Методи, спрямовані на здобуття знань

До методів цієї групи відносяться: слово (лекція, розповідь, пояснення, тобто усна передача інформації); показ, демонстрація (сенсорна передача та засвоєння інформації), робота з документальною інформацією (друкована передача, засвоєння та відтворення інформації).

Розглядаючи систему навчання з цієї спеціалізації, можна відзначити, що вирішення, наприклад, таких задач, як розучування окремих рухів, правильної техніки виконання рухів, методики побудови хореографії на занятті, планування та проведення самого заняття з оздоровчої аеробіки, не може відбуватися без спеціального спілкування між вчителем та учнем. Таким чином, для підвищення ефективності занять слід застосовувати професійну мову, термінологію та жести. Таке спілкування фахівці визначають як – Cueing (кьюінг).

Кьюінг – це «спосіб донесення інформації, який розкриває послідовність рухів, визначає загальні мовні та оптичні засоби, використовувані для того, щоб давати потрібні вказівки тим, хто займається, не перериваючи самого ходу заняття». Викладач застосовує таке спеціалізоване спілкування у формі вербальних (словесних, голосових) і невербальних (показ) форм комунікацій.

Вербальний кьюінг містить у собі:

- мовні визначення;

- мовні вказівки;

- мовну мотивацію.

Невербальний кьюінг визначається:

- мовою рухів;

- мімікою;

- жестами;

- вказівками та символами.

Об’єднуючи мовні та візуальні засоби сприйняття, слід зазначити, що вони повинні бути:

- чіткими;

- регламентованими часовими параметрами;

- детальними (точними) та переконливими.

Якщо визначати ефективність застосування видів кьюінгу під час занять, то перевагу потрібно віддати невербальним формам сприйняття, тому що показ вправи учні запам’ятовують легше та швидше, ніж її добротне пояснення. Головна мета показу рухів полягає у збільшенні фізичного навантаження, зменшенні інтервалу відпочинку та часу, який витрачається на пояснення вправи. Але зовсім уникати словесного пояснення при проведенні занять недоцільно. Слова-вказівки, слова-команди потрібно супроводжувати безперервним показом. Крім того, у деяких випадках під час виконання вправ необхідно рахувати, виділяти голосом акцентовані музичні звуки, використовувати одне-два слова, які включають, окрім вказівок і другорядних пояснень, мотивацію, схвалення і критику. Таке поєднання важливе, якщо тому, хто веде заняття, необхідно одночасно давати кілька вказівок. Наприклад: проводити зворотній відлік ритмів та одночасно інформувати відвідувачів про початок нового руху; створювати емоційний фон заняття, показуючи при цьому жест, який засвідчує початок виконання вивченої танцювальної комбінації тощо.

Визначивши загальний час використання на занятті вербальних і невербальних форм сприйняття, можна отримати їх відсоткове співвідношення: слова – 10–15 %, показу – 85–90 %.

Доповнивши перелік ознак вербального кьюінгу, виділяємо наступні вказівки:

- щодо виконання одного руху із встановленням наступного руху;

- щодо визначення напрямку рухів;

- щодо вихідних положень тулуба;

- щодо положень рук і ніг;

- щодо зміни ведучої ноги;

- щодо завчасного визначення зміни рухів;

- щодо кількості повторів вправи;

- попередження та підготовки учасників занять до наступних рухових дій;

- вказівки, спрямовані на корекцію дій тих, хто тренується.

Пропонуємо вказівки та рекомендації стосовно невербального кьюінга:

- жести повинні бути чіткими, такими, що легко сприймаються оптично тими, хто займається, незалежно від їхнього розташування на танцювальному майданчику;

- необхідний завчасний, попередній показ рухових дій;

- показ вправ мусить бути зрозумілий, легко запам’ятовуватися;

- жести – змістовними, але недовготривалими, тобто кьюінг не повинен бути перенасиченим;

- показ вправ проводити з дотриманням вимог щодо їх технічного виконання;

- доцільно застосовувати мімічний кьюінг у вигляді, наприклад, посмішки, «кивка» головою тощо;

- для підвищення уваги та концентрації у тих, хто займається, потрібно застосовувати поряд із звичайними руховими дійми виразні рухи тіла, не порушуючи при цьому техніку виконання та контакт з групою.

На сьогодні використання вербальних і невербальних форм спілкування під час занять оздоровчої аеробіки набуло звичного характеру, але велика кількість фахівців у практичній діяльності часто вдається до потужного арсеналу слів і словосполучень іншомовного походження, не володіючи, як правило, знанням англійської мови та вимови. Тому, на нашу думку, під час заняття тренер повинен на свій розсуд застосовувати терміни, пам’ятаючи про повне порозуміння між викладачем і відвідувачем. До того ж він має вільно орієнтуватися як у гімнастичній, так і у фаховій термінології.

Велика роль візуальних вказівок у практиці оздоровчої аеробіки призвела до широкого застосування інтернаціональних символів-жестів, які представлені у табл. 2.

Таблиця 2