Регулювання банківської діяльності в Швейцарії

Діяльність банківського сектора регулюється центральним банком - Швейцарським Національним банком (Banque Nationale Suisse - BNS), створеним в 1907 р. на підставі Федерального Закону про Національний банк у формі акціонерного товариства. За конституцією 2/3 прибутку BNS повинен направляти в розпорядження уряду Конфедерації і кантонів. Сплачений акціонерний капітал становить 25 млн. швейцарських франків, всі акції BNS іменні та котируються на Швейцарській фондовій біржі, однак за законом акціонерами банку можуть бути тільки юридичні та фізичні особи - резиденти Швейцарії. Структура акціонерного капіталу BNS своєрідна: в даний час близько 55 % його акцій належать кантонам і кантональним банкам, іншими 45 % володіють в основному фізичні особи. Уряд Конфедерації не володіє ні однією акцією, хоча, згідно законодавства, BNS "управляється з участю і під наглядом Конфедерації" та права акціонерів дуже обмежені. BNS має два головних офіси - в Берні і Цюріху, одна філія в Женеві і 5 представництв: у Базелі, Лозанні, Люцерні, Лугано і Сент-Галлене. Для організації грошового обігу в країні BNS має 16 агентств, якими управляють кантональні банки.

Органами управління BNS є Рада банку, Правління, Ревізійна комісія та Загальні збори акціонерів, на якому обирається 5 з 11 членів Ради банку. Решта 6 членів Ради, в тому числі президент і віце-президент, призначаються Федеральною Радою. Уряд заслуховує та затверджує річні звіти про діяльність і управління банком. Рада банку формує зі своїх членів чотири комісії: ревізійну, за ризиками, винагородження та призначення. Рада банку здійснює контроль його діяльності, підрозділ внутрішнього аудиту звітує перед президентом Ради банку.

Вищим виконавчим органом BNS є Правління в складі трьох членів – голови, заступника голови та члена правління, кожен з котрих очолює окремий департамент, а також їх заступників (у складі розширеного правління). Всі призначаються Федеральною Радою строком на 6 років. Члени Правління обмінюються з урядом інформацією, що стосується розробки та здійснення основних напрямків монетарної політики, але при цьому володіють значним ступенем незалежності в її проведенні.

Прийняті BNS рішення базуються на середньостроковому прогнозі інфляції за три роки. На відміну від таргетування ця схема не має інституційного обов’язку дотримуватися орієнтиру інфляції як основної мети монетарної політики. Операційний цільовий діапазон ставок встановлюється за тримісячною ставкою LIBOR.

Організаційно BNS складається з трьох департаментів, секретаріату та служби внутрішнього аудиту. Сфера діяльності Департаменту I (у Цюріху) включає міжнародні, економічні, юридичні та адміністративні відносини, кадрові питання, комунікацію. Департамент II (в Берні) займається питаннями грошового обігу, фінансів та контролю, фінансової стабільності та надзору, безпеки. Сфера діяльності Департаменту III (у Цюріху) включає грошові ринки і валютно-обмінні операції, управління активами, управління ризиками, банківські операції та інформаційні технології.

Головна місія BNS сформульована в конституції Швейцарії: "проведення монетарної політики, що відповідає загальним інтересам країни"; конкретизована в законі про BNS: " BNS забезпечує стабільність цін. Він здійснює це з урахуванням зміни кон'юнктури". При цьому під стабільністю цін розуміється їх щорічне збільшення не більше ніж на 2%.

Всі діючі на території країни банки повинні пред’являти річні звіти в BNS, який, у свою чергу, зобов'язується не розголошувати інформацію і публікувати тільки узагальнюючі дані. BNS має право вимагати від деяких банків квартальні і навіть місячні звіти, а також іншу інформацію про операції.

В області фінансової стабільності BNS співпрацює з органом банківського нагляду - Швейцарською федеральною банківською комісією SFBC, яка відстежує роботу банків та інших учасників фінансового ринку, видає та анулює банківські ліцензії, проводить спеціальні перевірки і видає рекомендації.

