Анатомо-фізіологічні особливості органів дихання

АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КІСТКОВО-М’ЯЗОВОЇ СИСТЕМИ

Кісткова система

В скелеті людини розрізняють більше 200 кісток. Виділяють 4 основні види кісток:

- трубчасті,

- губчасті,

- плоскі,

- змішані.

Основні компоненти кісток: клітини, органічний матрикс, мінеральні речовини. Кісткова тканина дитини містить більше води, чим у дорослих.

В перші роки життя відбуваються інтенсивні процеси переформування кісткової тканини. У дітей раннього віку переважає хрящова тканина. У новонародженого кістки черепа, діалізи трубчастих кісток складаються з кісткової тканини, епіфізи стегнової та великогомілкової кістки, п’яткова, тіла хребців мають лише точки окостеніння. Сукупність точок окостеніння у дитини – «кістковий вік» та характеризують рівень біологічного розвитку.

Інтенсивний ріст та переформування кісткової тканини підтримуються масивним кровопостачанням, що призводить до більш частому розвитку гематогенних остеомієлітів, чим у дорослих.

Повздовжній ріст відбувається за рахунок розвитку хрящової тканини в метаепіфізарних зонах (зони росту), які страждають при патологічних процесах (рахіт, остеомієліт, ревматоїдний артрит), тривалому застосуванні гормональних препаратів.

Поперечний ріст кісток забезпечується надкісницею, яка у дітей має більш виражену товщину та функціональну активність. При травматичних пошкодженнях в якості захисного фактору (переломи без зміщення кісткових фрагментів по типу «зеленої гілки»).

Від народження до 2 років життя активно перебігають процеси остеосинтезу трубчастих кісток із зовнішньої сторони та розсмоктування кісткової тканини з боку кістково-мозкового каналу. До 2-3 років розвивається кісткова тканина із пластинчатою будовою. Після 2 років до пубертатного віку швидкість росту та трансформація кісткової тканини знижується. В цей час спостерігають переважання остеосинтезу над резорбцією, що призводить до потовщення стінок діалізів. До 12 років кісткова тканина має пластинчато-трабекулярну будову з каналами остеону – гаверсовими канальцями.

Череп дитини після народження – стріловидний, вінцевий, потиличний шви закриваються до 3-4 місяців. Бокові джерельця у доношених дітей закриті. Заднє (мале) джерельце розміщене на рівні потиличних швів тім’яних кісток., він відкритий до 1-2місяців після народження. Переднє (велике) джерельце розміщене у місці з’єднання вінцевого та прокольного швів у вигляді ромбу, розміри від 3*3 см до 1,5*2 см, закривається до 1-1,5 років.

Формування зубів починається з кінця 2 місяця внутрішньоутробного розвитку. Молочні зуби прорізуються з 5 місяців. Формула визначення кількості зубів: п-4 (п- кількість місяців).

Повний молочний прикус повинен бути у дитини до 2 років. Час збереження молочних зубів та появою постійних називають періодом змінного прикусу (5-12 років). Треті моляри (зуби мудрості) з’являються у 18-25 років.

Формула оцінки кількості постійних зубів: 4*п-20 (п- роки).

Формування молочного та постійного прикусу є однією з характеристик біологічної зрілості дитини – «зубний вік».

Хребет у дітей раннього віку має виражену рухливість та гнучкість, що визначається великою кількістю хрящової тканини. Між 2 та 4 місяцями, коли дитина активно піднімає та утримує голову, з’являється передній вигин шийної частини хребта. Після початку ходьби формується вигин поперекового відділу хребта (лордоз) та грудного відділу (кіфоз).

Центр тіла у новонародженого на рівні мечовидного відростку, у ранньому віці – вище пупка, в 5-6 років – нижче пупка, в 13 років – нижче гребенців здухвинних кісток. Фіксація хребта не досконала, що зв’язано з розвитком м’язів, призводить до сколіозів та патологічної постави.

Порушення постави – відхилення хребта в сагітальній та фронтальній площині, яка визначається станом м’язового тонусу та зручність для дитини зміненої пози. Патологічна постава призводить до порушення функції внутрішніх органів

Грудна клітка у дітей першого року життя характеризується переважанням поперечного діаметру, горизонтальним розміщенням ребер та малою довжиною. Потім за рахунок росту грудної клітки в довжину та збільшення переднього діаметру опускаються передні кінці ребер. Це відбувається до 12 років. Різке збільшення поперечного діаметру грудної клітки відбувається до 12 років.

