Фітнес, велнес та оздоровча аеробіка

ФІТНЕС ЯК ВИД ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

План вивчення теми

1. Теоретичні аспекти фітнесу.

2. Фітнес, велнес та оздоровча аеробіка.

3. Принципи оздоровчого тренування.

 

Рекомендована література:

1. Виру А. А. Аэробные упражнения / А. А. Виру – М.: Физкультура и спорт, 1988. – 142 с.

2. Евсеев Ю. Н. Физическая культура / Ю. Н. Евсеев. – [3-е изд.]. – Ростов н/Д: Феникс, 2004. – 304 с. – (Учебники. Учебные пособия).

3. Лисицкая Т. С. Гимнастика и танец / Т. С. Лисицкая – М.: Советский спорт, 1988. – 48 с.

4. Лисицкая Т. С. Ритмика + пластика / Т. С. Лисицкая – М.: Физкультура и спорт, 1988. – 160 с.

5. Лящук Р. П. Гімнастика: в 2 ч. Ч. 2.: навч. посіб. / Р. П. Лящук, А. В. Огнистий. – Тернопіль: ТДПУ, 2001. – 212 с.

6. Матвеев А. П. Методика физического воспитания с основами теории: учеб. пособ. для студентов / А. П. Матвеев, С. Б. Мельников. – М.: Просвещение, 1991 – 191 с.

7. Сосина В. Ю. Азбука ритмической гимнастики / В. Ю. Сисина – К.: Здоровя, 1986. – 64 с.

8. Суббота Ю. В. Оздоровчі рухові програми самостійних занять фізичною культурою і спортом: практ. посіб. для студ. вищих навч. закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації / Ю. В. Суббота. – К.: Кондор, 2007. – 164 с.

 

Теоретичні аспекти фітнесу

Фітнес як різновид оздоровчої фізичної культури з`явився порівняно недавно. Зберігши головні особливості фізичних вправ, він придбав і деякі відмінні риси, які визначають ефективність його дії на організм.

Основна мета занять – це покращення стану здоров’я і підвищення функціональних можливостей організму. В процесі виконання вправ оздоровчого фітнесу покращується діяльність серцево-судинної та дихальної систем, підвищується працездатність, підкріплюється міцність кісткової та м’язової тканин. Заняття супроводжуються активними процесами обміну речовин. Найактивніші фізіологічні зміни виникають при використанні аеробних та анаеробних фізичних навантажень. Хоча оздоровчий фітнес не можна повністю віднести до аеробного навантаження, дія її на дихальну та серцево-судинну систему важлива.

Основні завдання оздоровчого фітнесу:

- підвищення дієздатності;

- підвищення рухової активності при дефіциті часу, розрахованого на фізичні заходи в режимі дня учня;

- становлення правильної постави;

- покращення психологічного стану;

- розвиток почуття ритму, музичності, пластичності тощо;

- нормалізація маси тіла за рахунок активізації обмінних процесів;

- підвищення інтересу до занять фізичної культури.

В оздоровчий фітнес обов’язково включають поєднанні в серії різні види бігу, стрибків, підскоків, танцювальних елементів, які виконуються у швидкому темпі. Такі включення значно підвищують навантаження і сприяють вихованню витривалості. Ритмічні вправи виховують почуття ритму, музичності, вміння погоджувати свої рухи з музикою. Виконання вправ під веселу музику не дозволяє помічати втоми.

Фітнес, велнес та оздоровча аеробіка

 

Сучасні тенденції у сфері оздоровчої фізичної культури спричиняють появу нових значно модернових термінів і понять. Одним із таких понять є «фітнес». Фітнес за останні роки набуває все більшого розголосу, стає популярнішим поміж різноманітних видів оздоровлення населення, відображається в назвах оздоровчих закладів та оздоровчих програм. Проте це поняття має досить різноманітне тлумачення і застосування, що спричиняє термінологічні та методичні розходження в поглядах різних фахівців.

Слово «фітнес» існує у всіх країнах світу без перекладу, а походить воно від англійського виразу «to be fit», що означає «бути у формі», і передбачає гарний фізичний та психічний стан. Основою концепції фітнесу є принцип FITT, де F (від англійського frequency) – частота (кількість) занять на тиждень; I (від англійського intensity) – характеристика навантаження, яка визначається за допомогою ЧСС; T (від англійського time) – тривалість заняття; T (від англійського type) – вид заняття (тобто інтенсивність тренування, наявність обтяжень та т.п.).

Офіційно фітнес з’явився в США близько 30 років тому у зв’язку зі значним погіршенням стану здоров’я населення розвинутих країн внаслідок гіпокінезії – невід’ємного складника технічного прогресу. Перші фітнес-програми створили під час другої світової війни, коли американські солдати виконували ранкову гімнастику, тренувалися з обтяженням, готували організм до навантажень та виконували інші види фізичних вправ, які згодом стали класичними і поступово були вдосконалені фітнес-майстрами.