Конституційна основа діяльності SFBC закріплена в статті 98 Федеральної Конституції. У Меморандумі про взаєморозуміння (MoU) з BNS чітко розмежована відповідальність цих двох інститутів та правила їх взаємодії. Рішення SFBC обов'язкові до виконання, хоча вони можуть бути оскаржені у Верховному суді Швейцарії.

В останні роки SFBC розробляє нові вимоги до банків з урахуванням стандартів Базель II і практики Євросоюзу, які адаптуються до особливостей діяльності швейцарських банків. З 1 січня 2007 набула чинності вказівка ​​SFBC про достатність капіталу та диверсифікації ризиків для банків і трейдерів цінних паперів (CAO), розроблена в цілях інкорпорації всіх трьох компонентів Базель II в швейцарське банківське законодавство. Новий документ враховує особисту специфіку банків, тому пропонує їм самостійно вибирати методику розрахунку ризиків, відповідну їх бізнес-моделям.

Наглядова діяльність SFBC поширюється не тільки на банки, а й на інших фінансових посередників: інвестиційні фонди, фондові біржі, фондових дилерів, аудиторські компанії, страхові організації. BNS бере участь у банківському нагляді спільно з SFBC з урахуванням своєї першочергового завдання по забезпеченню цінової стабільності, функціонування платіжної системи, розробки та проведення монетарної політики.

Наглядова система SFBC відносить фінансові інститути до одного з шести наглядових класів з різною інтенсивністю нагляду. Спочатку всі інститути поділяються на дві групи: ті, що мають підвищений рівень наглядового ризику, і ті, що мають нормальний рівень наглядового ризику (до цієї групи належить близько 340 банків). Далі кожна з груп ділиться на три класи в залежності - від рейтингу - від 1 до 9. При цьому рейтинг 1-3 означає низький ризик і передбачає базову інтенсивність нагляду (класи 1 і 4), рейтинг 4-6 означає середній ризик і передбачає середню інтенсивність нагляду (класи 2 і 5), рейтинг 7-9 означає високий ризик і передбачає високу інтенсивність нагляду (класи 3 і 6). Віднесення до кожного з класів передбачає різний режим нагляду.

Особливу увагу SFBC приділяє регламентації банківської діяльності, видає коментарі за деякими статтями законодавства з метою їх правильного тлумачення, циркуляри, інформаційні бюлетені, директиви з ефективного банківського регулювання, приписи.

Швейцарська фінансова сфера раніше часто піддавалася критиці за зайву зарегульованість. Починаючи з 2005 р. SFBC неодноразово заявляла, що відтепер, щоб уникнути гіперрегуляції, буде фокусувати свою діяльність як регулятора на забезпеченні прагматичності прийнятих рішень, проведенні консультацій з представниками фінансових інститутів і застосуванні диференційованого підходу.

Новий Закон про нагляд за фінансових ринком (Financial Market Supervisory Act), узгоджений в червні 2007 р. в парламенті, містить вимогу залишити широке поле для дій саморегуляторів, а також створюваному в цей час Агентству з надзору за фінансовим ринком.

Провідну роль у регулюванні діяльності банків, розробці банківського законодавства, захисті інтересів своїх членів у BNS, уряді, зарубіжних організаціях грає Асоціація швейцарських банкірів, створена в Базелі в 1912р. Вона поєднує 930 інституційних членів і близько 8 тис. індивідуальних банкірів.

У зв'язку з інтернаціоналізацією діяльності банків в 1972 р. в країні створена Асоціація іноземних банків, яка представляє свої інтереси в Асоціації швейцарських банкірів, інформує членів про зміни в банківському законодавстві, проводить щорічні зустрічі з керівництвом BNS і SFBC, публікує свої звіти.

До числа саморегуляторів також відносяться: Швейцарська валютна біржа, Асоціація швейцарських фондів, Швейцарська палата піклувальників та аудиторів, Об'єднання кантональних банків (з 1907 р.), Швейцарський союз райффайзен - банків, Асоціація приватних швейцарських банкірів (з 1934 р.), окремі асоціації регіональних банків, групи приватних женевських і цюріхських банків та інші.

