Зв'язок методики літератури з іншими фундаментальними науками.

Взаємозв’язок у вивченні шкільних предметів дає можливість позбутися тих штучних перегородок, які самі собою виникають у процесі навчання між окремими структурами знань про той чи інший об’єкт, предмет.

Література в школі вивчається не лише як мистецтво, але й як об'єкт літературознавчої науки. Тому природно, що методика викладання літератури повинна спиратися на ті методологічні засади, які виробило наше літературознавство. Наукові праці літературознавчого характеру допомагають учителеві усвідомити особливості художньої літератури, закономірності її розвитку.

Методика викладання літератури широко використовує також результати мовознавчих досліджень. Художня література — мистецтво слова. І вивчення її в школі вимагає пильної уваги до мови художніх творів. Уміння відчувати мову у поетичному контексті сприяє усвідомленню творчої індивідуальності письменника, своєрідності його стилю, напряму, допомагає оцінити силу його художнього таланту. Закономірно, що розвиток мовознавства певного мірою позначається на наукових основах вивчення художньої літератури. Хоч мова та література в школі виступають як два окремих предмети, у своєму суспільному бутті вони нагадують дві грані одного і того ж явища. Спільна точка дотику цих предметів є насамперед слово. А тому логічно вмотивованим є взаємозв’язок методики викладання літератури з методикою викладання мови і в плані спільних дій учителів, спрямованих на збагачення усного і писемного мовлення учнів.

Українська художня література як мистецтво слова нерозривно пов’язана з такими багатьма галузями духовного життя людини як живопис, графіка, кіно тощо. Цей взаємозв’язок особливо виявляється в ідейно-тематичному плані, у стильовій своєрідності мистецьких творів. Методичні рекомендації можуть бути дієвими тільки в тому випадку, якщо вони будуються з урахуванням глибокого розуміння закономірностей педагогічного процесу. Методика викладання літератури — педагогічна наука. Теоретична зрілість і практична цінність кожної педагогічної науки визначається насамперед тим, якою мірою вона розкриває закономірності педагогічних явищ, що є об’єктами її вивчення. Як кожна педагогічна наука, методика тісно пов’язана з педагогікою, що науково обґрунтовує мету, завдання національного виховання підростаючого покоління і шляхи його практичної реалізації. Для методики викладання літератури важливе значення має теоретичне обґрунтування вітчизняною дидактикою основних принципів і прийомів навчання, які забезпечують оптимізацію навчального процесу. Щ об прилучати учнів ідентифікувати себе з рідним народом, необхідний взаємозв’язок із етнопедагогікою.

Викладання літератури в школі повинне будуватися на засадах народознавства й українознавства — фундаментальних наук, об’єктом яких є вивчення особливостей національного характеру, світогляду народу, його побуту, національних традицій, звичаїв, обрядів, вірувань, психології, історико-культурного досвіду тощо. Не менш тісний зв’язок методики викладання літератури з психологією.

Будуючи наукову систему вивчення літератури, не можна не враховувати того, що об’єктивний зміст художнього твору завжди вступає у взаємодію з певними суб’єктивними факторами. У сприйманні художньої літератури важлива роль належить відтворюючій уяві, емоційному співпереживанню, пам'яті.

Література нерозривно пов’язана з історією, соціологією, особливо історією рідного народу. Образи-персонажі — це люди конкретної епохи, певних історичних обставин. Лише в контексті історичної епохи можна зрозуміти діяльність митця як громадянина, учасника літературного процесу, автора художніх творів. В історії народу — і ключ до розуміння певних періодів розвитку літератури.

I. Педагогіка (терміни, особливості організації навчання та виховання).

II. Педагогічна психологія (збагачення чуттєвого і життєвого досвіду).

III. Вікова психологія (вікові особливості сприймання літератури).

IV. Теорія особистості (етапи особистісного розвитку).

V. Українська література (історія літератури, теорія літератури, літературна критика).

VI. Історія (України, всесвітня).

VII. Філософія (історія філософії, онтологія, гносеологія, етика, логіка, естетика).

VIII. Правознавство (конституція, закон про освіту)