Головна мета фітнесу – досягнення внутрішньої гармонії та зовнішньої привабливості людини, і саме це є головним мотивом для людей, які бажають мати гарний вигляд і самопочуття.

Основне завдання фітнесу – зміцнення здоров’я населення, підвищення життєвого тонусу, зростання загальної і спеціальної працездатності, виховання фізичних якостей, формування статури та корекція вад, підвищення психічного і психологічного настрою, протидія можливим щоденним стресам. За допомогою фітнесу удосконалюється гнучкість, зміцнюються майже всі групи м’язів, корегується вага тіла. Усі ці можливості можна назвати «всебічний фітнес».

«Фізіологічний фітнес» має на меті зміцнення здоров’я, продовження тривалості життя, поповнення життєвої енергії.

«Загальним фітнесом» називають оптимальну якість життя, яка включає в себе духовний, психічний, соціальний і фізичний розвиток. Здоровий спосіб життя – це динамічний багаторівневий стан, пов’язаний з умовами довкілля й індивідуальними інтересами людини. Синонімом до цього поняття є термін «позитивний фітнес».

«Фізичний фітнес» передбачає зменшення ризику порушення здоров’я і створення основи для позитивного фізичного здоров’я. Мається на увазі досягнення більш високого рівня підготовленості за результатами тестування і найменший ризик порушення здоров’я.

Сьогодні існує значна кількість напрямів оздоровлення населення; у світі з’являються все нові форми, системи і поняття цього напряму. Порівняно нове – поняття «велнес», яке, як у свій час фітнес, фігурує у назвах оздоровчих закладів та програм.

Велнес – «здоровий спосіб життя, оптимізм, позитивна життєва енергія, внутрішня гармонія і високий життєвий тонус». Це система оздоровлення, яка дозволяє досягти емоційної рівноваги та прекрасної форми, включаючи різноманітні види фізичних вправ, релаксації, правильного харчування, догляду за особистою гігієною.

Відомо, що здоров’я людини лише 15 % визначає рівень охорони здоров’я, 20 % – гени, а 65 % – спосіб життя. Паління, вживання алкоголю значно скорочують термін життя. Тому багато фітнес- і велнес-клубів у нашій країні і за кордоном працюють, спираючись на основи здорового способу життя.

Саме поняття «велнес» з’явилося у 50-60-их роках в Америці як похідне від двох слів «fitness» та «well-being», що в перекладі означає «гарне самопочуття». Велнес – своєрідна система оздоровлення, яка дає можливість досягти емоційної і фізичної рівноваги в умовах сучасного мегаполісу.

Аналіз літературних джерел щодо визначення понять велнес і фітнес дозволив ототожнити ці поняття, адже великої різниці між ними не помічено.

Одним із популярних напрямів фітнесу та велнесу є оздоровча аеробіка, яка займає важливе місце у системі оздоровчої фізичної культури, зокрема в оздоровчому фітнесі, бо різноманіття його видів дозволяє обрати найдоцільніший для кожної людини вид навантаження та різновид фізичної роботи організму. Окрім цього, займатися оздоровчою аеробікою можна в будь-якому віці. Різноманіття, постійне оновлення логічно побудованих, науково обґрунтованих програм, високий емоційний фон занять, що створюється завдяки музичному супроводу та специфічному коментареві тренера з аеробіки під час занять, дозволяє цьому видові оздоровчого тренування протягом десятиліть утримувати високий рейтинг, а також використовувати аеробіку в системі підготовки спортсменів різної спеціалізації (футболістів, гімнастів, фігуристів та ін.).

Аналізуючи погляди різних науковців у сфері оздоровчої аеробіки, зустрічаємо неоднозначні дефініції аеробіки. Так, В. М. Смолевський узагальнює у цьому понятті окремий напрям оздоровчої фізичної культури. Ж. А. Белокопитова, Є. С. Крючек дотримуються думки, що аеробіка – один із напрямів масової фізичної культури з регульованим навантаженням. С. С. Просвірніна включає у це поняття систему фізичних вправ, побудованих на основі зв’язку між рухами та музикою. О. П. Горбаньова, опрацювавши низку досліджень, визначила аеробіку як комплекс вправ, у яких дихальні рухи поєднані з рухами тіла. Л. І. Погасій вважає аеробіку системою спеціально підібраних фізичних вправ, які виконують поточним методом з музичним супроводом і які спрямовані на зміцнення здоров’я та гармонійний розвиток фізичних якостей людини.

Взагалі поняття «оздоровча аеробіка» – похідне від ритмічної гімнастики, популярної на території СРСР у 70-ті роки. Увібравши в себе досягнення минулого, оздоровча аеробіка поєднала найрізноманітніші елементи шкіл, напрямів і систем, що існували раніше, безперервно видозмінюючи та вдосконалюючи їх.

