Система безекранної інтерактивної відео проекції.

Тема 2.3. Візуальні засоби оформлення масових заходів

ПЛАН

1. «Чарівний ліхтар» (лат. Laterna magica)

Плазмові світлові екрани.

Лампові світлові екрани.

Світлодіодні світлові екрани.

Система безекранної інтерактивної відео проекції.

На початку XX століття активно починає розвиватися сценографія. В оформленні театральних вистав і театралізованих дійств використовуються нові матеріали, технічні новинки, відкриття в галузі телебачення і кіно. Творчість чеського художника-сценографа Йозефа Свободи (1920–2002) стала революційним проривом у запровадженні нових сценографічних методів в оформленні вистав. Він став піонером широкого застосування в театральному мистецтві новітніх винаходів електроніки, оптики, кінетики, започаткував використання в постановках лазера, голографії і нових типів освітлення.

До Й. Свободи проводив свої театральні експерименти із застосуванням кінозображення на сцені відомий німецький театральних режисер, теоретик театру Ервін Піскатор (1893–1966). Проявляючи неабиякий інтерес до молодого виду мистецтва кіно, режисер-новатор неодноразово застосовував в своїх виставах прийом поєднання «живого» виконання з демонстрацією уривків з хронікальних та ігрових фільмів, серед яких були і зняті спеціально для якої-небудь конкретної постановки. Так, наприклад, у Вільному народному театрі (Freie Völksbühne) у постановках «Прапори» (1924) А. Паке і «Буря над Готландом» (1927) Е. Велька вигадані події суміщались із документальними, а режисер для посилення історичного значення революційних подій у фіналі «Прапорів» вивів на сцену кінематографічне зображення спалахів червоної зірки, а в «Бурі над Готландом» подавалась сцена бесіди Леніна з матросами.

Й. Свобода став гідним послідовником новаторських ідей Е. Піскатора. Але він пішов у своїх творчих пошуках значно далі. Й. Свобода сприймав сценографію як активний, динамічний компонент дійства, що бере рівноправну, або, навіть, іноді домінуючу участь у створенні постановки і втіленні її ідеї.

Здобувши у 20 років освіту у Ремісничій столярній школі в Празі, у 26 він вже очолював постановочну частину «Великої опери 5 травня», а в 28 став художником, завідуючим постановочною і зображально-технічною частиною Національного театру у Празі. Й. Свобода з однаковим натхненням творив у різних видах театрального мистецтва – балет, опера, драма. Загалом Йозеф Свобода брав участь в створенні більш ніж 700 вистав у театрах по всьому світу, співпрацюючи з низкою провідних театральних режисерів, за що ще за життя отримав широке міжнародне визнання і найвищі нагороди за внесок у мистецтво.

Й. Свобода разом з братами Емілем[1] і Альфредом Радоками[2] у 1958 році займався підготовкою культурної програми чехословацького павільйону на Всесвітній виставці ЕКСПО-58 в Брюсселі, де вперше застосував поліекран – паралельну проекцію на велику кількість екранів, синхронізуючи при цьому окремі театральні та плівкові елементи. До чехословацьких павільйонів, де демонструвалися поліекран і «Латерна Магіка» («Laterna magika»), вишиковувались довгі черги. «Laterna magika» в перекладі з латинської означає «Чарівний ліхтар». Саме так називався спектакль, підготовлений режисером Альфредом Радоком і сценографом Йозефом Слободою для Всесвітньої промислової виставки в Брюсселі. Оригінальна шоу-програма, що поєднувала в собі елементи театрального дійства, високохудожньої хореографії і кінематографа, стала для свого часу справжньою новацією. Програма мала шалений успіх і отримала запрошення на гастролі у різні країни світу. Не дивно, що після повернення колективу виконавців і організаторів до Праги після закриття виставки, «Латерна Магіка» подарувала свою назву новоствореному неординарному і екзотичному театру, який було засновано під такою ж назвою, що відразу став надзвичайно популярною не тільки в Чехії, але і за кордоном. Через рік після успіху в Брюсселі в театру з’явилась постійна сцена в спеціально перебудованому кінотеатрі колишнього палацу Adria. З середини 1970-х років Laterna magika входить до складу Національного театру, а художнім очільником колективу став з 1973 року Йозеф Слобода. У 1992 році театр був перенесений на Нову сцену Національного театру в Празі. Це сучасне приміщення зі скляними стінами, що імітують безліч вбудованих телеекранів. Сьогодні Laterna Магіка являє собою мультимедійний театр, який користується значною популярністю серед туристів та громадян Чехії. Репертуар переважно складається з безсловесних вистав або з обмеженою кількістю мови і субтитрів.