Таз у дітей раннього віку має форму воронки. Інтенсивний ріст кісток тазу відбувається до 6 років. З 11-12 років найбільш інтенсивний ріст кісток тазу відмічається у дівчаток.

Анамнез

Скарги:

- біль в кістках, суглобах, зміна конфігурації та рухливості кісток та суглобів,

- взаємозв’язок з перенесеними захворюваннями (ангіна, грип, загострення хронічних вогнищ інфекції),

- темпи росту, вік закриття джерельців, строки прорізування зубів.

Огляд

Огляд голови – наслідки рахіту (вип’ячування лобних та тім’яних бугрів, скошеність потилиці, квадратний череп). Вимірювання голови для виключення мікро-, макроцефалії – обхват голови стрічкою по потилиці та надбрівних дугах, оцінюється по вентильним таблицям, формулам. Оцінюють особливості верхньої та нижньої щелепи, кількість зубів та їх стан.

Патологічні форми грудної клітки:

- «килевидна грудна клітка»,

- «пери пневматична борозна Філатова – Гарсона» - западіння грудної клітки на рівні прикріплення діафрагми,

- серцевий горб - вип’ячування в ділянці серця,

- «воронкоподібна грудь» - западіння грудини,

- Сплющення чи збільшення грудної клітки.

Огляд хребта – наявність сколіозу, лордозу, кіфозу. Для сколіозу характерні відхилення лінії, які з’єднують остисті відростки, асиметрія розміщення плечей, ключиць, кутів лопаток. Для лордозу – западіння лінії, яка з’єднує остисті відростки хребців. Для кіфозу – вип’ячування лінії, яка з’єднує остисті відростки хребців.

М’язова система

Морфологічні особливості м’язової системи у дітей - менша товщина м’язових волокон, відносно велика кількість інтерстиційної тканини та велика кількість ядер в м’язах, сполучній тканині. Мускулатура новонародженого розвинута відносно слабко – 23%, у дитини 8 років – 28%, у дитини 15 років – 33%, у дорослих – 44%.

Для дітей періоду новонародженості та перших місяців життя характерна гіпертонія м’язів – згиначів кінцівок. Гіпертонус м’язів верхніх кінцівок проходить до 2-2,5 місяців, м’язів нижньої кінцівки – до 3-4 місяців. У новонароджених переважає маса м’язів тулуба та тонус м’язів-згиначів (внутрішньоутробна поза плода). В інші періоди переважає маса м’язів кінцівок. Сполучнотканинний каркас м’язів закінчується формуватися до 8-10 років.

Рухові нервові закінчення продовжують розвиватися на протязі перших років життя. Спочатку розвиваються м’язи шиї, плеча, передпліччя, рук. З 8-9 років у дітей укріплюються зв’язки, збільшується об’єм м’язів. Після 15 років інтенсивно розвиваються дрібні м’язи, удосконалюється точність та координація дрібних рухів.

Анамнез

Звертають увагу на:

- наявність міальгій чи гіпертрофії м’язів,

- стан м’язового тонусу (гіпо-, гіпертонус),

- в якому віці виникли,

- їх тривалість.

Огляд

Асиметрія м’язової маси визначається шляхом співставлень однойменних груп м’язів та обмірами обхвату плечей, стегон, гомілок на одному рівні (зустрічається при вродженому недорозвитку, травматичній м’язовій деформації, захворюваннях нервової системи).

Атрофію м’язів визначають при прогресивній м’язовій дистрофії, невритах, поліомієліті, артритах.

Гіпертрофія м’язів зв’язана з систематичними заняттями спортом.

Візуальна оцінка пози у здорового доношеного новонародженого виявляє зігнуті в ліктях руки, притягнуті до живота коліна і стегна. Витягнуті руки та ноги – гіпотонія.

Гіпертонус – зжаті пальці в кулак, плавникове положення рук, «когтиста лапа», атетозне положення рук - опістотонус.

Пальпація

У здорових дітей визначають пружні м’язи, однаково розвинуті на симетричних ділянках тіла. Зменшення маси м’язів, їх дряблість – патологічні відхилення. В’ялі, дряблі м’язи – гіпотонія, напруженість, щільність м’язів – гіпертонія.

