Принципи оздоровчого тренування

Здоров’я людини має важливе значення як для окремої особистості, так і для суспільства в цілому. «Здоров’я» дається кожній людині з народження, а в процесі життя вона повинна постійно підтримувати його на належному рівні. Одним із основних способів підтримання рівня здоров’я є оздоровче тренування.

Взагалі, тренування – це процес привчання до виконання якої-небудь дії шляхом багаторазових повторень. Оздоровче тренування – система фізичних вправ, виконання яких позитивно впливає на організм людини. Оздоровче тренування є важливим фактором для підтримки або покращення здоров’я людини, але ефективність тренувань може бути значно вищою за рахунок поєднання фізичних вправ з раціональним харчуванням, дотриманням режиму дня, позитивним психологічним настроєм, використанням гігієнічних оздоровчих заходів, «раціональним способом життя».

Оздоровче тренування базується на різних закономірностях: психологічних, педагогічних (дидактичних) і біологічних. Усі вони складають основу багатогранних принципів.

Ю. Н. Євсєєв, Т. Ю. Круцевич, Л. П. Матвєєв класифікують принципи фізичного виховання наступним чином: соціально-педагогічні складники виховного процесу особистості та суспільства в цілому; методичні принципи, які включають сукупність основ навчання розвитку фізичних якостей і загально-дидактичних принципів; принципи, які відображають специфічні закономірності побудови навчально-виховного процесу; загальні принципи формування фізичної культури людини; принципи оздоровчої спрямованості; принципи побудови занять під час фізичного виховання тощо.

Проте у процесі навчання вправ оздоровчої аеробіки базуються на таких принципах (рис. 1).

Принцип свідомості і активності передбачає свідоме ставлення до оздоровчих занять, виховання в тих, хто займається, інтересу до виконання різних рухових завдань. Це співпраця викладача та того, хто займається, побудована на основі конструювання різних цілей і завдань, роз’яснення їхньої суті. За допомогою цього принципу індивід має можливість визначити для себе цінності оздоровчого тренування, а також пізнати можливості свого організму та мати здатність до самовдосконалення. Фахівцеві в процесі занять слід точно й доступно формулювати рухові задачі з урахуванням особливостей тих, хто займається, виховувати в них здатність до оцінки своїх дій, сприяти підвищенню інтересу до занять.

 

Методичні (дидактичні) принципи оздоровчого тренування

 

Свідомості й активності

Наочності

Доступності й індивідуалізації

Повторності і систематичності

 

Рис. 1. Класифікація методичних (дидактичних) принципів оздоровчого тренування

Принцип наочності означає обумовленість елементів оздоровчого тренування та всього тренувального циклу в цілому, прикладів наукового підходу до методів навчання, допомагає в процесі занять пізнати сутність рухових дій, які вивчаються. Він передбачає формування у тих, хто займається, точного чуттєвого досвіду, техніки, фізичних можливостей, що проявляються не тільки за зоровими відчуттями, а й за рахунок інших органів чуття: слуху, вестибулярного апарату, рецепторів м’язів.

Принцип доступності і індивідуалізації потребує постановки перед тими, хто займається, спеціальних завдань, враховуючи їхній вік, стать, рухові уміння, рівень розвитку рухових якостей, стан здоров’я. Доступність залежить як від можливостей людини, так і від об’єктивних труднощів, які виникають під час оздоровчих занять. Цей принцип передбачає знання викладачем можливостей своїх підопічних. Він повинен протягом усього тренувального періоду (заняття, тиждень, місяць, півроку, рік) проводити контроль: за ступенем опанування запропонованої програми занять, показників фізичного розвитку, рухової підготовленості, а також брати до уваги лікарський (медичний) контроль.

Принцип індивідуалізації в оздоровчому тренуванні передбачає раціональне дозування фізичного навантаження, яке підбирається з урахуванням фізичних і функціональних можливостей індивіда. Важливо пам’ятати, що немає навантаження великої або малої інтенсивності, існує навантаження, яке відповідає або не відповідає можливостям організму. Індивідуальний підхід враховує і фізіологічну, і психічну сторону. У процесі індивідуального підходу доцільно застосовувати різні види тестування.

Принцип повторюваності та систематичності передбачає безперервність процесу формування рухових навичок для підтримання працездатності та активності тих, хто займається. Закріплює та розвиває набуті знання в процесі регулярних тренувань протягом тижня, місяця, року, багатьох років. Перерва в оздоровчих заняттях негативно впливає на досягнення тих, хто займається. Вони втрачають набуті навички, знижується працездатність їхнього організму. Особливо швидко забувають вихованці техніку виконання рухів. Спостереження різних спеціалістів та експерименти науковців дають підстави рекомендувати 2-3-разові оздоровчі тренування на тиждень тривалістю від 1 до 2,5 годин залежно від рівня тренованості людей.

На різних етапах розвитку оздоровчої аеробіки автори виділяють наступні принципи оздоровчого тренування:

Принцип «не нашкодь». Фахівець під час проведення оздоровчих занять повинен дотримуватися клятви Гіппократа. Програми з оздоровчої аеробіки укладають з урахуванням відхилень у стані здоров’я тих, хто займається, з необхідними рекомендаціями для виконання вправ.

Програмно-цільовий принцип. При плануванні тренування спочатку формують конкретні цільові задачі, потім визначають об’єктивно необхідні для їхнього вирішення зміст, об’єм, характер навантаження, організацію занять.