В даний час завершується процес створення мегарегулятора. Згідно із Законом про нагляд за фінансовим ринком, Федеральна банківська комісія, Федеральне агентство з приватних інвестицій і Федеральний контрольний орган у сфері протидії відмиванню грошових коштів перетворюються в єдиний регулюючий орган – Агентство з нагляду за фінансовим ринком (Financial Market Supervisory Authority - FMSA). Вводяться нова і єдина для всіх учасників ринку система санкцій, реалізація котрих покладена на Федеральний департамент фінансів і Федеральний кримінальний суд.

Хоча Швейцарія не є членом Євросоюзу та Європейської економічної зони, не пов'язана нормами законодавства Європи, самостійно регулює свою фінансову галузь, ЄС все ж робить відчутний вплив на законодавство Швейцарії, в якому за останні кілька років відбулося більше змін, ніж за попередні десятиліття. Так, з метою зменшення сфери протекціоністських законів кантональних і місцевих органів влади та вдосконалення конкуренції в 1995 р. відновлені закони про картелі. У 2003 р. прийнято новий закон про BNS, який підтвердив незалежність його рішень і зобов'язання звітувати перед урядом і парламентом. Закон посилив контрольні функції Ради банку, розширив сферу діяльності BNS в області активних операцій і наділив його повноваженнями в області регулювання обов'язкових резервів всіх банків, збору та аналізу банківської статистики і діяльності платіжно-розрахункових систем. У цьому ж році укладено попередню угоду з ЄС, згідно з яким швейцарські посередники в платежах (банки виступають посередниками в виплаті відсотків і дивідендів) будуть дотримуватися податкових зобов’язань, аналогічних посередникам держав - членів ЄС.

Слід відзначити активне впровадження рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду і Цільової Групи з фінансових заходів щодо боротьби з відмиванням грошей (FATF), членом яких є Швейцарія.

Ще в 1977 р. Асоціація швейцарських банкірів розробила відповідне розпорядження для банків, які адаптували його до своєї діяльності, тоді ж була введена вимога до банків "знай свого клієнта". У 1998 р. почали свою діяльність служби Контроль за боротьбою проти відмивання грошей і в складі Федеральної поліції - Бюро повідомлень щодо відмивання грошей, котре виконує функцію посередника між фінансовими установами та органами кримінального переслідування (банки зобов'язані негайно повідомляти в це бюро про підозрілі операції клієнта і можуть заблокувати його рахунок на 5 днів).

На жаль, впроваджувані сучасні стандарти нагляду не змогли вберегти швейцарські банки від наслідків іпотечної кризи в США, чому також сприяла тенденція до концентрації та централізації банківського капіталу. За даними дослідження Commerzbank (Німеччина), іпотечна криза 2008 найбільшої шкоди нанесла саме швейцарським банкам. Зокрема, банком UBS (найкрупніший у світі керуючий активами) за підсумками I кварталу 2009 р. очікувалися чисті збитки в розмірі 12 млрд. дол. США, стільки ж, скільки в IV кварталі 2008 р. Загальний обсяг списаних активів склав 37,4 млрд. дол. США, що зробило UBS головною жертвою кризи низькоякісного кредитування в Сполучених Штатах Америки. Обсяг списаних активів банку Credit Suisse в IV кварталі 2008 р. і в I кварталі 2009 р. склав 2,9 млрд. дол. США. За абсолютною величиною списання (17 % від усього обсягу) швейцарські банки займають друге місце після американських (47 %), за ними - німецькі банки (15 %). Хоча в абсолютних цифрах суми збитків не настільки великі, як у банків США, по відношенню до капіталу вони набагато суттєвіші - близько 40 % балансової вартості банків Швейцарії, тоді як збитки по відношенню до капіталу банків Німеччини і США складають від 15 до 20%. Втім, швейцарська банківська система все рівно відрізняється традиційно стійкістю, ефективністю і інвестиційною привабливістю, що дозволяє використовувати її позитивний досвід в цілях вдосконалення банківського законодавства і наглядової практики в банківській системі нашої країни.