Поняття підприємства, його місія і основні цілі функціонування.

Будь-яке суспільство для забезпечення нормального (достатньо комфортного) рівня своєї життєдіяльності здійснює безліч видів конкретної праці. З цією метою люди створюють певні організації (трудові колективи), які спільно виконують ту чи ту місію(реалізують програму або мету) і діють на засаді певних правил і процедур. Проте мета й характер діяльності таких численних організацій різні. За цією ознакою їх можна поділити на дві групи: підприємницькі (комерційні), що функціонують і розвиваються за рахунок власних коштів, і непідприємницькі (некомерційні), існування яких забезпечується бюджетним фінансуванням держави. Організації з підприємницьким характером діяльності називають підприємствами.

Відповідно до Господарського кодексу України вiд 16.01.2003 № 436-IV, р.2,гл.6,7, ст.62

Підприємство - самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності в порядку, який передбачено Господарським кодексом України та іншими законами

 

 

Для ефективного господарювання істотним є визначення цілей створення та

функціонування підприємства (фірми). Генеральну (головну) мету підприємства, тобто чітко окреслену причину його існування, у світовій економіці заведено називати місією. Здебільшого місією сучасного підприємства (фірми) вважають виробництво продукції (послуг) для задоволення потреб ринку та одержання максимально можливого прибутку.

Підприємство з дня його реєстрації заноситься до державного реєстру підприємств України і здобуває наступні права юридичної особи:

♦ має своє конкретне найменування (фабрика, завод, ательє, майстерня, кар'єр, електростанція і т. ін.), свій статут, свою юридичну адресу, печатку зі своєю назвою, а промислові підприємства — також товарний знак;

♦ має відособлений бухгалтерський облік, планування, самостійний баланс, розрахунковий та ін. рахунки в банківських установах;

♦ здобуває всі права і несе відповідальність відповідно до цивільного законодавства та інших законів України і постанов уряду:

♦ має у власності, господарському віданні чи оперативному управлінні відособлене майно і відповідає за своїми зобов'язаннями цим майном, придбає від свого імені і здійснює майнові й особисті немайнові права;

♦ одержує правоздатність від свого імені виступати в господарському обороті, укладати всі види цивільно-правових договорів з господарюючими партнерами споживачами продукції, робіт, послуг.

Підприємство може бути ліквідоване (реорганізоване) у випадках: прийняття відповідного рішення власником майна, визнання його банкрутом, заборони діяльності за невиконання встановлених законодавством умов. Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією,. Підприємство вважається ліквідованим (реорганізованим) з моменту виключення його з державного реєстру України.

3. Підприємство як суб'єкт господарювання

Підприємство як суб'єкт господарювання для здійснення численних і різноманітних господарських і фінансових операцій повинне вступати у відносини із багатьма іншими суб'єктами. Варто виділяти шість секторів цих відносин.

До першого сектора слід віднести відносини з постачальниками матеріально-технічних ресурсів і покупцями продукції підприємства.

Другим сектором відносин підприємства як суб'єкта господарювання є відносини із зайнятими працівниками. Відносини з усім складом працівників підприємства регулюються на основі колективного договору, відносин з кожним із працівників — на основі укладення контрактів про прийом на роботу, трудових договорів (угод), включаючи оплату праці.

Третім сектором є відносини з державою. Початковим етапом цих відносин є державна реєстрація підприємства. Держава регулює володіння і користування землею та іншими природними ресурсами. Підприємство має дотримуватися вимог і норм з охорони, раціонального використання і відновлення до рівня встановлених нормативів земель, вод, надр, лісів, інших природних ресурсів, а також встановлених норм викидів і скидання забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення у ньому відходів.

Четвертим сектором відносин підприємства як суб'єкта господарювання є його відносини з органами місцевого самоврядування.

П'ятим сектором є фінансові і кредитні відносини.

Підприємство користується банківським кредитом на комерційній договірній основі. Воно має право поставляти продукцію, виконувати роботи і послуги в кредит з оплатою покупцями (споживачами) відсотків за користування цим кредитом. Для оформлення таких угод підприємство може застосовувати в господарському обороті векселя. Воно має право на випуск власних цінних паперів і реалізацію їх юридичним особам і громадянам України та інших держав, а також на придбання цінних паперів юридичних осіб України та інших держав.

До шостого сектора належать відносини підприємства як суб'єкта господарювання, пов'язані з його зовнішньоекономічною діяльністю. Підприємство може відкривати в країнах, з якими має зовнішньоекономічні відносини, свої представництва і виробничі підрозділи. Для збереження і використання валютного виторгу воно відкриває в обслуговуючому його банку.