М’язовий тонус верхніх кінцівок у дітей грудного віку визначають пробою на тракцію. Лежачи на спині дитину беруть за зап’ястя та обережно тягнуть на себе, щоб посадити. В першу фазу дитина розгинає руки, в другу – усім тілом підтягується. При підвищеному тонусі відсутня перша фаза (розгинання рук), при зниженому тонусі – друга (підтягування).

Дослідження пасивних рухів дозволяє оцінити тонус- обмеження чи неможливість пасивних рухів, що пов’язано з підвищеним м’язовим тонусом та враженням суглобів. Збільшення об’єму пасивних рухів «розбовтаність» (релаксація) суглобів – знижений м’язовий тонус.

Силу м’язів визначають при розгинанні кінцівок та за допомогою ручного та станового динамометру (у дітей старшого віку).

 

АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

Ніс у дітей має вузькі ходи, нижній носовий хід відсутній і формується на 4 році життя. Слизова оболонка вкрита миготливим епітелієм, тонка і ніжна, має густу сітку кровоносних судин. Слизова оболонка легко набрякає, що разом із звуженням ходів утруднює дихання. Навіть риніт може спричинити задишку. У дітей підслизова оболонка містить мало кавернозної тканини і тому до року носові кровотечі бувають рідко. Гайморова і решітчаста пазухи у новонароджених малих розмірів. Фронтальна і клиноподібна пазухи розвиваються до 7 років.

Горло відносно коротке і вузьке. Слухова труба, яка з’єднує носову частину глотки з барабанною порожниною, коротка, широка і пряма, тому легко заноситься інфекція до середнього вуха. Захисну функцію виконує лімфатичне кільце Пирогова, яке утворюють 6 мигдаликів. Мигдалики недорозвинені, їх захисна функція недосконала. Найбільшого розвитку лімфоїдна тканина досягає у 4-10 років. Це призводить до утрудненого носового дихання, формування аденоїдного типу обличчя (відкритий рот, носовий відтінок голосу). Нерідко приєднується запалення – аденоїдит.

Гортань коротка, має вузький просвіт. Хрящі малі і податливі. Слизова оболонка багата на кровоносні судини. Голосова щілина вузька (часто розвивається стеноз гортані).

Трахея має вузький просвіт. Верхній кінець у новонароджених розташований на рівні ІУ шийного хребця і з віком опускається до УІІ хребця. Трахея складається з 12-20 хрящових м’яких півкілець. Слизова оболонка ніжна, багато васкуляризована, суха.

Бронхи у дітей короткі і вузькі. Біфуркація у новонароджених міститься вище (на рівні ІІІ грудного хребця), ніж у дорослих (на рівні У хребця). Правий бронх відходить майже вертикально, а лівий під кутом 90ْ. Тому сторонні тіла частіше попадають у правий бронх. Слизова добре постачається кров’ю і суха (недостатньо функціонують слизові залози). Це призводить до порушення прохідності повітря і виникнення дихальної недостатності навіть при незначному запаленні. Бар’єрна функція недосконала (недостатній синтез імуноглобуліну А і лізоциму).

Ліва і права легені у дітей, як і у дорослих, мають 2 і 3 частини, які розвиваються нерівномірно, виділяють 10 сегментів. Альвеоли однокамерні, альвеолярні ходи широкі, нові альвеоли утворюються протягом перших 2 років життя, завершується цей процес до 8 років. Еластичний каркас альвеол розвинений слабо, тому є схильність до ателектазів.

Дихання у дітей часте і поверхневе:

- у новонароджених – 40-60 за хв.,

- в 1 рік – 30-35 за хв.,

- 5 років – 25 за хв.,

- 10 років – 20 за хв.,

- Старше 10 років – 18-16 за хв..

Об’єм дихання:

- у новонароджених – 15-20 мл,

- в 1 рік – 60-80 мл,

- 5 років – 150 мл,

- 12 років – 200-250 мл.

Хвилинний об’єм дихання:

- - у новонароджених – 600-700 мл,

- в 1 рік – 2000-2700 мл,

- 5 років – 3500-3900 мл,

- 14 років – 4800-5400 мл,

- дорослих – 6000-7000 мл.