Корупція — протиправна діяльність, яка полягає у використанні службовими особами їх прав і посадових можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських і політичних діячів. На процеси поширення корупції в Україні загалом також впливають: Економічні фактори безпосередньо пов’язані з тривалою економічною кризою, яка призвела до значної деформації соціально-економічних відносин. Економічними факторами, які можуть виступати загальними причинами і умовами корупції та причинами й умовами корупційних діянь, перш за все, є:- відсутність сприятливого режиму діяльності підприємств та підприємців, особливо щодо сплати податків;- відсутність прозорості процесів роздержавлення власності, вирішення різних економічних та господарських питань.
Організаційно-управлінські фактори:- відсутність чіткої регламентації діяльності державних службовців щодо процедури здійснення службових повноважень;- наявність у службових осіб надто широких розпорядчо-дозвільних повноважень для прийняття рішень на свій розсуд;- відсутність порядку спеціальної перевірки, тестування на відповідність професійним та моральним якостям;- дублювання споріднених функцій органами державної влади, неузгодженість дій різних владних структур;- низька виконавча дисципліна, відсутність належної відповідальності за доручену ділянку роботи та результати діяльності;- низький престиж державної служби.
Правові фактори:- недоліки нормативно-правової бази, зокрема, наявність прогалин і правових колізій;- відсутність на нормативному рівні цілісної системи засобів запобіжного впливу на причини та умови, що сприяють корупції та корупційним діянням.
Ідеологічним фактором, який відіграє роль соціальної передумови корупції в нашій країні, є відсутність чітко визначеної і впровадженої в практику системи цінностей Української держави та національної ідеології державної служби.
Морально-психологічні фактори значного поширення корупції в Україні пов’язані з такими основними моментами, як:- втрата моральних засад свого колишнього статусу і значення у функціонуванні суспільства та регулюванні суспільних відносин; соціально-економічна і політична нестабільність суспільства;- послаблення імунітету суспільства до корупції та антикорупційної мотивації суспільства;- корінні зміни світогляду, ідеологічних орієнтацій громадян;- поширення корисливої спрямованості у діяльності працівників публічної (недержавної) сфери.
Необхідно здійснити такі політичні, економічні, правові, соціальні, ідеологічні, правоохоронні та міжнародні заходи – фактори запобігання:
– формування політичної волі усіх гілок влади щодо боротьби з корупцією;
– посилення кримінальної відповідальності за хабарництво;
– надання парламентській опозиції контрольних функцій за дохідною та видатковою частиною бюджетів;
– проведення антикорупційної експертизи актів законодавства та з метою ліквідації підґрунтя для корупції скасування або внесення до них змін;
– реалізація рекомендацій Групи країн по боротьбі з корупцією Ради Європи (GRECO);
– перегляд (з метою скасування) платних послуг, що надаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування (включаючи реєстрацію, сертифікацію, експертизу, видачу дозволів і довідок, надання повноважень);
– створення електронної системи інформування населення (місцевих громад) про місцеві бюджети (кошти, об'єкти, відповідальні за виконання, дата виконання);
– проведення загальної стандартизації та уніфікації законодавства з урахуванням досвіду розвинених держав та країн, що досягли успіху в боротьбі з організованою злочинністю і корупцією. Ратифікація міжнародних антикорупційних актів та приведення у відповідність з ними законодавства з питань протидії корупції;
– утворення спеціальної моніторингової комісії із залученням до її роботи експертів та представників громадських організацій для аналізу всіх проектів законів та інших нормативно-правових актів на предмет виникнення корупційних ризиків у разі набрання ними чинності;
– забезпечення оприлюднення інформації про використані кошти державного та місцевих бюджетів;
– запровадження проведення аукціонів з продажу державного майна і землі, відкритих тендерів під час державних закупівель;
– запровадження механізму конкурсного добору на посади керівників національних акціонерних компаній, державних підприємств та акціонерних товариств, контрольний пакет акцій у статутному фонді яких належить державі;
– посилення механізму захисту суб'єктів господарювання від неправомірного втручання у їх діяльність правоохоронних, податкових та контролюючих органів;
– удосконалення системи добору, навчання та професійної підготовки кадрів правоохоронних органів з питань боротьби з корупцією;
– підвищення рівня соціального захисту, матеріального і житлового забезпечення працівників правоохоронних органів та суддів; забезпечення особистої безпеки таких осіб та членів їх сімей;
– створення при органах державної влади, у тому числі при правоохоронних органах, вищих і загальноосвітніх навчальних закладах телефонної "гарячої лінії" з метою надання громадянам можливості телефонувати та інформувати про факти корупції, тиску та вимагання;
– створення умов для здійснення громадського контролю за діяльністю органів державної влади, зокрема утворення громадських рад при всіх органах державної влади незалежно від їх доступу до фінансових ресурсів і обсягів витрачання коштів;
– викорінення проявів корупції, фінансових правопорушень та інших зловживань під час здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти;