Сучасну ритмічну гімнастику розуміють як один із різновидів оздоровчої гімнастики, змістом якої є різноманітні фізичні вправи, що виконуються під емоційно-ритмічну музику і переважно поточним способом.

На думку таких фахівців, як Я. В. Жигалова, Є. Ю. Скачкова, Т. Н. Суєтіна, аеробіку слід відрізняти від ритмічної гімнастики, яка теж передбачає музичний супровід, але вправи ритмічної гімнастики виконують з невеликими інтервалами для відпочинку між ними.

Аеробікою називають виконання фізичних вправ поточним способом під музичний супровід з метою зміцнення здоров’я, гармонічного розвитку і вдосконалення фізичних якостей організму (сили, швидкості, витривалості, гнучкості (м’язів та суглобів) та спритності).

Оздоровча аеробіка для чоловіків має не танцювальне, а більш атлетичне спрямування. Поєднання принципів оздоровчої аеробіки з методами розвитку сили сприятиме різнобічному комплексному впливу на організм.

Для жінок прийнятні динамічні вправи, адже їх вони переносять легше, ніж статичні. Динаміки занять аеробними вправами досягають не лише за допомогою переміщень по майданчику, а й за допомогою зміни ступеня навантаження м’язів, амплітуди рухів, швидкості, напрямку і характеру рухів.

Оздоровча аеробіка впливає на організм комплексно. Застосування різних фізичних вправ спрямоване на розв’язання поставлених завдань. Особливістю занять аеробікою є повторення вихідних і кінцевих положень. Кінцеве положення має бути зручним для початку наступної вправи, завдяки чому вправи виконуються у потрібній формі, поточним способом, без зупинок.

Досить широке практичне застосування оздоровчої аеробіки, як і будь-якого іншого виду спорту, має свої переваги та недоліки. Дослідник Є. Б. М’якінченко стверджує, що заняття оздоровчою аеробікою позитивно впливає на організм людини, покращує щоденне самопочуття, знижує ризик різних захворювань. А також, що особливо важливо, здатне покращити фізичний вигляд, знизивши вагу тіла, збільшивши або зменшивши об’єм м’язів, покращивши поставу. Але, на жаль, поруч із позитивом від оздоровчих занять мусимо назвати і низку недоліків: заняття аеробікою можуть травмувати кінцівки і хребет, призвести до м’язового болю, погіршити сон і самопочуття, викликати перенавантаження серця, порушення у внутрішніх органах і негативне ставлення до будь-якого виду рухової активності.

В. А. Чубакова дійшла висновку, що вимоги до рівня серцево-судинної системи при фізичній праці досить високі, а отже велика ймовірність передозування фізичними навантаженнями. Пояснити це можна тим, що складно-координаційні вправи виконуються у «циклічному» режимі роботи, без відпочинку, а музичний супровід стимулює організм до роботи, і своїм емоційним забарвленням відволікає увагу тих, хто займається, від втоми організму.

В. В. Іваночко вважає: для того, щоб наслідки занять оздоровчою аеробікою були позитивними, ті, хто займається, мають слідкувати самостійно за станом свого здоров’я, знати, як організм реагує на навантаження, чи відповідає складність фізичних вправ його підготовці.

Оздоровча аеробіка – вид діяльності, у якому музичний супровід відіграє головну роль. Звідси й особливі вимоги до музичної підготовки викладача.

Аеробними називають вправи, які виконують протягом тривалого часу, при цьому активно дихаючи. Кров накопичує кисень і віддає його тканинам, і всі хімічні реакції відбуваються за участю кисню. Таким чином, організм отримує необхідну для життєдіяльності або виконання фізичного навантаження енергію. Заняття аеробікою підвищують функціональні здібності людини: під впливом занять зростає сила, витривалість, гнучкість, особливо якщо до програми включені силові вправи.

Доведено, що регулярні аеробні вправи протягом кількох тижнів дають тренувальний ефект: покращується фізичний стан організму, діяльність серцево-судинної системи, збільшується індивідуальна здатність витримувати навантаження, знижується вага тіла та підшкірно-жировий прошарок, змінюється в позитивну сторону співвідношення жирової і м’язової маси.

Крім цього, оздоровча аеробіка посідає важливе місце в системі оздоровчої фізичної культури. Заняття аеробікою мають наступні організаційно-методичні спрямування: лікувально-реабілітаційна фізична культура (розрахована на хворих та ослаблених людей, які з різних причин мають слабкий стан здоров’я); адаптивне спрямування (призначене для людей з обмеженими фізичними можливостями з метою компенсації пошкоджених функцій організму й урізноманітнення побутового життя); рекреативне спрямування (важливе для відновлення фізичного та психічно-емоційного стану людей, що досягається шляхом організації активного відпочинку з використанням засобів оздоровчої фізичної культури); кондинційно-профілактичне спрямування (необхідне для підтримання оптимального рівня фізичних якостей і зовнішнього вигляду, покращення здоров’я, профілактику хвороб, запобігання віковим захворюванням).