Вистави «Латерна Магіка» були новаторськими, незвичайними і сміливими. В них застосовувалась система різних за формою екранів, розміщених в просторі, на яких проектувалося кілька чорно-білих або кольорових діапозитивів або кінострічок, що утворювали поліекран. Зображення все синхронізувалися, в результаті чого створювалась композиція з різних дій, які відбувалися на екрані. Поліекрани використовували комбінацію проекції, світла кінетики, мультимедінтх технологій, акустичних прийомів. Для сценографічного рішення використовувався весь поліморфізм сценічного простору такого синтетичного мистецтва, як театральне, що ставав в глядацькій уяві безкінечно пластичним. Головний художній принцип театру Laterna magica полягає у тому, що за допомогою конкретного поліекранного методу використовувати зображення і створювати за його допомогою драматургію постановки.

Наприклад, у виставі «Прогулянка Прагою» образи весняної Праги – її люди, її мости, сади, вулиці. З'являючись крупним планом на екранах, які розташовувались на різній висоті, вони ніби створювали портрет пражан; на центральний екран проектувалися зображення картин художників, пам'яток старовини. Твори живопису і скульптури демонструвалися на екрані, зняті з різних точок зору, з різних положень і ракурсів, в уповільненому русі. За ними з інших екранів стежили уважні очі дівчат і юнаків, що оточували центральну проекцію. Ці очі то відступали, то збільшувалися до найкрупнішого плану, і складалося враження руху людей, які відступають від предмета, або наближаються до нього, щоб розгледіти його краще. Таким чином простір ставав об’ємним, виразним, динамічно-дієвим і конструктивно насиченим. Латерна Магіка була театральною виставою, яка увібрала в себе поліекран, органічний синтез сценічної дії з кінематографічною образністю, музикою, співом, пантомімою, танцем та грою акторів.

За допомогою двох паралельних рядів транспортерів, які перетинали сцену поперек на різних планах, відбувалися просторові зміни в Латерна Магіка. Ці транспортери прискорювали рух акторів, доставляли і прибирали деталі оформлення. Малі поворотні кола, підйомно-опускні майданчики та інші механічні пристрої дозволяли трансформувати не лише простір, але й екран (відкривали і закривали його повністю або частково).

Драматична вистава за п'єсою «Після весілля» Д. Граніна стала однією з перших, де Й. Свобода спробував ввести принципи поліекрана. Художник задумав зробити один великий екран для цієї вистави, який був встановлений в 1960 році на сцені Національного театру в Празі. На екрані з’являлося те, що герої бачили з вікна кімнати: силует Адміралтейства, небо, заґратоване проводами, міські дахи з їжаками телевізійних антен. В одній зі сцен герої – Тоня і Ігор – дивлячись в зал, вели уявний діалог, а на екрані, ніби уві сні, з’являлися обличчя сплячих героїв, в той час як самі актори продовжували стояти по різних боках сцени і розповідати про те, що їх турбує, про що вони думають і мріють. Але ось Тоня і Ігор прийняли рішення виїхати працювати в село – актори йдуть в глиб сцени, а в цей час з екрану прямо на глядача насувається залізнична колія, швидко миготять шпали – відчуття руху створює кінопроекція.

«Одісея» (Odysseus,1987)

Засновники театру Латерна магіка передбачили багато. Але навряд чи і вони здогадувалися про те, як швидко будуть розвиватися технології, яким чином застосовуватимуться в театрі цифрові методи. Нажаль, сьогодні стало зрозумілим, що візуальна цифрова технологія не досягає якості 35-міліметрової плівки, яка забезпечує оптимальний контраст, колір та гостроту зображення, а тому саме вона використовується в кінотеатрах. У Латерна магіка досі йдуть вистави, які використовують саме цю плівку. З іншого боку, цифрові технології знижують вартість проекції. Втім, все відносне [Авт. перекл.] – каже драматург і педагог Вацлав Янечек [3]:

Спочатку поліекрани не мали такого досконалого технічного втілення і використовувалися виключно для проекції зображень і кінокадрів. Саме про такі поліекрани згадує видатний режисер естрадних вистав Іоакім Шароєв (1930–2000) розповідаючи про постановку поетичної вистави за віршами В.В. Маяковського в 1962 році: «П'ять великих екранів, що то з'являлися, то піднімалися і зникали, були змонтовані на сцені, в порталах і над сценою. Коли вони всі опускалися, їх сріблястий тон і стрімкі лінії давали відчуття чи зорельоту, чи то фантастичної "машини часу". На екрани проектувалися кінокадри – на один, на три або на всі п'ять (Тоді... поліекран справляв колосальне враження.) Кінодія переносилася з екрану на екран, тривала на сцені, знову поверталася на екрани. Динаміку доповнювали три сценічних кола, що знаходилися одне в іншому (точніше, коло і два кільця). Кола весь час були в русі і в поєднанні з поліекранами створювали ефект стрімкого розвитку дії. У кульмінаційних сценах включалися додатково 12 проекторів, подаючи зображення на високу сферичну стелю зали» [Авт. перекл.] [Цит. за[4]].

Тодішні проекційні екрани відійшли в минуле. Загалом сьогодні до візуальних засобів в області сучасного постановочного видовищного мистецтва прийнято відносити, насамперед, ті пристосування і прилади, які допомагають глядачеві в деталях спостерігати, що відбувається на сцені, і одночасно є вагомим елементом декорації. Сьогодні підчас проведення великих святкових заходів, естрадних шоу, концертів з великою кількістю глядачів стали активно використовуватися електронні повнокольорові відеотабло, панно, екрани. Сучасні світлові екрани поділяються на плазмові, лампові і світлодіодні.

Плазмові екрани придатні скоріше для невеликих закритих приміщень – їх ефективність серйозно обмежена розмірами, тому вони в основному сьогодні використовуються в клубах, на виставках і презентаціях.

З ламповими екранами пов'язано багато цікавого і навіть неймовірного. До кінця 80-х років це були майже єдині системи масового використання в зовнішній рекламі. З’являються вони і на естраді. Виступи групи U2[5] під час турне містами Америки були оформлені трьома ламповими "відеопанно" розмірами більше ніж 12м на 16м кожне і загальною площею більше 600 м2. Оформлення концерту збиралося або на стадіонах, або просто в полі, а потім розбиралася і перевозилося до наступного міста.

Але після появи синього світлодіода здавалося, що світ просто про них забув. Лише через два роки з'ясувалося, що нові світлодіодні технології не вирішують усіх завдань, і самі мають масу проблем. Тут-то в світі знову згадали про лампові екрани. Сталося найдивніше! Виявилося, що за ці два-три роки лампові екрани – настільки змінилися, що за багатьма параметрами і в цілому ряді напрямків стали набагато ефективніше і надійніше, ніж найсучасніші і дорогі світлодіодні екрани.

Нині це єдиний тип електронних екранів, здатний працювати в умовах різко континентального клімату (від – 60° C до + 50° C), причому цілодобово протягом 5-10 років, при будь-якій погоді. Зміни торкнулися навіть лампочок – тепер вони і яскравіше і мають напрацювання на відмову більше 20000 годин, тобто більше 3 років безперервної роботи!

Головна особливість повнокольорових лампових екранів нового покоління полягає в тому, що, чим більше розмір, тим краща вся система в цілому – і за роздільною здатністю екрану, і за ефективністю рекламного та інформаційного впливу. При цьому, зменшується середня ціна за 1 м². Очевидно, що практично у всіх випадках, коли планується використовувати екран великих розмірів (наприклад 9х12 м, особливо це стосується дахових установок, де менші розміри просто безглузді) для інформаційної або рекламної діяльності на вулицях, центральних магістралях, майданах, стадіонах, на масштабних концертах і мітингах, найоптимальнішим рішенням є вибір повнокольорових лампових екранів нового покоління.

Світлодіодні екрани

Сьогодні лідируючі позиції займають світлодіодні екрани. Технологія, що не знайшла застосування в домашніх умовах (відтворюване на таких екранах зображення сприймається як цілісне лише з відстані 30-50 м), чудово застосовується в умовах великих відкритих і закритих просторів. Світлодіоди – один з найбільш ефективних джерел світла. За світловою віддачею вони в п'ять разів перевершують лампи накалювання, але розробники продовжують працювати над збільшенням цього показника. Саме тому світлодіодні екрани успішно використовуються в оформленні шоу-вистав та спортивних заходів.

