Сім етапів опанування мистецтвом гри

Перший етап: знову вчуся грати.

Мета етапу: збудити ігровий інстинкт, оптимізувати в собі ігрову енергію — дозволити собі грати.

Це означає: розкріпачити емоційно-почуттєві канали, навчитись і уміти підкорятися ігровим правилам, рольовій залежності, уміти і бути гармонічним учасником процесу ігрового спілкування.

Як домогтися мети:

• згадайте відомі з дитинства ігри. Придивіться, в які ігри і як грають сучасні діти й дорослі. Недарма К. Станіславський радив акторам сте­жити за іграми дітей аби навчитись вірі, правдивості й переконливості дій. Фіксуйте емоційний стан гравців, намагайтеся створити у власній душі адекватний йому;

• створіть список ігор вашого дитинства. Розпочніть створювати свій власний «Банк ігор», який буде поповнюватись саме тими іграми, які вам до вподоби, які приймаєте і любите ви та ваші друзі. Саме в них, близьких вашій психологічній природі, ви будете гармонійними і пере­конливими, завзятими і привабливими. Не надійтеся, що всі прочитані вами чи наявні в бібліотеці ігри — це є ефективний матеріал. Важливо зібрати саме такі ігри, в яких ви будете почуватися зручно і гармонічно, які стануть вашими. Радимо завести великий зошит і поділити його на дві частини: «Банк ігор» та «Технології». У другу частину записуйте цікаві деталі, що стали вашим надбанням, запозичені у професіоналів, інших гравців;

• відновіть правила й установки ігор дитинства чи обраних вами;

• з групою товаришів (волонтерів) візьми участь в їх постановці. Взагалі треба грати всюди, де тільки буде нагода й можливість. Зробіть гру звичайним для себе явищем. Грайте від душі, відпустіть душу «по­гуляти», зробіть їй приємне і вона буде вдячна кожному, а твоя власна емоційна пам'ять надовго запам'ятає ці хвилини радості й блаженства, потребуючи повторення цього стану;

• підкріпіть рефлекс ігрового вдоволення новими іграми. Розвивайте та укріплюйте його цікавими записами фраз про гру, споминами, пере­казами, фотографіями, що зображають вас у грі.

Майстерність володіння аудиторією

Другий етап: намагаюсь водити.

Мета етапу: самостійно організувати і провести гру (бути ведучим). Це означає: навчитися «водити» гру, тобто вести гравців до мети, водночас виконуючи кілька функцій. З них найпершими на цьому етапі є:

• організаційна (по-перше, самоорганізація: уміння зосередитись на грі, оптимізувати весь свій потенціал і ресурси на організацію гри; по-друге, організація групи: уміння поділити гравців на команди, роз'яснити правила і стежити за їх дотриманням, уміння дати старт і фініш грі);

• корекційна (підтримання процесу дотримання правил, сміливо й справедливе врегулювання спірних моментів). Учіться бути мировим суддею, а не прикажчиком. Пам'ятайте, будь-який ігровий конфлікт має закінчитися миром.

Як домогтися мети:

• навчіться справлятися з передстартовим хвилюванням, проблемою «публічної людини», власними комплексами (якщо є);

• вивчіть кілька лічилок чи способів поділу групи на ігрові коман­ди. Пам'ятайте, справжній ігромайстер ніколи не скаже фрази: «Мені потрібні для гри дві дівчинки» чи «два хлопці». Після цього можна чекати два варіанти розгортання подій: або ринуться до вас усі (чи занадто більше, ніж треба) дівчата, бо ніхто з них не знає, на яких саме двох із них ви розраховуєте чи претендуєте, або всі сидітимуть і чекатимуть більш конкретного і коректного звернення. В останньому випадку наступне прохання доведеться робити значно вимогливіше і обійдеться воно вам значно дорожче. Справжній ігромайстер або сам попросить потрібну кількість гравців, або обере гравців через розіграш бліц-конкурсу;

• вчіться викладати правила гри мінімальною кількістю слів. На­пишіть їх на аркуші, уважно перечитайте, знайдіть і викресліть зайві слова, замініть некоректні на більш влучні. Намагайтеся частіше ко­ристуватись дієсловами (вони вказують на дію). В ідеалі викладення правил гри не повинне перевищувати 7—8 коротких речень, інакше такі не будуть сприйматися присутніми. Вінні Пух справедливо зазначив: «Довгі фрази мене засмучують». Якщо правила не можна довести за вказану кількість речень, частину їх донесе гравцям асистент, або певні фрагменти гри повідомляються гравцям у попередній зустрічі;

• вчіться наочно демонструвати алгоритм дій гри невербальними засобами. Пам'ятайте, показані дії завжди ефективніші за пересказа-

Сім етапів опанування мистецтвом гри

ні, бо саме через зоровий рецептор ми отримуємо до 80 % потрібної інформації;

• вивчіть або розробіть самі кілька варіантів старту ігор (словесних, жестових, звукових, ритмічних);

• вчіться самі й навчайте інших дотримуватися правил гри. Без пра­вил гри не буває. «Зберігай порядок і порядок збереже тебе».

