Трудові правовідносини, їх склад та особливості

Правові відносини — це такі суспільні відносини, які виника­ють на основі правових норм і їх учасники наділені суб’єктив­ними правами та юридичними обов’язками, що забезпечуються державою.

Трудові правовідносини є одним із різновидів усієї маси правових відносин, що складаються у суспільстві, де панує право. По-перше, визначаючи поняття трудових правовідносин, потрібно керуватися тим, що правовідносинами визнаються суспільні відносини, які врегульовані правовими нормами, а отже, нормами трудового права. По-друге, характеризуючи правові відносини у сфері трудового права, необхідно брати до уваги узагальнююче поняття — трудові правовідносини, яке охоплює весь комплекс самостійних суспільних відносин. Саме в його основі лежить трудовий договір як головний юридич­ний факт, що породжує взаємні права і обов’язки суб’єктів цих правовідносин.

Отже, якщо враховувати, що предмет трудового права ста­новлять, крім власне трудових, ще й інші самостійні суспільні відносини, то є всі підстави говорити про трудові правовідно­сини як сукупність самостійних правовідносин.

Трудові правовідносини — це врегульовані нормами трудо­вого права суспільні відносини, що виникають у результаті укладення трудового договору (власне трудові), а також відно­сини з приводу встановлення умов праці на підприємствах, навчання й перекваліфікації за місцем праці та відносини, пов’язані з наглядом і контролем за додержанням трудового законодавства, вирішенням трудових спорів та працевлашту­ванням громадян.

Ядром і основним видом трудових правовідносин є власне трудові правовідносини, або, як їх ще прийнято називати, індивідуально-трудові. Тобто це — правовідносини, що виникають на підставі укладення трудового договору між працівником і роботодавцем, за яким працівник зобов’язаний виконувати роботу, визначену договором, дотримуватись правил внутріш­нього трудового розпорядку, а роботодавець у свою чергу зо­бов’язаний виплачувати працівникові заробітну плату і забез­печувати умови праці, необхідні для виконання роботи й пе­редбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Власне трудові правовідносини за своїм складом також є непростими. їхніми елементами називають правовідносини робо­чого часу і часу відпочинку, оплати праці, трудової дисципліни і охорони праці.

Другу групу трудових правовідносин становлять колективно-трудові правовідносини (соціального партнерства та встановлення умов праці на підприємствах). їх ще називають організаційно- управлінськими правовідносинами між трудовим колективом (чи профспілковим органом) і роботодавцем, хоча більш відомі вони саме як колективно-трудові правовідносини. Ці право­відносини, які існують задля функціонування і обслуговуван­ня власне трудових правовідносин, вирізняються суб’єктним складом та підставами виникнення. Йдеться насамперед про правовідносини соціального партнерства, які виникають на на­ціональному рівні в результаті проведення переговорів, погод­ження взаємних інтересів та укладення генеральних угод.

Правовідносини працевлаштування традиційно входили до системи трудових правовідносин. Вони виникають у результаті пошуку роботи громадянином і, як зазначається в юридичній літературі, становлять єдність трьох взаємопов’язаних, але від­носно самостійних правовідносин: а) між органом праце­влаштування і громадянином, який звернувся з заявою про влаштування на роботу; б) між органом працевлаштування і організацією, яка потребує кадрів; в) між громадянином і орга­нізації ю, куди він направлений на роботу органом працевлаштування.

Окрему і руну у структурі трудових правовідносин становлять правовідносини навчання і перекваліфікації на виробництві.

Правовідносини, що виникають з приводу нагляду і конт­ролю за дотриманням трудового законодавства, мають чітко виражений публічно-правовий характер. Вони виникають у результаті виконання уповноваженими державними і профспіл­ковими органами спеціальних функцій з нагляду і контролю за охороною праці на підприємствах, в установах, організаціях та дотриманням трудового законодавства.

Ще одним видом трудових правовідносин є правовідноси­ни, що виникають з приводу розгляду трудових спорів. Іноді їх називають процесуально-трудовими, хоча, як видається, більш прийнятною є назва процедурно-трудові правовідносини.