Ще не так давно світлодіодні екрани використовувалися в основному всередині приміщень і не були повнокольоровими. Це пояснювалося тим, що на ринку відсутні досить яскраві світлодіоди, а світлодіода синього кольору світіння взагалі не існувало. Проте кілька років тому технології провідних виробників світлодіодів дозволили створити досить яскравий синій світлодіод, а також істотно підвищити яскравість існуючих червоного і зеленого світлодіодів. Особливих успіхів у цьому напрямку досягли японці. Вони по праву вважаються еталоном якості і застосування передових технологій. Застосування цих світлодіодів є умовою отримання чіткої, контрастної, однорідної і збалансованої за кольорами картинки на світлодіодному екрані.

Світлодіоди.

Сьогодні світлодіодні екрани за масштабами аналогічні ламповим екранам, проте мають в 1,5-2 рази кращу роздільну здатність, більш високу яскравість, контрастність і чистоту кольору та вдесятеро менше енергоспоживання. Крім цього, треба відзначити, що ресурс світлодіодів в кілька разів вище, ніж у ламп накалювання. У сучасних лампових екранів ресурс становить не більше 3 років, після чого, як правило, замінюються всі лампи. Світлодіодний екран може працювати 8-10 років без заміни випромінювачів і при цьому скільки-небудь помітного зменшення яскравості не спостерігається. Однією з основних характеристик світлодіодного дисплея є крок – відстань між сусідніми пікселями. Зараз випускаються світлодіодні дисплеї з кроком від 3 мм і вище. Чим більше крок пікселів світлодіодного дисплея, тим більші мають бути його розмір і відстань, з якої передбачається дивитися на зображення.

При експлуатації світлодіодних модулів використовується єдиний керуючий контролер, до входів якого можна підключати до 4 стандартних джерел відео або комп'ютерного сигналу одночасно. "Картинка" кожного джерела показується в окремому вікні. Це вікно вільно масштабується і позиціонується на екрані дисплея. Управління розташуванням вікон на екрані відбувається в режимі реального часу або застосовуються програмні установки. При найпростішому варіанті використовується контролер з єдиним входом, зображення з якого розгортається на всю поверхню екрану світлодіодного дисплея. Великі екрани використовуються як елемент оформлення сцени, для показу відеофрагментів шоу, а також, коли число глядачів перевищує кілька сотень людей, на яких ведуть відеотрансляцію заходу.

Декілька світлодіодних екранів можуть утворювати світлодіодні кабіни.

«Донбас Арена» – перша в Україні та Східній Європі спроектована і збудована відповідно до стандартів УЄФА для стадіонів категорії «Еліт». Тут було встановлено систему звуку, а також два найбільших у Східній Європі світлодіодні екрани (кожен площею 92 кв. м).

 

 

Зворотній бік світлодіодного вуличного дисплея з кроком пікселі 6 мм, що може встановлюватись по всьому периметру стадіону.

Система безекранної інтерактивної відеопроекції.

Вивчаючи питання системи відеооснащенія масових театрально-видовищних заходів за допомогою спеціальних світлових екранів, не можна обійти увагою можливості використання інтерактивної відеопроекції.

Провідне місце в світі в індустрії інтерактивної відеопроекції займає компанія німецька компанія Blue Plot, яка вже 20 років займається розробкою і виробництвом мультимедійних та презентаційних рішень. Інтерактивна відеопроекційна система PoolSystem компанії Blue Plot – програмно-апаратний комплекс, розроблений для проведення інтерактивних відео презентацій в публічних місцях. При цьому незвичайні і вражаючі візуальні ефекти просто притягують до себе перехожих або відвідувачів і захоплюють їх в інтерактивне дійство.

Проекційний апарат PoolSystem використовує як проекційний екран білу матову горизонтальну або вертикальну поверхню будь-яких розмірів. Людина, потрапляючи в зону дії Pool-System, починає індивідуально впливати на систему і проекція навколо нього «оживає», відкриваючи закриті раніше області або переміщаючи об'єкти. Ця система дозволяє в залежності від потреб підібрати потрібні ефекти і способи надання візуальної інформації, що прямо-таки притягують до себе перехожих або відвідувачів і захоплюють їх в інтерактивне шоу.

Установка системи інтерактивної підлоги.

