Проблема типології уроків української літератури.

Кожен урок, крім зовнішньої сторони, має ще й внутрішню, що відображає закономірності педагогічного процесу. На уроках літератури можуть стави­тися різні завдання: засвоєння нової інформації, приведення знань у певну систе­му, самостійне виконання учнями завдань з метою перевірки їх знань, умінь і навичок та ін. Відповідно до дидактичної мети уроку визначається його тип.

Слід зазначити, що проблема типології уроків недостатньо вивчена у педагогічній науці. Немає також загальновизнаної класифікації уроків літератури. У свій час різними дослідниками робилися спроби класифікувати їх.¹ Проте запропоновані класифікації не прижилися, бо в їх основі сполу­чалися різні принципи поділу уроків. Ось, наприклад, як поділяє уроки І.Соболєв у спеціально присвяченій цій проблемі книзі²:

- урок-лекція (з необхідним в кінці або в середині його закріпленням);

- урок-розповідь (розповідь-бесіда, розповідь-висновки);

- урок учнівських читань (доповіді-реферати учнів, усний твір);

- урок вивчення тексту художнього твору (коментоване читання, виразне читання, самостійні роботи, усний переказ);

- урок самостійної роботи учнів над підручником, хрестоматією, іншими друкованими джерелами;

- урок складання планів (колективне складання планів, індивідуальне складання тощо);

- урок письмової роботи (навчальної, тренувальної, контрольної, з наступ­ним аналізом);

- урок з використанням технічних засобів навчання або ілюстративно- живописних (навчальних фільмів, діафільмів, грамзапису, літературних плакатів, таблиць, картин, малюнків);

- урок повторення або закріплення шляхом індивідуального опитування з обов’язковим рецензуванням учнівських відповідей (письмово та усно), письмового та усного фронтального опитування, взаємного опитування (учня учнем), виконання вправ;

- урок-бесіда за творами, рекомендованими для позакласного читання;

- урок-диспут;

- урок-екскурсія.

В останні роки широкого резонансу набула класифікація М.Кудряшова. Залежно від домінуючої дидактичної мети він виділяє такі типи уроків:

- вивчення художніх творів;

- вивчення теорії та історії літератури;

- розвитку мовлення

За характером основних дидактичних завдань уроки з літератури умовно можна поділити на такі типи:

1) засвоєння нових знань і розвитку на їх основі вмінь та навичок;

2) узагальнення і систематизації знань;

3) контролю знань, умінь і навичок з літератури.

Урок — складне педагогічне явище. Даремно сподіватися знайти таку класифікацію, яка могла б охопити всі його сторони.

Кожен тип уроку передбачає певні види. Вчений так умотивовує доцільність своєї класифікації: основне дидактичне завдання уроків першого типу — навчити учнів сприймати художній твір як явище мистецтва. Уроки другого типу спрямовані на те, щоб учні навчились усвідомлювати закономірності

розвитку літератури. Вивчення літератури в школі неможливе без повідомлення певних знань з теорії та історії літератури. Типи і різновиди уроків можуть переплітатися між собою: на одному і тому ж уроці часто розв’язуються різні дидактичні завдання. Не випадково у методичній літературі узаконений термін комбінований урок з літератури. Структура уроку обумовлюється дидактичними завданнями, які на ньому розв’язуватимуться, логікою пізнавального процесу, системою роботи словесника, рівнем літературного розвитку учнів та багатьма іншими факторами. І тільки врахувавши все це, можна досягти високої педагогічної результативності.

 

Планування роботи вчителя-словесника.

До кожного уроку вчитель повинен підготувати план. Нерідко поурочні плани ще пишуться формально, скоріше як відписка для адміністрації школи, ніж керівництво до дії. План уроку обов’язково повинен включати такі компоненти:

а) формулювання його теми відповідно до шкільної програми;

б) чітке визначення його мети;

в) перелік його структурних елементів (навчальних ситуацій);

г) опис ходу уроку.

Звичайно, на підготовку поурочних планів учителі-словесники витрачають багато часу. Необхідно опрацювати відповідну наукову і методичну літературу, намітити послідовність роботи над твором, розробити фронтальні та індивідуальні завдання для учнів. Методи навчання залежать від особливостей класу, рівня його знань та життєвого досвіду, ритму роботи. З ’являється нова Наукова і методична література, виникає необхідність використати інші форми та прийоми роботи тощо.

А тому зручніше готувати конспекти уроків на так званих комплексних картках. До кожної навчальної ситуації на окремих картках розробляється система дидактичних завдань для учнів, вказується послідовність виконання певних видів роботи, а також визначаються форми, методи і прийоми їх реалізації. Тут же можуть виписуватися цитати, окремі цифрові дані, плани розповіді вчителя та ін. Комплексні картки зберігаються в окремому конверті, що відводиться на кожен урок за своїм порядковим номером. Така форма підготовки поурочних планів дає можливість учителю систематично нагромаджувати досвід роботи з учнями, вільно компонувати потрібні для уроку дидактичні матеріали, постійно оновлювати їх, створювати в разі потреби варіанти уроків для паралельних класів. Це економить час. Форма записів, їх повнота може зумовлюватися й індивідуальними особливостями педагога (характером його пам’яті, способами організації і т.п.).

Конспект уроку — не підзвітний документ, а насамперед засіб успішної підготовки до проведення занять. Основне, щоб він був зручний для успішної роботи вчителя. Звичайно, не можна все спланувати завчасно. Уроки вимагають імпровізації.