Використання розрахункових задач на уроках хімії.

Правильне використання задач на різних етапах процесу навчання відкриває широкі можливості урізноманітнювати методи викладання.

Розрахункові задачі можна застосовувати:

а) при поясненні нового матеріалу;

б) при закріпленні знань;

в) для домашнього завдання;

г) при поточному обліку знань;

д) при повторенні матеріалу і кінцевому обліку, а також при виконанні самостійних і контрольних робіт;

е) при вивченні факультативних курсів і на позакласних (гурткових) заняттях.

Кожний з цих етапів характеризується певними вимогами до змісту задач і до методів їх розв’язування.

При поясненні нового матеріалу задачі можуть ілюструвати розглянуті хімічні закони і теоретичні положення. Очевидно, що в цьому випадку вони повинні відрізнятися чіткістю змісту і простотою розв’язування. Так, при розгляді закону збереження маси речовин можна запропонувати учням такі задачі.

Приклад 1. При розкладі гідраргіум (ІІ) оксиду масою 2,17 г виділився кисень масою 0,16 г. Яка маса ртуті при цьому одержалася? Врахуйте, що при цій реакції інші речовини не утворюються.

Приклад 2. Сірка масою 4 г без залишку взаємодіє з залізом масою 7 г. Яка маса одержаного ферум(ІІ) сульфіду?

При розв’язуванні таких задач підкреслюють, що знання закону збереження маси речовини дозволяє визначати маси реагуючих і одержуваних речовин.

Після викладення закону Авогадро і поняття про молекулярний об’єм газів необхідно ілюструвати їх значення прикладами, які також не потребують складних обчислень, але показують можливість практичного використання. Можна запропонувати учням наступні завдання.

Приклад 1. Який об’єм займають при нормальних умовах азот масою 14 г, кисень масою 16 г, аміак масою 17 г?

Приклад 2. Яка кількість речовини любого газу, що займає об’єм 1 м³ (н.у.)?

Приклад 3. Який об’єм карбон(ІУ) оксиду (н.у.) одержиться в результаті термічного розкладу кальцій карбонату масою 1 г?

Приклад 4. Газ об’ємом 1 л (н.у.) має масу 1,25 г. Визначіть відносну молекулярну масу газу.

Зазвичай при викладі нового матеріалу хід міркувань, зв’язаний з розв’язуванням задач, веде сам вчитель, залучаючи учнів до виконання нескладних розрахунків.

При закріпленні знань можна запропонувати такі ж прості задачі, як і при поясненні нового матеріалу. Однак в цьому випадку слід добитися від учнів самостійних міркувань. І певна річ треба запропонувати для розв’язку як дома, так і на уроці нових варіантів задач.

Переконавшись при закріпленні знань, що учні зрозуміли викладений матеріал, вчитель повинен дати для домашнього завдання задачі з більш складним розрахунком. Наприклад, на застосування закону збереження маси речовини можна запропонувати декілька задач.

Приклад 1. При прожарюванні кальцій карбонату масою 20 г до постійної маси був одержаний кальцій оксид масою 10,12 г. Яка маса виділеного карбон(ІУ) оксиду?

Приклад 2. При повному розкладі води масою 2,7 г на водень і кисень одержується водень масою 0,3 г. Яка маса отриманого кисню?

Приклад 3. Для будівельних робіт використовують кальцій гідроксид, який одержують при реакції кальцій оксиду з водою. Яка маса води необхідна для одержання кальцій гідроксиду масою 740 кг з кальцій оксиду масою 560 кг?

Для домашнього завдання з застосуванням закону Авогадро, а також молярного об’єму газів можна запропонувати наступні задачі.

Приклад 1. Яка відносна молекулярна маса газу, якщо об’єм його рівний 250 мл (н.у.), а маса 0,715 г?

Приклад 2. Який об’єм займуть (н.у.): а) кисень кількістю речовини 0,2 моль; б) водень кількістю речовини 0,2 моль?

Приклад 3. Який об’єм займуть (н.у.): а) азот масою 7 г; б) аміак масою 5,1 г; в) сірководень масою 6,8 г; гелій масою 1 г?

При поточному обліку знань можуть використовуватися задачі, які задавалися додому. Таким чином учні можуть перевірити правильність рішення домашніх завдань. Вчитель викликає учня до дошки і пропонує розв’язати домашню роботу по умові з задачника. Однак, якщо виникають сумніви у самостійному виконанні домашнього завдання, слід дати іншу задачу. При цьому важливо звернути особливу увагу на правильність розвитку міркувань в учнів, використання вивчених понять, законів і теорій при розв’язуванні задач, а також на можливість розв’язування різними способами.