Програмно-апаратний комплекс включає в себе проектор, закріплений за допомогою спеціального кріплення, інфрачервоні датчики, акустичну систему, а також керуючий комп'ютер із попередньо встановленим програмним забезпеченням компанії Blue Plot. Ця система дозволяє підбирати ефекти і способи подання інформації в залежності від потреб замовника.

В даний час можливе використання декількох варіантів ефектів PoolSystem. При використанні ефекту Appearing, на шляху людини з'являються різні об'єкти (наприклад, розпускаються квіти), дуже гарний ефект. Fluid являє собою імітацію води (зображення «дна») з анімаційними об'єктами – «рибками». В оформленні ефекту відтворені найдрібніші подробиці – блиск води, риби відпливають від людини при її появі, можна почути звуки води. У ефекті Blending використовуються два зображення: при контакті людини з проекцією верхнє зображення «розчиняється», показуючи глядачам нижню картинку. Ефект Particle являє собою незвичайні інтерактивні анімаційні картинки, наприклад, що імітують опале листя, яке при наближенні людини розлітається, відкриваючи підкладку. Ефект Football імітує футбольне поле і веде облік голів. З ефектом Snow, коли людина рухається, то під його ногами розлітається сніг, таким чином відкриваючи нижній шар зображення. Ефект Flip дозволяє повертати зображення клітинами або смугами, дуже вражаючий ефект. PoolSystem постійно працює над створення нових інтерактивних спец ефектів[6].

Подібна мультимедійна презентаційна система відмінно впишеться в будь-яку концепцію презентації продукції, з успіхом може застосовуватися як в рекламно-виставкових цілях, так і на концертно-естрадних заходах, зокрема, на корпоративних святах.

Питання для самоконтролю.

1. Яка роль Й. Свободи в історії національного театру Праги?

2. У чому полягає новизна художньої концепції в оформленні вистав «Латерна Магіка»?

Завдання для самостійної роботи.

1. Порівняйте можливості сценічного використанні плазмових та лампових екранів.

2. Запропонуйте режисерське рішення постановки естрадного номера із застосуванням різних варіантів ефектів інтерактивної проекції.

Тести

1. Як називалася новаторська шоу-програма, що поєднувала в собі елементи театрального дійства, високохудожньої хореографії і кінематографа, підготовлена режисером А. Радоком і сценографом Й. Слободою для Всесвітньої промислової виставки ЕКСПО-58 в Брюсселі?

а. «Буря над Готландом» (1927) Е. Велька

б. «Laterna magika» («Чарівний ліхтар»)

в. «Прогулянка Прагою»

г. «Після весілля» Д. Граніна

2. Де вперше з метою театралізації заходу був застосований поліекран – паралельна проекція на декілька екранів при синхронізації живого виконання і плівкових елементів?

а. У Вільному народному театрі (Freie Völksbühne) у виставі «Прапори» (1924).

б. У 1958 році у культурній програмі чехословацького павільйону на Всесвітньої промислової виставки ЕКСПО-58 в Брюсселі.

в. У драматичній виставі за п'єсою «Після весілля» Д. Граніна (1960) на сцені Національного театру в Празі.

г. У постановці поетичної вистави за віршами В.В. Маяковського (1962) видатного режисера естрадних вистав І. Шароєва.

3. Як називаються пристосування і прилади в області сучасного естрадного постановочного мистецтва, які допомагають глядачам в деталях спостерігати за тим що відбувається на сцені, і одночасно є суттєвим елементом декорації?

а. Візуальні засоби

б. Плазмові екрани

в. Декорації

г. Інтерактивна проекція

4. На які категорії поділяються сучасні світлові екрани?

а. Плазмові, світлодіодні

б. Проекційні, телевізійні

в. Чорно-білого та кольорового зображення

г. Плазмові, лампові, світлодіодні

5. Які сценічні екрани придатні скоріше у невеликих закритих приміщеннях і тому вони використовуються переважно в клубах, на виставках і презентаціях?

а. Лампові екрани

б. Світлодіодні екрани

в. Плазмові екрани

г. Телевізійні екрани

6. Використання якого екрану зображено на малюнку?

а. Лампового

б. Світлодіодного

в. Плазмового

г. телевізійного

7. Які візуальні прилади найефективніше застосовується в оформленні шоу-вистав в умовах великих відкритих і закритих просторів, оскільки відтворюване на них зображення сприймається як злите з відстані 30-50 м?

а. Телевізійні екрани.

б. Світлодіодні екрани.

в. Плазмові екрани.

г. Лазерні проектори.

Відповіді