Принцип інтеграції. Забезпечує ефективність оздоровчої аеробіки за рахунок інтегрування в себе всього найкращого, що розроблено в суміжних дисциплінах: фітнесі, велнесі, ЛФК і різноманітних видах спорту. При цьому велике значення має використання досягнень науки і практики в системі оздоровлення інших народів світу.

Принцип зв’язку та взаємодії психічних і фізичних сил людини. Допомагає досягти бажаного оздоровчого ефекту за умови, якщо на заняттях з аеробіки розглядаються всі дії людини як віддзеркалення її єдиної тілесно-психологічної суті. Поряд з інтенсивними заняттями потрібно застосовувати прийоми релаксації, розслаблення, самонавіювання тощо.

Принцип гармонізації всієї системи цінностей. Необхідний для розуміння людиною вищих щаблів побуту (визначення цілей життя, шляхів самореалізації, згоди із власною совістю), без яких індивід не може мати задовільний стан здоров’я, адже невдоволення життям породжує напруження та дискомфорт. Важливе значення має гармонія взаємовідносин людини з навколишнім середовищем.

Принцип краси та естетичної доцільності. Відзначає важливість естетики рухів як одного із критеріїв відбору засобів аеробіки та побудови композицій. Це допомагає розвивати в тих, хто тренується, культуру, відчуття прекрасного, граціозність, позбутися різних комплексів, набути впевненості у своїх силах.

Принцип біологічної доцільності. Зміст його полягає у феномені наднавантаження та специфічності. При плануванні оздоровчого тренування необхідно враховувати чергування навантажень переважного впливу на розвиток сили, силової та кардіореспіраторної (загальної) витривалості.

Принцип статевих відмінностей. Допомагає при комплектуванні груп і побудові програм, враховує анатомо-фізіологічні, психологічні відмінності організму чоловіка та жінки.

Принцип вікових змін в організмі. Передбачає укладання програм з обов’язковим врахуванням віку тих, хто займається. В оздоровчій аеробіці виділяють програми для дітей, підлітків, дорослих до 30 років та 30–50 років, першого (більше 50 років) та другого (більше 60 років) старшого віку.

Принцип біологічно-ритмічної структури. Спостереження за біоритмами дозволяє отримати максимальний оздоровчий ефект при значно меншій силі впливу рухових дій. Необхідно враховувати хронотип людини, здатність працювати в різні години доби, у жінок – фази овуляційно-менструального циклу та період клімаксу.

Принцип перенавантаження. У зв’язку з тим, що організм людини з часом адаптується до запропонованого навантаження, його об’єм, інтенсивність і величину необхідно постійно підвищувати. Це можна здійснити за допомогою регулювання частоти, тривалості виконання вправи.

Принцип адаптації та довготривалості. У період адаптації організму до підвищення вимог під час тренувань у ньому відбуваються, на перший погляд, ледь помітні зміни, але пізніше ті, хто займається, помічають позитивні зміни в роботі кардіореспіраторної, кістково-м’язової систем, у розвитку фізичних якостей, психоемоційному настрої. Під час занять тренерові потрібно пам’ятати, що не слід очікувати миттєвих результатів, примушуючи при цьому відвідувачів виконувати роботу занадто швидко, наполегливо та з великим дозуванням.

Принцип прогресування. Необхідно пам’ятати, що навантаження, яке підвищується в період адаптації організму, необхідно збільшувати поступово. Якщо це зробити надто швидко, то організм людини може з ним не впоратися.

Принцип особистісного підходу. У результаті виконання одних і тих же тренувальних програм не слід очікувати від тих, хто займається, однакових результатів, тому що на їх здібності впливає багато факторів (вік, спадковість, харчування, навколишнє середовище), які повною мірою можна врахувати тільки під час індивідуальних занять.

Принцип різноманітності. Допомагає підтримувати у тих, хто тренується, інтерес до занять з оздоровчої фізичної культури. Необхідно дотримуватися концепції: робота – відпочинок, від простого до складного, від знайомого до незнайомого тощо.

Взагалі кількість принципів велика та різноманітна, фахівцеві з оздоровчої аеробіки дуже важливо знати їх зміст та природу дії. У процесі практичної діяльності тренер повинен у першу чергу дотримуватися цих принципів сам, що, безперечно, покращить розуміння потреб тих, хто займається. Викладач мусить бути прикладом, взірцем для своїх підопічних.

Контрольні запитання і завдання

1. Визначте складові, які сприяли виникненню оздоровчого фітнесу.

2. Яку роль відігравали заняття з оздоровчого фітнесу на різних етапах розвитку людського суспільства?

3. Які Ви оцінюєте перспективи для розвитку оздоровчого фітнесу в Україні?

4. Охарактеризуйте педагогічні погляди вчених і науковців на розвиток оздоровчого фітнесу.

5. Дайте характеристику сучасним оздоровчим системам.

6. Розкрийте поняття фітнес і велнес.

7. Охарактеризуйте основні компоненти фітнесу.

8. Дайте визначення основних термінів і понять оздоровчого фітнесу.

9. Що є предметом вивчення оздоровчого фітнесу?

10. Розкрийте поняття тренування (оздоровче тренування).

11. Охарактеризуйте принципи оздоровчого тренування.

12. Покажіть зв’язок між дисциплінами: педагогіка та оздоровчий фітнес.

13. Яких принципів має дотримуватися викладач під час своєї практичної діяльності?

14. Яка роль оздоровчого фітнесу для здоров’я кожної людини?

15. Що таке гіподинамія?

16. Встановіть взаємозв’язок між рівнем здоров’я і способом життя людини.

17. Визначте вплив занять оздоровчого фітнесу на функціональні системи організму людини.