Об’єкт, предмет та методи організації виробництва.

Тема: Організаційні основи виробництва

ПЛАН

1. Роль організаційного фактора в розвитку ринкової економіки.

2. Об’єкт, предмет та методи організації виробництва.

3. Розвиток науки про організацію виробництва.

Проблемні питання:

- В чому полягає об’єктивна необхідність вдосконалення організаційних основ виробництва на підприємствах України в сучасних ринкових умовах?

- Чому перед підприємствами постає питання впровадження найоптимальнішої організації виробництва? Як досягти її?

 

 

Основна література:

1. Семенов Г.А. Організація і планування на підприємстві: Навчальний посібник. – 2006. с. 129-150

2. Егупов Ю.А. В.В. Органіація виробництва на промисловому підприємстві: Навчальний посібник. – 2007. с.126-156

3. Петрович Й.М. Органіація виробництва: Навчальний посібник. Друге видання,.випр. і доп. – К.: «Каравела»; Львів: «Новий світ - 2000», 2001. с.156-169;

 

Додаткова література:

4. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. Збірник практичних задач і конкретних ситуацій: Навчальний посібник. -2000. с.136-137.

Ключові терміни і поняття:

Організація виробництва, раціональна організація, методологія і методи організації виробництва, «фабричний кодекс», «фордизм», безперервно-потокова організація, розчленування технологічного процесу, поділ праці, потоковість виробництва.

Роль організаційного фактора в розвитку ринкової економіки.

 

Основою успішної діяльності суспільства є виробництво матеріальних благ. У структурі галузей матеріального виробництва одне з провідних місць посідає промисловість. У ній функціонують десятки тисяч підприємств, а створена валова додана вартість у загальному її обсязі складає понад одну третину.

Стабільність господарської діяльності підприємства багато в чому залежить від рівня організації виробничого процесу. Процес виробництва, здійснюваний на будь-якому підприємстві, передбачає наявність трьох факторів (складових): засобів праці, предметів праці і робочої сили, що володіє професійно-кваліфікаційними навичками.

Єдність зазначених складових є невід'ємною умовою здійснення виробничого процесу. Однак наявність цих факторів без організації раціональної їхньої взаємодії ще не гарантує економічну ефективність виробництва.

Ефективне функціонування промислового підприємства передбачає внутрішню узгоджену взаємодію усіх виробничо-господарських ланок у просторі і часі, а також їхню адекватну взаємодію із зовнішнім середовищем, спрямовану на забезпечення конкурентоспроможності виробленої продукції.

Організація виробництва — це сукупність принципів, форм і методів, які забезпечують раціональне поєднання і використання в просторі і часі всіх складових процесу виробництва з метою виготовлення продукції (виконання робіт, послуг) необхідної якості та кількості з мінімально можливими витратами.

Реалізація зазначених завдань в сучасних умовах припускає наявність у підприємства необхідної виробничої й організаційної гнучкості, що проявляється в його здатності в найкоротший термін перебудуватися на випуск нових видів продукції. Тільки в цьому випадку підприємство спроможне забезпечити стабільне і стійке становище на ринку товарів і послуг.

Виробнича гнучкість промислового підприємства проявляється у:

Ø швидкій зміні номенклатури й асортименту виробленої продукції у відповідь на запити споживачів;

Ø раціональній організації виробничого процесу;

Ø зростанні сприйнятливості виробництва до інновацій;

Ø скороченні до мінімуму кількості рівнів управління;

Ø використанні ресурсозберігаючих технологій;

Ø скороченні до мінімуму виробничих запасів;

Ø зниженні тривалості виробничого циклу.

 

Об’єкт, предмет та методи організації виробництва.

Будь-яка наука має свій об'єкт і предмет вивчення. У теоретичному осмисленні об'єкт науки трактується як частина матеріального світу, що привернула увагу дослідника. У цьому сенсі об'єктом наукової дисципліни «Організація виробництва на промисловому підприємстві» є відносини управління виробництвом як складною динамічною системою.