4. Головні напрямки діяльності підприємства

 

Виробнича діяльність

Вивчення ринку товарів

Інноваційна діяльність

Головні напрямки діяльності підприємства

Комерційна діяльність

Післяпродажний сервіс

Економічна діяльність

Соціальна діяльність

 

Організація будь-якого підприємства (фірми) в першу чергу визначається попитом на ту чи іншу продукцію, населення і держави зокрема. Тому головним і найбільш важливим напрямком виробничої діяльності підприємства є вивчення попиту, тобто вивчення ринку товарів. З цією метою проводяться глибокі, комплексні дослідження ринку, його насиченості відповідними видами товарів, ціни, їх якості, товарного вигляду і його технічних показників, конкурентоспроможності, впливу зовнішнього і внутрішнього середовища на виробничо-господарську діяльність певного виробництва.

Володіючи інформацією про ринкову ситуацію, ліквідність певної групи товарів, а також ресурсні можливості й економіко-виробничий потенціал території, на якій розташоване підприємство, розробляють і економічно обґрунтовують доцільність інноваційної діяльності підприємства на прогнозно-перспективний період. Інноваційна діяльність охоплює науково-технічні розробки, технологічну і конструкторську підготовку виробництва, впровадження в виробництво технічних, організаційних та інших нововведень, освоєння нових видів продукції, формування інвестиційної політики на визначений період, визначення обсягу необхідних інвестицій, розрахунки терміну їх окупності.

Найбільш складним завданням є організація виробничої діяльності підприємства, її оперативне регулювання. Серед організаційно-економічних заходів, яких має вжити підприємство, найважливішими є: обґрунтування обсягу виготовлення певної номенклатури і асортименту продукції відповідно до попиту ринку; складання маркетингових програм для окремих ринків з урахуванням виду продукції, їх оптимізація згідно з виробничими можливостями підприємства; збалансування виробничої потужності та програми випуску продукції на поточний період і на кожний наступний рік прогнозованого періоду; забезпечення виробництва відповідними ресурсами; оперативне управління процесом виробництва й отримання готової товарної продукції.

Важливим напрямком ефективної виробничої діяльності на кожному підприємстві є комерційна діяльність, вплив якої в умовах ринку постійно зростає. Від якості і масштабів саме цього напрямку діяльності підприємства найбільшою мірою залежить фінансова результативність виробництва, яку найповніше характеризує обсяг одержуваного прибутку.

Для досягнення бажаного успіху в комерційній діяльності використовують ряд ефективних важелів: інформацію, рекламу, авторитет підприємства, безпосередню організацію збуту своєї продукції, розвиток системи товарних бірж, прямі й довгострокові зв'язки з оптовиками і посередниками, відповідне стимулювання покупців і працівників комерційної сфери.

У теперішній час, коли в повсякденному житті людей використовується складна побутова техніка, важливим напрямком виробничої діяльності підприємства є надання гарантії на певний термін експлуатації та обслуговування після продажу продукції. Це, в першу чергу, стосується автомобілів, побутової, комп'ютерної, копіювальної, медичної техніки, інших виробів виробничо-технічного і споживчого призначення.

Обслуговування після продажу включає пусконалагоджувальні роботи з уведення в експлуатацію куплених товарів, їх гарантійне технічне обслуговування протягом певного терміну, забезпечення ремонту на весь період нормативного строку функціонування товарів. Сервісне обслуговування виробів, виготовлених певним підприємством, дає йому можливість вдосконалювати і підвищувати надійність товарів в експлуатації, враховувати виявлені дефекти в подальшому виробництві, збільшувати оптимальні строки їх експлуатації, розширювати асортимент та номенклатуру товарів. Інформація про якість й надійність продукції створює відповідну рекламу і авторитет підприємству.

Серед усіх напрямків діяльності підприємства найважливішою є економічна діяльність. Вона охоплює весь цикл виробництва, починаючи від поточного планування, системи ресурсного забезпечення, ціноутворення, оплати праці, обліку і звітності. Сюди слід віднести зовнішньоекономічну і фінансову діяльність. Цей напрямок є інтегральним, він пронизує всі інші напрямки діяльності і є визначальним в оцінювані й регулюванні всіх елементів у системі господарювання підприємства.

Не менш важливе значення має соціальна діяльність, оскільки вона істотно впливає на ефективність інших напрямків і видів діяльності. Результативність виробничої діяльності підприємства безпосередньо залежить від рівня професійної підготовки і компетентності усіх працівників, дієвості застосовуваного мотиваційного механізму, підтримування належного рівня умов праці й життєдіяльності трудового колективу.

Соціальна діяльність має бути головним фактором усієї виробничої діяльності підприємства, яка має здійснюватися в ім'я і для блага людини. У нашому суспільстві людина має завпеди бути на першому місці, адже багатство держави, її економічна могутність починається з багатства людини, її забезпечення нормальними умовами праці й життєдіяльності.

Питання для самоконтролю:

1. Які організаційні, виробничі та економічні умови й відносини обумовлюють виокремлення підприємства як основної ланки господарювання? Обґрунтуйте відповідь.

2. Доведіть, що виробниче підприємство має всі ознаки та властивості системи.

Визначте, що необхідно зробити в першу чергу для підвищення