередників на оптових ринках промислових і споживачів товарів.
Удосконалення організації товароруху на основі розвитку логістичної діяльності посередників сприятиме вирішенню двоєдиного завдання: підвищенню ефективності ринкової інфраструктури, економії фінансових і матеріальних ресурсів, підсиленню ролі і впливу посередницьких організацій на процеси товароруху. Розвиток посередницьких послуг у сфері товарообороту має бути взаємопов’язаний з формуванням спеціалізованих організацій нового типу, котрі будуть надавати послуги постачальникам і споживачам товароруху, або посередницьких організацій і підприємств, поєднуючи традиційні і нові логістичні послуги. Ці послуги можуть бути пов’язані зі складуванням, транспортуванням, отриманням інформації та консалтингом. До нових видів послуг слід також віднести такі, як приймання продукції на відповідальне збереження, по формуванню господарських зв’язків. Логістичні послуги не тільки значно збільшують загальний спектр послуг, що надаються, збагачують їх асортимент, підвищують заінтересованість замовників, а й сприяють поглибленню спеціалізації оптових посередників, підвищенню їх ролі на ринках товарів і послуг.