В узагальненому трактуванні предмет є поняття, що означає визначену цілісність, виділену в процесі практичної діяльності, їй властива певна якісна специфіка, яка дозволяє визначити змістовні відмінності окремих областей знання. Між іншим, будь-яка наука об'єктивно розвивається, спонукувана реаліями практичного застосування її результатів. Розширюється і внутрішній зміст предмета тієї чи іншої наукової дисципліни. В аналізі взаємодії з об'єктом наукової дисципліни, що розглядається, її предмет вивчає закономірності розвитку даної форми матерії. Іншими словами, предметом курсу є система управлінських впливів у процесі формування і функціонування підприємства як виробничої системи.

Взаємодія об'єкта і предмета дисципліни проявляє себе у взаємозв'язку понять організації і управління виробництвом. У реалізації цілей виробництва організація визначає оптимальне поєднання усіх факторів виробництва в просторі і часі, а управління — координує діяльність персоналу. їх єдність дозволяє адекватно реагувати на будь-які зміни керованої системи. З позицій системного аналізу організація і управління розглядаються як властивості багаторівневих,багатокомпонентних систем, поняття «організація» характеризує стан системи, а «управління» ~ зміну характеристик її стану. Саме на їхньому об’єднанні і побудовано вивчення основних розділів.

 

Мета і завдання

Метою о рганізації виробництва, є формування й узагальнення накопичених знань, реалізація яких у практичній діяльності дозволить оптимізувати використання всіх елементів виробництва з метою досягнення максимального ефекту при мінімальних витратах ресурсів. Відповідно до поставленої мети даний курс дозволяє вирішити низку виробничих завдань, що включають:

♦ формування раціональної виробничої структури;

♦ створення гнучких технологічних систем, здатних до швидкої переорієнтації виробництва відповідно до потреб ринку;

♦ формування виробничої потужності підприємства, її оптимізація з урахуванням спеціалізації підприємства і ринкової кон'юнктури;

♦ підвищення ступеня використання виробничих потужностей;

♦ обгрунтування шляхів, засобів і методів досягнення безперервності і ритмічності виробничого процесу;

♦ оптимізацію виробництва і праці в часі і просторі, скорочення тривалості виробничого циклу;

♦ організацію інструментального, ремонтного, енергетичного, транспортного і складського обслуговування виробництва;

♦ удосконалення організації технічного обслуговування виробництва;

♦ створення системи логістичних зв'язків;

♦ розробку оперативних планів виробництва;

♦ підвищення обгрунтованості і дієвості оперативного планування та регулювання виробництва;

♦формування механізму управління якістю продукції.

Реалізація зазначених завдань забезпечить ефективне функціонування всіх виробничих підрозділів підприємства.

 

Методологія і методи організації виробництва

Теоретичною основою є положення сучасної теорії ринкової економіки, фундаментальні положення теорії економічних систем, досягнення економічної науки в області планування і прогнозування, економіки підприємства, технології виробництва, логістики та інших наукових дисциплін.

Методологічною основою є діалектичний метод пізнання взаємозалежних процесів у механізмі реалізації ефективної організації промислового виробництва, сучасні підходи до організації і управління виробництвом в умовах перехідної економіки, а також системний підхід до вивчення процесів і явищ в рамках функціонуючого підприємства.

Метод з позицій філософії являє собою спосіб досягнення мети за допомогою застосування практичних чи теоретичних прийомів пізнання дійсності. Поширюючи це визначення на область, яку ми розглядаємо, можна стверджувати, що метод — це процес пізнання предмета вивчення. Специфіка і обсяги предмета дослідження відкидають застосування універсальних методів і визначають їхню специфіку.

Найбільшого застосування набули методи логічного, порівняльного і факторного аналізу, широко використані графоаналітичні й економіко-математичні методи.

Різноманітність використаних методів дозволило глибше розкрити сутність досліджуваних проблем, підвищити ступінь обґрунтованості окремих положень, висновків і рекомендацій.