Крім того при поточному обліку знань вчитель повинен добиватися самостійної роботи учнів над задачею. І тільки в тому випадку, коли очевидно, що розв’язування задачі, заважке для більшості учнів, її можна розібрати колективно.

Нерідко необхідно встановити наскільки освоєний той або інший тип задач. Для цього записують умову задачі на дошці і пропонують розв’язати її всьому класу. На протязі 3-4 хв. можна визначити як клас справляється з задачею. При невиконанні розв’язку більшістю учнів необхідно викликати одного учня і навідними питаннями до нього і до всього класу розібрати розв’язок задачі.

При повторенні раніше вивченого матеріалу, а також при кінцевому обліку знань розв’язок задач служить для провірки того, як учні встановлюють зв’язки між окремими розділами пройденого матеріалу. Такого типу комбіновані задачі можуть з великим успіхом застосовуватися в старших класах.

Наприклад, в старших класах при повторені слід зв’язувати закон збереження маси речовини зі складанням хімічних формул і з розрахунками по них, або поєднувати розрахунки, засновані на законі Авогадро, з хімічним матеріалом, вивченим в різний час.

Приклад 1. Яка маса ферум(ІІ, ІІІ)оксиду Fe₃O₄, який відновлюється до заліза воднем об’ємом 11,2 л?

Приклад 2. При взаємодії цинку з хлоридною кислотою одержали водень об’ємом 4,48 л (н.у.). Яка маса цинку, що вступив у реакцію?

Використання задач при кінцевому обліку знань дозволяє вияснити рівень підготовки не тільки окремих учнів (шляхом індивідуального опитування), але і всього класу (з допомогою контрольних робіт) по важливим розділам курсу хімії. В цьому випадку пропонують задачі комбінованого типу, які контролюють як засвоєння фактичного матеріалу, так і уміння виконувати розрахунки.

Приклад 3. Вирахуйте об’єм хлору, одержаного при повній взаємодії манган(ІУ) оксиду з розчином хлоридної кислоти масою 100 г з масовою долею HCl 36,5%.

Тут можна перевірити, як учні використовують уяву про масову долю розчиненої речовини і про молярний об’єм. Крім того, перевіряються вміння складати рівняння реакцій і міцність засвоєння фактичного матеріалу по темі “Галогени”.

Щоб забезпечити самостійність виконання контрольної роботи, краще всього приготувати завдання для кожного учня, розмноживши 6-8 варіантів на клас.

Взагалі ж не слід захоплюватися великою кількістю контрольних робіт. Очевидно слід проводити 2-3 контрольні роботи на чверть. Проведенню контрольної роботи повинно передувати попередня підготовка. Необхідно заздалегідь об’явити учням питання яких тем пройденого матеріалу і які типи задач можуть бути в неї включені. Перед контрольною роботою слід провести консультацію.

При вивчені факультативних курсів і на позакласних (гурткових) заняттях розглядаються задачі, які відповідають програмам факультативних курсів і гуртків, а також комбіновані задачі підвищеної складності, можливо навіть не передбачені програмою основного курсу (наприклад, з застосуванням понять про молярну концентрацію розчинів, на склад газових сумішей, а також по спрощених стехіометричних схемах).

 

Студент ____________________ Майорова Р.Р.

(підпис)

 

«Затверджую»

Методист ___________________ Беженар В.П. __________________

(підпис) (оцінка)

План-конcпект лекції

в групі Х-41

студенткою-практиканткою V курсу

Майоровою Русланою Русланівною

з курсу «Лакофорбові матеріали»

на тему:

«Поліуретанові лакофарбові матеріали»

 

 

Івано-Франківськ

2013 р.

 

Тема: Поліуретанові лакофарбові матеріали.

Мета: Ознайомитися з складом, властивостями і застосуванням поліуретанових лакофарбових матеріалів; розглянути двохкомпонентні поліуретанові лакофарбові матеріали, однокомпонентні поліуретанові лакофарбові матеріали,які затверджуються при нагріванні, однокомпонентні поліуретанові лаки і емалі, які затверджуються вологою повітря.

Тип заняття: лекція.

План

1. Поліуретанові лакофарбові матеріали.

2. Двохкомпонентні поліуретанові лакофарбові матеріали.

3. Однокомпонентні поліуретанові лакофарбові матеріали, які затверджуються при нагріванні.

4. Однокомпонентні поліуретанові лаки і емалі, які затверджуються вологою повітря.

5. Уралкідні лакофарбові матеріали.

6. Властивості і застосування поліуретанових лакофарбових матеріалів.