• вчіться визначати переможця, привітати його, сформулювати в чому ціна його успіху (це була велика перемога!) або наголосіть на яскраво проявленій здібності гравця, показовому моменті його гри;

• вчіться знаходити в діях переможеного щось значуще (ми всі бачили як він... це було пречудово!) і стисло, але влучною промовою піднімати його дух, вчіться залучати до цього присутніх.

Третій етап: створюю власну гру.

Мета етапу: створити нову гру (моделювання гри за прототи­пом).

Це означає: отримати новий продукт, навчитися моделювати ігрові події за встановленою метою, програмувати алгоритм дій, передбачити перипетії, спрогнозувати результат. Отримані дані звести у певний уза­гальнений «шаблон гри».

Як домогтися мети:

• взяти з переліку потенційних відому й цікаву вам гру і препарувати її, щоб дослідити параметри, виявити внутрішній механізм й алгоритму розгортання. Результат дослідження бажано зробити письмово — записа­ти у стовпчик. Головне завдання — зрозуміти, чому в неї людям хочеться грати, який в ній діє «годинниковий» механізм, в якій грі людина стає переможцем. Найважливіший механізм гри ви уже знаєте — це змагання, конкуренція: хто краще, ближче, вище, більше тощо. Наприклад, є ігри на імітацію (хто найближче до істинного образу або хто художніший), є—на увагу (хто спритніше і безпомилково виконає завдання), на швидкість реагування (хто спритніше вхопить, скаже, перенесе тощо), на пошуки невідомого (хто швидше знайде, хто віднайде оригінальніше рішення), на згуртованість (чия команда, група продемонструє рівень довіри, при­йняття одне одного, переконає гармонійними стосунками), на злагоджені колективні дії (чия команда впорається із завданням коректніше і як до­веде іншим свою згуртованість) тощо;

• взяти шаблон вивченої гри (ваші записи), наприклад гра на імітацію «Мак» («ой, на горі мак, мак, під горою так, так, станьте ви так, як під горою мак») і за аналогією створіть свою гру (наприклад: замість «маку» з'явиться

________ Майстерніст ь володіння аудиторією

журавель чи хтось (щось) подібний, хто може асоціюватись з виконавцем головної ролі), утворивши новий стовпчик записів праворуч. Створіть свій рефрен (віршик, якого будете повторювати щоразу, як новий куплет). Решту компонентів гри {коло гравців, яке рухається за сонцем, ведучий, що стоїть у центрі і обирає наступного ведучого за результатами виконання завдання в цьому куплеті) залишаємо без змін, але тепер розглядаємо їх через при­зму уже своєї гри. Тепер ігрове коло (макове поле) може стати «гніздом журавля» «лужок», в рефрені може співатися про ставлення журавля до подружки, чи про «шлюбний» танок, чи танець маленьких журавлят, що вихваляються вправністю викидати колінця тощо;

• компонентами примірного шаблону наведеної гри (компоненти лівого стовпчика) можуть бути: назва гри, можлива кількість гравців, потребує гра місця для руху чи ні, мета гри (хто виграє чи програє), який зміст, алгоритм (спів рефрену, рух по колу, ведучий у центрі йде протиходом, на кінець рефрену ведучий застигає у певній позі, всі ду­блюють, ведучий обирає нового ведучого, всі аплодують);

• уявіть собі сцену реалізації вашої гри. Уявіть посмішки гравців, світло їх радості і вдоволення. Зафіксуйте ці образи у свідомості. Це надасть вам наснаги на етапі реалізації проекту.

Інший шлях: моделювання гри за методом «конверсія»: взяти будь-яку, наприклад настільну гру, і перевести її в інший формат — у про­сторову, групову, масову тощо.

Четвертий етап: впроваджую створене.

Мета етапу: реалізувати створений продукт (свою гру) і проаналі­зувати результати реалізації проекту.

Це означає: провести гру, проаналізувати хід її реалізації, виконання гравцями своїх функцій (зручно було їм чи ні, зрозуміли з першого по­яснення правил, що і як треба робити, зуміли гравці реалізувати зміст і алгоритм гри чи ні, подарувала гра радість чи ні), звірити результат із прогнозованим.

Як домогтися мети:

• вчіться організовувати ігровий простір (вивільнити майданчик для рухливої гри, вирішити, де буде відбуватися гра, подбати про не­безпеку, прибравши подалі зайві предмети та меблі, знайти оптимальне місце для себе);

• вчіться відчувати привабливість і магнетизм сцени, керувати «творчим хвилюванням», вчіться бути в центрі уваги і тримати увагу людей на собі;